Постанова № 16494741, 23.06.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" червня 2011 р. Справа №18/118/11

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Лакіза В.В.,

суддя Бородіна Л.І.,

суддя Хачатрян В.С.,

при секретарі Міракові Г.А.,

за участю представників сторін:

позивача ОСОБА_1., за довіреністю №234 від 17.02.2011 року;

відповідача ОСОБА_2., за довіреністю б/н від 02.03.2011 року;

третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача не зявився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх.№1759П/2), на рішення господарського суду Полтавської області від 29.03.2011 року по справі №18/118/11,

за позовом Полтавського акціонерного банку «Полтава-банк», м.Полтава,

до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Саламандра-Україна», м.Полтава,

третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_3, с.Вороньки, Чорнухинський р-н, Полтавська обл.

про стягнення 6788,81 грн.,-

встановила:

У січні 2011 року позивач, Полтавський акціонерний банк «Полтава-банк», звернувся до господарського суду Полтавської області з позовною заявою про стягнення з відповідача Закритого акціонерного товариства «Страхової компанії «Саламандра-Україна», на свою користь страхового відшкодування у сумі 6788,81 грн., в звязку з невиконанням страхувальником третьою особою, ОСОБА_3, договірних зобовязань перед вигодонабувачем, позивачем, відповідно до укладеного між ними кредитним договором №296 від 03.02.2006 року, державного мита у сумі 102,00 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн. (том 1, а.с.3-5).

Рішенням Господарський суд Полтавської області від 29.03.2011 року по справі №18/118/11 (суддя Ківшик О.В.) позов задоволено. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Саламандра-Україна»на користь Полтавського акціонерного банку «Полтава-банк»6788,81 грн. заборгованості по виплаті суми страхового відшкодування, 102,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (том 2, а.с. 61-63).

Відповідач з рішенням господарського суду не погодився та звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 29.03.2011 року по даній справі та відмовити Полтавському акціонерному банку «Полтава-банк»в задоволені позовних вимог про стягнення з ПрАТ «СК «Саламандра-Україна»суми страхового відшкодування та відсотків. В обґрунтування посилається на неповне зясування обставин, що мають значення для справи, а також на порушення або неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Відповідач вказує на те, що господарський суд Полтавської області не в повній мірі дослідив фактичні обставини справи, та не надав належного правового обґрунтування тій обставині, що спірній договір страхування втратив чинність у звязку з невиконанням страхувальником умов п.4 договору в частині сплати на користь ПрАТ «СК «Саламандра» страхового платежу.

Також, апелянт зазначає, що пунктом 8.1. договору добровільного страхування №00000661 від 03.02.2006 року, передбачено, що при настанні події, яка може бути кваліфікована як страховий випадок, вигодонабувач повинен використати всі можливі заходи й засоби досудового впливу для забезпечення повернення кредиту, а якщо додаткові заходи не дали результату, вигодонабувач зобовязаний в найкоротший термін, але не пізніше 3 (трьох) робочих днів, з моменту коли дізнався, або повинен був дізнатись про настання події, яка може бути кваліфікована як страхова, письмово повідомити страховика про її настання, а також прийняти заходи по врегулюванню ситуації, яка виникла. Однак, вигодонабувач, в порушення умов пункту 8.1. договору добровільного страхування, несвоєчасно повідомив страховика про настання страхового випадку, що стало підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування. Таким чином, відповідач вважає, що підстави для виплати страхового відшкодування відсутні.

Апелянт, також, не погоджується із висновком місцевого господарського суду, що вирок Октябрського районного суду м.Полтави від 11.06.2007 року у кримінальній справі №1-117/07 ніяким чином не підтверджує факту того, що дії страхувальника або застрахованої особи були спрямовані на настання страхового випадку. На думку апелянта, право на отримання споживчого кредиту для задоволення особистих майнових інтересів було надано третій особі, у звязку з тим, що за попередньою змовою групою осіб були підроблені документи про місце роботи та довідки про доходи громадян, зокрема, громадянином ОСОБА_3

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 26.04.2011 року апеляційну скаргу відповідача було прийнято до провадження та призначено до розгляду на 24.05.2011 року.

13.05.2011 року третя особа надала через канцелярію суду заяву (вх.№4894) в якому просила провести судове засідання без її присутності, так як знаходиться в декретній відпустці по догляду за дитиною.

23.05.2011 року позивач надав через канцелярію суду відзив на апеляційну скаргу (вх.№5220) в якому зазначив, що рішення господарського суду Полтавської області від 29.03.2011 року вважає законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення.

В обґрунтування своєї позиції по справі позивач посилається на те, що доводи відповідача з приводу несплати громадянкою ОСОБА_3 страхового платежу згідно договору №00000661 добровільного страхування відповідальності позичальника за непогашення кредиту від 03.02.2006 року не відповідають дійсності, оскільки, представником позивача надані відповідні докази, які містяться в матеріалах справи.

Доводи відповідача з приводу несвоєчасного повідомлення про страхові випадки досліджені судом у повному обсязі і встановлено, що ПАТ «Полтава-банк» неодноразово та своєчасно зверталося до відповідача із заявами про виплату страхового відшкодування, проте відповідач ухилився від розгляду даних заяв, не виплатив страхового відшкодування та не склав акт про відмову у виплаті страхового відшкодування.

Щодо посилання скаржника на ст. 991 Цивільного кодексу України, згідно якої вважає, що має право на відмову у виплаті страхового відшкодування, позивач зазначає, що факт вини ОСОБА_3 ніякими доказами не доведено так і не доведено вину позивача з приводу будь-яких навмисних дій спрямованих на настання страхового випадку. Окрім того, судом встановлено, що вироком Октябрського районного суду м.Полтави по справі №1-117/07 підтверджено факт отримання кредиту ОСОБА_3 у АБ «Полтава-банк», у діях працівників банку не встановлено факту порушення закону або порядку надання кредиту.

Крім того, позивач у відзиві зазначає, що 20.04.2011 року було проведено державну реєстрацію зміни до установчих документів банку, у звязку з чим змінено найменування Полтавського акціонерного банку «Полтава-банк»на Публічне акціонерне товариство «Полтава-банк»відповідно до рішення загальних зборів акціонерів від 15.03.2011 року та Закону України «Про акціонерні товариства». На підтвердження чого надана копія свідоцтва про Державну реєстрацію юридичної особи серія А01 №296724 від 20.04.2011 року та Довідка з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) АА №429100.

Таким чином, колегія суддів вважає, що слід змінити назву юридичної особи з Полтавського акціонерного банку «Полтава-банк»на Публічне акціонерне товариство «Полтава-банк».

24.05.2011 року представник позивача надав додаткові письмові пояснення до апеляційної скарги (вх.№5346), які долучені до матеріалів справи та в яких зазначено, що заява про переказ готівки, договір доручення, додаткова угода №2 до договору доручення, меморіальний ордер та відомості страхових премій за лютий 2006 року, які надані позивачем до матеріалів справи не можуть бути доказами виконання умов спірного договору страхування в частині сплати страхової премії на користь ПрАТ «СК «Саламандра-Україна».

24.05.2011 року розгляд апеляційної скарги було відкладено на 16.06.2011 року у звязку із необхідністю забезпечення повного, всебічного та обєктивного розгляду справи.

15.06.2011 року позивач надав через канцелярію суду додаткові пояснення (вх.№6125) в яких зазначив, що посилання відповідача на п.8.1 договору страхування та ст. 20 Закону України «Про страхування»щодо несвоєчасного повідомлення страхувальником страховика про настання страхового випадку та що таке неповідомлення є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування необхідно відхилити, оскільки відмова має бути мотивована та викладена письмово з метою надання позивачу змоги захистити свої права в разі їх порушення. Відсутність письмової відповіді на звернення позивача за страховим відшкодуванням свідчить про зволікання відповідачем з виплатою страхових сум та про порушення відповідачем взятих на себе грошових зобовязань.

В судовому засіданні 16.06.2011 року представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги у повному обсязі. Представник позивача проти вимог апеляційної скарги заперечував та просив залишити рішення суду першої інстанції від 29.03.2011 року без змін, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення.

Третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача письмового відзиву на апеляційну скаргу не надала, у судове засідання не зявилася. Ухвала суду про відкладення розгляду справи від 24.05.2011 року була направлена третій особі листом 26.05.2011 року. При цьому ухвалою суду від 24.05.2011 року сторони було повідомлено, що у разі неявки представників сторін з належним чином оформленими повноваженнями, справа може бути розглянута за наявними в ній документами.

Зважаючи на належне повідомлення третьої особи про час та місце засідання суду, а також те, що її явка у судове засідання не була визнана обовязковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу ПАТ «Страхова компанія «Саламандра-Україна»за її відсутності, за наявними у справі матеріалами у відповідності до приписів статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та докази на їх підтвердження, їх юридичну силу та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, заслухавши у судовому засіданні пояснення уповноважених представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом Полтавської області норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, 03.02.2006 року між Полтавським акціонерним банком «Полтава-банк»та ОСОБА_3 (позичальник) було укладено кредитний договір №296, згідно умов якого, позичальнику був наданий споживчий кредит у сумі 4990,00 грн. строком на 24 місяці з 03.02.2006 року по 02.02.2008 року зі сплатою 18% річних.

Пунктом 1.1 кредитного договору №296 було закріплено, що повернення кредиту повинно здійснюватися наступним шляхом: заборгованість за кредитом в сумі не менш 10% від загальної суми кредиту позичальник повертає в день перерахування банком кредитних коштів з позичкового рахунку позичальника в рахунок оплати товарів; залишок заборгованості за кредитом позичальник погашає щомісячно, згідно графіку (додаток №1 до договору); нарахування процентів за користування кредитом проводиться банком щомісячно, не пізніше 25 числа кожного місяця; сплата процентів проводиться позичальником щомісячно, не пізніше останнього робочого дня кожного місяця. (том 1, а.с.11-12).

Пунктом 1.2. кредитного договору №296 обумовлено, що ОСОБА_3 страхує фінансовий ризик банка відповідальність позичальника за непогашення кредиту, згідно умов цього договору.

На виконання позичальником третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, умов договору кредитування, 03.02.2006 року між ПрАТ СК «Саламандра Україна»(страховик), Полтавським акціонерним банком «Полтавабанк»(вигодонабувач) та ОСОБА_3 (страхувальник) було укладено трьохсторонній договір №00000661 добровільного страхування відповідальності позичальника ОСОБА_3 за непогашення кредиту. За умовами договору добровільного страхування вигодонабувач (позивач по справі) отримав право одержати страхове відшкодування при настанні страхового випадку. Термін дії зазначеного договору встановлений з 03.02.2006 року по 02.02.2008 року (том 1, а.с. 7-8).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про страхування», страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Частиною 4 статті 3 Закону України «Про страхування»передбачено, що страхувальники мають право при укладанні договорів страхування інших, ніж договори особистого страхування, призначати фізичних осіб або юридичних осіб (вигодонабувачів), які можуть зазнати збитків у результаті настання страхового випадку, для отримання страхового відшкодування, а також замінювати їх до настання страхового випадку, якщо інше не передбачено договором страхування.

Згідно статті 10 Закону України «Про страхування», страховий платіж (страховий внесок, страхова премія) - плата за страхування, яку страхувальник зобов'язаний внести страховику згідно з договором страхування.

Частиною 3 статті 18 Закону України «Про страхування»передбачено, що договір страхування набирає чинності з моменту внесення першого страхового платежу, якщо інше не передбачено договором страхування.

Відповідно до пункту 3 договору добровільного страхування №00000661 сума страхового платежу визначена у розмірі 179,10 грн.

Колегією суддів встановлено, що на виконання умов договору добровільного страхування №00000661 від 03.02.2006 року третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, ОСОБА_3 сплачено страховий платіж у сумі 179,10 грн., що підтверджується заявою на переказ готівки №5938 від 03.02.2006 року, меморіальним ордером №1 від 28.02.2006 року; відомостями страхових премій за лютий 2006 року (том 2, а.с. 19-24).

Посилання апелянта на те, що докази не містять всіх необхідних реквізитів, перелік яких передбачений Інструкцією про касові операції в банках України, затвердженою Постановою Правління Національного банку України від 14 серпня 2003 року № 337, не спростовують факту сплати страхового внеску та не дають підстав вважати, що страховий внесок не був сплачений третьою особою - страхувальником.

Крім того, слід зазначити, що апелянт не спростував факту отримання коштів за вищевказаними документами як не надав і доказів повернення позивачу, Полтавському акціонерному банку «Полтава-банк», вказаних коштів, як безпідставно отриманих, як того вимагає Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затверджена постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 року №22.

Що стосується довідки ПАТ «СК «Саламандра-Україна»вих.№094 від 09.02.2011 року, наданої суду першої інстанції в якій зазначено, що відповідач не отримувало страховий платіж в розмірі 179,10 грн., то колегія суддів не приймає її як належний доказ, оскільки зазначена довідка надає тільки певну інформацію яка не спростовує факту проведення розрахунку згідно заяви на переказ готівки №5938 від 03.02.2006 року, меморіальним ордером №1 від 28.02.2006 року; відомостями страхових премій за лютий 2006 року.

Таким чином, у відповідності до статті 18 Закону України «Про страхування», договір добровільного страхування №00000661 від 03.02.2006 року набрав чинності, а тому твердження апелянта про те, що договір добровільного страхування є нечинним спростовується наявними в матеріалах справи доказами.

Статтею 25 Закону України «Про страхування»передбачений порядок і умови здійснення страхових виплат та страхового відшкодування, відповідно до якого здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що визначається страховиком.

Полтавський акціонерний банк «Полтава-банк»своєчасно письмово повідомляв відповідача, ПрАТ «Страхову компанію «Саламандра-Україна», про настання страхових випадків заявами про виплату страхового відшкодування в період з березня 2006 року по лютий 2008 року. До суду в якості доказів позивач надав заяви на виплату страхового відшкодування у звязку з настанням страхового випадку в березні 2006 року (заява від 01.03.2006 року), квітні 2006 року (заява від 01.04.2006 року), грудні 2006 року (заява від 01.12.2006 року), січні 2007 року (заява від 03.01.2007 року), березні 2007 року (заява від 02.03.2007 року), квітні 2007 року (заява від 02.04.2007 року), січні 2008 року (заява від 01.01.2008 року), лютому 2008 року (заява від 01.02.2008 року), березні 2008 року (заява від 01.03.2008 року) (том 1, а.с. 53, 55, 57, 59, 61, 63, 65, 67, 69).

Згідно з вимогами статті 20 Закону України «Про страхування», страхувальник зобов'язаний повідомити страховика про настання страхового випадку в строк, передбачений умовами страхування.

Відповідно до пункту 1 договору №00000661 обєктом страхування є майновий інтерес страхувальника, що не суперечить законодавству України, повязаний з матеріальними збитками, які можуть бути завдані вигодонабувачу внаслідок невиконання (неналежного виконання) страхувальником умов кредитного договору (договору позики) №296 від 03.02.2006 року.

Згідно пункту 2 договору страховим випадком є ймовірне отримання прямих майнових збитків вигодонабувачем внаслідок невиконання (неналежного виконання) страхувальником фінансових зобовязань, передбачених кредитним договором, а саме, неповернення або часткове неповернення страхувальником кредиту, процентів по ньому впродовж 5 днів з дати кінцевого розрахунку, порушення графіку повернення кредиту на термін більш ніж 30 днів.

Відповідно до пункту 8.1 договору страхування, при настанні події, яка може бути кваліфікована як страховий випадок, вигодонабувач повинен використати всі можливі заходи й засоби досудового впливу для забезпечення повернення кредиту.

Якщо додаткові заходи не дали результату, вигодонабувач зобов'язаний в найкоротший термін, але не пізніше 3 (трьох) робочих днів, з моменту коли дізнався, або повинен був дізнатись про настання події, яка може бути кваліфікована як страхова, письмово повідомити страховика про її настання, а також прийняти заходи по врегулюванню виниклої ситуації.

Таким чином, страховий випадок настає після порушення страхувальником графіку повернення кредиту на термін більш ніж 30 днів, після чого вигодонабувач повинен повідомити страховика про настання страхового випадку протягом 3 робочих днів, як зазначено в пункті 8.1 вказаного договору страхування.

Відтак, заяви про виплату страхового відшкодування позивач мав направляти відповідачеві з урахуванням графіку погашення заборгованості за кредитним договором не раніше дати настання страхового випадку, тобто не раніше спливу 30-денного строку, починаючи з 26 числа (дати початку прострочення виконання зобов'язання за кредитним договором) кожного місяця.

Проте, вигодонабувач, Полтавський акціонерний банк «Полтава-банк»не надав доказів направлення вищезазначених заяв з дотриманням вимог Закону України «Про страхування»та договору добровільного страхування №00000661 від 03.02.2006 року.

Крім того, колегія суддів вказує, що суд першої інстанції не надав належної юридичної оцінки тій обставині, що відсутній страховий акт, який складається страховиком або уповноваженою ним особою та не врахував, що наявність цього акту, у відповідності до статті 25 Закону України «Про страхування», є обовязковою для виплати страхового відшкодування страхувальнику.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, приймаючи рішення про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача ПрАТ «СК «Саламандра-Україна»на користь позивача, Полтавського акціонерного банку «Полтава-банк», 6788,81 грн. страхового відшкодування, неповно зясував обставини у справі та дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Отже, враховуючи неналежне повідомлення вигодонабувачем страховика про настання страхових випадків, відсутність страхового акту, колегія суддів, вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Щодо посилань апелянта на вирок Октябрського районного суду м.Полтави від 11.06.2007р. у кримінальній справі №1-117/07, який, на думку апелянта, вказує на те, що дії страхувальника або застрахованої особи були спрямовані на настання страхового випадку, колегія суддів зазначає, що такі посилання апелянта не приймаються судом до уваги, оскільки відповідно до частини 3 статті 35 Господарського процесуального кодексу України вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, є обовязковим для господарського суду лише щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

За таких обставин, рішення господарського суду Полтавської області від 29.03.2011 року по справі №18/118/11 щодо стягнення з відповідача ПрАТ «СК «Саламандра-Україна»на користь позивача, Полтавського акціонерного банку «Полтава-банк», 6788,81 грн. страхового відшкодування підлягає скасуванню, а апеляційна скарга задоволенню.

У відповідності до частини 2 статті 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції. Згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати при відмові в позові покладаються на позивача, а при задоволенні позову на відповідача. У звязку з тим, що колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги, витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 102, п.2, ст.103, п.1, ч.1 ст.104, ст.105 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів, -

постановила:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Саламандра-Україна»задовольнити.

Рішення господарського суду Полтавської області від 29.03.2011 року по справі №18/118/11 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким в задоволені позову відмовити.

Стягнути з Полтавського акціонерного банку «Полтава-банк»(36020, м.Полтава, вул.Паризької Комуни, 40-а, р/р 29090771 в АБ «Полтава-банк») на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Саламандра-Україна»(36000, м.Полтава, вул.Пушкіна, 47, код ЄДРПОУ 13934129, р/р 265062 в АБ «Полтава-банк», МФО 331489) 51,00 грн. витрат по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Полтавської області видати відповідний наказ.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Лакіза В.В.

Суддя Бородіна Л.І.

Суддя Хачатрян В.С.

Повний текст постанови складено 20 червня 2011 року.