Ухвала суду № 16526578, 05.05.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" травня 2011 р.                               м. Київ                                        К-8004/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Голубєвої Г.К., Костенка М.І., Степашка О.І., Рибченка А.О.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Миронівському районі Київської області

на постанову Господарського суду Київської області від 24 вересня 2007 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2009 року

у справі №А6/376-07(№22а-7904-08)

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Миронівський хлібопродукт» (надалі –позивач, ВАТ «Миронівський хлібопродукт»)

до Державної податкової інспекції у Миронівському районі Київської області (надалі –відповідач, ДПІ у Миронівському районі Київської області)

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

У липні 2007 року ВАТ «Миронівський хлібопродукт»звернулось до господарського суду з позовом до ДПІ у Миронівському районі Київської області про визнання недійсним податкового повідомлення –рішення №0001782301/0 від 18.07.2007 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 180991,70 грн., з яких 124494,07 грн. за основним платежем та 56497,63 грн. штрафних санкцій.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що висновки, зроблені в акті перевірки, на підставі якого відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення помилковими та незаконними, оскільки вони суперечать Закону України «Про податок на додану вартість»та Конституції України.

Постановою Господарського суду Київської області від 24 вересня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2009 року, позовні вимоги задоволено.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції з висновками якими погодилась колегія апеляційної інстанції, виходили з того, що ВАТ «Миронівський хлібопродукт»дотримано вимоги Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки позивачем надано первинні бухгалтерські документи, які спростовую висновки податкового органу про завищення підприємством суми податкового кредиту з податку на додану вартість за вересень 2006 року в розмірі 67000,00 грн., за березень 2007 року в розмірі 57494,07 грн., в наслідок чого, завищено суму бюджетного відшкодування за жовтень 2006 року в сумі 67000,00 грн. та занижено суму ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету за березень 2007 року в сумі 57494,07 грн.

Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями, ДПІ у Миронівському районі Київської області звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати судові рішення та постановити нове –про відмову у задоволення позовних вимог посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що за результатами виїзної документальної перевірки ВАТ «Миронівський хлібопродукт»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2006 року по 31.12.2006 року ДПІ у Миронівському районі Київської області складено акт №198/23-2/25412361 від 10.07.2007 року.

В згаданому акті податковий орган посилається на порушення позивачем вимог п.п.7.2.4 п.7.2, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», зокрема, завищення підприємством суми податкового кредиту з податку на додану вартість за вересень 2006 року в розмірі 67000,00 грн., за березень 2007 року в розмірі 57494,07 грн., в наслідок чого, завищено суму бюджетного відшкодування за жовтень 2006 року в сумі 67000,00 грн. та занижено суму ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету за березень 2007 року в сумі 57494,07 грн.

На підставі зазначеного акту відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0001782301/0 від 18.07.2007 року про зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 180991,70 грн. з яких 124494,07 грн. за основним платежем та 56497,63 грн. штрафних санкцій.

Крім того, судами вірно встановлено, що 18.09.2006 р. між позивачем та ПП «ЕЛ БУД»укладено договір за монтажні роботи № 09/18/2, відповідно до умов якого товариство зобов’язалось виконати монтажні роботи та поставити будівельні матеріали позивачеві в жовтні 2006 року, а позивач зобов’язався сплатити.

ВАТ «Миронівський хлібопродукт»повністю перерахувало постачальнику кошти, в тому числі податок на додану вартість, в оплату отриманих товарів та робіт, що підтверджуємо банківськими виписками.

Відповідно до п.1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв’язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку, (п.п.7.4.1. п.7.4 ст.7 зазначеного Закону).

Згідно з п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 даного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Приписами п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 вказаного Закону визначено, що податкова накладна (первинний документ у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні») є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом і має містити зазначені окремими рядками відомості, визначені п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», зокрема: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; назву юридичної особи або прізвище, ім’я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об’єм); повну назву отримувача; ціну продажу без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

У відповідності до п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Підпункт 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 вказаного Закону передбачає, що датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

За таких обставин, суд касаційної інстанції погоджується з обґрунтованими висновками судів попередніх інстанції, що суми податкового кредиту ВАТ «Миронівський хлібопродукт»за вересень 2006 року підтверджені належним чином складеними податковими накладними, які у відповідності до п.п 6.2 п.6 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 року №165, дають право покупцю, зареєстрованому як платник податку (а саме позивачу), на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість за договором № 09/18/2 від 18.09.2006 року.

Необґрунтованим слід також вважати покликання відповідача на рішення Вишгородського районного суду від 29.06.2006 року по справі № 1/2-1408, оскільки ухвалою апеляційного суду Київської області від 06.07.2007 року скасовано згадане рішення, справу направлено на новий розгляд (тобто рішення не вступило в законну силу).

Також, судами доречно зауважено, що сама по собі несплата податку продавцем при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування, оскільки позивач не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання обов’язків щодо сплати податків іншими контрагентами. Якщо інші контрагенти не виконали свого зобов’язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки виключно для них.

Відповідно до частина 1 статті 11 КАС України, яка передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Зі змісту частини 2 статті 71 цього Кодексу вбачається, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, ДПІ у Миронівському районі Київської області не надала доказів, що зазначені податкові накладні за вересень та жовтень 2006 року, згідно з якими ВАТ «Миронівський хлібопродукт»визначав суму податкового кредиту, складені неналежною особою, не зареєстрованою як платник ПДВ.

За таких обставин, прийняте 18.07.2007 року відповідачем податкове повідомлення-рішення №0001782301/0 від 18.07.2007 року про зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 180991,70 грн. з незаконним.

Таким чином, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не вбачає порушень судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права, на які посилається відповідач у касаційній скарзі, та вважає, що судами повно та всебічно розглянуто докази у справі, яким надано правильну правову оцінку на підставі законодавства, яке діяло на момент спірних правовідносин.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Миронівському районі Київської області –залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Київської області від 24 вересня 2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2009 року –залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.