Рішення № 16518854, 20.06.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"20" червня 2011 р. Справа № 4/079-11

Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Авастор", м. Київ

до Приватного підприємця ОСОБА_1, м. Бровари

про стягнення 15 506,59 грн.

за участю представників:

позивач ОСОБА_2 предст., дов. від 11.04.2011р. № 11/04

відповідач не зявився;

Обставини справи:

Товариством з обмеженою відповідальністю Промислово-фінансова група «Авастор»(позивач) заявлено позов до Приватного підприємця ОСОБА_1 (відповідач) про стягнення 15 506,59 грн., які складаються з заборгованості в розмірі 15490,04 грн. та 16,56 грн. 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неналежним чином виконав свої зобовязання щодо оплати товару отриманого згідно видаткових накладних № 22/06-1 від 22.06.2010р. та № 25/06-2 від 25.06.2010р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 24.05.2011р. було порушено провадження у даній справі, розгляд справи призначено на 20.06.2011р.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи ухвалою суду від 24.05.2011р., про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення № 0103230179020 від 26.05.2011р., в судове засідання не зявився, відзиву на позовну заяву не надіслав, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до п. 3.6 Розяснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 р. №02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України», особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 ГПК України за відсутності представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення позивача, суд,

встановив:

Товариством з обмеженою відповідальністю Промислово-фінансова група «Авастор»на підставі виставлених Приватному підприємцю ОСОБА_1 рахунків-фактур № 22/06-4 від 22.06.2010р та № 25/06-1 від 25.06.2010р. було здійснено відпуск товару, що підтверджується видатковими накладними (копії в матеріалах справи) № 22/06-1 від 22.06.2010р. на суму 3000,00 грн. та № 25/06-2 від 25.06.2010р. на суму 12490,04 грн., які підписані та скріплені печатками обох сторін.

Згідно приписів статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обовязку не встановлений або визначений моментом предявлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обовязок у семиденний строк від дня предявлення вимоги, якщо обовязок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

В порядку, визначеному процесуальним законодавством, позивач направив на адресу відповідача претензію № 14/04 від 14.04.2011 року з вимогою сплатити заборгованість протягом семи банківських днів та перерахувати грошову суму на розрахунковий рахунок позивач.

Однак, відповідачем вказана претензія залишена відповідачем без відповіді та належного реагування.

Оскільки відповідач за вказані роботи у встановлені строки за договором не розрахувався, а також враховуючи норми статті 530 ЦК України, відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобовязання, та у звязку з чим, позивач має право на захист свого порушеного права відповідно до ч. 1 статті 15 Цивільного кодексу України.

Станом на дату подання позову (23.05.2011р.) відповідач свої зобовязання перед позивачем в повному обсязі не виконав, та не розрахувався за отриманий товар.

Відповідно до ч. 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами для виникнення прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 202 Цивільного кодексу України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків, правочини можуть бути двохсторонніми.

Відповідно до статті 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається.

Згідно з вимогами частини першої статті 221 Господарського кодексу України кредитор вважається таким, що прострочив виконання господарського зобовязання, якщо він не виконав дій, що випливають із змісту зобовязання.

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобовязаннями є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматись від виконання певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обвязку; зобовязання виникають з підстав, встановлених статті 11 Цивільного кодексу України.

Таким чином, з аналізу вищезазначених норм вбачається, що між позивачем та відповідачем виникли договірні правовідносини, відповідно до яких позивач поставив відповідачу товар, а останній зобовязаний за нього розрахуватись. Оскільки відповідач не розрахувався за поставлений товар, останній вважається таким, що прострочив виконання зобовязання, в звязку з чим, позивач має право на захист свого порушеного права відповідно до ч. 1 статті 15 Цивільного кодексу України.

Згідно частини першої та частини сьомої статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідач в судове засідання не зявився, доказів, які б свідчили про оплату товару не надав, доводів позивача не спростував, а тому, за таких обставин, позовні вимоги щодо стягнення 15490,04 грн. заборгованості за поставлений товар, підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивачем дотримано вимог даної норми процесуального законодавства і подано всі докази на підтвердження своїх позовних вимог.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з розрахунком позивача, що знаходиться в матеріалах справи, 3% річних (за період з 22.04.2011р. по 04.05.2011р.) складають 16,56 грн.

Суд, здійснивши власний розрахунок 3% річних з урахуванням встановленого терміну сплати заборгованості на підставі претензії, а також враховуючи норми статті 530 Цивільного кодексу України, встановив, що заявлені позивачем до стягнення 16,56 грн. 3% річних (3,21 грн. на підставі видаткової накладної № 22/06-1 від 22.06.2011р. та 13,35 грн. на підставі видаткової накладної № 25/06-2 від 25.06.2010р..) підлягають задоволенню в повному обсязі.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 15490,04 грн. боргу, 16,56 грн. 3% річних, загалом 16506,59 грн.

Витрати по сплаті державного мита відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України судом покладаються на відповідача.

Враховуючи вищезазначене, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 44, 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_1 (07400, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Авастор»(01103, м. Київ, Залізничне шосе, 47, код ЄДРПОУ 36520963) 15490 (п'ятнадцять тисяч чотириста девяносто) грн. 04 коп. боргу, 16 (шістнадцять) грн. 56 коп. 3% річних, 155 (сто пятдесят пять) грн.. 06 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість гривень) 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя О.В. Щоткін

Дата підписання повного тексту рішення: 21.06.2011р.