Рішення № 16518857, 17.06.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" червня 2011 р. Справа № 17/054-11

За позовом Приватного підприємства „Баядера”

до Товариства з обмеженою відповідальністю „ШАНС-Л”

про стягнення 12433,69грн.

Суддя Горбасенко П.В.

За участю представників:

від позивача ОСОБА_1. (дов. від 31.12.2010р.);

від відповідача не зявилися.

Обставини справи:

Приватне підприємство „Баядера” (далі позивач) звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „ШАНС-Л” (далі відповідач) про стягнення 12433,69грн. заборгованості, з яких: 9920,90грн. боргу за поставлений товар згідно видаткової накладної № 1076084 від 30.10.2010р. на підставі договору поставки № 60-10 від 15.02.2010р., 595,85грн. пені, 694,57грн. штрафу, 456,37грн. інфляційних втрат та 766,10грн. 20 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобовязань за договором поставки № 60-10 від 15.02.2010р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 19.05.2011р. порушено провадження у справі № 17/054-11, розгляд справи призначено на 30.05.2011р.

Ухвалами господарського суду Київської області від 30.05.2011р. та 06.06.2011р. розгляд справи відкладено на 06.06.2011р. та 17.06.2011р. відповідно.

У судовому засіданні 17.06.2011р. представник позивача повністю підтримав позов. Представник відповідача в судові засідання 30.05.2011р., 06.06.2011р. та 17.06.2011р. не зявився, витребувані судом документи не надав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду даної справи був повідомлений належним чином.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України за відсутності представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

15.02.2010р. між Приватним підприємством „Баядера” (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Шанс Л” (Покупець) було укладено договір поставки № 60-10, згідно якого постачальник зобовязався передати у власність покупця алкогольні напої (надалі товар), а покупець прийняти та оплатити товар в порядку, визначеному умовами договору.

Постачальник підтверджує, що на товар, який буде поставлятись за договором, відсутні права третіх осіб, він не заставлений, не арештований, не є предметом судового спору. Постачання товару здійснюється зі складу постачальника силами та за рахунок постачальника. Постачальник зобовязаний поставити товар за адресою, яка зазначена в засвідчених покупцем копіях ліцензій як місце здійснення діяльності, або за адресою, яка зазначена в засвідчених покупцем копіях довідок про внесення місць зберігання алкоголю до Єдиного державного реєстру. Постачальник поставляє товар покупцю на підставі його замовлення. Покупець має право здійснити замовлення в усній формі або за допомогою факсимільного, електронного чи поштового звязку. При прийманні товару покупець в присутності представника постачальника повинен перевірити: - цілісність пакування; - відповідність фактичної кількості товару з кількістю зазначеною у накладних; - термін зберігання. При встановленні невідповідності якості чи кількості товару інформації, яка зазначена у товаросупровідних документах, покупець зобовязаний у присутності представника постачальника, скласти відповідний акт згідно з вимогами діючого законодавства. Підпис уповноваженого представника покупця в накладній на товар засвідчує, що товар прийнятий покупцем від постачальника за кількістю та за якістю. Претензії покупця щодо якості товару після підписання ним накладної на товар розглядаються та задовольняються постачальником в кожному випадку окремо (п.п. 3.1., 3.2., 3.3., 3.4., 3.5. договору).

Згідно п. 4.1. договору кількість, асортимент товару визначається покупцем у замовленні та зазначається постачальником у видатковій накладній на товар.

Відповідно до п.п. 5.2., 5.3. договору ціна на товар зазначається постачальником у видатковій накладній на товар. Загальна сума договору дорівнює загальній вартості товару, який постачальник поставив покупцю впродовж всього строку дії договору згідно видаткових накладних на товар.

Розрахунки за товар здійснюються покупцем протягом 45 календарних днів з дня отримання товару, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника або в іншому порядку та формі, що не суперечить чинному законодавству або за домовленістю сторін шляхом попередньої оплати. Датою оплати покупцем вартості отриманого від постачальника товару є дата зарахування цих грошових коштів на рахунок постачальника (п.п. 6.1., 6.2. договору).

Пунктом 9.6. договору сторонами погоджено, що договір чинний (строк дії): протягом 2 років з дати укладення.

На виконання п. 1.1. договору поставки № 60-10 від 15.02.2010р. позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 16550,76грн., а саме: згідно видаткової накладної № 1076084 від 30.10.2010р. на суму 16550,76грн. (а.с. 11-13), який отриманий представником відповідача Зайцем О.В.

Про належне виконання позивачем своїх зобовязань за договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення постачальником умов договору.

Відповідач свої зобовязання з оплати отриманого згідно договору поставки № 60-10 від 15.02.2010р. товару виконав неналежним чином, сплативши 08.02.2011р. та 06.04.2011р. на рахунок позивача 3629,86грн. та 3000грн. (всього 6629,86грн.), що підтверджується прибутковими касовими ордерами № 189793 від 08.02.2011р. та № 19041 від 06.04.2011р. (а.с. 25), решту заборгованості за договором відповідач, на момент судового розгляду справи, не погасив, що підтверджується довідкою Філії Акціонерного банку „Південний” в м. Києві № 01498-18/3 від 16.06.2011р. (а.с. 38). Відтак, станом на момент судового розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар згідно видаткової накладної № 1076084 від 30.10.2010р. на підставі договору поставки № 60-10 від 15.02.2010р. склала 10020,90грн. (16550,76грн. 6629,86грн.), що підтверджується довідкою Філії Акціонерного банку „Південний” в м. Києві № 01498-18/3 від 16.06.2011р. (а.с. 38) та довідкою ПП „Баядера” № 718 від 27.05.2011р. (а.с. 26), підписаною директором філії Приватного підприємства „Баядера” та головним бухгалтером підприємства, а також скріпленою печаткою позивача.

Згідно ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем, належними та допустимими доказами, в розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, не доведено суду погашення останнім боргу за договором поставки № 60-10 від 15.02.2010р. на суму 9020,90грн.

Предметом позову є вимога про стягнення з відповідача 9920,90грн. боргу за поставлений товар згідно видаткової накладної № 1076084 від 30.10.2010р. на підставі договору поставки № 60-10 від 15.02.2010р., 595,85грн. пені, 694,57грн. штрафу, 456,37грн. інфляційних втрат та 766,10грн. 20 % річних.

Частиною першою ст. 173 ГК України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обовязку.

Майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (абз. 2 ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України).

Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Суд встановив, що позивач на виконання п. 1.1. договору поставки № 60-10 від 15.02.2010р. поставив відповідачу товар на загальну суму 16550,76грн., що підтверджується видатковою накладною № 1076084 від 30.10.2010р.; відповідач, в порушення п. 6.1. договору за отриманий від позивача товар, станом на момент судового розгляду справи, розрахувався частково на суму 6629,86грн., що підтверджується прибутковими касовими ордерами № 189793 від 08.02.2011р. та № 19041 від 06.04.2011р. (а.с. 25), решту заборгованості не сплатив, внаслідок чого, станом на момент судового розгляду справи, заборгованість відповідача перед позивачем за договором склала 9020,90грн. (16550,76грн. 6629,86грн.), що підтверджується довідкою Філії Акціонерного банку „Південний” в м. Києві № 01498-18/3 від 16.06.2011р. (а.с. 38).

Враховуючи те, що розмір заборгованості відповідача перед позивачем на момент судового розгляду справи становить 9020,90грн. суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача 9920,90грн. боргу за поставлений товар згідно видаткової накладної № 1076084 від 30.10.2010р. на підставі договору поставки № 60-10 від 15.02.2010р. є обґрунтованою, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами і відповідно підлягає задоволенню.

У звязку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобовязання за договором, позивачем, за період з 15.12.2010р. по 06.05.2011р. нарахована пеня в сумі 595,85грн.

Частинами першою і третьою ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення.

У сфері господарювання згідно ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 ГК України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Відповідно до статті 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 8.4. договору сторін погоджено, що у випадку порушення покупцем строків оплати вартості одержаного від постачальника товару, покупець зобовязаний сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день порушення строків оплати; у випадку порушення покупцем строків оплати вартості одержаного від постачальника товару більше ніж на 30 календарних днів, покупець сплачує постачальнику штраф в розмірі сім відсотків від суми боргу.

Враховуючи положення вищезазначених норм, а також період нарахування пені, що вказаний позивачем в поданому ним розрахунку пені (а.с. 9), арифметично вірний розмір пені, нарахованої за період з 15.12.2010р. по 06.05.2011р. складає 602,46грн. Відтак, вимога про стягнення 595,85грн. пені підлягає задоволенню у розмірі 595,85грн. пені, оскільки суд, приймаючи рішення, не може вийти за межі позовних вимог.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 694,47грн. штрафу у розмірі 7 % від суми боргу на підставі п. 8.4. договору за порушення строків оплати отриманого товару.

Суд встановив, що зазначені в п. 8.4. договору 7 процентів від суми боргу за своєю правовою природою є штрафом (господарсько-правовою санкцію у звязку з неналежним виконанням боржником грошового зобовязання).

Відповідно до вимог ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно кваліфікуючими ознаками штрафу є: а) можливість встановлення за майже будь-яке порушення зобов'язання: невиконання або неналежне виконання (порушення умов про кількість, якість товарів, робіт (послуг), виконання зобов'язання неналежним способом тощо); б) обчислення у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

У відповідності до ч. 4 ст. 213 Господарського кодексу України штраф, як різновид неустойки, може бути встановлений договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Отже, пеня і штраф є різновидами неустойки.

Враховуючи те, що, відповідач не оплатив отриманий від позивача товар протягом більше ніж 30 днів з моменту виникнення обовязку з оплати отриманого товару, штраф у розмірі 7 % від суми боргу (встановлений сторонами п. 8.4. договору) у розмірі 694,47грн. (7 % від 9920,90грн. вартості неоплаченого товару згідно договору поставки № 60-10 від 15.02.2010р.), відповідачем на час прийняття судового рішення не сплачено, розмір вказаного штрафу відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення з відповідача 694,47грн. штрафу підлягає задоволенню.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Вищого господарського суду України від 08.02.2011р. у справі № 14/137-10.

У звязку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобовязання за договором поставки № 60-10 від 15.02.2010р., позивачем за період з 15.12.2010р. по 06.05.2011р. нараховано 766,10грн. 20 % річних та 456,37грн. інфляційних втрат за період з 01.01.2011р. по 30.04.2011р.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 9.2. договору сторін погоджено, що у випадку порушення покупцем строків оплати отриманої від постачальника продукції, покупець зобовязаний сплатити постачальнику 20 % річних від суми боргу за користування чужими коштами.

Суд встановив, що сторонами п. 9.2. договору поставки № 60-10 від 15.02.2010р. встановлено обовязок відповідача у випадку прострочення виконання грошового зобовязання сплатити позивачу 20 % річних від суми боргу за користування чужими коштами.

З огляду на викладене та суму основного боргу, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за договором поставки № 60-10 від 15.02.2010р., арифметично вірний розмір 20% річних, нарахованих за період з 15.12.2010р. по 06.05.2011р. складає 777,36грн. 20 % річних. Враховуючи те, що суд, при прийнятті рішення, не може вийти за межі позовних вимог, вимога про стягнення з відповідача 766,10грн. 3 % річних підлягає задоволенню в розмірі 766,10грн. 3 % річних.

Пунктом 1.14. постанови Правління Національного банку України „Про затвердження Інструкції про порядок складання та оприлюднення фінансової звітності банків України” № 480 від 27.12.2007р. визначено, що індекс інфляції - індекс споживчих цін, оприлюднений Державним комітетом статистики України.

Відтак, оскільки індекс інфляції (індекс споживчих цін) це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки.

Відповідно до наказу Державного комітету статистики України „Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін” № 265 від 27.07.2007р. розрахунки індексу інфляції за місяць, квартал, період з початку року тощо проводяться шляхом множення місячних (квартальних і т. д.) індексів.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Вищого господарського суду України від 01.12.2010р. у справі № 3/111-10.

Враховуючи положення вищезазначених норм, оскільки арифметично вірний розмір інфляційних втрат, обрахованих судом за вказаний позивачем період в частині застосування індексації за період повних календарних місяців прострочки платежів, а не за кожний день окремо, арифметично вірний розрахунок інфляційних втрат, нарахованих за період з 01.01.2011р. по 30.04.2011р. складає 466,28грн. Враховуючи те, що суд, при прийнятті рішення, не може вийти за межі позовних вимог, вимога про стягнення з відповідача 456,37грн. інфляційних втрат підлягає задоволенню в розмірі 456,37грн. інфляційних втрат.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги про стягнення 9920,90грн. боргу за поставлений товар згідно видаткової накладної № 1076084 від 30.10.2010р. на підставі договору поставки № 60-10 від 15.02.2010р., 595,85грн. пені, 694,47грн. штрафу, 456,37грн. інфляційних втрат та 766,10грн. 20 % річних є обґрунтованими, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами і відповідно підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статей 44, 49 ГПК України, покладаються судом на відповідача.

Суд встановив, що позивачем за позовні вимоги про стягнення 12433,69грн. сплачено державне мито в розмірі 125грн., хоча, згідно ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито” (із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів стягується державне мито у розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян), останній повинен був сплатити 124,34грн. (1 % від суми позову 12433,69грн.), переплативши до Державного бюджету України 0,66грн. (125грн. 124,34грн.). Враховуючи те, що позивач безпідставно сплатив до Державного бюджету України 0,66грн. (які він не повинен був сплачувати), а у суду відсутні підстави для їх стягнення з відповідача, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 124,34грн. державного мита.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „ШАНС-Л” (07200, Київська область, Іванківський район, смт. Іванків, вул. Розважівська, буд. 2 А; код ЄДРПОУ 36475222) на користь Приватного підприємства „Баядера” (84601, Донецька область, м. Горлівка, Центрально-міський район, вул. Озерянівська, буд. 2; код ЄДРПОУ 13491057) 9 920 (девять тисяч девятсот двадцять гривень) 90 коп. боргу за поставлений товар згідно видаткової накладної № 1076084 від 30.10.2010р. на підставі договору поставки № 60-10 від 15.02.2010р., 595 (пятсот девяносто пять гривень) 85 коп. пені, 694 (шістсот девяносто чотири гривні) 47 коп. штрафу, 456 (чотириста пятдесят шість гривень) 37 коп. інфляційних втрат, 766 (сімсот шістдесят шість гривень) 10 коп. 20 % річних, 124 (сто двадцять чотири гривні) 34 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Горбасенко П.В.

Повне рішення складено: 20.06.2011р.