Ухвала суду № 16522571, 14.06.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Ушаков Т.С.

Суддя-доповідач - Попов В.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2011 року справа №2а-2689/11/1270 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Попова В.В.

суддів Горбенко К.П. , Лях О.П.

при секретарі Асєєвій Я.В.,

за участю сторін : представника Приватного підприємства «Виробнича торгівельно-комерційна фірма «Приват-Коммерс» Колотович Д.О., представника Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. ЛуганськуБорзенко Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2011 року у справі № 2а-2689/11/1270 за позовом Приватного підприємства «Виробнича торгівельно-комерційна фірма «Приват-Коммерс» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000102360/0 від 21.03.2011 року,-

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2011 року адміністративний позов Приватного підприємства «Виробнича торгівельно-комерційна фірма «Приват-Коммерс» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000102360/0 від 21.03.2011 року задоволені у повному обсязі, а саме:

скасовано прийняте Ленінською міжрайонною державною податковою інспекцією у м. Луганську (код ЄДРПОУ № 217968836, 91005, м. Луганськ, кв. Шевченко, 38-а) податкове повідомлення-рішення № 0000102360/0 від 21 березня 2011 року.

стягнуто з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Виробнича торгівельно-комерційна фірма «Приват-Коммерс» витрати по сплаті судового збору в розмірі 3,40 грн. (три гривні 40 копійок).

Не погодившись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, якою вважає, що постанова суду не є обґрунтованою та прийнятою з порушенням норм матеріального права, просить задовольнити апеляційну скаргу та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову у повному обсязі .

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а постанову суду першої інстанції необхідно залишити без змін з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що Приватне підприємство «Виробнича торгівельно-комерційна фірма «Приват-Коммерс» (далі ПП «ВТКФ «Приват-Коммерс») здійснює підприємницьку діяльність на підставі статуту підприємства, що первинно зареєстрований у Ленінському райвиконкомі м. Луганська від 01.11.1994 року, нова редакція від 01.12.2010 року, свідоцтва про державну реєстрацію серії А01 № 612639 від 01.11.1994р., реєстраційний запис № 1382120 0000 006241, довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій № 291256 від 01.12.2010 року та свідоцтва № 17300720 про реєстрацію платника податку на додану вартість із присвоєнням індивідуального податкового номеру 217990412369 від 17.04.2001 року.

З 20.01.1995 року позивач знаходиться на податковому обліку у Ленінській міжрайонній державній податковій інспекції у м. Луганську, що підтверджується довідкою форми 4-ОПП про взяття на облік платника податків № 1512 від 28.12.2010 року.

Як платником податку на додану вартість ПП «ВТКФ «Приват-Коммерс» подано до відповідача податкові декларації по податку на додану вартість за період червень 2009р., серпень 2009р., вересень 2009р., жовтень 2009р., листопад 2009р., грудень 2009р., липень 2010р., жовтень 2010р., листопад 2010 року, грудень 2010 року, якими визначено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника податку у банку у розмірі 1194493 грн. (код рядка 25, 25.1).

Як вбачається з матеріалів справи, 23.03.2011 року позивачем було отримано від відповідача поштове відправлення за рекомендованим листом №9105505769804, у вкладенні до якого знаходилось податкове повідомлення-рішення №0000102360/0 від 21.03.2011 року та Акт «Про результати документальної невиїзної перевірки ПП ВТКФ «Приват-Коммерс» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника у банку за період червень 2009р., серпень 2009р., вересень 2009р., жовтень 2009р., листопад 2009р., грудень 2009р., липень 2010р., жовтень 2010р., листопад 2010 року та грудень 2010 року, яка виникла за розрахунок відємного значення ПДВ, що декларувалось в червні 2009р., серпні 2009р., вересні 2009р., жовтні 2009р., листопаді 2009р., грудні 2009р., липні 2010р., жовтні 2010р., листопаді 2010 року та грудні 2010 року» за № 99/23-616/21799042 від 21.03.2011 року.

Відповідно до висновків Акту перевірки № 99 відповідач дійшов до висновку про наявність порушень п. 1.8., п.п. 7.7.2. п. 7.7. ст.. 7, п.п. 7.3.1. п. 7.3. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168 від 03.04.1997р., а саме: позивачем завищено суму бюджетного відшкодування по ПДВ за період з квітня 2009 року по грудень 2010 року на суму 1194 493 грн.

За наслідками Акту перевірки № 99 відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000102360/0 від 21 березня 2011 року, згідно якого було зменшено суму бюджетного відшкодування позивача по ПДВ за податковими деклараціями за квітень 2009 року на суму 488 717 грн.; травень 2009 року на суму 147 938 грн.; червень 2009 року на суму 2 363 грн.; липень 2009 року на суму 2 137 грн.; серпень 2009 року на суму 18 559 грн.; вересень 2009 року на суму 2 797 грн.; жовтень 2009 року на суму 572 грн.; листопад 2009 року на суму 11 752 грн.; липень 2010 року на суму 99 404 грн.; жовтень 2010 року на суму 9 697 грн.; листопад 2010 року на суму 111 797 грн.; грудень 2010 року на суму 217 760 грн.; всього на загальну суму 1194 493 грн.

Відповідно до статті 79.1. Податкового Кодексу України визначено, що документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу.

Стаття 78 Податкового Кодексу України визначає порядок проведення документальних позапланових перевірок, згідно якої така перевірка проводиться у разі наявності хоча б однієї з таких обставин, що визначені у статтях 78.1.1. по 78.1.13. Податкового Кодексу України: письмового запиту від Відповідача не надходило (ст. 78.1.1. та 78.1.4.); податкові декларацію подаються Позивачем у встановлені строки та уточнюючих розрахунків за спірні податкові періоди не надавалося (ст. 78.1.2. та 78.1.3.); іншої податкової перевірки за участю Позивача не проводилось (ст. 78.1.5.); Позивач не реорганізується та не ліквідується (ст. 78.1.7.); у період часу з дня набрання чинності Податковим Кодексом України Позивачем не заявлялися податкові декларації, в яких заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість на суму більше ніж 100 тис. гривень (ст. 78.1.8.); жодної скарги на Позивача не надходило (ст. 78.1.9. та 78.1.13.); постанови суду про проведення перевірки немає (ст. 78.1.11.); відомостей щодо розпочатого службового розслідування або порушення кримінальної справи відносно посадової особи, що перевіряла Позивача немає (ст. 78.1.12.).

За таких обставин суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про відсутність встановлених чинним податковим законодавством України (а саме вимогами статей 77 та 78 Податкового Кодексу України) чітко визначених правових підстав для проведення документальної невиїзної перевірки Позивача, що є порушенням норм статей 77, 78, 79.1. Податкового Кодексу України та статті 19 Конституції України.

Посилання Відповідача на наявність правових підстав для проведення перевірки із посиланням на приписи норм Постанови Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 р. N 1238 «Про затвердження переліку достатніх підстав, які надають податковим органам право на проведення документальної позапланової виїзної перевірки платника податку на додану вартість для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування такого податку» та приписи норм статей 20.1.4., 200 Податкового Кодексу України - є безпідставною.

Так, стаття 200 Податкового Кодексу України визначає порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.

Згідно статті 200.14 цього Кодексу та Постанови Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 р. N 1238 «Про затвердження переліку достатніх підстав, які надають податковим органам право на проведення документальної позапланової виїзної перевірки платника податку на додану вартість для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування такого податку» (яка прийнята на виконання статті 200.11. Податкового Кодексу України) передбачено, що податковий орган має право перевіряти заявлені суми бюджетного відшкодування та у разі його не підтвердження приймати податкове повідомлення-рішення.

Але, стаття 1 Розділу ХІХ «Прикінцеві положення» визначає, що вказаний Кодекс набирає законної сили тільки з 01.01.2011 року.

Стаття 58 Конституції України визначає, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

За таких обставин суд вважає необґрунтованими посилання Відповідача на вказані норми відносно правовідносин, на які розповсюджуються норми інших нормативних актів, а саме Закон України «Про податок на додану вартість».

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що достовірність нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника у банку за період червень 2009р., серпень 2009р., вересень 2009р., жовтень 2009р., листопад 2009р., грудень 2009р., липень 2010р., жовтень 2010р., листопад 2010 року та грудень 2010 року, яка виникла за розрахунок відємного значення ПДВ, що декларувалось в червні 2009р., серпні 2009р., вересні 2009р., жовтні 2009р., листопаді 2009р., грудні 2009р., липні 2010р., жовтні 2010р., листопаді 2010 року, грудні 2010 року, підтверджена рішеннями судів.

Так, постановою Луганського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2009 року по адміністративній справі № 2а-24108/09/1270 за позовом Малого приватного підприємства Виробнича торгівельно-комерційна фірма «Приват-Коммерс» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську, ГУ ДКУ в Луганській області про стягнення з державного бюджету України суми бюджетної заборгованості по податку на додану вартість позовні вимоги задоволено у повному обсязі, стягнуто з Державного бюджету України на користь Малого приватного підприємства Виробнича торгівельно-комерційна фірма «Приват-Коммерс» суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за податковими деклараціями за лютий 2009 року в сумі 22617 грн., за квітень 2009 року в сумі 491653 грн., за травень 2009 року в сумі 147938 грн., що в загальному розмірі становить 662208 грн.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2009 року постанову Луганського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2009 року у справі № 2а-24108/09/1270 залишено без змін.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2010 року по адміністративній справі № 2а-6510/10/1270 за позовом Малого приватного підприємства виробничої торгівельно-комерційної фірми “Приват-Комерс” до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську про скасування податкового повідомлення рішення № 0000692360/0 від 20.08.2010 року позовні вимоги задоволено у повному обсязі, скасовано податкове повідомленнярішення Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську № 0000692360/0 від 20.08.2010, згідно якого було зменшено суму бюджетного відшкодування по податку на додану вартість Малому приватному підприємству виробничої-комерційної фірми “Приват-Комерс” за податковими деклараціями за серпень 2009 року в сумі 1 010 грн., за вересень 2009 року в сумі 52622 грн., за жовтень 2009 року в сумі 1359 грн., за листопад 2009 року в сумі 14417 грн., за грудень 2009 року в сумі 2816 грн., за лютий 2010 року в сумі 16850 грн., за березень 2010 року в сумі 113316 грн., за квітень 2010 року в сумі 87621 грн., за травень 2010 року в сумі 280541 грн., а всього на загальну суму 570552 грн.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2010 року постанову Луганського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2010 року у справі № 2а-6510/10/1270 залишено без змін.

Вказаними рішеннями судів спростовуються висновки Ленінської МДПІ у м.Луганську, викладені у наступних довідках:

-від 16.12.2009 року № 1137/23-616/21799042 «Про результати позапланової виїзної перевірки МПП ВТКФ „Приват-Коммерс” з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування по податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника у банку за липень жовтень 2009 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось у травні вересні 2009 року» - посадовими особами Відповідача зазначено, що неможливо підтвердити заявлену суму бюджетного відшкодування за період часу з липня по жовтень 2009 року на загальну суму 79 056 грн. у звязку із направленням запитів на проведення перевірок з питань правових відносин по основним постачальникам та не отримання відповідей;

-від 11.02.2010 року за № 112/23-616/21799042 «Про результати позапланової виїзної перевірки МПП ВТКФ „Приват-Коммерс” з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування по податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника у банку за листопад грудень 2009 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось у жовтні листопаді 2009 року» - посадовими особами Відповідача зазначено, що не можливо підтвердити заявлену суму бюджетного відшкодування за період часу з листопада по грудень 2009 року на загальну суму 28 985 грн. у звязку із направленням запитів на проведення перевірок з питань правових відносин по основним постачальникам та не отримання відповідей;

-від 16.07.2010 року за № 529/23-616/21799042 «Про результати позапланової виїзної перевірки МПП ВТКФ „Приват-Коммерс” з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування по податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника у банку за лютий березень 2010 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось у грудні 2008 року, січні та лютому 2010 року» - посадовими особами Відповідача зазначено, що не можливо підтвердити заявлену суму бюджетного відшкодування за період часу з лютого по березень 2010 року на загальну суму 130 166 грн. у звязку із направленням запитів на проведення перевірок та не отримання відповідей.

За таких обставин, судом встановлено наявність судових рішень, які підтверджують достовірність нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника у банку за період червень 2009р., серпень 2009р., вересень 2009р., жовтень 2009р., листопад 2009р., грудень 2009р., липень 2010р., жовтень 2010р., листопад 2010 року та грудень 2010 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Враховуючи викладене, суд вважає доведеними обставини, встановлені судовими рішеннями у вищевказаних адміністративних справах, тому вони не потребують доказування.

Крім того, судом встановлено, що Відповідачем при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення були допущені порушення приписи норм п.п. 7.7.2 п. 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до згаданої статті визначено, що «Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

У статті 7 цього Закону № 168 встановлюється чіткий порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.

П.п. 7.7.1. статті 7 Закону № 168 встановлює, що «Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду».

Позивачем у повному обсязі надані первинні документи (угоди, накладні, податкові накладні, оплата, акти виконаних робіт та інше), що підтверджують правомірність виникнення податкового кредиту та спрямування його на бюджетне відшкодування на рахунок Позивача.

Відповідачем не враховано при складанні Акту перевірки № 99 наявності легітимних первинних документів, які підтверджують правомірність віднесення до податкового кредиту та відповідну наявність бюджетного відшкодування.

Позивачем додані копії угод, податкових накладних, товарних накладних, доказів сплати за наданий товар, акти виконаних робіт, що - є первинними документами у розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідачем при складанні Акту перевірки № 99 та оскаржуємого податкового повідомлення рішення були порушені норми матеріального права, які регламентують порядок формування податкового кредиту та порядку бюджетного відшкодування, за нормативними актами, які діяли на час цих правовідносин.

Так, відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Позивачем надані усі належні підтвердження витрат Позивача по сплаті податку належно оформленими податковими накладними за весь період часу з травня 2009 року по листопад 2010 року, а саме копіями господарських угод, специфікацій, рахунків, податкових накладних, актів виконаних робіт, матеріальних накладних та відповідно платіжних доручень.

Посилання Відповідача на негативні наслідки за результатами проведення зустрічних перевірок підприємств-контрагентів по 3-ї 4-ї ланки постачання за конкретними угодами Позивача не є належними доказами безпідставності заявленого до відшкодування податку на додану вартість.

Окрім того, податковим законодавством, яке діяло на той час, була встановлена особлива процедура набуття права на податковий кредит, яка дотримана Позивачем у повному обсязі.

Відповідно до вимог пункту 4.1. статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР обумовлено, що базою оподаткування операцій з продажу товарів (робіт, послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними або регульованими цінами (тарифами) з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включаються в ціну товарів (робіт, послуг) згідно із законами України з питань оподаткування.

Підпунктом 7.7.2. пункту 7.7. статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість" визначено, що якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, мас від'ємне значення, то - бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, що фактично сплачена отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

Докази фактичної сплати податку на додану вартість, що увійшов до складу податкового кредиту по вище переліченим податковим періодам - є надані позивачем угоди, акти виконаних робіт, податкові накладні та платіжні доручення про сплату сум у звітному періоді, наявність яких підтверджено відповідачем - при складанні Акту перевірки № 99, так і надані суду - як доказ правомірності віднесення визначених сум до податкового кредиту.

Тобто, виходячи з вимог п. 1.8. статті 1 та статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість" Позивачем фактично було сплачено до державного бюджету суми податку на додану вартість, які відображені у визначених податкових деклараціях на загальну суму у розмірі - 1194 493 грн.

До того ж, відповідно до пункту 7.2.6. пункту 7.2. статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість" було визначено, що податкова накладна, яка видана Продавцем - Покупцю є підставою для нарахування сум податкового кредиту.

Позивач, має у наявності усі визначені податкові накладні, що оформлені у встановленому законодавством порядку та не визнані недійсними.

Крім того, відповідач допустив порушення встановленого порядку складення, вручення Акту перевірки та розгляду заперечень до нього, що встановлено наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005р. № 327 "Про затвердження Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства", зареєстрований в Міністерстві Юстиції України за № 925/11205 від 25 серпня 2005 р.

Аналізуючи викладені обставини, колегія суддів вважає, що відповідачем не доведено правомірність своїх дій щодо зменшення позивачу суму бюджетного відшкодування по податку на додану вартість за податковими деклараціями за квітень 2009 року на суму 488 717 грн.; травень 2009 року на суму 147 938 грн.; червень 2009 року на суму 2 363 грн.; липень 2009 року на суму 2 137 грн.; серпень 2009 року на суму 18 559 грн.; вересень 2009 року на суму 2 797 грн.; жовтень 2009 року на суму 572 грн.; листопад 2009 року на суму 11 752 грн.; липень 2010 року на суму 99 404 грн.; жовтень 2010 року на суму 9 697 грн.; листопад 2010 року на суму 111 797 грн.; грудень 2010 року на суму 217 760 грн.; всього на загальну суму 1194 493 грн.

Враховуючи наявні у матеріалах справи докази, суд погоджується з доводами позивача щодо правильності визначення податкових зобов'язань та суми податкового кредиту, а також правильності визначення суми бюджетного відшкодування, тому вважає вимоги приватного підприємства виробничої торгівельно-комерційної фірми «Приват-Коммерс» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м.Луганську про скасування податкового повідомлення рішення №0000102360/0 від 21.03.2011 обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що судове рішення першої інстанції відповідає вимогам матеріального та процесуального права і не може бути скасовано чи змінено з підстав, що наведені в апеляційній скарзі, судом першої інстанції перевірено доводи сторін, дано їм правильну оцінку, постанова суду є законною і обґрунтованою, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються, підстави для скасування постановленого у справі судового рішення відсутні.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2011 року у справі № 2а-2689/11/1270 за позовом Приватного підприємства «Виробнича торгівельно-комерційна фірма «Приват-Коммерс» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000102360/0 від 21.03.2011 року залишити без змін.

Повний текст ухвали виготовлений та підписаний колегією суддів 15.06.2011 року .

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі.

Колегія суддів : В.В. Попов

О.П. Лях

К.П. Горбенко