Рішення № 16518813, 27.05.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"27" травня 2011 р. Справа № 24/026-11

Господарський суд Київської області у складі судді Лутак Т.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом

Приватного виробничого підприємства “Вибір”, м. Суми

до

Дочірнього підприємства “Агрофірма “Богданівка”, с. Богданівка, Броварський район, Київська область

про

стягнення заборгованості в розмірі 2 727,74 грн.

за участю представників:

позивача:

не з’явився;

відповідача:

не з’явився;

суть спору:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Приватного виробничого підприємства “Вибір” (далі –Позивач) до Дочірнього підприємства “Агрофірма “Богданівка” (далі –Відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 2 727,74 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов’язань щодо здійснення розрахунку за поставлений товар.

Ухвалою суду від 22 квітня 2011 року розгляд справи призначений на 13 травня 2011 року.

В судове засідання 13 травня 2011 року представники сторін не з’явилися, у зв’язку з чим, розгляд справи був відкладений на 27 травня 2011 року.

До господарського суду Київської області від представника позивача надійшло клопотання № 80 від 06 травня 2011 року (вх. № суду 6506 від 16 травня 2011 року) про розгляд справи без участі представника позивача та витребувані ухвалою суду документи.

27 травня 2011 року представники сторін в судове засідання не з’явились.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи ухвалами суду від 22.04.2011р. та від 13.05.2011р. в судове засідання не з’явився, відзив на позовну заяву не надіслав, про причини неявки суд не повідомив.

Згідно до п. 3.6 роз'яснень президії ВГСУ № 02-5/289 від 18.09.1997р. “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” (з наступними змінами та доповненнями) особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місця знаходження юридичних осіб –учасників судового процесу. Відповідні процесуальні документи надіслані згідно з поштовими реквізитами учасників процесу.

Представник позивача у вищевказаному клопотанні № 80 від 06 травня 2011 року, надіслав суду витяг серії АЄ № 354377 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, з якого вбачається, що станом на 04.05.2011р. місцезнаходження відповідача: вул. Польова, буд. 1, с. Богданівка, Броварського району, Київської області, що свідчить про те, що він був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи.

Відповідно до ст. 18 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” від 15.05.2003р. №755-IV, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до ст. 75 ГПК України за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

Згідно рахунку–фактури № К1-0000171 від 10.06.2009р. позивач поставив відповідачу товар –дефторірованний фосфат на суму 2 600,00 грн., а відповідач на підставі довіреності серії ЯПР № 326302 від 10.06.2009р. вказаний товар отримав. Завірені копії рахунку-фактури та довіреності залучені до матеріалів справи.

Однак, як вбачається з матеріалів справи відповідач в повному обсязі не розрахувався за поставлений товар, за ним утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 2 240,00 грн., що і стало підставою для звернення останнього до суду.

Як передбачено статтею 509 Цивільного кодексу України, зобов’язаннями є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматись від виконання певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обв’язку; зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами для виникнення прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 202 Цивільного кодексу України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Згідно частини 1 статті 208 Цивільного кодексу України правочин між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі. Частиною 1 статті 207 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 Цивільного кодексу України).

Таким чином, враховуючи, що сторони вчинили зустрічні юридично значимі дії по передачі товару та його прийняттю, між ним виникли відносини щодо купівлі-продажу.

Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи, що поставка товару відбувалась без узгодження строків оплати, позивач направив на адресу відповідача претензію № 074 від 17.03.2010 року з вимогою у строк, що не перевищує 7 календарних днів з моменту одержання даної претензії сплатити 2 240,00 грн. заборгованості. В підтвердження надіслання зазначеної кореспонденції позивач надав до суду фіскальний чек “Укрпошти” № 4038 від 22.03.2010, копія якого залучено до матеріалів справи.

Проте, відповідач вказану претензію залишив без відповіді та задоволення.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зважаючи на те, що основна заборгованість у сумі 2 240,00 грн. відповідачем не погашена, розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу за поставлений товар є правомірною та обґрунтованою.

У зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов’язань за поставлений товар позивач заявляє до стягнення з відповідача згідно наданого розрахунку за період з 11.06.2009р. по 08.04.2011року122,62 грн. 3% річних та 365,12 грн. інфляційних втрат за період з 11.06.2009р. по 08.04.2011р.

Відповідно до пункту 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи, що строк виникнення зобов’язання по оплаті товару виникає від дня пред’явлення вимоги, період нарахування інфляційних втрат та 3% річних, заявлений позивачем, не відповідає вимогам законодавства, враховуючи викладене, суд зробив перерахунок інфляційних нарахувань та 3% річних, що складає:

Початок періоду

Кінець періоду

Кількість днів

Сума

боргу

Індекс інфляції

Облікова ставка

Середній добовий індекс інфляції

Сума

інфляції.

3% річних

29.03.10

31.03.10

3

2.240,00

100,90

10,25

1,00

1,94

0,55

01.04.10

30.04.10

30

2.240,00

99,70

10,25

1,00

-6,72

5,51

01.05.10

31.05.10

31

2.240,00

99,40

10,25

0,99

-13,44

5,67

01.06.10

07.06.10

7

2.240,00

99,60

10,25

1,00

-2,09

1,29

08.06.10

30.06.10

23

2.240,00

99,60

9,50

1,00

-6,87

4,22

01.07.10

07.07.10

7

2.240,00

99,80

9,50

1,00

-1,01

1,29

08.07.10

31.07.10

24

2.240,00

99,80

8,50

1,00

-3,47

4,41

01.08.10

09.08.10

9

2.240,00

101,20

8,50

1,00

7,77

1,66

10.08.10

31.08.10

22

2.240,00

101,20

7,75

1,01

19,04

4,08

01.09.10

30.09.10

30

2.240,00

102,90

7,75

1,03

64,96

5,68

01.10.10

31.10.10

31

2.240,00

100,50

7,75

1,01

11,20

5,74

01.11.10

30.11.10

30

2.240,00

100,30

7,75

1,00

6,72

5,54

01.12.10

31.12.10

31

2.240,00

100,80

7,75

1,01

17,92

5,75

01.01.11

31.01.11

31

2.240,00

101,00

7,75

1,01

22,40

5,76

01.02.11

28.02.11

28

2.240,00

100,90

7,75

1,01

20,16

5,20

01.03.11

31.03.11

31

2.240,00

101,40

7,75

1,01

31,36

5,79

01.04.11

08.04.11

8

2.240,00

101,30

7,75

1,00

7,73

1,48

Всього:

247,22

177,60

69,62

69,62

Таким чином, арифметично вірна сума за розрахунком суду за вищевказані періоди становить 177,60 грн. –інфляційних нарахувань та 69,62 грн. –трьох процентів річних, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 365,12 грн. –інфляційних нарахувань та 122,62 грн. –трьох процентів річних підлягає частковому задоволенню у вищевизначеному розмірі.

З огляду на зазначене та враховуючи, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 2 240,00 грн. основного боргу, 177,60 грн. інфляційних втрат та 69,62 грн. 3% річних є доведеними, обґрунтованими, документально підтвердженими, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати: державне мито і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства “Агрофірма “Богданівка” (07433, Київська область, Броварський район, с. Богданівка, вул. Польова, буд. 1 код ЄДРПОУ 30280733) на користь Приватного виробничого підприємства “Вибір” (40009, м. Суми, вул. Пролетарська, буд. 60/1, офіс 1, код ЄДРПОУ 30608151) 2 240 (дві тисячі двісті сорок) грн. заборгованості, 177 (сто сімдесят сім) грн. 60 коп. інфляційних втрат; 69 (шістдесят дев’ять) грн. 62 коп. 3% річних; 102 (сто дві) грн. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя Лутак Т.В.

Дата підписання рішення 01.06.2011р.