Ухвала суду № 16526636, 05.05.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" травня 2011 р.                               м. Київ                                        К-13744/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Голубєвої Г.К., Костенка М.І., Рибченка А.О., Степашка О.І.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Керчі Автономної Республіки Крим

на постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 01 квітня 2008 року

та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 02 липня 2008 року

у справі №2-27/17221-2006А

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Керченський стрілочний завод»(надалі –позивач, ТОВ «Керченський стрілочний завод»)

до Державної податкової інспекції в м. Керчі Автономної Республіки Крим (надалі –відповідач, ДПІ в м. Керчі)

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

У жовтні 2006 року ТОВ «Керченський стрілочний завод»звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом про визнання нечинними рішення про застосування штрафних (фінансових) санкції №0000222200/0 від 07.04.2006 року про застосування фінансових санкцій у розмірі 62731,26 грн., №0000302200/1 від 03.05.2006 року на суму 61371,00 грн., №0000292200/1 від 03.05.2006 року на суму 1360,00 грн., №0000302200/2 від 17.07.2006 року на суму 61371,26 грн. і від 17.07.2006 року №0000292200/2 на суму 1360,00 грн., 0000302200/3 від 28.09.2006 року на суму 61371,26 грн. і №0000292200/3 від 28.09.2006 року на суму 1360,00 грн.

Заявою від 13.03.2008 року позивач уточнив позовні вимоги та просить суд визнати нечинними рішення про застосування штрафних санкцій №0000222200/0 від 07.04.2006 року, №0000302200/1 від 03.05.2006 року, №0000292200/1 від 03.05.2006 року, винесенні Керченською міжрайонною державною податковою інспекцією, а також рішення про застосування штрафних санкцій №0000302200/2 від 17.07.2006 року, №0000292200/2 від 17.07.2006 року, №0000302200/3 від 28.09.2006 року і №0000292200/3 від 28.09.2006 року, винесенні державною податковою інспекцією в м. Керч АР Крим.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що прийняті відповідачем спірні рішення про застосування штрафних (фінансових) санкції не відповідають фактичним обставинам справи та суперечать вимогам чинного законодавства.

Постановою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 01 квітня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 02 липня 2008 року, позовні вимоги задоволено.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції з висновками якими погодилась колегія апеляційного суду, виходили з того, що встановлені рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 06.04.2006 року по справі №2-27/2066-2006, а саме, що за контрактом №ФТР 57/02 нерезидент належним чином виконав зобов’язання по поставці товарів, недостача імпортного товару відбулася з вини перевізника (резидента України), а збитки, у зв’язку з недостачею, за рішенням господарського суду міста Києва від 08.07.2005 року по справі №14348 віднесені на Державну адміністрацію залізничного транспорту України. Місцевий господарський суд Автономної Республіки Крим, посилаючись на рішення того ж суду, від 06.04.2006 року у справі №2-27/2066-2006 встановив, що за зовнішньоекономічним договором №5506 від 14.07.2004 року позивач не отримав право власності на документацію. Крім того встановлено, що відповідач застосував до позивача штрафні санкції за новий звітний період за порушення, оцінка яким дана судом під час розгляду справи № 2-27/2066-2006.

Не погоджуючись з зазначеними рішеннями, ДПІ в м. Керчі звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати судові рішення та постановити нове –про відмову у задоволенні позовних вимог посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанції норм матеріального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що в період з 10.02.2006 року по 23.03.2006 року Керченською МДПІ АР Крим, правонаступником якої є ДПІ в м. Керч АР Крим, було проведено планову виїзну комплексну документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства позивачем за період з 01.01.2005 року по 31.12.2005 року. Результати перевірки відображено в акті №561/23-1/31929136 від 30.03.2006 року.

На підставі згаданого акту перевірки податковим органом було прийнято рішення №0000222200/0 від 07.04.2006 року про застосування до позивач штрафних (фінансових ) санкцій у розмірі 62731,26 грн.

За результатами адміністративного оскарження, відповідачем були прийняті рішення №0000302200/2 від 28.09.2006 про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 61371,26 грн. та №0000292200/3 від 28.09.2006 про застосування до підприємства штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1360,00 грн.

Як правильно встановлено судами попередніх інстанції, що предметом даного спору є виконання нерезидентом зобов’язання по контракту №ФТР 57/02 від 10.10.2002 року та необхідність митного оформлення позивачем продукції за договором №5506 від 14.07.2004 року.

Відповідно до ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 19 Конституції України передбачається обов’язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків іноземній валюті»імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Стаття 4 згаданого Закону передбачає, що порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

Судами попередніх інстанції вірно встановлено та підтверджується матеріалами справи, що за контрактом №ФТР 57/02 від 10.10.2002 року по залізнодорожній накладній №00025886 від 11.09.2004 року відкрите акціонерне товариство «Ферро Транс Трейд»відвантажило позивачу 134570,00 кг продукції, чим самим виконало зобов’язання перед позивачем.

Таким чином, суди попередніх інстанції дійшли обґрунтованого висновку, що податковим органом безпідставно застосовано до позивача відповідальність, яка передбачена статтею 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків у іноземній валюті».

Щодо посилань відповідача на те, що під час перевірки посадовими особами податкового органу було виявлено ввезення технічної документації без оформлення вантажної митної декларації, слід зазначити наступне.

Судами встановлено, що 14.09.2004 року між ЗАТ «Ленпромтранспроект»( продавець ) і Позивач ( продавець ) було укладено договір купівлі –продажу робочої документації №5506, відповідно до п.1.1 вказаного договору продавець продає, належну йому на правах власності, Робочу Документацію, а покупець придбає і сплачує вказану документацію.

Виконанням умов договору є акт приймання – здачі робочої документації.

В даному випадку, як вірно зазначено судами, предметом договору є технічна документація, розроблена іноземними спеціалістами з урахуванням завдання замовника і повинна розглядатися, як «виконання інженерних робіт», результати яких виконані на паперових носіях, які повинні декларуватися по ціні паперового носія.

Відповідно до листа ЗАТ «ДХЛ Інтернешнл Україна»- експрес –перевізника, що здійснював доставку документів від ЗАТ «Ленпромтранспроект»до позивача і відомостей авіанакладної №8205827711, вказане відправлення було здано відправником без заявлена вартості, як «неоподаткований митами документ».

В зв’язку з даною обставиною, у відповідності до п.1.4 Порядку митного контролю та митного оформлення міжнародних експрес –відправлень, затвердженого Наказом Державної митної служби України від 26.07.2000 року №405 вказане відправлення відноситься до Міжнародних експрес – відправлень документального характеру.

Відповідно до п.5.8 вказаного Порядку випуск у вільний обіг міжнародних експрес –відправлень документального характеру здійснюється шляхом вибіркового митного огляду, що і було виконано експрес –перевізником і сповіщено отримувачу листом №0904 від 15.04.2005 р. і начальнику митного поста «Керч».

Правильність такої кваліфікації Міжнародного експрес –відправлення підтверджена листом Державної митної служби України від 08.08.2003 року №11/7-10-11891 –ЕП «Про декларування технічної документації», де визначено, що митні органи у разі імпорту вказаної технічної документації, здійснюють митний контроль носіїв. При          цьому декларуються такі носії за своєю вартістю без включення вартості інженерних робіт.

Вказана документація була виконана на паперових носіях, вартість яких складає менше 100 доларів США, а відповідно до п.6.4 наказу Державного митного комітету України від 30.12.1991 року №7, вантажна митна декларація на товари і майно, вартість яких менше ніж 100 доларів США не оформлюється.

Крім того, відповідно до п.1.3 наказу Державної митної служби «Про затвердження Порядку здійснення митного контролю і митного оформлення товарів та інших предметів з застосуванням вантажних митних декларацій»від 14.10.2002 року №561 товари –будь-яка переміщувана через митний кордон України продукція, яка є об’єктом купівлі-продажу або обміну, у тому числі продукція, на яку поширюються права інтелектуальної власності.

Судами доречно звернуто увагу на те, що відповідно до п. 6.1 вказаного Договору документація становиться власністю Покупця після підписання акту прийоми –здачі робочої документації і не може використовуватися іншими підприємствами без узгодження з ЗАТ «Ленпромтранспроект», тобто фактично, за даним договором не передавалося право власності на документацію, що робить дану угоду не відповідаючею умовам договору купівлі –продажу у розумінні ст.655 Цивільного кодексу України.

В даному випадку, предметом договору була технічна документація, розроблена іноземними фахівцями з урахуванням завдання замовника і повинна розглядатися, як виконання інженерних робіт, результати яких втілені на паперових носіях, які повинні декларуватися за ціною паперового носія.

При відправленні копії технічних документів ЗАТ «Ленпромтранспроект»не було заявлено їх вартість, а це ще раз підтверджує, що данні копії не мають власної промислової цінності і при перетинанні кордону обґрунтовано віднесені до МЕВ документального характеру. Випуск їх у вільний обіг здійснений шляхом вибіркового митного огляду.

За таких обставин, суди попередніх інстанції дійшли правильно висновку, що вимога відповідача про оформлення вантажної митної декларації для випуску у вільний обіг технічної документації отриманої за договором №5506 від 14.09.2004 року, не відповідає вимогам чинного законодавства України.

Також податковим органом було нараховано штрафні санкції за порушення при заповненні декларації про валютні цінності на суму 1360,00 грн. Вказане також є незаконним з підстав, що вже були викладені вище.

Крім того, відповідач застосував до позивача штрафні санкції за новий звітний період за порушення чинного законодавства, оцінка яким вже була дана судом під час розгляду справи №2-27/2066-2006 р.

Як зазначено судами попередніх інстанції, рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 06.04.2006 року у справі № 2-27/2066-2006 станом на 02.07.2008 року чинне.

Відповідно до ст. 72 КАСУ обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа. Щодо ЯКОЇ встановлено ці обставини.

Зі змісту ч.1 ст.11 КАС України вбачається, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частина 2 статті 71 цього Кодексу встановлює, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не вбачає порушень судами попередніх інстанції норм матеріального права, на які посилається відповідач у касаційній скарзі, та вважає, що судом повно та всебічно розглянуто докази у справі, яким надано правильну правову оцінку на підставі законодавства, яке діяло на момент спірних правовідносин.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Керчі Автономної Республіки Крим –залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 01 квітня 2008 року та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 02 липня 2008 року –залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.