Ухвала суду № 16526574, 05.05.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" травня 2011 р.                               м. Київ                                        К-6928/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Голубєвої Г.К., Костенка М.І., Рибченка А.О., Степашка О.І.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя

на постанову Господарського суду Запорізької області від 07 грудня 2007 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2008 року

у справі №5/323/07-АП (№22а-3999/08)

за позовом Української товарної біржі «Славута»(надалі –позивач, УТБ «Славута»)

до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя (надалі –відповідач, ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя)

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

У жовтні 2007 року Українська товарна біржа «Славута»(далі по тексту позивач) звернулась до господарського суду Запорізької області з позовом про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення –рішення від 20.04.2007 року за №0000411720/0 Державної податкової інспекції в Жовтневому районі м. Запоріжжя.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що прийняте відповідачем спірне податкове повідомлення-рішення про донарахування позивачу податку з доходів фізичних осіб та штрафних санкцій в сумі 351886,29 грн. підлягає скасуванню у зв’язку з його невідповідності Конституції України, Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»та Закону України «Про товарну біржу».

Постановою Господарського суду Запорізької області від 07 грудня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2008 року, позовні вимоги задоволено.

          Мотивуючи свої висновки, суди попередніх інстанції керувались тим, що позивач не є податковим агентом у розумінні положень ст.12 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», а відтак, не зобов’язаний нараховувати, утримувати та сплачувати податок з доходів фізичних осіб.

Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями, ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати судові рішення та постановити нове –про відмову у задоволення позовних вимог посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

          Судами попередніх інстанції встановлено, що працівниками Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя, на підставі наказу та направлення, була здійсненна виїзна позапланова документальна перевірка з питань правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету податку з доходів фізичних осіб з кожної суми укладеної угоди купівлі-продажу транспортних засобів фізичними особами УТБ «Славута»за період з 01.02.2004 року по 28.02.2005 року, за результатами якої складено акт 19/17-213/30850474 від 06.04.2007 року.

          Перевіркою встановлено наступне.

          Для перевірки надавалися зареєстровані угоди купівлі-продажу транспортних засобів та квитанції про сплату податку з доходів фізичних осіб за період 01.02.2004 року по 28.02.2005 року. Податок нараховувався виходячи із договірної ціни та перераховувався згідно квитанцій про сплату до місцевих бюджетів різних районів м. Запоріжжя.

          Відповідно інформації, отриманої від УМВС України в Запорізькій області, надавалася експертна оцінка по угодам купівлі –продажу транспортних засобів у період часу з квітня 2004 року по лютий 2005 року. За експертною оцінкою ринкова ціна автомобілів (за угодами, які перевірялися) значно перевищувала договірну ціну, зазначену в угодах.

          Податок з доходів фізичних осіб по зазначеним у акті перевірки угодам нараховувався, виходячи із договірної ціни кожної угоди, а не від вартості майна, яке відчужується, розрахованої за звичайними цінами, чим порушено п.1.15 ст.1, п.п.12.1, 12.3, 12.4 ст.12, п.п.«а»п.19.2 ст.19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», в результаті порушення знижено податок па суму 117295,43 грн.

          Також встановлено неподання позивачем податкового розрахунку за формою №1 ДФ за I-II квартали 2004 р., що є порушенням пп.«б»п.19.2 ст.19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»; неповне подання інформації у податковому розрахунку за формою Ф за III-IV квартали 2004р. та І квартал 2005р., а саме не включення до розрахунку громадян, які отримали кошти від відчуження рухомого майна, що є порушенням ч.11 ст.9 Закону України «Про державний реєстр фізичних осіб –платників податків та інших обов’язкових платежів».

          На підставі вище згаданого акту відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення №0000411720/0 від 20.04.2007 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання за платежем податок з доходів фізичних осіб у сумі 351886,29 грн., з якої основний платіж –117295,43 грн., штрафні санкції –234590,86 грн.

          Позивачем подавалася скарга до Державної податкової адміністрації у Запорізької області, яку листом від 15.06.2007 року №5689/7/05-020 залишено без розгляду у зв’язку з порушенням встановленого порядку оскарження.

Відповідно до ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 19 Конституції України передбачається обов’язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

          Згідно з п.1.15 ст.1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»податковий агент - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи нерезидент або його представництво, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

          При цьому, відповідно до ст.1 Закону України «Про товарну біржу»товарна біржа є організацією, що об'єднує юридичних і фізичних осіб, які здійснюють виробничу і комерційну діяльність, і має за мету надання послуг в укладенні біржових угод, виявлення товарних цін, попиту і пропозицій на товари, вивчення, упорядкування і полегшення товарообігу і пов'язаних з ним торговельних операцій.

          Товарна біржа діє на основі самоврядування, господарської самостійності, є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, власні поточні та вкладні (депозитні) рахунки в банках, печатку із своїм найменуванням.

          Товарна біржа не займається комерційним посередництвом і не має на меті одержання прибутку.

          Статтею 4 даного Закону визначено обов’язки товарної біржі, зокрема: товарна біржа забезпечує: створення умов для проведення біржової торгівлі; регулювання біржових операцій; регулювання цін на підставі співвідношення попиту пропозиції на товари, що допускаються до обігу на біржі; надання членам і відвідувачам біржі організаційних та інших послуг; збір, обробку і поширення інформації, пов’язаної з кон’юнктурою ринку.

          Відповідно до ст.6 зазначеного Закону товарна біржа діє на підставі статуту, який затверджується засновниками біржі.

          В п.1.4 Статуту підприємства зазначено, що біржа не займається комерційним посередництвом і не має за мету отримання прибутку. Головна задача біржі –зблизити попит та пропозиції. Діяльність біржі здійснюється згідно з чинним законодавством, статутом біржі, правилами біржової і торгівлі та біржовою арбітражу. Ніяких прав та обов’язків по укладеним угодам біржа не набуває та не несе відповідальність за їх невиконання (неналежне виконання).

          Згідно з ст.15 Закону України «Про товарну біржу», угода вважається укладеною з моменту її реєстрації на біржі. Біржові операції дозволяється здійснювати тільки членам біржі або брокерам.

          У відповідності до ст.16 цього Закону брокери є фізичними особами, зареєстрованими на біржі відповідно до її статуту, обов'язки яких полягають у виконанні доручень членів біржі, яких вони представляють, щодо здійснення біржових операцій шляхом підшукування контрактів і поданні здійснюваних ними операцій для реєстрації на біржі.

          Як правильно встановлено судами попередніх інстанції, сторонами в договорах, які досліджувались під час перевірки, виступають брокери, що діють в інтересах фізичних осіб-платників податку з доходів фізичних осіб, на підставі договору - доручення. За умовами такого договору клієнт (фізична особа) доручає, а брокер зобов’язується укласти від імені клієнта угоду з продажу або купівлі автомобілю за відповідною ціною. Позивач при цьому не виступав однією із сторін за жодним договором і не здійснював комерційне посередництво при продажу транспортних засобів, а отже, і не мав контролювати сплату податку фізичною особою з її доходу.

          Тобто, в даному випадку позивач надавав послуги з реєстрації договорів купівлі –продажу та місця здійснення цивільно-правових угод, не займався комерційним посередництвом і не мав за мету отримання прибутку, що чітко зазначено у його статуті та передбачено Законом України «Про товарну біржу».

          З огляду на зазначені норми права та правильно встановлені обставини справи, колегія суддів погоджується з обгрунтованним висновками судів попередніх інстанції, що позивач не є податковим агентом у розумінні положень ст.12 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», а відтак, не зобов’язаний нараховувати, утримувати та сплачувати податок з доходів фізичних осіб.

          Відповідно до частини 1 статті 11 КАС України, яка передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

          Зі змісту частини 2 статті 71 цього Кодексу вбачається, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

          Таким чином, прийняте 20.04.2007 року відповідачем податкове повідомлення-рішення №0000411720/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання за платежем податок з доходів фізичних осіб у сумі 351886,29 грн., з якої основний платіж –117295,43 грн., штрафні санкції –234590,86 грн. є незаконним.

          Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не вбачає порушень судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права, на які посилається відповідач у касаційній скарзі, та вважає, що судами повно та всебічно розглянуто докази у справі, яким надано правильну правову оцінку на підставі законодавства, яке діяло на момент спірних правовідносин.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя –залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Запорізької області від 07 грудня 2007 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2008 року –залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.