Рішення № 16518889, 09.06.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"09" червня 2011 р. Справа № 24/031-11

Господарський суд Київської області у складі судді Лутак Т.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом Приватного підприємства “ІНТЕРГРУП”, м. Львів

до Товариства з обмеженою відповідальністю “ДО РЕЧІ”, с. Петропавлівська Борщагівка, Києво-Святошинський район, Київська область

про стягнення 33 424,70 грн.

за участю представників:

позивача:ОСОБА_1 дов. № б/н від 07.06.2011р.;

відповідача:не зявився;

суть спору:

До господарського суду Київської області на підставі ст.ст. 15, 17 Господарського процесуального кодексу України, господарським судом міста Києва була надіслана позовна заява Приватного підприємства “ІНТЕРГРУП” (далі позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю “ДО РЕЧІ” (далі відповідач) про стягнення 33 424,70 грн. заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобовязань щодо здійснення розрахунку за поставлений товар.

Представник позивача повністю підтримав позовні вимоги та просить суд їх задовольнити з мотивів викладених в позові.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи ухвалами суду від 12.05.2011р. та від 26.05.2011р. в судове засідання не зявився, відзив на позовну заяву не надіслав, про причини неявки суд не повідомив.

Згідно до п. 3.6 роз'яснень президії ВГСУ № 02-5/289 від 18.09.1997р. “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” (з наступними змінами та доповненнями) особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місця знаходження юридичних осіб учасників судового процесу. Відповідні процесуальні документи надіслані згідно з поштовими реквізитами учасників процесу.

Позивачем було надано витяг серії АЕ № 702439 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, з якого вбачається, що станом на 09.03.2011р. місцезнаходження відповідача: вул. Шкільна, буд. 19, с. Петропавлівська Борщагівка, Києво-Святошинський район, Київська область, що свідчить про те, що він був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи.

Відповідно до ст. 18 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” від 15.05.2003р. №755-IV, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до ст. 75 ГПК України за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -

встановив:

Між сторонами у справі було укладено договір поставки № 2 від 08.10.2009р. (далі договір), відповідно до умов якого, постачальник позивач зобов'язується передати у власність покупця відповідача товар, згідно заявки покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар на умовах договору (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 1.3 договору встановлено, асортимент і ціна товару узгоджуються сторонами у специфікації, що є невід'ємною частиною договору. Заявка складається постачальником на підставі специфікації з зазначенням кількості, асортименту товару та адреси, на яку здійснюється поставка.

Пунктом 4.2 договору передбачено, що ціна товару визначається сторонами в специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору.

На виконання умов договору, позивач по товарно-транспортним накладним та по видатковим накладним поставив відповідачу товар на загальну суму 66 892,98 грн., а відповідач вказаний товар отримав. Вказані товарно-транспортні накладні та видаткові накладні підписані та скріплені печатками в двосторонньому порядку повноваженими представниками сторін. Копії зазначених документів залучені до матеріалів справи.

Згідно п. 5.1 договору встановлено, що покупець здійснює оплату за товар щотижня по мірі реалізації партії товару в торговельній точці споживача, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

Моментом виконання постачальником своїх зобов'язань за договором є передача товару покупцеві. Дата передачі товару відповідає даті, зазначеній у накладній (п. 6.3 договору).

Відповідач свої зобовязання щодо здійснення розрахунку за поставлений товар виконав частково сплативши 33468,28 грн.

Заборгованість у розмірі 33424,70 грн. не сплатив, що стало підставою для звернення позивача до суду.

З матеріалів справ вбачається, що позивачем 15.03.2011р. на адресу відповідача було надіслано вимогу № 129 від 15.03.2011р. з вимогою сплатити заборгованість за поставлений товар. В підтвердження надіслання вказаної кореспонденції позивач надав до суду фіскальний чек № 3493 від 15.03.2011р. та опис вкладення у конверт № 1463990, копії яких залучені до матеріалів справи.

Однак, відповідач вказану вимогу залишив без відповіді та задоволення.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до п. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не виникає з характеру відносин сторін.

Приписами пункту 2 статті 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Проте, всупереч згаданих приписів законну, відповідач не виконав своїх зобовязань щодо проведення повного розрахунку за поставлений товар, в звязку з чим за останнім на час розгляду справи рахується заборгованість в розмірі 33 424,70 грн.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З огляду на викладене та враховуючи, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 33 424,70 грн. заборгованості є доведеними, обґрунтованими, підтверджені доказами і підлягають задоволенню.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати: державне мито і витрати на інформаційно технічне забезпечення судового процесу відповідно приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ДО РЕЧІ” (08130, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Шкільна, 19, код ЄДРПОУ 30472904) на користь Приватного підприємства “ІНТЕРГРУП” (79037, м. Львів, вул. Б. Хмельницького, 212, корпус 2, код ЄДРПОУ 25235572) 33 424 (тридцять три тисячі чотириста двадцять чотири) грн. 70 коп. заборгованості, 334 (триста тридцять чотири) грн. 25 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя Лутак Т.В.

Дата підписання рішення 14.06.2011р.