Ухвала суду № 16496226, 17.05.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" травня 2011 р.м. КиївК/9991/1250/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідачаРибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

Федорова М.О.

Шипуліної Т.М.

при секретарі судового засідання:Шкляр А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2010 року

у справі № 2а-982/10/1670

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Оржицький цукровий завод»

до Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство «Оржицький цукровий завод» (далі - позивач)звернулось до суду з адміністративним позовом до Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції (далі - відповідач)про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0000252301/0 від 30 жовтня 2009 року.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2010 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що, оскільки, податкові накладні № 18 від 30 жовтня 2006 року та № 26 від 30 листопада 2006 року підписані невідомою особою від імені керівника ТОВ «Квіленс»ОСОБА_1, дані податкові накладні в розумінні положень податкового законодавства є недійсними та не могли бути підставою для включення сум ПДВ, зазначених в них, до податкового кредиту позивача за жовтень 2006 року та листопад 2006 року. Також, позивачем не надано первинних документів бухгалтерського обліку на підтвердження фактичного виконання умов договору № 01-08-06/Б-Ор від 20 вересня 2006 року, що, в свою чергу, вказує на безтоварність зазначеної операції.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач оскаржив її в апеляційному порядку.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2010 року апеляційну скаргу ВАТ «Оржицький цукровий завод» задоволено частково. Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2010 року скасовано в частині відмови в задоволенні позовних вимог ВАТ «Оржицький цукровий завод»про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000252301/0 від 30 жовтня 2009 року про визначення суми податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 1474687,50 грн., з яких основний платіж - 983125,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції в сумі 491562,50 грн. В цій частині прийнято нову постанову, якою позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000252301/0 від 30 жовтня 2009 року про визначення суми податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 1474687,50 грн., з яких основний платіж - 983125,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції в сумі 491562,50 грн. В іншій частині постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2010 року залишено без змін.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач оскаржив його в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі Лубенська ОДПІ Полтавської області, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить змінити постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2010 року в частині задоволення позову та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову в цій частині відмовити.

В запереченні на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції без змін.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами встановлено, що відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку ВАТ «Оржицький цукровий завод»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2006 року по 31 грудня 2006 року, за результатами якої складено акт № 39/23-05463791 від 21 жовтня 2009 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000252301/0 від 30 жовтня 2009 року, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання по податку на додану вартість в розмірі 1 589743,00 грн. (1 059829,00грн. основний платіж, 529914,00 грн. штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення позивачем підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі Закон № 168/97-ВР) та пунктів 5, 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 165 (чинного на час виникнення спірних правовідносин, далі Порядок) у звязку з включенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість згідно податкових накладних, отриманих від Товариства з обмеженою відповідальністю «Квіленс», що оформлені з порушеннями вимог чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавства.

Крім того, судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що між ВАТ «Оржицький цукровий завод» та ТОВ «Квіленс»укладено договір купівлі-продажу № 01-08-06/Б-Ор від 20 вересня 2006 року, відповідно до умов якого ТОВ «Квіленс»зобовязується передати у власність позивача цукровий буряк, а позивач зобовязується прийняти товар та оплатити його.

На виконання умов даного договору продавцем видано позивачу підписані директором підприємства ОСОБА_1 податкові накладні № 18 від 30 жовтня 2006 року на суму 5 898750,00 грн. (в т.ч. ПДВ 983125, грн.) та № 26 від 30 листопада 2006 року на суму 460225,68 грн. (в т.ч. ПДВ 76 704,28 грн.)

На підставі зазначених накладних позивачем сформовано податковий кредит в жовтні 2006 року та листопаді 2006 року відповідно.

Крім того, згідно протоколу допиту свідка ОСОБА_1 від 31 жовтня 2007 року, вона заготівлю, продаж цукрового буряка не проводила та жодного відношення до таких операцій не має.

Відповідно до висновку фахівця Міжрегіонального науково-дослідного експертно-консультаційного центу «Експол»№ 110-3/09 підписи в договорі купівлі-продажу № 01-08-06/Б-Ор від 20 вересня 2006 року, податковій накладній № 18 від 30 жовтня 2006 року, податковій накладній № 26 від 30 листопада 2006 року, акті № 1 прийому-передачі до договору купівлі-продажу № 01-08-06/Б-Ор від 20 вересня 2006 року, акті № 2 прийому-передачі до договору купівлі-продажу № 01-08-06/Б-Ор від 20 вересня 2006 року, угоді про зарахування зустрічних однорідних вимог від 11 вересня 2007 року виконані не ОСОБА_1, а іншою особою.

Задовольняючи позов частково, суд апеляційної інстанції виходив з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до підпункту 7.2.8 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР платники податку зобовязані вести окремий облік операцій з поставки та придбання товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню цим податком, а також які не є об'єктами оподаткування згідно із статтею 3 та звільнених від оподаткування згідно із статтею 5 цього Закону.

Зведені результати такого обліку відображаються у податкових деклараціях, форма і порядок заповнення яких визначаються відповідно до закону. Платник податку веде реєстр отриманих та виданих податкових накладних у документальному або електронному вигляді за його вибором, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку продавця, який надав податкову накладну такому платнику податку.

Згідно з пунктом 7 Порядку ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 червня 2005 № 244 (чинного на час виникнення спірних правовідносин) реєстр є основою для відображення зведених результатів такого обліку в податкових деклараціях з податку на додану вартість.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, позивач в 2006 році вів реєстр отриманих та виданих податкових накладних виключно в документальній формі, на підставі такого реєстру відображав дані в податкових деклараціях з податку на додану вартість.

Разом з тим, судом першої інстанції зазначений реєстр не досліджувався, оскільки був переданий на юридичну перевірку ПП ОСОБА_2 в м. Черкаси, а податковою міліцією не вилучався.

Крім того, факт проведення перевірки без отримання первинних документів встановлено постановою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 17 лютого 2010 року у справі № 10-68, якою скасовано постанову про порушення кримінальної справи відносно службових осіб ВАТ «Оржицький цукровий завод»на підставі частини 3 статті 212 Кримінального кодексу України, що набрала законної сили.

В свою чергу, Харківським апеляційним адміністративним судом шляхом дослідження оригіналу реєстру отриманих та виданих податкових накладних встановлено, що позивачем не включено до складу податкового кредиту за жовтень 2006 року суму ПДВ в розмірі 983125,00 грн. згідно податкової накладної № 18 від 30 жовтня 2006 року, виданої ТОВ «Квіленс», у звязку з чим колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про незаконність прийняття податкового повідомлення-рішення № 0000252301/0 від 30 жовтня 2009 року в частині визначення основного платежу в розмірі 983125,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 491562,50 грн.

Разом з тим, згідно з підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97 платник податку зобовязаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) назву юридичної особи або прізвище, імя та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; є) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, обєм); є) повну назву отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до пункту 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 165 (чинного на час виникнення спірних правовідносин) усі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку продавця.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Отже, неналежним чином оформлена (підписана невідомою особою) податкова накладна не може бути підставою для нарахування податкового кредиту за наявності фактів, що ставлять під сумнів реальність наданої послуги.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права дійшов вірного висновку, що, оскільки, податкова накладна № 26 від 30 листопада 2006 року підписана невідомою особою від імені керівника ТОВ «Квіленс»ОСОБА_1 та позивачем не надано первинних документів на підтвердження фактичного виконання умов договору № 01-08-06/Б-Ор від 20 вересня 2006 року, ВАТ «Оржицький цукровий завод» безпідставно включено до складу податкового кредиту суму ПДВ в розмірі 76704,00 грн.

Наведеним спростовуються доводи касаційної скарги стосовно порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, а тому вони не можуть бути підставою для його зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2010 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

ГоловуючийРибченко А.О.

СуддіГолубєва Г.К.

Карась О.В.

Федоров М.О.

Шипуліна Т.М.