Ухвала суду № 16525715, 26.04.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" квітня 2011 р. м. КиївК-8497/07

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Голубєвої Г.К., Карася О.В., Островича С.Е., Федорова М.О.

при секретарі: Хомініч С.В.

за участю представників

від позивача: ОСОБА_1., дов. №4/9/10-009 від 04.01.2011

від відповідача1: ОСОБА_2., дов. б/н від 20.04.2011

від відповідача 2: ОСОБА_3., дов. №52/3 від 10.01.2011

ОСОБА_4., дов. №56/1-11 від 09.02.2011

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва на постанову Господарського суду м. Києва від 01.12.2006 року та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 04.04.2007 року по справі № 32/401-А за позовом Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва до Закритого акціонерного товариства «Консалтингова група «Форум»та Державного науково-виробничого підприємства «Електронмаш»про визнання недійсним договору

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., заслухавши пояснення учасників судового процесу, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

На розгляд суду передано вимоги Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва (далі-ДПІ у Голосіївському районі м. Києва, позивач) до Закритого акціонерного товариства «Консалтингова група «Форум»(далі-ЗАТ «Консалтингова група «Форум», відповідач 1) та Державного науково-виробничого підприємства «Електронмаш»(далі-ДП «Електронмаш», відповідач 2) про визнання недійсним на підставі ст. 207 Господарського кодексу України (далі-ГК України) договору №4/01 від 31.03.2004, укладеного між відповідачами, з застосуванням наслідків передбачених ст.208 ГК України, а також стягнення з відповідачів в доход держави всього отриманого за договором. Постановою Господарського суду м. Києва від 01.12.2006 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.04.2007 року, в задоволені позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, позивач 28.04.2007 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 24.06.2008 року прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Господарського суду м. Києва від 01.12.2006 року та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 04.04.2007 року, прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, положень п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст. 207, 208 Господарського кодексу України

Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, між відповідачами 31.03.2004 було укладено договір № 4/701, відповідно до умов якого сторони дійшли згоди щодо поставки техніки, а саме: Комплекс обробки та накопичування на магнітному диску ЄС «5074»у кількості 18 штук на загальну суму 17640000,00грн. в тому числі ПДВ 2940000,00грн.

Матеріали справи містять первинні бухгалтерські документи щодо виконання умов договору, а саме: податкова накладна від №5813 від 520.04.2004 на сумі 14700000,00грн. в тому числі ПДВ 2940000,00грн. та платіжні доручення №1 від 12.06.2004 на суму 14771158,40грн., в тому числі ПДВ 2461859,40грн., №2 від 12.06.2004 на суму 2868843,68грн., в тому числі ПДВ 478140,68 грн.

Як на підставу позовних вимог, ДПІ посилається на те, податковим органом було проведено перевірку дотримання вимог податкового законодавства ЗАТ «Консалтингова група «Форум», за результатами якої було встановлено порушення вимог п.п.7.4.1 п.7.4.5 п.7.4, п.п..7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»внаслідок безпідставного включення до складу податкового кредиту ПДВ за квітень 2004 року суми податку в розмірі 2940000,00 грн. за господарською операцією по договору №4/01 від 31.03.2004. Зі змісту акту перевірки №403-23/09-32104715 від 09.08.2004 вбачається, що перевіркою встановлено, що придбання товару відповідачем-1 за вказаним договором не підтверджується. Придбаний відповідачем-1 товар є морально та технічно застарілим, а отже його вартість завищена, що призводить у подальшому до безпідставного завищення сум бюджетного відшкодування ПДВ з державного бюджету в особливо великих розмірах.

Відмовляючи в задоволенні позову суди виходили з відсутності доказів, що спірна угода укладена з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства у вигляді приховування від оподаткування, оскільки виконання спірного господарського зобовязання підтверджується матеріалами справи, а доказів ухилення ЗАТ «Консалтингова група «Форум»від сплати податків суду не надано. Крім того, судом відхилено посилання позивача на завищення ціни товару, у звязку з відсутністю доказів встановлення державного регулювання цін і тарифів на продукцію, що була реалізована за договором по договірній ціні за згодою сторін та на факт безтоварності операцій, оскільки зазначений факт підтверджується первинними бухгалтерськими, а також з матеріалів справи вбачається, що в подальшому придбаний відповідачем 1 товар був експортований, що підтверджується вантажними митними деклараціями.

Проте, з таким висновком суд касаційної інстанції в повній мірі не погоджується з наступних підстав.

Згідно частини 1 статті 207 Господарського кодексу України (далі-ГК України) господарське зобовязання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосубєктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Положення статей 207 та 208 ГК України слід застосовувати з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з частиною 1 статті 203 та частиною 2 статті 215 ЦК України є нікчемним, тобто недійсним в силу закону, у звязку з чим визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Органи державної податкової служби, вказані в абзаці першому ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», можуть на підставі пункту 11 цієї статті звертатись до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність. У разі задоволення позову висновок суду про нікчемність правочину має міститись у мотивувальній, а не в резолютивній частині судового рішення.

Враховуючи вищезазначене, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку щодо відмови в задоволенні позовних вимог в частині визнання господарського зобовязання недійсним, а тому, провадження у справі в зазначеній частині підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст. 157 КАС України.

Для застосування санкцій, передбачених частиною 1 статті 208 ГК України Кодексу, необхідним є умисел на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

За результатом розгляду справи судами не було встановлено наявності умислу у відповідачів на ухилення від сплати податків при укладенні договору.

З матеріалів справи вбачається, що спірна операція була відображена в бухгалтерському та податковому обліку і у вартості товару сплачено суму податку на додану вартість.

Крім того, слід зазначити, що санкції, встановлені частиною 1 статтею 208 ГК України, є конфіскаційними, стягуються за рішенням суду в доход держави за порушення правил здійснення господарської діяльності, а отже не є цивільно-правовими, а є адміністративно-господарськими як такі, що відповідають визначенню частини 1 статті 238 ГК України. З огляду на це, такі санкції можуть застосовуватися лише протягом строків, встановлених статтею 250 цього Кодексу.

З матеріалів справи вбачається, що спірні відносини виникли в результаті укладення 31.03.2004 угоди між ЗАТ «Консалтингова група «Форум»та ДП «Електронмаш», проте, з позовом до суду ДПІ у Голосіївському районі м. Києва звернулась лише 01.08.2006, тобто поза межами граничного річного строку від вчинення правопорушення, передбаченого статтею 250 ГК України.

З огляду на викладене суди першої та апеляційної інстанцій правильно дійшли висновку про відсутність законних підстав для застосування санкцій, передбачених ст. 208 ГК України.

Відповідно до частини 1 статті 228 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку і закриває провадження у справі з підстав встановлених статтею 157 цього кодексу і згідно ч.1 ст.224 КАС України залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що судом не допущено порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судового рішення чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 210, 220, 221, 223, 224, ч.1 ст. 228, 230, 231 та ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва задовольнити частково.

Постанову Господарського суду м. Києва від 01.12.2006 року та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 04.04.2007 року по справі № 32/401-А в частині визнання недійсним укладеного між ЗАТ «Консалтингова група «Форум»та ДП «Електронмаш»договору №4/01 від 31.03.2004, скасувати. Провадження у справі в цій частині закрити.

В іншій частині постанову Господарського суду м. Києва від 01.12.2006 року та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 04.04.2007 року по справі № 32/401-А залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ____ Г.К. Голубєва

____ О.В. Карась

____ С.Е. Острович

____ М.О. Федоров