Рішення № 16519314, 17.06.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" червня 2011 р. Справа № 5023/3387/11

вх. № 3387/11

Суддя господарського суду Доленчук Д. О.

при секретарі судовогозасідання Івахненко І.Г.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 за довіреністю 4/11 від 11.04.2011 р.

відповідача - ОСОБА_2. за довіреністю № б/н від 10.05.2011 р.

розглянувши справу за позовом ТОВ "Міжнародний цілительський центр Ляпко "Валенсія" в особі Донецької філії ТОВ "Міжнародний цілительський центр Ляпко "Валенсія", м. Донецьк

до ТОВ "ЛАУРУСС", м. Харків

про стягнення 19081,60 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Міжнародний цілительський центр Ляпко "Валенсія" в особі Донецької філії ТОВ "Міжнародний цілительський центр Ляпко "Валенсія" (позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАУРУСС" (відповідач) про стягнення з відповідача на свою користь грошових коштів у розмірі 17425,28 грн., пені у сумі 949,75 грн., три відсотки річних у розмірі 183,82 грн. та інфляційних збитків у сумі 522,75 грн.

Представники сторін до початку судового засідання призначеного на 07.06.2011 р., через канцелярію господарського суду 07.06.2011 р. за вх. № Д 1075, надали заяву про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу, яка судом була задоволена.

У судовому засіданні призначеному на 07.06.2011 року було оголошено перерву до 10.06.2011 року о 11:30.

У судовому засіданні призначеному на 10.06.2011 року було оголошено перерву до 17.06.2011 року о 10:00.

Представники сторін до початку судового засідання, через канцелярію господарського суду 17.06.2011 р., надали заяву про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Дана заява не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін, тому приймається судом та підлягає задоволенню.

Представник позивача, через канцелярію господарського суду 17.06.2011 р. за вх. № 15398, надав заяву про зменшення розміру позовних вимог, яка господарським судом залучається до матеріалів справи.

Згідно даної заяви представник позивача просив суд стягнути з відповідача на свою користь суму у розмірі 15924,11 грн. у зв'язку з зменшенням суми основного боргу до 14267,79 грн., оскільки в процесі розгляду справи відповідачем було повернуто позивачу товар на суму 2557,49 грн. та перехована позивачу сума у розмірі 600,00 грн.

Враховуючи положення ст. 22 ГПК України, господарський суд вважав за необхідне прийняти до розгляду заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог та розглядати справу з урахуванням цієї заяви.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову не заперечував, відзив на позовну заяву до суду не надав.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обовязок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, встановив наступне.

10.08.2010 року між сторонами був укладений договір поставки № 143/Д-10 (надалі - договір), за яким позивач прийняв на себе зобов'язання здійснювати поставку відповідачу Апликаторів Ляпко та масажерів (далі - продукція) в асортименті у відповідності до прайс-листа, у відповідності із поданим замовленням, а відповідач зобов'язався приймати та оплачувати позивачу їх вартість в строки, та у порядку, передбаченому договором (п. 1.1. договору).

Датою поставки продукції вважається дата прийому-передачі продукції, що вказана у видатковій накладній або інших товаро-супровідних документах (п. 3.5. договору).

Згідно п. 4.3. договору, оплата партії продукції здійснюється: обов'язкова передплата у розмірі 0 % від вартості продукції, остаточний розрахунок здійснюється впродовж 30 днів але не пізніше 30 (тридцяти) календарних днів від дати поставки, вказаної у видатковій накладній або інших товаро-супровідних документах.

Пунктом 5.2.2. договору було передбачено, що покупець зобов'язаний прийняти та оплатити прийняту продукцію згідно з умовами договору.

Згідно п. 7.1. договору у разі прострочення сплати продукції, в порушення термінів передбачених п.4.3. договору, відповідач сплачує на користь позивача пеню за кожний день такого прострочення у розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

З серпня 2010 р. по листопад 2010 р. позивачем була поставлена продукція на загальну суму 30965,29 грн., а відповідачем була прийнята ця продукція, що підтверджується наступними накладними.

- РН № Д-00000828 від 13.08.2010р. на суму 1193,76 грн.;

- РН № Д-00000897 від 27.08.2010р. на суму 9305,32 грн.;

- РН № Д-00000898 від 27.08.2010р. на суму 300,00 грн.;

- РН № Д-00000960 від 07.09.2010р. на суму 1741,00 грн.;

- РН № Д-00001114 від 07.10.2010р. на суму 10732,62 грн.;

- РН № Д-00001130 від 11.10.2010р. на суму 2549,13 грн.;

- РН № Д-00001139 від 14.10.2010р. на суму 5143,46 грн.

За поставлену продукцію відповідач у повному об'ємі не розрахувався перед позивачем, внаслідок чого у нього виникла заборгованість у розмірі 17425,28 грн., що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків, складеним між сторонами станом на 23.12.2010 р., та відповідними банківськими виписками, копії яких містяться в матеріалах справи.

Разом з цим в період з 20.05.2011 р. по 09.06.2010 р. відповідачем було повернуто позивачу товар на суму 2557,49 грн. (накладна на повернення від 20.05.2011 р.) та сплачено позивачу в рахунок боргу за договором 600,00 грн. (банківські виписки від 23.05.2011 р. та від 09.06.2011 р.).

Отже, з урахуванням викладеного сума основного боргу відповідача перед позивачем за договором становить 14267,79 грн.

При цьому суд зазначає, що в матеріалах справи не міститься доказів сплати відповідачем позивачу суми основного боргу у розмірі 14267,79 грн. за договором.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковими.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частина 1 ст. 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

З огляду на вищевикладене та враховуючи те, що матеріалами справи підтверджується наявність основного боргу відповідача перед позивачем за договором у розмірі 14267,79 грн., господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача в цій частині є обґрунтованими, доведеними суду необхідними конкретними доказами, в звязку чим вони підлягають задоволенню.

Правові наслідки порушення зобовязання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до ч.3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У відповідності до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги положення п. 7.1. договору, та те, що відповідач не виконав прийняті на себе зобов'язання за договором, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача на свою користь пені у розмірі 949,75 грн. відповідають вимогам договору та діючому законодавству України, та підлягають задоволенню.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на вищевикладене, перевіривши нарахування позивачем 3% річних та інфляційних, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача на свою користь суми інфляційних у розмірі 522,75 грн. та 3% річних у розмірі 183,82 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

За таких обставин позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статей 44-49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, у разі задоволення позовних вимог, покладаються на відповідача. Отже, господарський суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача сплачену позивачем суму державного мита у розмірі 190,82 грн. та суму витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань", ст.ст. 230, 231, 232, 343 Господарського кодексу України, ст.ст. 526, 549, 611, 628, 629, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 34, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Прийняти до розгляду заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог та розглядати справу з урахуванням цієї заяви.

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАУРУСС" (61108, м. Харків, вул. Гацева, б.7, кв. 92, код ЄДРПОУ 35699526, п/р 2600030109758 в АБ "Банк "Таврика" м. Харків МФО 300788) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний цілительський центр Ляпко "Валенсія" в особі Донецької філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний цілительський центр Ляпко "Валенсія" (83001, м. Донецьк, вул. 25-річчя РККА, 18, код ЄДРПОУ 33377243, п/р 26008264835 в ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" м. Київ МФО 380805) 14267,79 грн. основного боргу, 949,75 грн. пені, 522,75 грн. інфляційних, 183,82 грн. 3% річних, 190,82 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Доленчук Д. О.

Рішення підписано 17.06.2011 р.