Рішення № 16519315, 16.06.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" червня 2011 р. Справа № 5023/2345/11

вх. № 2345/11

Суддя господарського суду Доленчук Д. О.

при секретарі судовогозасідання Івахненко І.Г.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - ОСОБА_1. за довіреністю № 42 від 04.01.2011 р.

розглянувши справу за позовом ТОВ фірма "Спектр-А", м. Дніпропетровськ

до СТГО Південна залізниця, м. Харків

про стягнення 529678,62 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Спектр-А" (позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою до Статутного територіального - галузевого об'єднання Південна залізниця (відповідач) про стягнення заборгованості за поставлений товар в сумі 473842,73 грн. на підставі договору поставки № 101138/НЮ від 03.08.2010 р. у зв'язку з не сплатою.

В процесі розгляду справи позивачем були збільшені позовні вимоги у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь окрім заборгованості за поставлений товар в сумі 473842,73 грн. також й пеню за прострочення грошового зобов'язання в сумі 8954,29 грн., 3% річних в сумі 3466,19 грн., індексацію за час прострочення 19723,28 грн. та штраф за ухилення від сплати в сумі 23692,13 грн. Отже, всього позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 529678,62грн.

Відповідачем було надано до суду відзив на позовну заяву в якому вказувалося, що в задоволенні позовних вимог позивача необхідно відмовити в повному обсязі, оскільки відповідач належним чином виконував всі господарські зобов'язання визначені умовами договору. Крім того, відповідач зазначав, що накладення на нього штрафних санкцій є безпідставним, оскільки він згідно порядку розрахунків визначеному договором був зобов'язаний здійснювати оплату до початку перебігу строку встановленого для виконання зобов'язання по оплаті, початок перебігу якого залежав лише від належного виконання необхідних умов договору позивачем.

Представник відповідача, через канцелярію господарського суду 14.06.2011 р. за вх. № 14851, надав письмові заперечення, які господарським судом залучені до матеріалів справи.

У судовому засіданні призначеному на 14.06.2011 року було оголошено перерву до 16.06.2011 року о 15:40.

Представник відповідача до початку судового засідання, через канцелярію господарського суду 16.06.2011 р., надав заяву про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Дана заява не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін, тому приймається судом та підлягає задоволенню.

Представник позивача про судове засідання був повідомлений належним чином, в судове засіданні не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обовязок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника відповідача, встановив наступне.

Між сторонами 03 серпня 2010 року був укладений договір поставки № 101138/НЮ (надалі - договір).

Пунктом 1.1. договору було передбачено, що позивач зобов'язується поставити і передати в зумовлені строки у власність відповідача певну продукцію (товар) відповідно до специфікації №1 (додаток №1), яка є невід'ємною частиною договору, а відповідач зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату відповідно до умов даного договору. Найменування товару: тканина декоративна (пункт 1.2. договору).

Згідно з п. 5.4. договору датою поставки товару вважається день підписання сторонами або їх уповноваженими представниками акту прийому-передачі товару.

Загальна сума поставки складає: 499035,60 грн. (пункт 6.4. договору).

Пунктом 7.2. договору було передбачено, що відповідач оплачує позивачу кожну прийняту партію товару не пізніше 46 банківських днів з дати поставки товару.

Згідно з п.8.5. договору підтвердженням про одержання товару відповідачем є акт прийому товару, підписаний уповноваженими представниками сторін.

Пунктом 11.3. договору було передбачено, що за несвоєчасну оплату товару відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі облікової ставки НБУ за кожний день прострочення від суми неоплаченої вартості товару.

Відповідно до п. 11.4. оплата штрафних санкцій не звільнює сторони від взятих на себе зобов'язань.

Пунктом 13.6. договору було передбачено, що у всьому іншому, не передбаченому умовами даного договору, відносини сторін регулюються нормами, зокрема Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Положенням про поставки продукції виробничо-технічного призначення затвердженого постановою РМ СРСР від 25.07.1988 р. № 888.

Судом встановлено, що відповідно до умов вказаного вище договору в період з 07 вересня 2010 року по 12 жовтня 2010 року позивач здійснив поставку на адресу відповідача тканини на загальну суму 488977,40 грн.

Факт поставки зазначеного вище товару підтверджується видатковими накладними № РН-0001171 від 07 вересня 2010 року та № РН-0001373 від 12 жовтня 2010 року, та актами приймання передачі товару № 5 від 08.09.2010 року та № 6 від 13.10.2010 року.

Проте в порушення зазначених умов договору відповідач перерахував позивачу станом на 28.10.2010 року тільки 15192,88 грн.

Отже, у зв'язку у з цим у відповідача з 16.12.2010 року (тобто на 47 банківський день з моменту останньої поставки товару) виникла заборгованість в сумі 473784,52 грн., яка не була сплачена у повному обсязі відповідачем до подання позивачем відповідного позову до суду.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковими.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Враховуючи вищевикладені норми діючого законодавства та враховуючи положення викладені у договорі господарський суд прийшов до висновку, що станом на момент подання позивачем відповідного позову до суду (04.04.2011 року) сума у розмірі 473784,52 грн. підлягала стягненню з відповідача на користь позивача.

Однак, відповідачем в процесі розгляду справи була сплачена позивачу у повному обсязі заборгованість за договором в сумі 473784,52 грн.,

За таких обставин господарський суд вважає, що провадження у справі в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за поставлений товар у розмірі 473784,52 грн. підлягає припиненню на підставі п.1-1. ч.1. ст. 80 ГПК України у зв'язку з відсутністю предмету спору, а в частині позовних вимог позивача щодо стягнення з відповідача на користь позивача суми заборгованості за поставлений товар у розмірі 58,21 грн. необхідно відмовити.

Правові наслідки порушення зобовязання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до ч.3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У відповідності до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги положення п. 11.3. договору, та те, що заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар за договором становила 473784,52 грн., господарським судом була перерахована сума пені та встановлено, що з відповідача підлягає стягненню на користь позивача сума пені у розмірі 8796,11 грн.

З урахуванням зазначеного та п. 66 Положення про поставки продукції виробничо-технічного призначення затвердженого постановою РМ СРСР від 25.07.1988 р. № 888 судом було встановлено, що з відповідача підлягає стягненню на користь позивача сума штрафу у розмірі 23689,23 грн.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на вищевикладене та приймаючи до уваги те, що заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар за договором становила 473784,52 грн., господарським судом була перерахована сума 3% річних та інфляційних та встановлено, що з відповідача підлягає стягненню на користь позивача сума 3% річних у розмірі 3404,99 грн. та сума інфляційних у розмірі 18488,52 грн.

За таких обставин господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми пені у розмірі 8796,11 грн., суми 3% річних у розмірі 3404,99 грн., суми інфляційних у розмірі 18488,52 грн. та суми штрафу у розмірі 23689,23 грн., всього - 54378,85 грн.

Враховуючи те, що з вини відповідача спір було доведено до суду, та те, що позов підлягає частковому задоволенню, господарський суд відповідно до статей 44-49 Господарського процесуального кодексу України вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача сплачену позивачем суму державного мита у розмірі 5281,63 грн. та суму витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у розмірі 235,30 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись п. 66 Положення про поставки продукції виробничо-технічного призначення затвердженого постановою РМ СРСР від 25.07.1988 р. № 888, ст. 1,3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань", ст.ст. 230, 231, 232, 343 Господарського кодексу України, ст.ст. 509, 526, 530, 549, 611, 629, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 34, 43, 44-49, 75, п.1-1 ч.1 ст. 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Припинити провадження у справі в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за поставлений товар у розмірі 473784,52 грн.

Стягнути з Статутного територіального - галузевого об'єднання Південна залізниця (61052, м. Харків, вул. Червоноармійська, 7, код ЄДРПОУ 01072609, р/р 26004000016 в Харківській філії «Експрес-банк» МФО 350716) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Спектр-А" (юридична адреса: 49106, м. Дніпропетровськ, бульвар Слави, б. 23, кв. 13; поштова адреса: 49083, м. Дніпропетровськ, вул. Кожем'яки, 3; код ЄДРПОУ 19305854; п/р № 26009104222001 в ПАТ КБ "ПриватБанк" м. Дніпропетровська МФО 305299) суму пені у розмірі 8796,11 грн., суму 3% річних у розмірі 3404,99 грн., суму інфляційних у розмірі 18488,52 грн., суму штрафу у розмірі 23689,23 грн., 5281,63 грн. державного мита та 235,30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Суддя Доленчук Д. О.

Рішення підписано 17.06.2011 р.