Ухвала суду № 16525785, 17.05.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" травня 2011 р. м. КиївК-1207/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючогоГаманка О.І.

суддівБілуги С. В.

Загороднього А.Ф.

Заїки М.М.

Співака В.І.

при секретарі Сперкач Т.В.,

за участю представника відповідача Шевчука В.А.,

розглянувши в судовому засіданні касаційну скаргу Міністра оборони України на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністра оборони України про скасування рішення, зобов'язання виплатити грошову допомогу, стягнення упущеної грошової вигоди та моральної шкоди,

в с т а н о в и л а:

У серпні 2007 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністра оборони України про скасування рішення, зобов'язання виплатити грошову допомогу, стягнення упущеної грошової вигоди та моральної шкоди. Зокрема, просив суд зобов'язати відповідача скасувати з 03.05.2007 року п. 9 протоколу №1 від 03 травня 2007 року установчої наради Комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби; зобов'язати Міністра оборони України прийняти рішення про призначення і здійснити виплату на його користь грошової допомоги в розмірі 48-місячного грошового забезпечення за останньою посадою на день звільнення в розмірі 147 065,28 грн; стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду в розмірі 36766, 32 грн та упущену вигоду в розмірі 10417, 00 гривень.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 січня 2008 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2009 року скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 січня 2008 року та ухвалено нову, якою позовні вимоги задоволено частково. Зобов'язано Міністра оборони України скасувати п. 9 протоколу №1 від 03 травня 2007 року установчої наради Комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби. Зобов'язано Міністра оборони України прийняти рішення про призначення і здійснення виплати на користь ОСОБА_1. грошової допомоги в розмірі 48-місячного грошового забезпечення за останньою посадою на день звільнення виходячи з суми 3 063,86 грн. у загальному розмірі 147 065,28 грн шляхом її перерахування на пенсійний рахунок позивача у ВАТ «Державний ощадний банк України»в Солом'янське відділення 5445, філія 0290, р/с 37394004, ЗКПО 02760548, МФО 320326, рахунок 43059 за підставою настання інвалідності в 2006 році внаслідок виконання обов'язків військової служби. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі в межах, визначених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач з 05 серпня 1981 року проходив військову службу.

Наказом Міністра оборони України від 19 грудня 2005 року №814 ОСОБА_1 звільнений з військової служби у запас за пунктом 67 підпункту «в»(у зв'язку з скороченням штатів) Положення про проходження військової служби особами офіцерськими складу, прапорщиками (мічманами) Збройних Сил України, з правом носіння військової форми одягу.

17 квітня 2006 року Солом'янською медико-соціальною експертною комісією м. Києва видано довідку на підставі акту №93 огляду МСЕК, в якій позивачу встановлена третя група інвалідності з 12 квітня 2006 року (40 % втрати працездатності), що пов'язана із травмою, яка отримана при виконанні обов'язків військової служби.

19 квітня 2006 року ОСОБА_1 звернувся до Київської дирекції національної акціонерної страхової компанії «ОРАНТА»із заявою про виплату страхової суми, а 20 квітня 2006 року заявив клопотання до Департаменту фінансів Міністерства оборони України про прискорення виплати страхової суми.

Департаментом фінансів Міністерства оборони України було направлено лист №248/6/П/4798/1574 від 26 квітня 2006 року на адресу Голові правління НАСК «ОРАНТА»з проханням прискорити виплати страхової суми позивачу.

В травні 2006 року страховою компанією виплачено ОСОБА_1. страхову суму в розмірі 3 400 грн.

У звязку з прийняття Кабінетом Міністрів України постанови від 21 лютого 2007 року №284, якою затверджено Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, що сталися у 2006 році, позивач звернувся до Департаменту фінансів Міністерства оборони України з проханням виплатити йому одноразову грошову допомогу на цій підставі.

Розглянувши документи, подані директором Департаменту фінансів Міністерства, щодо можливості призначити та виплатити одноразову грошову допомогу в разі інвалідності полковнику юстиції ОСОБА_1., який був звільнений з військової служби 20 грудня 2005 року та був визнаний інвалідом 3 групи з 17 квітня 2006 року, пунктом 9 протоколу №1 від 03 травня 2007 року установчої наради Комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, позивачу відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги в разі інвалідності з посиланням на те, що ОСОБА_1 не підпадає під дію статті 41 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу»в редакції Закону України № 3597-ІV «Про внесення змін до Закону України «Про загальний військовий обов'язок та військову службу». Вказаний протокол затверджений Міністром оборони України 14 травня 2007 року.

Позивач неодноразово звертався до Міністра оборони України щодо надання йому інформації про вирішення питання виплати одноразової грошової допомоги.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, на всі звернення позивача стосовно виплати одноразової грошової допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2007 року №284 відповідачем надавались відповіді з дотриманням положень Закону України «Про звернення громадян».

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині скасування рішення субєкта владних повноважень та зобовязання прийняти рішення про призначення і здійснення виплати грошової допомоги в розмірі 48-місячного грошового забезпечення, суд першої інстанції виходив з того, що дія статті 41 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу»від 04 квітня 2006 №3597-IV та постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, що сталися у 2006 році»від 21 лютого 2007 року №284, на які посилається позивач в обґрунтування свої позовних вимог, на нього не поширюються, оскільки набрали чинності після його звільнення з військової служби та встановлення інвалідності. Виплата страхової суми в розмірі 3400 грн проведена правомірно у відповідності до статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»від 20 грудня 1991 року №2011-XII, пп. «б»п. 6 постанови Кабінету Міністрів України «Про умови державного обовязкового особистого страхування військовослужбовців і військовозобовязаних, призваних на збори, і порядок виплати їм та членам їх сімей страхових сум»від 19 серпня 1992 року №488 та статті 57 Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік», що діяли на час встановлення інвалідності та виплати страхової суми.

Задовольнивши позовні вимоги частково, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що протокол №1 від 03 травня 2007 року був складений та затверджений із порушенням вимог наказу Міністра оборони України №400 від 11 листопада 1998 року «Про затвердження інструкції з діловодства у Збройних Силах України», а, враховуючи факт повернення позивачем отриманої страхової суми в розмірі 3400 грн, він має право на отримання грошової допомоги в розмірі 48-місячного грошового забезпечення за останньою посадою на день звільнення у відповідності до статті 41 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу»від 04 квітня 2006 №3597-IV, статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»від 20 грудня 1991 №2011-XII в редакції закону від 03 листопада 2006 року №328-V та постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, що сталися у 2006 році»від 21 лютого 2007 року №284.

Проте, колегія суддів з такими висновками суду апеляційної інстанції погодитись не може.

Відповідно до статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»від 20 грудня 1991 року №2011-XII (в редакції на час звільнення позивача зі служби та встановлення інвалідності) військовослужбовці, а також військовозобов'язані, призвані на збори, підлягають державному обов'язковому особистому страхуванню на випадок загибелі або смерті в розмірі 100-кратного мінімального прожиткового рівня населення України на час загибелі або смерті, а також в разі поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання, одержаних у період проходження служби (зборів), у розмірі, залежному від ступеня втрати працездатності, що визначається у відсотковому відношенні від загальної суми страхування на випадок загибелі або смерті.

Умови страхування і порядок виплат страхових сум військовослужбовцям і військовозобов'язаним, призваним на збори, та членам їх сімей встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України «Про умови державного обовязкового особистого страхування військовослужбовців і військовозобовязаних, призваних на збори, і порядок виплати їм та членам їх сімей страхових сум»від 19 серпня 1992 року №488 державне обовязкове особисте страхування військовослужбовців і військовозобовязаних, призваних на збори проводиться Національною акціонерною страховою компанією «Оранта»за рахунок коштів державного бюджету, що виділяються Міністерству оборони, Міністерству транспорту та звязку, Національній гвардії, Адміністрації Державної прикордонної служби, Міністерству внутрішніх справ, Службі безпеки, Службі зовнішньої розвідки та іншим військовим формуванням, що створені Верховною Радою України.

Пунктом 6 зазначених Умов передбачено, що Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»виплачує страхові суми у разі втрати застрахованим працездатності, що сталася внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання, одержаних в період проходження служби (зборів), - у розмірі залежно від ступеня втрати працездатності, що визначається у процентному відношенні до загальної суми страхування на випадок загибелі або смерті.

Статтями 59 Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік»та 61 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»передбачалось, що нарахування страхової суми з державного обов'язкового особистого страхування військовослужбовців відповідно до статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»здійснюється виходячи із рівня 85 гривень.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з обставин справи, страхову суму у розмірі 3 400 грн позивачу було виплачено у відповідності та з дотриманням зазначених нормативно-правових актів.

Таким чином, ОСОБА_1 скористався своїм правом, передбаченим статтею 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», на отримання коштів у випадку часткової втрати працездатності.

12 травня 2006 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу»від 04 квітня 2006 №3597-IV.

Частиною 3 статті 41 вказаного закону передбачалось, що у разі каліцтва, заподіяного військовослужбовцю під час виконання службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі від трирічного до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України, і призначається пенсія по інвалідності.

Відповідно до частини 2 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»у редакції Закону України від 03 листопада 2006 №328-V, який набув чинності в цій частині 01 січня 2007 року, у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

21 лютого 2007 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №284, якою затверджено «Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та осіб, звільнених з військової служби, що сталися у 2006 році».

Пунктом 2 зазначеного Порядку встановлено, що військовослужбовцям та особам, звільненим з військової служби, у разі настання інвалідності внаслідок виконання обовязків військової служби виплачується грошова допомога у розмірі 48-місячного грошового забезпечення інвалідам 3 групи.

Разом з цим, частиною 9 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»у редакції Закону України від 03 листопада 2006 №328-Vпередбачалось, що якщо військовослужбовці, військовозобов'язані або резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, проходять службу у військовому резерві, та члени їх сімей одночасно мають право на отримання одноразової грошової допомоги з підстав, передбачених цією статтею, та одноразової грошової допомоги або компенсаційної виплати, встановлених іншими законами, виплата відповідних грошових сум здійснюється за однією з підстав за вибором особи, яка має право на отримання таких виплат, а пунктом 8 Порядку та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та осіб, звільнених з військової служби, що сталися у 2006 році встановлено, що за наявності права на грошову допомогу та інші передбачені законами України виплати у зв'язку із загибеллю (смертю), заподіянням каліцтва або настанням інвалідності військовослужбовця та інвалідності особи, звільненої з військової служби, члени сім'ї або утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовослужбовець та особа, звільнена з військової служби, мають право лише на одну з них.

Враховуючи, що зазначені вище зміни до законодавства України щодо права на отримання одноразової грошової допомоги особами, звільненими з військової служби та яким встановлено інвалідність внаслідок захворювання в період проходження військової служби, набули чинності після отримання позивачем страхової суми і не мають зворотної дії у часі, та те, що позивач скористався передбаченим статтею 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»правом на отримання коштів у випадку часткової втрати працездатності, колегія суддів вважає правомірною відмову відповідача щодо призначення позивачу одноразової грошової допомоги в разі інвалідності у розмірі, передбаченому частиною 3 статті 41 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», частиною 2 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»зі змінами та Порядком та умовами призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та осіб, звільнених з військової служби, що сталися у 2006 році, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2007 року №284.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1. у зазначеній частині.

Крім цього, правильним є висновок суду першої інстанції про безпідставність та необґрунтованість вимог позивача щодо стягнення моральної шкоди та упущеної грошової вигоди.

З огляду на викладене та враховуючи положення статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване помилково.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу Міністра оборони України задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2009 року скасувати, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 січня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністра оборони України про скасування рішення, зобов'язання виплатити грошову допомогу, стягнення упущеної грошової вигоди та моральної шкоди залишити в силі.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий О.І. Гаманко

Судді С.В. Білуга

А.Ф. Загородній

М.М. Заїка

В.І. Співак