Ухвала суду № 16525285, 17.05.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" травня 2011 р. м. КиївК-47715/09

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

суддів Смоковича М.І.

Горбатюка С.А.

Весельської Т.Ф.

Мороз Л.Л.

Мироненка О.В. (суддя доповідач)

провівши попередній розгляд справи за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова про визнання протиправними та не чинними податкових повідомлень-рішень за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 серпня 2009 року,

В С Т А Н О В И Л А :

У листопаді 2008 року позивач звернувся в суд із позовом до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова про визнання протиправними та не чинними податкових повідомлень рішень № 0001672330/0 від 06 листопада 2008 року про визначення податкового зобовязаня з податку на додану вартість в розмірі 2.290.224 грн., в тому числі: 1.145.112,00 грн. основного платежу та 1.145.112,00 грн. штрафних санкцій; визнати протиправним та нечинним податкове повідомлення-рішення відповідача від 06 листопада 2008 року № 0001662330/0 про визначення податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств в розмірі 2.433.363 грн., в тому числі: 1.131.390,00 грн. основного платежу та 1.001.973,00 грн. штрафних санкцій; визнати протиправним та нечинним податкове повідомлення-рішення відповідача від 19 грудня 2008 року № 0001672330/0 про визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 100.500 грн., в тому числі: 67.000 грн. основного платежу та 33.500 грн. штрафних санкцій. Свої вимоги мотивує тим, що висновки акту виїзної планової документальної перевірки відповідача від 24 жовтня 2008 року № 4327/233/35699547 законодавчо необґрунтовані, а тому податкові повідомлення-рішення, які були винесені на їх підставі, є такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2009 року позов задоволено.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, відповідач звернувся зі скаргою до суду апеляційної інстанції щодо скасування зазначеного вище рішення.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду 18 серпня 2009 року апеляційну скаргу відповідача задоволено частково, постанову суду першої інстанції скасовано в частині визнання протиправними та нечинними податкових повідомлень рішень державної податкової Інспекції в Червоно заводському районі м. Харкова: від 06 листопада 2008 року № 0001672330/0 про визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 2.290.224 грн., в тому числі: 1.145.112,00 грн. основного платежу та 1.145.112,00 грн. штрафних санкцій; від 06 листопада 2008 року № 0001662330/0 про визначення податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств в розмірі 2.433.363 грн., в тому числі: 1.131.390,00 грн. основного платежу та 1.001.973,00 грн. штрафних санкцій. Визнано нечинною постанову суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Веста 2002»про визнання протиправним та нечинним податкового повідомлення-рішення ДПІ від 19 грудня 2008 року № 0001672330/0 про визначення ТОВ «Веста 2002»податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 100.500 грн., в тому числі: 67.000 грн. основного платежу та 33.500 грн. штрафних санкцій. Закрито провадження в адміністративній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Веста 2002»до державної податкової інспекції у Червоно заводському районі міста Харкова за участю прокурора Червоно заводського району міста Харкова про визнання протиправними та нечинними податкових повідомлень-рішень державної податкової інспекції у Червоно заводському районі міста Харкова: від 06 листопада 2008 року № 0001672330/0 про визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 2.290.224 грн., в тому числі: 1.145.112,00 грн. основного платежу та податку на додану вартість в розмірі 2.290.224 грн., в тому числі: 1.145.112,00 грн. основного платежу та 1.145.112,00 грн. штрафних санкцій; від 06 листопада 2008 року № 0001662330/0 про визначення податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств в розмірі 2.433.363 грн., в тому числі: 1.131.390,00 грн. основного платежу та 1.001.973,00 грн. штрафних санкцій; від 19 грудня 2008 року № 0001672330/0 про визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 100.500 грн., в тому числі: 67.000 грн. основного платежу та 33.500 грн. штрафних санкцій.

Не погоджуючись із ухвалою суду апеляційної інстанції, позивач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати судове рішення, ухвалити нове рішення в частині відмови в задоволенні позову, в іншій частині постанову суду першої інстанції залишити в силі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що позивачем по справі у квітні 2008 року укладено договори комісії №№ 1-К-04-08 та 2-К-04-08 від 14 квітня 2008 року предметом яких відповідно є:

Договору комісії № 1-К-04-08 зобовязання ТОВ «Веста 2002»[комісіонер] за дорученням ТОВ «Аметист-комерц»(комітент) за плату здійснювати від свого імені в інтересах і за рахунок комітента проведення операцій по продажу товару, при цьому право власності на товар до комісіонера не переходить.

Договору комісії № 2-К-04-08 зобовязання Комісіонера ТОВ «Веста 2002»за дорученням комітента ТОВ «Аметист-комерц»за плату здійснювати від свого імені в інтересах і за рахунок Комітента проведення операцій по придбанню товару, при цьому право власності на товар до комісіонера не переходить.

Відповідно до п. 3.1. ст. з Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 22.05.1997 № 283/97-ВР з наступними змінами, - обєктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку. Визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Згідно ст. 4 зазначеного Закону валовий доход загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами. Валовий доход, зокрема, включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п. 7.9.1. п. 7.9. ст. 7 зазначеного Закону не включаються до валового доходу і не підлягають оподаткуванню кошти або майно, залучені платником податку у звязку з залученням платником податку майна на підставі договору концесії, комісії, консигнації, довірчого управління, схову (відповідального зберігання), а також згідно з іншими цивільно-правовими договорами, що не передбачають передачі права власності на таке майно, з урахуванням положень підпункту 7.9.6 цього пункту.

Згідно п. 4.7 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР з наступними змінами та доповненнями, у випадках, коли платник ПДВ здійснює діяльність з поставки товарів, отриманих у межах договорів комісії (консигнації), поруки, доручення, довірчого управління, інших цивільно-правових договорів, що уповноважують такого платника податку здійснювати поставку товарів від імені та за дорученням іншої особи без передання права власності на такі товари, базою оподаткування є продажна вартість цих товарів, визначена у порядку, встановленому цим Законом.

Зокрема, датою збільшення податкового кредиту повіреного є дата перерахування коштів (поставка в управління цінних паперів, інших документів, що засвідчують відносини боргу) на користь продавця таких товарів (робіт, послуг) або поставка інших видів компенсацій вартості таких товарів (робіт, послуг), а датою збільшення податкових зобовязань є дата передання таких товарів результатів робіт, (послуг) довірителю. При цьому довіритель не збільшує податковий кредит на суму коштів (вартість цінних паперів, інших документів, що засвідчують відносини боргу), перерахованих (переданих) повіреному, але має право на збільшення податкового кредиту у податковий період отримання товарів (робіт, послуг), придбаних повіреним за його дорученням.

Відповідно до приписів ст.ст. 1011, 1016 ЦК України, за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобовязується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента. Комітент зобовязаний забезпечити комісіонера усім необхідним для виконання обовязку перед третьою особою.

Ухвалюючи рішення, суд апеляційної інстанції виходив з того, що сторони по зазначеним вийде договорам не виконали основних умов договорів комісії: ТОВ «Аметист-комерц»не забезпечило комісіонера усім необхідним для виконання доручення, в тому числі коштами на придбання позивачем товарно-матеріальних цінностей.

Первинні бухгалтерські документи, які б свідчили про прийом-передачу товарів, що належать ТОВ «Аметист-комерц», на користь ТОВ «Веста 2002», з метою їх наступної поставки за договорами комісії іншим осмосам, до перевірки ДПІ не надані.

Відповідно до документів бухгалтерського та податкового обліків, які надані ДПІ до перевірки, встановлено, що ТОВ «Веста 2002» самостійно (за власті кошти) здійснювало продаж товару на підставі договорів купівлі-продажу укладених з іншими покупцями.

Таким чином, суд апеляційної інстанції, провівши аналіз договорів та документів бухгалтерського обліку, які знаходяться у матеріалах справи, дійшов обґрунтованого висновку про те, що укладаючи договори комісії ТОВ «Веста 2002», застосовуючи механізм комісійних правовідносин фактично виводило з-під сфери дії Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»кошти отримані за договорами купівлі-продажу, переводячи таким чином статус платника податків на ТОВ «Аметист-комерц».

З огляду на викладене, ухвала суду апеляційної інстанції відповідає обставинам справи наданим доказам та нормам процесуального права.

Доводи касаційної скарги висновки суду не спростовують.

Підстав для перегляду судового рішення з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

За правилами частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, то суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення-без змін.

Керуючись статтями 220-1, 224, 230, 231 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 серпня 2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.

Судді

Смокович М.І. Весельська Т.Ф. Горбатюк С.А. Мороз Л.Л. Мироненко О.В.