Рішення № 16518888, 09.06.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"09" червня 2011 р. Справа № 24/025-11

Господарський суд Київської області у складі судді Лутак Т.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом Закритого акціонерного товариства “Єврофінанс”, м. Київ

до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Васильків, Київська область

про стягнення заборгованості у сумі 17 379,81 грн.

за участю представників:

позивача:ОСОБА_2 довіреність № б/н від 14.12.2010р.

відповідача:не зявився;

суть спору:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Закритого акціонерного товариства “Єврофінанс” (далі Позивач) до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (далі Відповідач) про стягнення заборгованості у сумі 17379,81 грн., з яких 15 039,35 грн. заборгованості по лізингових платежах, 1 202,09 грн. пені, 905,77 грн. інфляційних втрат та 232,60 грн. 3% річних.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем умов договору фінансового лізингу № LA07000361 від 07.11.2007р. в частині сплати лізингових платежів.

В судовому засіданні 27.05.2011р. представник позивача надав суду заяву від 26.05.2011р. про уточнення суми позовних вимог відповідно до якої останній в порядку ст. 22 ГПК України зменшив розмір позовних вимог в частині заявленої до стягнення суми пені за прострочення сплати лізингових платежів та просить суд стягнути з відповідача 1 113,21 грн. пені.

За таких обставин в даному провадженні суд розглядає остаточні вимоги позивача про стягнення 17290,93 грн., з яких 15 039,35 грн. заборгованості по лізингових платежах, 1 113,21 грн. пені, 905,77 грн. інфляційних втрат та 232,60 грн. 3% річних.

Присутній в судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги в редакції заяви про уточнення позовних вимог від 26.05.2011р. та просить суд їх задовольнити з мотивів викладених в позові.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи ухвалами суду від 19.04.2011р., 12.05.2011р. та від 27.05.2011р. в судове засідання не зявився, відзив на позовну заяву не надіслав, про причини неявки суд не повідомив.

Згідно до п. 3.6 роз'яснень президії ВГСУ № 02-5/289 від 18.09.1997р. “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” (з наступними змінами та доповненнями) особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місця знаходження юридичних осіб учасників судового процесу. Відповідні процесуальні документи надіслані згідно з поштовими реквізитами учасників процесу.

Позивачем було надано витяг серії АЄ № 379322 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, з якого вбачається, що станом на 24.05.2011р. місцезнаходження відповідача: АДРЕСА_1, що свідчить про те, що він був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи.

Відповідно до ст. 18 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” від 15.05.2003р. №755-IV, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до ст. 75 ГПК України за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -

встановив:

Між сторонами у справі було укладено договір фінансового лізингу № LA07000361 від 07.11.2007 року (далі договір), відповідно до умов якого позивач лізингодавець зобовязується надати, а відповідач лізингоодержувач прийняти предмет лізингу згідно додатку 1 на умовах договору. Предметом лізингу є транспортний засіб Таta LPT613 (Еuro 2) (3.7t) Bort. Лізинговий період 60 місяців. Вартість предмету лізингу 102850,51 грн. Референційна валюта USD (п. 1.1 договору).

Пунктом 2.1 договору встановлено, що всі додатки до договору є його невідємними частинами: специфікація предмета лізингу Додаток 1; загальні умови договору фінансового лізингу Додаток 2; визначення нормального зносу Додаток 3; графік платежів Додаток 4; загальні умови страхування Додаток 5.

Відповідно до п. 3.1 договору передбачено, що всі платежі згідно договору мають бути нараховані та сплачені в українській гривні із врахуванням умов, вказаних у цьому договорі та Додатку 2 до договору.

Пунктом 3.2 договору передбачено, що всі платежі можуть бути змінені лізингодавцем у відповідності до умов, вказаних у цьому договорі та Додатку 2.

Відповідно до п. 8.7 Додатку 2 до договору передбачено, що лізингодавець має право змінити розмір лізингових платежів у випадку зміни ціни транспортного засобу продавцем/виробником з будь-яких причин.

Згідно п. 3.4 договору, сторони погодили наступні лізингові платежі, а саме: щомісячні платежі з ПДВ 622,18 доларів США.

28 листопада 2007 року між сторонами у справі було підписану додаткову угоду №1 до договору фінансового лізингу в якій сторони визначили нову вартість предмету лізингу у розмірі 101250,51 грн. та щомісячні платежі з ПДВ у розмірі 613,16 доларів США.

Відповідно до п. 2.1 Додатку 2 до договору встановлено, що транспортний засіб вважається переданим у лізинг на умовах договору фінансового лізингу з дати підписання сторонами Акту прийому-передачі транспортного засобу.

Пунктом 8.1 Додатку 2 до договору передбачено, що нарахування щомісячних лізингових платежів розпочинається з дати підписання сторонами Акту приймання передачі транспортного засобу, але не пізніше 5 робочих днів з дня повідомлення лізингоодержувача про готовність транспортного засобу до передачі.

Відповідно до п. 8.2. Додатку 2 до договору, лізингоодержувач зобовязується сплачувати лізингодавцю лізингові платежі згідно договору фінансового лізингу, протягом 5 (пяти) календарних днів з дати виставлення відповідних рахунків лізингодавцем, але не пізніше 7 (сьомого) числа кожного місяця, шляхом перерахування відповідних сум коштів на поточний рахунок лізингодавця, зазначений в договорі фінансового лізингу та виставленому рахунку. Неодержання рахунку лізингоодержувача не звільняє його від зобовязання своєчасно здійснювати лізингові платежі згідно договору фінансового лізингу. Лізингові платежі сплачуються в українській гривні. Якщо у договорі фінансового лізингу вказана референційна валюта долари США або Євро, всі платежі будуть конвертовані в гривні на дату формування відповідного рахунку. Конвертовані платежі формуються у відповідності до поточного курсу продажу відповідної валюти ВАТ КБ “Надра” плюс один відсоток на дату виставлення рахунку. У разі зміни обмінного курсу відповідної валюти з дня виставлення рахунку до дня сплати місячного лізингового платежу лізингоодержувачем, лізингодавець може збільшити наступний лізинговий платіж на суму курсової різниці між обмінним курсом відповідної валюти на дату сплати рахунку та дату виставлення цього рахунку у референційній валют.

06 грудня 2007 року відповідачем предмет лізингу, а саме транспортний засіб: марки, модель Tata LPT 613, обєм двигуна 5675 куб. см, реєстраційний номер НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_2, тип кузова вантажний фургон, колір синій, шини 7,0-16 10РR був прийнятий, що підтверджується актом прийому-передачі предмета лізингу, завірена копія якого залучена до матеріалів справи.

18 листопада 2010 року позивач звернувся до відповідача з повідомленням № 10/11-010 про односторонню відмову від договору фінансового лізингу.

Того ж дня, між сторонами був складений акт повернення предмету лізингу, в якому відповідач добровільно повернув, а позивач прийняв предмет лізингу без будь-яких заперечень та зауважень. Копія акту залучена до матеріалів справи.

Пунктом 10.2 Додатку 2 до договору встановлено, що лізингодавець має право відмовитися від договору фінансового лізингу та вимагати повернення транспортного засобу від лізингоодержувача у безпірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати складає 30 календарних днів.

Відповідно до пунктів 1, 3 ст. 651 Цивільного кодексу України встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

На момент повернення предмету лізингу за відповідачем залишалась заборгованість за лізингові платежі, яка підтверджується виставленими позивачем рахунками фактурами: № СФ-0005608 від 23.07.2010р. на суму 3 795,32 грн., № СФ-0005609 від 23.07.2010р. на суму 1 184,04 грн., № СФ-0006502 від 25.08.2010р. на суму 3 670,67 грн., № СФ-0006503 від 25.08.2010р. на суму 1338,26 грн., № СФ-0007240 від 24.09.2010р. на суму 3689,55 грн. та № СФ-0007241 від 24.09.2010р. на суму 1361,51 грн.

Станом на день розгляду справи за відповідачем рахується заборгованість по сплаті зазначених лізингових платежів в розмірі 15 039,35 грн., що стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 11 Закону України “Про фінансовий лізинг” вiд 16.12.1997 № 723/97-ВР передбачено, лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Відповідно до положень ст. 806 Цивільного кодексу України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

На момент розгляду справи відповідачем заборгованість по лізингових платежах у сумі 15 039,35 грн. не погашена, розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Враховуючи те, що відповідач порушив строки виконання грошового зобовязання щодо здійснення розрахунку в строк встановлений договором, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати та 3% річних з простроченої суми грошового зобовязання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача інфляційні втрати за період з 08.08.2010р. по 28.02.2011р. складають 905,77 грн., три проценти річних з простроченої суми за період з 08.08.2010р. по 14.03.2011р. складають 232,60 грн.

Здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат та трьох процентів річних відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимоги в цій частині позову підлягають задоволенню.

Крім того, позивач на підставі п. 8.9 Додатку 2 до договору просить суд стягнути з відповідача пеню виходячи з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на відповідну дату, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення виконання зобовязань, яка за розрахунком позивача складає 1 113,21 грн.

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Здійснений позивачем розрахунок пені є арифметично вірним, відповідає вказаним вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимоги в цій частині позову підлягають задоволенню.

Враховуючи вищезазначене позовні вимоги позивача щодо стягнення 15 039,35 грн. заборгованості по лізингових платежах, 1 113,21 грн. пені, 905,77 грн. інфляційних втрат та 232,60 грн. 3% річних є доведеними, обґрунтованими, підтверджені доказами, і підлягають задоволенню.

Оскільки спір виник в наслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати: державне мито і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (08600, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_3) на користь Закритого акціонерного товариства “Єврофінанс” (м. Київ, вул. Дубового, 14, код ЄДРПОУ 30726921) 15039 (п'ятнадцять тисяч тридцять девять) грн. 35 коп. заборгованості по лізингових платежах; 905 (девятсот пять) грн. 77 коп. інфляційних втрат; 232 (двісті тридцять дві) грн. 60 коп. 3% річних; 1 113 (одну тисячу сто тридцять три) грн. 21 коп. пені; 172 (сто сімдесят дві) грн. 90 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя Лутак Т.В.