Постанова № 16526604, 05.05.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" травня 2011 р.                               м. Київ                                        К-29630/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Голубєвої Г.К., Костенка М.І., Рибченка А.О., Степашка О.І.

при секретарі: Бадріашвілі К.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «БІО ЛАТ»

на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2009 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 09 серпня 2010 року

у справі №2а-284/10/1870

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БІО ЛАТ»(надалі –ТОВ «БІО ЛАТ»)

до Конотопської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області (надалі –Конотопська МДПІ Сумської області)

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -          

встановив:

У вересні 2009 року позивач звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом, в якому поставлено питання про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №0000792311/0 від 21.09.2009 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки акту перевірки не відповідають дійсним обставинам справи, оскільки перехід платника податку на фіксований сільськогосподарський податок, тобто перехід на спеціальний режим оподаткування не передбачає його обов’язку переходити на спеціальний режим оподаткування податком на додану вартість (надалі –ПДВ) та подавати до податкового органу скорочену декларацію з податку на додану вартість сільськогосподарського виробника.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2009 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 09 серпня 2010 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, на підставі наявних у справі матеріалів дійшли висновку, що подання скороченої декларації по податку на додану вартість не є пільгою для платника ПДВ, як на цьому наполягає позивач, а його обов’язком.

Не погоджуючись з рішенням попередніх судових інстанцій ТОВ «БІО ЛАТ»звернулось із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, як такі, що ухвалені з порушенням норм матеріального права, та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

В письмових запереченнях на касаційну скаргу відповідач, посилаючись на законність та обґрунтованість рішень суду першої та апеляційної інстанцій просить касаційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а судові рішення без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Контролюючим органом була проведена виїзна позапланова перевірка ТОВ «БІО ЛАТ»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 року по 30.06.2009 року, про що складено акт №268/23-3/34072544 від 08.09.2009 року.

Під час проведення перевірки, на думку податкового органу, було встановлено, зокрема, порушення позивачем п.п.4.1.4 п.4.1 ст.4 закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»в частині порушення термінів подачі скорочених податкових декларацій по ПДВ (тип-0133) за період жовтень-грудень 2007 року.

За наслідками проведеної перевірки Конотопською МДПІ Сумської області було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0000792311/0 від 21.09.2009 року, яким позивачу визначено податкове зобов’язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) по ПДВ у сумі 510,00грн.

В рішенні суду першої інстанції зазначено, що ТОВ «БІО ЛАТ»у періоді що перевірявся було платником фіксовано сільськогосподарського податку. Згідно розрахунку за 2007 рік (а.с.212-213 т.1) питома вага доходу від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки в загальній сумі валового доходу підприємства за попередній звітний (податковий рік) у позивача склала 92,2 %.

Відповідно до п.1 ст.2 Закону України «Про фіксований сільськогосподарський податок», особи можуть бути зареєстровані як платники ФСП, якщо такі особи є сільськогосподарськими підприємствами різних організаційно-правових форм, передбачених законами України, селянські та інші господарства, які займаються виробництвом (вирощуванням), переробкою та збутом сільськогосподарської продукції, а також рибницькі, рибальські та риболовецькі господарства, які займаються розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах), у яких сума, одержана від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, перевищує 75 відсотків загальної суми валового доходу.

В акті перевірки податковим органом зазначено, що Наказом ДПА України «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання»від 30.05.1997р. №166 передбачено обов’язковість ведення окремого обліку за операціями, що підпадають під дію спеціальних режимів, встановлених п.11.21,п.11.29 Закону України «Про порядок на додану вартість», та щодо іншої діяльності, операції за якою оподатковуються у загальновстановленому порядку. За результатами такого окремого обліку складаються та подаються до податкового органу відповідні окремі декларації щодо спеціальної діяльності, за якими не здійснюються розрахунки з бюджетом, та щодо іншої діяльності, за якими такі розрахунки проводяться. Однак, за період з 01.10.2007 року по 31.12.2008 року ТОВ «БІО ЛАТ»не декларувало податкових зобов’язань по ПДВ по декларації з ПДВ (тип-0133), так як не подавало податкову декларацію з ПДВ (тип-0133) до Конотопської МДПІ Сумської області.

Відповідно до п.81 ст.81, Закону України «Про податок на додану вартість», будь-яка юридична або фізична особа, яка провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського господарства, лісового господарства, рибальства, з обробки чи переробки такої виробленої нею продукції, а також з надання супутніх послуг, визначених цією статтею (далі - сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування податком на додану вартість.

Згідно з п.11.29 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції що діяла на момент спірних правовідносин), до 1 січня 2008 року зупинити дію пункту 7.7 статті 7, пунктів 10.1 і 10.2 статті 10 цього Закону в частині сплати до бюджету податку на додану вартість щодо операцій з поставки товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, за винятком операцій з поставки переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою, що здійснюються сільськогосподарськими товаровиробниками незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, в яких сума, одержана від поставки сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, становить не менше 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства.

Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги позивач зазначає, що перехід платника податку на спеціальний режим оподаткування податком на додану вартість у відповідності до чинного законодавства, не передбачає, так як це пільга (право) для платника податку, а не обов’язок.

Відповідно до п.п.1.4.1 п.п.1.4. п.1 Наказу Державної податкової адміністрації України, Державного комітету статистики України «Правила обліку податку на додану вартість для вдосконалення обчислення вартісної величини впливу пільг з цього податку на формування дохідної частини Державного бюджету України»№419/453 від 23.07.2004, пільгами з податку на додану вартість є переваги, надані певним суб’єктам підприємницької діяльності, пов’язані з повним або частковим звільненням від установлених законом зобов’язань за сплатою цього податку до державного бюджету.

Державною податковою адміністрацією України затверджений Довідник пільг №45 від 01.04.2008р., наданих чинним законодавством по сплаті податків, зборів, інших обов’язкових платежів станом на 01.03.2008р., в якому під кодом №14010213 зазначена пільга, яка надається платнику податку, згідно п.11.29 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до п.1 ч.1 ст.10 Закону України «Про систему оподаткування», платники податків і зборів (обов’язкових платежів) мають право, зокрема, подавати державним податковим органам документи, що підтверджують право на пільги щодо оподаткування у порядку, встановленому законами України.

З аналізу наведених правових норм вбачається, що використання платником податків пільг щодо оподаткування є їх правом.

Також, в касаційній скарзі позивач стверджує, що у 2007 році товариство не було платником фіксованого сільськогосподарського податку.

В матеріалах справи містяться копії довідок Конотопської МДПІ Сумської області за 2008 та 2009 роки, що ТОВ «БІО ЛАТ»в 2008 та 2009 роках було платником сільськогосподарського податку (а.с.185 т.1). Однак, відповідна довідка за 2007 рік у матеріалах справи відсутня.

Згідно статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції скасовує судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалює нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Отже, повно і правильно встановивши обставини справи, суди першої та апеляційної інстанцій, однак, дали їм невірну юридичну оцінку, що відповідно до ст.229 КАС України, є підставою для скасування ухвалених по справі судових рішень з прийняттям нового судового рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, -

постановив:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «БІО ЛАТ»–задовольнити.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2009 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 09 серпня 2010 року –скасувати.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «БІО ЛАТ»до Конотопської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №0000792311/0 від 21.09.2009 року - задовольнити.

Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Конотопської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області №0000792311/0 від 21.09.2009 року.

Постанова вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.