Рішення № 16518814, 27.05.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"27" травня 2011 р. Справа № 59/31-24/026-11

Господарський суд Київської області у складі судді Лутак Т.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом Заступника військового прокурора Деснянського гарнізону в інтересах держави Міністерства оборони України в особі Остерської квартирно експлуатаційної частини району

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Укрпродакорд ОР”, м. Узин, Білоцерківський район, Київська область

про стягнення заборгованості у сумі 114 930,50 грн.

за участю представників:

прокуратури:ОСОБА_1. довіреність №1831 від 04.04.2011р.

позивача:ОСОБА_2 довіреність № 1013 від 19.05.2011р.

відповідача:не зявився;

суть спору:

До господарського суду Київської області на підставі ст.ст. 15, 17 Господарського процесуального кодексу України, господарським судом міста Києва була надіслана позовна заява Заступника військового прокурора Деснянського гарнізону в інтересах держави Міністерства оборони України в особі Остерської квартирно експлуатаційної частини району (далі Позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Укрпродакорд ОР” (далі Відповідач) про стягнення заборгованості у сумі 114 930,50 грн.

Разом з позовними вимогами позивач просив суд вжити заходів до забезпечення позову у даній справі шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача в розмірі заявлених позовних вимог.

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Оскільки, позивачем не надано обґрунтування в чому саме не вжиття зазначеного заходу до забезпеченню позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі, у відповідності до ст. 66 ГПК України, судом у задоволенні зазначеної вимоги позивача відмовлено.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобовязань щодо здійснення розрахунку за надані послуги з постачання опалення та гарячої води.

Присутній в судовому засіданні прокурор та представник позивача повністю підтримали позовні вимоги та просять суд їх задовольнити з мотивів викладених в позові.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи ухвалами суду від 20.04.2011р. та від 12.05.2011р. в судове засідання не зявився, відзив на позовну заяву не надіслав, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до ст. 75 ГПК України за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -

встановив:

Між Остерською квартирно-експлуатаційною частиною району Міністерства оборони України (постачальник позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Укрпродакорд ОР” (абонент відповідач) було укладено договір поставки тепла № 1 від 21.12.2008 року (далі договір), відповідно до умов якого, постачальник зобовязується постачати абоненту опалення та гарячу воду належної якості, а абонент зобовязується прийняти вказані послуги та сплатити за них на умовах договору (п. 1.1 договору).

Пунктом 2.2 договору передбачено, що кількість і термін поставки узгоджується сторонами у відповідності до розрахунків, які є невідємною частиною договору.

Відповідно до п. 3.1 договору встановлено, що платником за договором є абонент.

Згідно п. 3.3 договору, ціни на теплопостачання та постачання гарячої води встановлюються постачальником в національній валюті України і зазначаються в рахунках за надане теплопостачання та постачання гарячої води.

Пунктом 3.7 договору встановлено, що абонент за договором зобовязується сплачувати кожного місяця вартість теплопостачання та постачання гарячої води зазначену в щомісячних рахунках наданих постачальником.

Відповідно до п. 3.8 договору передбачено, що підставою для оплати є рахунки-фактури постачальника.

Згідно п. 3.9 договору встановлено, що оплата здійснюється після фактичного отримання абонентом теплопостачання та постачання гарячої води належної якості. Розрахунок за опалення та гарячу воду проводиться на підставі планової калькуляції собівартості 1 Гкал. тепла, виробленої газовою котельнею КЕ 25.14 С постачальника за кожну Гкал вартістю 276,40 грн. за 1 Гкал.

18 вересня 2010 року між сторонами у справі було укладено додаткову угоду № 1 до договору, відповідно до якої були внесені зміни до пункту 3.9 договору, а саме:

“Оплата здійснюється після фактичного отримання абонентом теплопостачання та постачання гарячої води належної якості. Розрахунок за опалення та гарячу воду проводиться на підставі планової калькуляції собівартості 1 Гкал. тепла, виробленої газовою котельнею КЄ 25/14С постачальника за кожну Гкал. вартістю 389,94 грн. за 1 Гкал”.

23 жовтня 2010 року між сторонами у справі було укладено додаткову угоду № 2 до договору, відповідно до якої були внесені зміни до пункту 3.9 договору, а саме:

“Оплата здійснюється після фактичного отримання абонентом теплопостачання та постачання гарячої води належної якості. Розрахунок за опалення та гарячу воду проводиться на підставі планової калькуляції собівартості 1 Гкал. тепла, виробленої газовою котельнею КЄ 25/14С постачальника за кожну Гкал. вартістю 431,52 грн. за 1 Гкал”.

На виконання умов договору, в період з жовтня по грудень місяць 2010 року позивач надав відповідачу передбачені договором послуги та для їх оплати виставив відповідачу рахунки № 692 від 07.10.2010р. - 22.10.2010р., № 749 від 23.10.2010р. - 31.10.2010р., № 850 від 02.12.2010р та № 952 від 28.12.2010р. Факт отримання відповідачем послуг та наявність заборгованості підтверджується журналом обліку накладних та розрахунків на комунальні послуги і також довідкою про залишкову суму боргу № 1055 від 25.05.2011 року.

Завірені копії документів долучені до матеріалів справи.

Проте, в порушення своїх договірних зобовязань, відповідач за надані послуги не розрахувався, за ним утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 114 930,50 грн., що і стало підставою для звернення останнього до суду.

З матеріалів справ вбачається, що позивачем на адресу відповідача була надіслана претензія № 1910 від 23.12.2010 року, з вимогою погашення заборгованості. Копія претензії залучена до матеріалів справи.

Однак, відповідач вказану вимогу залишив без відповіді та задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобовязується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобовязується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

У пункті 1 ст. 903 Цивільного кодексу України зазначається, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобовязаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та порядку, що встановлені договором.

Враховуючи вищезазначене позовні вимоги позивача щодо стягнення 114 930,50 грн. основного боргу є доведеними, обґрунтованими, підтверджені доказами, і підлягають задоволенню.

Враховуючи, що позов поданий прокурором, який звільнений від сплати державного мита, державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 66, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Укрпродакорд ОР” (09161, Київська область, Білоцерківський район, м. Узин, вул. Заводська, буд. 23А, код ЄДРПОУ 33882399) на користь Остерської квартирно експлуатаційної частини району (17024, Чернігівська область, Козелецький район, с. Десна, код ЄДРПОУ 07807645) 114 930 (сто чотирнадцять тисяч девятсот тридцять) грн. 50 коп. заборгованості.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Укрпродакорд ОР” (09161, Київська область, Білоцерківський район, м. Узин, вул. Заводська, буд. 23А, код ЄДРПОУ 33882399) в доход Державного бюджету України 1 149 (одну тисячу сто сорок девять) грн. 35 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя Лутак Т.В.

Дата підписання рішення 02.06.2011р.