Постанова № 16494739, 23.06.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" червня 2011 р. Справа № 5023/1697/11

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Фоміна В. О., суддя Кравець Т.В. , суддя Хачатрян В.С.

при секретарі Горбачовій О.А.

за участю представників сторін:

позивача ОСОБА_1., дов. №2893 від 15.09.10 р. (копія долучена до справи),

відповідача не зявився,

третьої особи не зявився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства “Перший Український Міжнародний банк”, м. Донецьк (вх. №2302Х/2-6)

на ухвалу господарського суду Харківської області від 16.05.2011 року у справі №5023/1697/11,

за позовом Публічного акціонерного товариства “Перший Український Міжнародний банк”, м. Донецьк

до державного підприємства “Східно Український центр експертиз”, м. Харків

третя особа: Дзержинський відділ державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції, м. Харків

про визнання недійсним звіту про оцінку майна, -

встановила:

У березні 2011 року позивач, Публічне акціонерне товариство "Перший Український Міжнародний банк", звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просив визнати недійсним звіт про оцінку транспортного засобу NISSAN QASHQAI, рік випуску 2008, колір сірий, номер кузова НОМЕР_1, двигун V-1997, реєстраційний номер НОМЕР_2, що належить на праві власності АДРЕСА_1. А також зупинити виконавче провадження по виконанню виконавчого напису, вчиненого 31 травня 2010 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Погрібною Т.П., зареєстрованого в реєстрі за №1291, про звернення стягнення на транспортний засіб NISSAN QASHQAI, рік випуску 2008, колір сірий, номер кузова НОМЕР_1, двигун V -1997, реєстраційний номер НОМЕР_2, що належить на праві власності АДРЕСА_1, до розгляду справи по суті.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 16.05.2011р. у справі №5023/1697/11 (суддя Буракова А.М.) провадження у справі №5023/1697/11 припинено. Повернуто позивачеві державне мито в порядку, визначеному чинним законодавством.

Позивач, Публічне акціонерне товариство “Перший Український Міжнародний банк”, з ухвалою місцевого господарського суду від 16.05.2011р. не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Харківської області від 16.05.2011р. про припинення провадження у справі №5023/1697/11. При цьому апелянт посилається на те, що оскаржувана ухвала винесена з порушенням норм процесуального права.

Скаржник вказує, що висновки, викладені судом першої інстанції в оскаржуваній ухвалі щодо непідсудності позову про визнання недійсним звіту про оцінку майна, не відповідають обставинам справи. Свою позицію позивач обґрунтовує статтею 57 Закону України «Про виконавче провадження»(в редакції, що діяла на момент виконання оскаржуваного Банком звіту про оцінку майна) та пунктом 19 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13 грудня 2010 року № 3 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби».

До того ж, апелянт звертає увагу суду, що оскаржуваний Банком звіт про оцінку майна був виконаний юридичною особою субєктом оціночної діяльності ДП «Східно Український центр експертиз».

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 08.06.2011 р. апеляційну скаргу було прийнято до провадження та її розгляд призначено на 21 червня 2011 року об 11:30 год.

Представник позивача в призначеному судовому засіданні підтримала доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Відповідач, ДП “Східно Український центр експертиз”, правами, передбаченими ст. ст. 22, 96 ГПК України, не скористався, процесуальне право на участь у судовому засіданні, надіслання відзиву на апеляційну скаргу не реалізував, про причини неявки суд не сповістив.

Матеріали справи свідчать, що відповідача було належним чином повідомлено про місце і час розгляду справи, що підтверджується відповідним повідомленням про вручення поштового рекомендованого відправлення від 20 червня 2011 року.

Відповідно до п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2010 р. № 01-08/140 «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами в господарському судочинстві»особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку незявлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Представник третьої особи в призначене судове засідання також не зявився, через канцелярію Харківського апеляційного господарського суду надіслав клопотання (вх. № 6236 від 20.06.2011 р.), в якому просить розглядати апеляційну скаргу без участі представника Дзержинського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції. Також, у вказаному клопотанні представник третьої особи покладає позовні вимоги на розсуд суду.

Оскільки явка в судове засідання згідно статті 22 Господарського процесуального кодексу України це право, а не обовязок сторін, справа може розглядатися без їх участі, якщо незявлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору. Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду про прийняття апеляційної скарги до провадження явку представників судом обовязковою визнано не було.

Присутній представник апелянта вважає за можливе розглядати справу за відсутності представників інших сторін.

Дослідивши та перевіривши в межах вимог, передбачених статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, повноту встановлення обставин справи, докази по справі на їх підтвердження та їх юридичну оцінку судом першої інстанції, доводи апеляційної скарги, заслухавши представника позивача, колегія суддів встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 21 травня 2008 року між позивачем (далі Банк) та громадянкою України АДРЕСА_1 («Позичальник») був укладений Кредитний договір № 6422724 («Кредитний договір»), відповідно до умов якого позивач надав Позичальнику кредит у розмірі 27.245,00 доларів США. Кредит надавався строком до 21.05.2015 року зі сплатою процентів за користування кредитом, виходячи із 13,49% річних із розрахунку 360 днів на рік (пункти 1.3, 3.1.2 Кредитного договору).

21 травня 2008 року, з метою забезпечення виконання зобов'язань Позичальника перед Банком за Кредитними договором, між Банком та громадянкою України АДРЕСА_1 був укладений Договір застави транспортного засобу № 6460387 (а.с. 63-64), згідно з яким в забезпечення зобов'язань Позичальника за Кредитним договором було передано в заставу позивачеві транспортний засіб: NISSAN QASHQAI, рік випуску 2008, колір сірий, номер кузова НОМЕР_1, двигун V-1997, реєстраційний номер НОМЕР_2, що належить на праві власності АДРЕСА_1 («Предмет застави»).

У відповідності до умов Кредитного договору Позичальник зобов'язався використати кредит за цільовим призначенням, сплатити відсотки за користування кредитом, своєчасно здійснювати повернення кредиту частинами в розмірі та в строки, передбачені Графіком повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом, закріпленим в додатку № 1 до Кредитного договору. Вказані обов'язки зазначені у пунктах 1.1, 3.1.1, 3.2.1 Кредитного договору.

З позовної заяви Банку вбачається, що ОСОБА_2 свої зобов'язання за кредитним договором не виконала, у звязку з чим, станом на 31 травня 2010 р., заборгованість складала 29.815,99 доларів США.

31 травня 2010 р. приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3 вчинила виконавчий напис на Договорі застави на задоволення вимог Позивача за рахунок майна, що є предметом застави («Виконавчий напис», зареєстрований в реєстрі за № 1291, а.с. 67).

Виконавчий напис було пред'явлено на виконання до Дзержинського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції.

Державним виконавцем Дзержинського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції 13 липня 2010 року було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження (а.с. 16).

27 грудня 2010 р. державним виконавцем Дзержинського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції складено акт опису й арешту переданого Банку в заставу майна (серія АА № 782063, а.с. 17-20).

Як вказує апелянт та вбачається з матеріалів справи, 21 лютого 2011 року ним було отримано повідомлення за вих. № 11-28 1172 про оцінку описаного та арештованого майна (а.с. 21). Зокрема, в повідомлені зазначено, що оціночна вартість Предмету застави складає суму у розмірі 98.400,00 грн.

Звертаючись з позовом до господарського суду Харківської області, Банк виходив з того, що вказана відповідачем в листі оцінка (а.с. 72) не відповідає дійсності та не відображає реальні ціни на аналогічні транспортні засоби.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на інформацію, що міститься в аналогових джерелах (а.с. 73-77). Проаналізувавши наведені дані, Банк звертає увагу суду, що ціна транспортного засобу, згідно проведеної державним виконавцем оцінки, за перерахунком в долари США складає 12.455,70 дол. США, в той час як аналогічні транспортні засоби оцінюються від 18.000,00 доларів США.

Як стверджує позивач, такі обставини свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Приймаючи оскаржуваний судовий акт, місцевий господарський суд виходив з того, що спір не підлягає вирішенню в господарських судах України, а провадження у справі підлягає припиненню згідно п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Проте з такими висновками господарського суду Харківської області не може погодитись колегія суддів апеляційної інстанції, виходячи з наступного.

У відповідності до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна право відношення; 7) припинення право відношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Спір підвідомчий господарському суду, якщо склад його учасників відповідає вимогам ст.ст. 1, 21 ГПК України, а спірні правовідносини носять господарський характер.

Згідно п. 1 ст. 12 ГПК України, господарським судам підвідомчі справи у спорах про визнання недійсними актів з підстав, зазначених у законодавстві.

З огляду на приписи статті 20 Господарського кодексу України, кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів.

Стаття 58 Закону України «Про виконавче провадження»(далі Закон) врегульовує визначення вартості та оцінку майна боржника.

Так, згідно ч. 1 вказаної статті Закону визначення вартості майна боржника проводиться державним виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден державний виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання, який провадить свою діяльність відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні". З матеріалів справи вбачається, що на виконання вказаної норми Закону третьою особою було винесено постанову про призначення субєкта оціночної діяльності та експерта для участі у виконавчому провадженні ДП «Східно Український центр експертиз», код 32239179 (відповідач).

Відповідно до ч. 2 ст. 58 Закону України «Про виконавче провадження»у разі якщо визначити вартість майна (окремих предметів) складно або якщо боржник чи стягувач заперечує проти передачі арештованого майна боржника для реалізації за ціною, визначеною державним виконавцем, державний виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для проведення оцінки майна. Витрати, пов'язані з призначенням суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання, несе сторона, яка оспорює вартість майна, визначену державним виконавцем.

Частина 3 зазначеної статті встановлює обовязок державного виконавця повідомити про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки, вони мають право подати державному виконавцю заперечення в десятиденний строк з дня надходження повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна рекомендованим листом за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим державним виконавцем. Згідно частини 4 статті 50 Закону у разі заперечення однією із сторін проти результатів оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання, державний виконавець призначає рецензування звіту про оцінку майна. Витрати, пов'язані з рецензуванням звіту, несе сторона, яка заперечує проти результатів оцінки. У разі незгоди з оцінкою, визначеною за результатами рецензування, сторони мають право оскаржити її в судовому порядку в десятиденний строк з дня отримання відповідного повідомлення. Відповідно до ч. 5 статті 50 Закону України «Про виконавче провадження»звіт про оцінку майна у виконавчому провадженні вважається чинним протягом шести місяців з дня його підписання суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання. Після закінчення цього строку оцінка майна проводиться повторно. Матеріали справи свідчать, що спірний висновок про вартість майна був підписаний 21 січня 2011 року. Стаття 58 Закону України «Про виконавче провадження»кореспондується з пунктом 19 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13 грудня 2010 року № 3 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби», яким передбачено, що судам необхідно враховувати, що оцінка майна боржника здійснюється самим державним виконавцем, якщо вартість майна не перевищує сто неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, за ринковими цінами, які діють на день проведення оцінки, крім випадків, коли оцінка проводиться за регульованими цінами. При складності оцінки чи наявності у стягувача або боржника заперечень проти її результатів до участі у виконавчому провадженні та складенні висновку залучається субєкт оціночної діяльності субєкт господарювання. Судам необхідно враховувати, що субєкт оціночної діяльності є учасником виконавчого провадження, а не посадовою особою державної виконавчої служби, і висновки експерта є результатом практичної діяльності фахівця оцінювача, а не актом державного органу. Тому вимоги заявника в частині оскарження висновку оцінювача не підлягають розгляду адміністративними судами. У разі якщо експерт, субєкт оціночної діяльності фізична особа, висновок експерта слід оскаржувати в порядку цивільного судочинства, субєкт оціночної діяльності юридична особа у порядку господарського судочинства. З вищенаведених норм діючого законодавства вбачається, що звіт про оцінку майна є актом, на виконання якого мають бути вчинені певні дії, оскарження якого передбачене Законом України «Про виконавче провадження» в порядку господарського судочинства. А тому апелянтом обрано вірний спосіб захисту свого порушеного права, проте як суд першої інстанції не врахував приписів Закону України «Про виконавче провадження»та Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13 грудня 2010 року № 3 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби», внаслідок чого дійшов хибного висновку щодо припинення провадження у справі на підставі п. 1 ст. 80 ГПК України. У відповідності до ч. 7 ст. 106 ГПК України у випадках скасування апеляційною інстанцією ухвал, зокрема, про припинення провадження у справі справа передається на розгляд місцевого господарського суду, а тому, враховуючи вищезазначене та з огляду на системний аналіз вказаних норм права, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги, скасування ухвали господарського суду Харківської області від 16.05.2011 року та направлення справи на розгляд господарського суду Харківської області. Керуючись ст.ст. 85, 99, 101, п. 2 ст. 103, п. 4 ч. 1 ст. 104, ст.ст. 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, - постановила: Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства “Перший Український Міжнародний банк” задовольнити. Ухвалу господарського суду Харківської області від 16.05.2011 р. у справі № 5023/1697/11 скасувати. Справу передати на розгляд господарського суду Харківської області. Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в порядку та строки встановлені ГПК України.

Головуючий суддя Фоміна В. О.

Суддя Кравець Т.В.

Суддя Хачатрян В.С.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 22 червня 2011 року.