Ухвала суду № 16526559, 05.05.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" травня 2011 р.                               м. Київ                                        К-6423/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Голубєвої Г.К., Костенка М.І., Рибченка А.О., Степашка О.І.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 07 листопада 2007 року

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 01 квітня 2008 року

у справі №2-а-347/07 (22-а-1335/08)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбастехнологія»(надалі –позивач, ТОВ «Донбастехнологія»)

до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя (надалі –відповідач, Жовтнева МДПІ м. Маріуполя)

про визнання протиправними податкові повідомлення рішення, -

встановив:

У червні 2007 року ТОВ «Донбастехнологія»звернулось до суду з позовом до Жовтневої МДПІ м. Маріуполя про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень №№0000372342/0, 0000372342/1, 0000372342/2 - повністю, а №№0000382342/0, 0000382342/1, 0000382342/2 –частково, в частині нарахування основного платежу 70645,00 грн. та штрафних санкції –14339,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що прийняті відповідачем зазначені податкові повідомлення-рішення не відповідають фактичним обставинам справи та суперечать вимогам чинного законодавства.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 07 листопада 2007 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 01 квітня 2008 року, позовні вимоги задоволено.

Обґрунтовуючи свої висновки, суди попередніх інстанції керувались тим, що Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств»не передбачена будь-яке коригування валових витрат покупця, які виникли в наслідок здійсненної їм передплати до моменту повернення цієї передплати. Таким чином, висновки податкового органу про те, що після затвердження господарським судом досягнутої домовленості щодо погашення боргу, не можуть вважатися компенсацією вартості товару, які придбаваються платником податку для їх подальшого використання у власні господарській діяльності та підлягають виключенню зі складу валових витрат є безпідставними. Крім того, висновки про заниження податкових зобов’язань покупцем у разі залишення незмінними податкових зобов’язань продавця не відповідає вимогам податкового законодавства, оскільки ВАТ «ТИСО»коригування податкових зобов’язань не здійснювалось, тому з позивача відсутні підстави для коригування податкового кредиту.

Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями, Жовтнева міжрайонна державна податкова інспекція м. Маріуполя звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати судові рішення та постановити нове –про відмову у задоволені позовних вимог посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанції встановлено, що за результатами перевірки фінансово-господарської діяльності ТОВ «Донбастехнологія»за період з 01.10.2004 року по 30.09.2006 року податковим органом був складений акт №260/23-3/32258926 від 19.02.2007 року, в якому, на думку відповідача, встановлено порушення позивачем п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.3.1 ст.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого занижений податок на прибуток за 2005 рік в розмірі 3400,00 грн., за три квартали 2006 року - на 70148,00 грн.; п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого занижений ПДВ на 56516,00 грн.; п.п.2.8, 3.5, 7.24 Положення про порядок ведення касових операцій в національній валюті України в частині перевищення встановленого ліміту залишку коштів в касі підприємства в сумі 677,05 грн.

На підставі вказаного акту перевірки податковим органом прийняті податкові повідомлення-рішення №0000372342/0 від 01.03.2007 року, №0000372342/1 від 27.03.2007 року та №000372342/2 від 02.07.2007 року про визначення суми податкового зобов’язання з ПДВ в сумі 87940,5 грн., з яких 31424,50 штрафні (фінансові) санкції; №0000382342/0 від 01.03.2007 року, №0000382342/1 від 27.03.2007 року та №0000382342/2 від 02.07.2007 року про визначення позивачу суму податкового зобов’язання з в податку на прибуток у розмірі 89487,60 грн., з яких 15939,60 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Крім того встановлено, що на балансі позивача станом на 01.01.2006 року та на 01.08.2006 року обліковується заборгованість ВАТ «Технологічне та спеціальне обладнання»за договорами поставки №05/10/03 від 31.10.2003 року та №01/02/05 від 24.02.2005 року.

Ухвалами Господарського суду Донецької області від 19.06.2006 року були затверджені мирові угоди, укладені між ТОВ «Донбастехнологія»та ВАТ «Технологічне і спеціальне обладнання», відповідно до умов яких, ВАТ «ТИСО»визнало борг в розмірі 250000,00 грн. та 150000,00 грн., та встановлені строки та об’єми погашення боргу шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок позивача.

Як вірно зазначено судами, оскільки господарсько-процесуальним кодексом України не передбачені вимоги щодо способу та порядку виконання сторонами мирових угод, тому сторони в угоді самостійно можуть визначати порядок та спосіб її виконання. При наявності згоди стягувача та боржника може бути використана будь-яка форма розрахунків між сторонами в рахунок погашення боргу і ніяких обмежень відносно цього діюче законодавство не містить.

Позивач виконавчий лист не отримував і не надав його для примусового виконання.

Відповідно до ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 19 Конституції України передбачається обов’язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно п.3.1 ст.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на:

- суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону;

- суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Під визначенням валовий доход, наведеним у п.4.1 ст.4 даного Закону, слід розуміти, загальну суму доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Відповідно до п.п.4.2.3 п.4.2 ст.4 вказаного Закону не включаються до складу валового доходу суми коштів або вартість майна, отримані платником податку за рішенням суду або внаслідок задоволення претензій у порядку, встановленому законодавством як компенсація прямих витрат або збитків, понесених таким платником податку в результаті порушення його прав та інтересів, що охороняються законом, у разі якщо вони не були віднесені таким платником податку до складу валових витрат, або відшкодовані за рахунок коштів страхових резервів.

Валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності (п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Судами встановлено, що після перерахунку ТОВ «Донбастехнологія» грошових коштів за договорами №05/10/03 від 31.10.2003 року, №01/02/05 від 24.02.2005 року ВАТ «ТИСО»вказані грошові кошти позивачем були віднесені до валових витрат на підставі п.п.5.2.1, п.5.2 ст.5 вище згаданого Закону, згідно з яким до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Зменшення валових витрат та податкового кредиту здійснено було позивачем у зв’язку з частковим погашенням боргу ВАТ «ТИСО»в сумі 38000,00 грн.

Також судами доречно зауважено на тому, що Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств»не передбачена будь-яке коригування валових витрат покупця, які виникли в наслідок здійсненної їм передплати до моменту повернення цієї передплати.

За таких обставин, як правильно зазначено судами, висновки податкового органу про те, що після затвердження господарським судом досягнутої домовленості щодо погашення боргу, не можуть вважатися компенсацією вартості товару, які придбаваються платником податку для їх подальшого використання у власні господарській діяльності та підлягають виключенню зі складу валових витрат є безпідставними.

Згідно п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підставою для нарахування податкового кредиту відповідно до п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 зазначеного Закону є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги).

Підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 вищевказаного Закону передбачено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов’язань продавця у двох примірниках.

Відповідно, коригування податкового кредиту покупця здійснюється виключно на підставі отриманої від поставника коригування його податкових зобов’язань шляхом складання відповідного документу до раніше виданої податкової накладної.

Висновок про заниження податкових зобов’язань покупцем у разі залишення незмінними податкових зобов’язань продавця не відповідає вимогам податкового законодавства, оскільки ВАТ «ТИСО»коригування податкових зобов’язань не здійснювалось, тому з позивача відсутні підстави для коригування податкового кредиту.

Зі змісту ч.1 ст.11 КАС України вбачається, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частина 2 статті 71 цього Кодексу встановлює, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Підсумовуючи викладене, суд касаційної інстанції вважає обґрунтованими та правильними висновки судів попередніх інстанції щодо скасування податкових повідомлень-рішень №№0000372342/0, 0000372342/1, 0000372342/2 - повністю, а №№0000382342/0, 0000382342/1, 0000382342/2 в частині нарахування основного платежу 70645,00 грн. та штрафних санкції –14339,00 грн.

За таких обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не вбачає порушень судами попередніх інстанції норм матеріального права, на які посилається відповідач у касаційній скарзі, та вважає, що судами повно та всебічно розглянуто докази у справі, яким надано правильну правову оцінку на підставі законодавства, яке діяло на момент спірних правовідносин.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя – залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 07 листопада 2007 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 01 квітня 2008 року –залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.