Ухвала суду № 16496222, 17.05.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" травня 2011 р.м. КиївК/9991/1857/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідачаРибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

Федорова М.О.

Шипуліної Т.М.

при секретарі судового засідання:Шкляр А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2010 року

та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2010 року

у справі № 2а-4089/10/1670

за позовом Полтавського акціонерного банку «Полтава-банк»

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві

про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2010 року адміністративний позов Полтавського акціонерного банку «Полтава-банк»(далі позивач) до Державної податкової інспекції у м. Полтаві (далі відповідач) задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення № 0000582202/0 від 28 липня 2010 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ПАБ «Полтава банк»витрати з надання правової допомоги в сумі 453,50 грн. та із сплати судового збору в розмірі 3,40 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2010 року апеляційну скаргу ДПІ у м. Полтаві задоволено частково. Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2010 року скасовано в частині задоволення позовних вимог про відшкодування витрат на правову допомогу. Прийнято в цій частині нову постанову. Відмовлено в задоволенні позовних вимог ПАБ «Полтава банк» про стягнення витрат на правову допомогу. В іншій частині постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2010 року залишено без змін.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про скасування постанови Полтавського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2010 року, постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2010 року в частині задоволення позовних вимог та прийняття нового рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову.

В запереченні на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а постановлені у справі судові рішення без змін.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено виїзну планову перевірку ПАБ «Полтава-банк»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2007 року по 31 березня 2010 року, за результатами якої складено акт № 6578/22-1/09807595 від 19 липня 2010 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000582202/0 від 28 липня 2010року, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб у розмірі 9 553 500,00 грн. (3 184500,00 грн. основний платіж, 6 369 000,00 грн. штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 13.2 статті 13 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі Закон № 334/94-ВР) у звязку з неутриманням та невнесенням до бюджету податку на доходи нерезидента з джерелом їх походження з України за наслідками взаєморозрахунків з Компанією LIMITED», Британські Віргінські острови щодо купівлі акцій на суму 21 230000,00 грн.

Крім того, судами встановлено, що між ПАБ «Полтава-банк»та Компанією LIMITED», Британські Віргінські острови укладено договір купівлі-продажу цінних паперів від 11 квітня 2008 року, відповідно до умов якого Компанія ETARENA LIMITED»зобовязалася передати у власність ПАБ «Полтава-Банк», а позивач зобовязався прийняти у власність від продавця та оплатити цінні папери емітовані Закритим акціонерним товариством «Курорт-Готель»- прості іменні акції в кількості 2700000 шт. на суму 21 230000,00 грн.

На виконання умов даного договору ПАБ «Полтава-Банк»11 квітня 2008 року здійснено оплату цінних паперів шляхом перерахування на банківський рахунок продавця грошових коштів в розмірі 21 230000,00 грн.

Договір купівлі-продажу цінних паперів від 11 квітня 2008 року укладено від імені Компанія LIMITED»ОСОБА_1, яка діяла на підставі довіреності.

Скасовуючи податкове повідомлення - рішення № 0000582202/0 від 28 липня 2010 року, суди попередніх інстанцій виходили з того, що визначення статусу фізичної особи ОСОБА_1 узгоджується з приписами пункту 13.9 статті 13 даного Закону № 334/94-ВР, а тому не потребує обовязкового статусу юридичної особи або субєкта господарської діяльності України, що не має статусу юридичної особи. Крім того, представниками відповідача надано копії документів, що підтверджують факт понесення витрат Компанією LIMITED»при придбанні акцій у Товариства з обмеженою відповідальність «Перший Український Фондовий дім».

Однак, такий висновок судів попередніх інстанцій є передчасним, оскільки відповідно до пункту 13.1 статті 13 Закону № 334/94-ВР будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях) оподатковуються у порядку і за ставками, визначеними цією статтею.

Згідно з підпунктом «е»пункту 13.1 статті 13 Закону № 334/94-ВР для цілей цієї статті під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, слід розуміти прибуток від здійснення операцій з торгівлі цінними паперами або іншими корпоративними правами, визначений відповідно до норм цього Закону.

Пунктом 13.3 статті 13 Закону № 334/94-ВР визначено, що прибутки нерезидентів, отримані у вигляді доходів на безпроцентні (дисконтні) облігації чи казначейські зобовязання, оподатковуються за ставкою, встановленою пунктом 10.1 статті 10 цього Закону.

Відповідно до пункту 13.2. статті 13 Закону № 334/94-ВР резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях), крім доходів, зазначених у пунктах 13.3-13.6, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 13.1 цієї статті, за ставкою у розмірі 15 відсотків від їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачене нормами міжнародних угод, які набрали чинності.

Відповідно до пункту 18.1 статті 18 Закону № 334/94-ВР якщо міжнародним договором, ратифікованим Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Законом, застосовуються норми міжнародного договору.

Згідно статті 3 Конвенції «Про усунення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доходи і приріст вартості майна», укладеної між Урядом України та Урядом Сполученого Королівства Британії і Північної Ірландії від 10 лютого 1993 року, яка набула чинності 11 серпня 1993 року, для цілей зазначеної Конвенції «Сполучене Королівство»не включає жодну заморську територію Великобританії або залежні території корони (коронні землі), а тому дія зазначеної Конвенції не розповсюджується на Компанію LIMITED», що зареєстрована на Британських Віргінських островах.

Разом з тим, відповідно до пункту 13.9 статті 13 даного Закону № 334/94-ВР резиденти, які надають агентські, довірчі, комісійні та інші подібні послуги з продажу чи придбання товарів (робіт, послуг) за рахунок і на користь нерезидента (включаючи укладення договорів з іншими резидентами від імені i на користь нерезидента), утримують i перераховують до відповідного бюджету податок з доходу, одержаного таким нерезидентом з джерел в Україні, визначений у порядку, передбаченому для оподаткування прибутків нерезидентів, що здійснюють свою діяльність на території України через постійне представництво. При цьому такі резиденти не підлягають додатковій реєстрації у податкових органах як платники податку на прибуток.

Крім того, у пункті 1.17 статті 1 Закону № 334/94-ВР визначено, що з метою оподаткування до постійних представництв прирівнюються резиденти, які мають повноваження діяти від імені нерезидента, що тягне за собою виникнення у нерезидента цивільних прав та обов'язків (укладати договори (контракти) від імені нерезидента.

Згідно з пунктом 1.15 статті 1 Закону № 334/94-ВР резиденти - юридичні особи та суб'єкти господарської діяльності України, що не мають статусу юридичної особи (філії, представництва тощо), які створені та здійснюють свою діяльність відповідно до законодавства України з місцезнаходженням на її території.

Так, Закон № 334/94-ВР обмежує коло осіб-резидентів, виключно юридичними особами та відокремленими підрозділами (філіями, представництвами тощо), до яких фізична особа ОСОБА_1, що діяла від імені Компанія LIMITED», не відноситься.

Також, судами першої та апеляційної інстанції невірно застосовано пункт 13.3 статті 13 Закон № 334/94-ВР і, як наслідок, невірно визначено базу оподаткування. Адже, предметом договору купівлі-продажу цінних паперів від 11 квітня 2008 року були прості іменні акції, а не безпроцентні (дисконтні) облігації чи казначейські зобовязання.

Крім того, за змістом частин 4, 5 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен: визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; зясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів до своєчасного їх подання.

Дійшовши висновку, що поданих сторонами доказів недостатньо для встановлення обставин справи, суд має право вжити передбачених законом заходів для витребування належних доказів із власної ініціативи.

Суди попередніх інстанцій, при розгляді справи, вищезазначені вимоги процесуального закону порушили, оскільки не дослідили на підставі належних та допустимих доказів, обєм витрат Компанії LIMITED», який повинен підтверджуватися документами бухгалтерського та податкового обліку. Також, не визначено фінансовий результат від операцій з цінними паперами такого ж виду минулих періодів та звітного періоду.

В свою чергу, встановлення повного обєму витрат на придбання акцій є суттєвою обставиною для обєктивного розгляду справи, оскільки відповідно до пункту 13.8 статті 13 Закону № 334/94-ВР у разі неможливості шляхом прямого підрахування визначити прибуток, одержаний нерезидентами з джерелом його походження з України, оподатковуваний прибуток визначається податковим органом як різниця між валовим доходом та валовими витратами, визначеними шляхом застосування до суми одержаного (нарахованого) валового доходу коефіцієнта 0,7.

При новому розгляді справи, крім встановлення статусу фізичної особи ОСОБА_1 та повного обєму витрат Компанії LIMITED»на придбання акцій ЗАТ «Курорт-Готель», необхідно зясувати чи проводилась компанією господарська діяльність, визначити фінансовий результат від операцій з цінними паперами такого ж виду минулих періодів та звітного періоду, базу оподаткування доходів нерезидента, передбачених підпунктом «е»пункту 13.1 статті 13 Закону № 334/94-ВР.

Враховуючи, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржувані судові рішення у справі з метою обєктивності, всебічності та повноти розгляду справи підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві задовольнити частково.

Скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2010 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2010 року.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

ГоловуючийРибченко А.О.

СуддіГолубєва Г.К.

Карась О.В.

Федоров М.О.

Шипуліна Т.М.