Ухвала суду № 16524261, 16.06.2011, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2011 р. Справа № 81196/09/9104 Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Святецького В.В.,

суддів Коваля Р.Й., Глушка І.В.,

при секретарі судового засідання Коломойцевій Х.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Іршавському районі Закарпатської області на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2009 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Караван Клуб” до Державної податкової інспекції в Іршавському районі Закарпатської області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю (ТОВ) ,,Караван Клуб” звернулося до суду першої інстанції з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції (ДПІ) в Іршавському районі Закарпатської області № 00021222340/0/2764/23-01/243863167/22712 від 23.09.2008 року.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2009 року позов задоволено в повному обсязі.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, ДПІ в Іршавському районі оскаржила його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції не звернув уваги на доводи відповідача про те, що позивачем не надано відповідних документів, які б підтверджували факт отримання послуг. Тому апелянт вважає, що ДПІ у Іршавському районі правомірно збільшено податкове зобовязання з податку на прибуток на 97845,00 грн.. Рішення податкового органу є правомірним і таким що відповідає вимогам діючого законодавства.

З огляду на викладене, апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Представник апелянта в судове засідання не зявився, що не перешкоджає розгляду справи у його відсутності згідно із ч.4 ст. 196 КАС України.

Представник позивача вимоги апелянта заперечив, просить залишити оскаржуване судове рішення без змін, а подану апеляційну скаргу без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що у березні-квітні 2009 року посадовими особами ДПІ у Іршавському районі проведена виїзна планова документальна перевірка ТОВ ,,Караван Клуб” з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 03.05.2007 року по 31.12.2008 року, про що складено Акт перевірки від 17.04.2009 року № 575/23-50/34782864.

На підставі акту перевірки ДПІ у Іршавському районі прийнято податкове повідомлення - рішення №0000242350/0/684/34782864/5659/10/23-50 від 12.05.2009 року, яким ТОВ ,,Караван Клуб” визначено податкове зобовязання з податку на прибуток в сумі 130 754,2 грн., з яких 97 845,00 грн. основного платежу та 32 909,20 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Висновки податкового органу базуються на тому, що позивачем порушено вимоги пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України ,,Про оподаткування прибутку підприємств”, внаслідок чого занижено податкове зобовязання з податку на прибуток на суму 97 845,00 грн..

Судом першої інстанції встановлено, що в процесі здійснення господарської діяльності ТОВ ,,Караван Клуб” уклав Договір про надання послуг по перекладу від 10.01.2008 року з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2, предметом якого є надання послуг з перекладу, в порядку та на умовах визначених договором. Факт надання послуг на загальну суму 11800 грн. підтверджується Актами здачі - прийняття виконаних послуг № 1 від 31.01.2008 року, № 2 від 29.02.2008 року та № 3 від 31.03.2008 року.

06.02.2008 року ТОВ ,,Караван Клуб” уклав Договір про надання послуг № 06-02/08 з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, предметом якого є надання послуг з організації транспортно-експедиційного обслуговування та інших послуг, повязаних з міжнародним перевезенням вантажів транспортом за плату і за рахунок замовника, відповідно до умов, погоджених сторонами. Факт надання послуг ОСОБА_1 на загальну суму 254831 грн. засвідчується Актами здачі - прийняття виконаних робіт № 1 від 31.03.2008 року, № 2 від 31.05.2008 року, № 3 від 30.06.2008 року, №4 від 31.07.2008 року та № 5 від 31.08.2008 року.

25.09.2008 року ТОВ ,,Караван Клуб” уклав Договір про надання послуг № 25-09/08 з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3, предметом якого є надання послуг з організації транспортно-експедиційного обслуговування та інших послуг, повязаних з міжнародним перевезенням вантажів транспортом за плату і за рахунок замовника, відповідно до умов, погоджених сторонами. Факт надання ОСОБА_3 послуг за зазначеним Договором на загальну суму 124749 грн. підтверджується актами здачі - прийняття виконаних послуг № 1 від 31.10.20087 року, № 2 від 30.11.2008 року, № 3 від 31.12.2008 року.

ТОВ ,,Караван Клуб” провів розрахунки за надані послуги в повному обсязі, що підтверджується видатковими касовими ордерами та платіжними дорученнями.

Берегівською ОДПІ було проведено зустрічні перевірки фізичних осіб-підприємців ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3 з питань правових відносин з ТОВ ,,Караван Клуб”, що підтверджується довідками № 1-17/27919250280, № 3-17/288762259 № 2-17/НОМЕР_1, якими підтверджено факти надання вказаних вище послуг.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що всі Акти здачі-приймання виконаних послуг відповідають вимогам цивільно-правових норм та містять відмітку про виконання робіт і відсутність претензій сторін один до одного. Тому суд прийшов до висновку, що в даному випадку має місце фактичне отримання результатів робіт, понесені позивачем витрати повязані з його господарською діяльністю та належним чином підтверджені первинними бухгалтерськими документами, а тому позивач правомірно відобразив у податковому обліку та в податкових деклараціях відповідні суми валових витрат.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону України 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР ,,Про оподаткування прибутку підприємств” (чинного на час виникнення даних спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку в грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті (підпункт 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР).

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (підпункт 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94-ВР).

Згідно з підпунктом 11.2.1 пункту 11.2 ст.11 Закону № 334/94-ВР датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, що припадає на податковий період, протягом якого відбувається одна з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку їх результатів.

Відповідно до п. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» фінансова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий примірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку. Частиною 1 ст. 9 зазначеного Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №88 від 25.05.1995 року, визначено, що первинні документи для надання їм юридичної сили та доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Виходячи з системного аналізу наведених норм, колегія суддів приходить до висновку, що підставою для зменшення платником обєкта оподаткування (податкових зобовязань) з податку на прибуток на суму вартості наданих послуг є факт реального надання послуг та безпосередній звязок витрат на оплату цих послуг з господарською діяльністю платника податків, що передбачає використання у власній господарській діяльності придбаних (послуг) або ж призначення останніх для такого використання.

В свою чергу факт безпосереднього звязку витрат з господарською діяльністю платника податків може бути встановлений з врахуванням якісних характеристик послуг, які б однозначно свідчили про призначення придбаних послуг для використання в господарській діяльності платника податків, відповідали б змісту цієї діяльності.

Надані позивачем акти здачі - прийняття виконаних послуг містять тільки загальні відомості, зокрема ,,надання послуг з перекладу документів” та ,,експедиційні послуги” за певний місяць.

Колегія суддів погоджується з доводами податкового органу, що в даних актах здачі-прийняття виконаних послуг не зазначено: період надання послуг, обсяг наданих послуг по перекладу документів, обгрунтування розміру плати за надані послуги по перекладу документів; вид та найменування вантажу, пункти відправлення та призначення вантажу, кількість здійснених послуг по перевезенню вантажів та розмір плати за кожен з них окремо, обґрунтування вартості наданих послуг.

На час проведення перевірки платником не надано до актів здачі-прийняття виконаних послуг: перелік документів по яких було отримано послугу з перекладу,інших документів, які б підтверджували звязок отриманої послуги з перекладу із господарською діяльністю товариства; заявки та рахунки-фактури на надання транспортно-експедиційних послуг, повязаних з перевезеннями вантажів, з привязкою до конкретних здійснених перевезень вантажів (кількість таких перевезень вантажів), товаро-транспортні накладні, накладні. Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України кожна особа повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Оскільки ТОВ ,,Караван Клуб” не подано відповідних доказів стосовно кількісних та якісних характеристик послуг, наданих фізичними особами-підприємцями ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3, а також доказів фактичного отримання цих послуг позивачем та їх звязку з господарською діяльністю позивача, колегія суддів визнає правомірним рішення податкового органу про зменшення позивачу валових витрат та визначення податкового зобовязання з податку на прибуток в сумі 97 845,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 32 909,20 грн..

Суд першої інстанції не звернув уваги на допущенні позивачем порушення норм чинного законодавства, а тому прийшов до помилкового висновку про неправомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Статтею 159 КАС України визначено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно зясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

В силу п.4 ч.1 ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Оскільки суд першої інстанції при винесенні постанови допустився помилки в частині застосування норм матеріального права, апеляційна скарга підлягає до задоволення, а оскаржувана постанова - до скасування.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.195, ст. 196, п. 3 ч. 1 ст.198, ст. 202, ст.205, ст.207, ст.254 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А :

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Іршавському районі Закарпатської області задовольнити, постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2009 року у справі № 2а-2773/09/0770 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Караван Клуб” до Державної податкової інспекції в Іршавському районі Закарпатської області про скасування податкового повідомлення-рішення.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий В.В. Святецький

Судді Коваль Р.Й.

Глушко І.В.

Повний текст постанови складено 20 червня 2011 року.