Рішення № 16518683, 23.06.2011, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "23" червня 2011 р.Справа № 9/5007/57/11

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Алексєєва М.В.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1. дов.б/н від 31.05.2011року

від відповідача: ОСОБА_2. дов.від 06.06.2011року

розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі справу за позовом Приватного підприємства "Укртехпром" (м.Дніпропетровськ)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СКЦ "Альба" (м. Житомир)

про стягнення 19751,29 грн.

Позивачем пред'явлено позов до суду про стягнення з відповідача 19751,29грн з яких: 14304,00грн основного боргу, 78,75грн 3%річних, 368,54грн інфляційних витрат, 5000,00грн витрат правової допомоги.

Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі у відповідності до пред'явлених вимог. Позовні вимоги мотивовано тим, що позивач на підставі довіреностей та накладних поставив відповідачу товар на суму 14304,00грн., який відповідачем не оплачений.

Представник відповідача проти наявності суми боргу не заперечує, проте просила відмовити в позові у зв'язку з несвоєчасним отриманням претензії від відповідача. Письмового відзиву на позовну заяву не надав. Вимоги ухвали суду від 07.06.2011року не виконано.

В порядку ст. 85 ГПК України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Укртехпром" (далі Позивач) на замовлення Товариства з обмеженою відповідальністю " СКЦ "Альба" (далі -Відповідач) поставило йому шини 14.00-20(370-508) ОИ-25АМ Росава (далі - Товари), що підтверджується:

Накладною № 74 від 21 січня 2011року на загальну суму 14304,00 грн.;

Вартість поставленого Товару Відповідачем повинна була оплачена протягом 3-х (трьох днів) з дати отримання товару, про що зазначено у рахунку фактурі, виставленого Позивачу, а саме:

- рахунок-фактура № КВ-0005 від 20.01.11 на суму 14304,00 грн.;

Підтвердженням того, що Відповідач отримав товар з зазначеного рахунку є посилання на нього у довіреності на отримання Товарів, а також особистий підпис директора ТОВ "СКЦ "Альба".

- довіреність №3 від 21.01.11.;

Таким чином, на момент звернення позивача до суду заборгованість відповідача складала 14 304,00 грн.

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні складатись під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно з пунктом 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995р., господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових результатів.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п.2.4 зазначеного Положення, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Ці положення щодо обовязкових реквізитів первинного документа зазначені і в ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Отже, враховуючи вимоги Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995р., відповідальність за достовірність інформації зазначеної у первинних документах, у даному випадку на накладній №74 від 21.01.2011року, несе особа, яка його підписала, а саме: особисто директор ТОВ "СКЦ"Альба".

Враховуючи, що у відповідності до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995р., відповідальність за достовірність інформації зазначеної у первинних документах, у даному випадку накладна, несе особа яка його підписала, то саме представлена позивачем накладна (№ 74 від 21.01.2011р. на суму 14304,00грн., приймається судом в якості належного доказу, що підтверджує узгоджений сторонами обсяг та вартість поставленого відповідачем товару. Водночас, слід зауважити, що факт отримання товару по накладній № 74 від 21.01.2011р. на суму 14304,00грн. представником відповідача не заперечувався.

На підставі зібраних у матеріалах справи доказів, суд дійшов висновку про те, що дії сторін в силу загальних засад і змісту цивільного законодавства слід визнати діями, що породжують цивільні права і обовязки, аналогічні зобовязанням за договором купівлі-продажу.

В силу ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.692 ЦК України, покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач 09.06.2011р. направив відповідачу вимогу про оплату боргу. Факт направлення зазначеної вимоги підтверджується фіскальним чеком № 4616 від 09.06.2011року.

Проте, відповідач відповіді на вимогу позивача не надав, грошові кошти в сумі 14304,00грн. позивачу не повернув (в матеріалах справи відсутні докази які свідчать про протилежне).

Відповідно до ч.2 ст.530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 14304,00 грн. належним чином доведений, документально обґрунтований і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 14304,00 грн. визнаються судом такими, що підлягають задоволенню.

Дії відповідача є порушенням зобовязань та вимог законодавства, тому є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Позивачем заявлено також позовні вимоги про стягнення з відповідача інфляційних збитків в розмірі 368,54 грн. та трьох процентів річних в розмірі 78,75 грн.

Разом з тим, позивач частково невірно провів розрахунок інфляційних нарахувань, а саме нарахувавши: за видатковою накладною №74 від 21.01.2011р. за період з 24.01.2011року по 31.03.2011року.

Враховуючи викладене, суд самостійно нараховує суму інфляційних нарахувань за видатковою накладною №74 від 21.01.2011р. за період з лютого 2011р. по березень 2011р.,

- (14304,00 (сума боргу) х 100,9% (індекс інфляції за лютий 2011р.) / 100% - 14304,00 (сума боргу) = 128,74грн.;

- (14304,00(сума боргу) х 101,4% (індекс інфляції за березень 2011р.) / 100% - 14304,00 (сума боргу) = 200,26грн;

Таким чином, сума інфляційних нарахувань за видатковою накладною №74 від 24.01.2011р. за період з лютого 2011р. по березень 2011р. становить 329,00грн.

Перевіривши розрахунок 3% річних суд вважає його обґрунтованим та нарахованими відповідно до вимог чинного законодавства України.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних збитків в розмірі 329,00 грн. та трьох процентів річних в розмірі 78,75 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню. В частині стягнення інфляційних в сумі 39,54грн. відмовити.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 ЦК України).

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст.173 Господарського кодексу України).

З приписами статті 193 ГК України кореспондуються положення статті 526 ЦК України щодо належного виконання сторонами зобов'язання.

Крім того, позивачем ставиться вимога про стягнення з відповідача понесених витрат на послуги адвоката в розмірі 5000,00грн., правомірність якої підтверджується: договором про надання адвокатських послуг на суму 5000,00грн., що укладений 09.02.2011р. між позивачем (довіритель) та адвокатом Савченком В.П. (адвокат); платіжним дорученням №175 від 21.03.2011р. на суму 5000,00грн., свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю №1037 від 08.11.2001р.

Абзацом 1 п.10 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998р. №02-5/78, визначено, що витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК України.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування вказаних витрат, крім державного мита, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним.

За таких обставин суд, з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову, може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи (п.12 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 03.03.1998 №02-5/78).

Оглянувши матеріали справи та оцінивши обсяг послуг, що були надані позивачу адвокатом, з урахуванням ст.49 ГПК України, враховуючи, що сума позову є порівняно не великою, суд дійшов висновку, що витрати на послуги адвоката в сумі 5000,00грн. є не співрозмірними об'єму отриманих юридичних послуг, а тому вважає за необхідне зменшити розмір витрат на послуги адвоката, що мають бути стягнуті з відповідача, до 2500,00 (двох тисяч п'ятсот гривень) грн.

Згідно ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідач доказів сплати суми заборгованості суду не надав.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню на суму 17 211,75грн., з яких: 14304,00грн. боргу, 78,75грн. 3% річних, 329,00грн. інфляційних нарахувань, 2500,00грн. адвокатських витрат.

В частині стягнення 78,75грн. інфляційних нарахувань та 2500,00грн. адвокатських послуг в позові необхідно відмовити.

Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно обґрунтовано заявленим позовним вимогам.

На підставі ст.ст. 525, 526, 625, 655, 692, ЦК України, ст.193, ГК України, керуючись ст.ст.49, 82-84,85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СКЦ Альба" 10031, Житомирська обл., м.Житомир, вул. Гранітна, буд.14, ідентифікаційний код 33649618 на користь Приватного підприємства "Укртехпром" , м.Дніпропетровськ, пр.Героїв Сталінграду,49 а., ідентифікаційний код 30392599

- 14304,00грн. основного боргу;

- 78,75грн. 3% річних;

- 329,00грн. інфляційних;

- 2500,00 грн. адвокатських послуг ;

- 172,11грн. витрат по сплаті державного мита;

- 205,65грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В частині стягнення 78,75грн. інфляційних нарахувань в позові відмовити.

4. В частині стягнення 2500,00 грн. адвокатських послуг в позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 ГПК України.

СуддяАлексєєв М.В.

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України "29" червня 2011 р.

Віддрукувати:

1 - в справу

2,3 - сторонам