Постанова № 16494721, 21.06.2011, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" червня 2011 р.Справа № 14/17-1074-2011

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Савицького Я.Ф.

Суддів: Величко Т.А.

Лавренюк О.Т.

Склад колегії суддів Одеського апеляційного господарського суду змінено розпорядженням голови Одеського апеляційного господарського суду від 20.06.2011р. №378.

при секретарі судового засідання Мартинюк К.В.

за участю представників сторін в судовому засіданні від 16.06.2011р.:

від позивача: ОСОБА_1., довіреність від 18.04.2011р.;

від відповідача: ОСОБА_2., довіреність від 11.04.2011р.;

за участю представників сторін в судовому засіданні від 21.06.2011р.:

від позивача: не зявилися;

від відповідача: не зявилися;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімагромаркетинг»

на рішення господарського суду Одеської області

від 11 травня 2011 року

по справі №14/17-1074-2011

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімагромаркетинг»

до відповідача Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Кубей»

про стягнення 95745,08 грн.

Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.

Повна фіксація судового процесу здійснювалась згідно ст. 129 Конституції України та ст. 4-4 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні, яке відбулося 16.06.2011р., оголошено перерву до 21.06.2011р..

В судовому засіданні 21.06.2011р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В с т а н о в и в:

Рішенням господарського суду Одеської області від 11.05.2011р. по справі №14/17-1074-2011 (суддя Горячук Н.О.) частково задоволено позов ТОВ «Хімагромаркетинг»до СВК «Кубей»про стягнення 95745,08 грн. : стягнуто з відповідача на користь позивача 6539,03 грн. інфляційних втрат, 2000 грн. відсотків річних, 1000 грн. пені, 1000 грн. штрафу, 957,46 грн. держмита та 236 грн. витрат на ІТЗ судового процесу, в решті позову відмовлено, провадження у справі в частині стягнення 34662,76 грн. припинено, з посиланням на те, що відповідачем належним чином не виконувалися умови договору №АП-19-0277 від 01.07.2010р. щодо своєчасної оплати поставленої продукції. Так на момент звернення позивача з позовом до господарського суду заборгованість СВК «Кубей»за вказаним договором становила 34662,76 грн., у звязку з чим позивачем було нараховано пеню, штраф, річні відсотки та інфляційні втрати. В процесі розгляду справи відповідач сплатив позивачу заборгованість у розмірі 34662,76 грн., у звязку з чим позивачем уточнено позовні вимоги, в яких позивач просив припинити провадження у справі в частині основного боргу у сумі 34662,74 грн., стягнути з відповідача інфляційні втрати у сумі 6359,03 грн., відсотки річних у сумі 32639,03 грн., пеню у сумі 5634,85 грн., штраф у розмірі 16449,41 грн.. При прийнятті рішення господарський суд першої інстанції скористався п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, прийнявши до уваги, що сума штрафних санкцій значно перевищує суму основного боргу, та зменшив розмір штрафних санкцій у розмірі 10359,03 грн., у тому числі 6359,03 грн. індексу інфляції, 2000 грн. відсотків річних, 1000 грн. пені, 1000 грн. штрафу, провадження у справі в частині стягнення з відповідача основного боргу у сумі 34662,76 грн. припинено відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду першої інстанції, до Одеського апеляційного господарського суду звернулось ТОВ «Хімагромаркетинг»з апеляційною скаргою, в якій відповідач просить скасувати рішення господарського суду Одеської області від 11.05.2011р. по справі №14/17-1074-2011, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, мотивуючи це тим, що господарським судом не було прийнято до уваги того, що умовами п. п. 5.2 - 5.4 договору сторони погодили, що відповідач повинен сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення, при цьому нарахування штрафних санкцій припиняється через три роки від дня, коли це зобовязання повинно бути виконано, а у випадку прострочення виконання зобовязання більш ніж на 30 днів відповідач додатково сплачує на користь позивача штраф у розмірі 15% від ціни договору. Матеріалами справи підтверджено несвоєчасне виконання відповідачем зобовязання, а тому позивачем цілком правомірно нараховано пеню та штраф у повному обсязі, як то передбачено договором, між тим, господарським судом не прийнято до уваги умови договору та вимоги ст. 624 Цивільного кодексу України. Також господарським судом зменшено розмір річних, який передбачено п. 5.5 договору та ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України. Процесуальним законом встановлено вичерпний перелік видів стягнення, які можуть бути зменшені судом - штраф та пеня, з огляду на зазначене, суд не мав права зменшувати стягувану суму відсотків річних, а при зменшенні пені та штрафу, стягуваних з відповідача, суд повинен був обєктивно та керуючись фактичними обставинами справи визначити,у чому полягає винятковість випадку, та чи є необхідність для застосування права на зменшення стягуваної суми.

10.06.2011р. до Одеського апеляційного господарського суду від СВК «Кубей»надійшов відзив на апеляційну скаргу ТОВ «Хімагромаркетинг», в якому відповідач просить рішення господарського суду залишити без змін, оскільки воно відповідає вимогам чинного законодавства та обставинам справи, а апеляційну скаргу позивача без задоволення.

Розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги ТОВ «Хімагромаркетинг», заслухавши представників сторін, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду слід змінити, при цьому апеляційну скаргу позивача - залишити без задоволення з огляду на таке.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду встановила, що 01.07.2010р. між ТОВ «Хімагромаркетинг»(продавець) та СВК «Кубей» (покупець) укладено договір поставки № АП-19-0277, відповідно до умов якого продавець зобовязався передати у власність покупцеві, а покупець зобовязався прийняти та оплатити засоби захисту рослин (товар): Ефатол 480 кг на суму 51268,80 грн. та Універсал 36 кг на суму 8544,96 грн., всього на суму 59813,76 грн..

Згідно з п. 2.1 договору покупець зобовязався сплатити продавцю вартість товару, зазначену в п. 1.2 договору, в наступні строки: 1) не пізніше 15.08.2010р. 29906,88 грн., не пізніше 01.10.2010р. 29906,88 грн..

Пунктами 5.2, 5.3 договору сторони встановили, що покупець відповідає за несвоєчасну оплату товару (порушення п. 2 договору) й сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день простроченого платежу, при цьому сторони дійшли згоди, щодо зміни тривалості позовної давності про стягнення неустойки (штрафу, пені), передбаченої п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України, і встановили, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, встановлених розділом 5 цього договору, припиняється через три роки від дня, коли це зобовязання повинно було бути виконане.

Відповідно до п. 5.4 договору, у випадку прострочення виконання зобовязань, передбачених розділом 5 договору, більше ніж на 30 днів, винна сторона додатково сплачує іншій стороні за даним договором штраф у розмірі 15% від ціни договору.

Також, п. 5.5 договору сторони дійшли згоди щодо зміни розміру процентної ставки, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, і встановили її в розмірі 40% річних від несплаченої загальної вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути сплачений покупцем, та 96% від несплаченої ціни товару до дня повної оплати з дати закінчення 90 календарних днів.

Як свідчать матеріали справи, на виконання умов договору №АП-19-0277 від 01.07.2010р. ТОВ «Хімагромаркетинг»поставило СВК «Кубей»за видатковою накладною №АП-19-0431 від 03.07.2010р. визначений договором товар на суму 59813,76 грн..

27.07.2010р. між ТОВ «Хімагромаркетинг»(продавець) та СВК «Кубей»(покупець) укладено додатковий договір №АП-19-0277ДСТ до договору поставки №АП-19-0277 від 01.07.2010р., відповідно до умов якого сторони доповнили основний договір поставки додатковим переліком засобів захисту рослин: 1. Ациан 370 кг на суму 37999 грн., 2)Універсал 50 кг. на суму 11850 грн., всього на суму 49849 грн., при цьому сторони встановили строки оплати вказаного товару: 1) не пізніше 15.08.2010р. 24924,50 грн.; 2)не пізніше 01.10.2010р. 24924,50 грн..

На виконання умов додаткового договору №АП-19-0277ДСТ до договору поставки №АП-19-0277 від 01.07.2010р. ТОВ «Хімагромаркетинг» поставило СВК «Кубей»за видатковою накладною №АП-19-0442 від 27.07.2010р. визначений договором товар на суму 49849 грн..

Як свідчать матеріали справи, СВК «Кубей»несвоєчасно та не у повному обсязі сплатив вартість поставленого ТОВ «Хімагромаркетинг»товару, так 18.10.2010р. сплачено 20000 грн., 26.10.2010р. 40000 грн.; 15.12.2010р. 5000 грн., 17.12.2010р. 10000 грн., всього покупцем у 2010 році було сплачено 75000 грн..

Несплаченою СВК «Кубей»залишилася заборгованість у розмірі 34662,76 грн..

Наведене стало підставою для звернення ТОВ «Хімагромаркетинг»до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з СВК «Кубей»95745,08 грн., з яких заборгованість 34662,76 грн., втрати від інфляції у розмірі 6359,03 грн., 3% річних у сумі 32639,03 грн., пеню у розмірі 5634,85 грн. та штраф у розмірі 16449,41 грн..

Під час розгляду справи в господарському суді Одеської області СВК «Кубей»сплатило заборгованість у розмірі 34662,76 грн. (23000 грн. 07.04.2011р. та 11662,76 грн. 12.04.2011р.), у звязку з чим ТОВ «Хімагромаркетинг»подало клопотання в порядку ст. 22, 80 Господарського процесуального кодексу України про припинення провадження у справі в частині стягнення з відповідача 34662,76 грн. - суми основної заборгованості (у звязку з відсутністю предмету спору), при цьому позивач просив стягнути з відповідача втрати від інфляції у розмірі 6359,03 грн., відсотки річних у сумі 32639,03 грн., пеню у розмірі 5634,85 грн. та штраф у розмірі 16449,41 грн..

Дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами укладено договір поставки, відповідно до умов якого продавець зобовязався передати у власність покупцеві, а покупець зобовязався прийняти та оплатити засоби захисту рослин.

За ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обовязків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори-основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обовязків.

Статтею 265 Господарського кодексу України встановлено, що за договором поставки одна сторона постачальник зобовязується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобовязується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Аналогічні положення містяться у ст. 712 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 663, п. п. 1, 2 ч.1 ст. 664 Цивільного Кодексу України продавець зобовязаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 цього Кодексу, обовязок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлено обовязок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Частиною 1 ст. 691 Цивільного Кодексу України визначено, що покупець зобовязаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до ст. 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

За ч.ч. 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару, а також покупець зобовязаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Як свідчать матеріали справи, на виконання умов договору №АП-19-0277 від 01.07.2010р. ТОВ «Хімагромаркетинг»поставило СВК «Кубей»за видатковою накладною №АП-19-0431 від 03.07.2010р. визначений договором товар на суму 59813,76 грн., на виконання умов додаткового договору №АП-19-0277ДСТ до договору поставки №АП-19-0277 від 01.07.2010р. ТОВ «Хімагромаркетинг»поставило СВК «Кубей»за видатковою накладною №АП-19-0442 від 27.07.2010р. визначений договором товар на суму 49849 грн..

СВК «Кубей»несвоєчасно та не у повному обсязі сплатив вартість поставленого ТОВ «Хімагромаркетинг»товару, так 18.10.2010р. сплачено 20000 грн., 26.10.2010р. 40000 грн.; 15.12.2010р. 5000 грн., 17.12.2010р. 10000 грн., всього покупцем у 2010 році було сплачено 75000 грн..

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобовязань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобовязання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Такі ж самі положення містяться й у ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, за якими зобовязання мають виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Під час розгляду справи відповідачем було сплачено решту заборгованості у сумі 34662,76 грн., таким чином, апеляційний господарський суд вважає вірним висновок господарського суду першої інстанції про припинення провадження у справі на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України щодо стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 34662,76 грн..

ТОВ «Хімагромаркетинг»у позовній заяві просило стягнути з відповідача втрати від інфляції у розмірі 6359,03 грн., відсотки річних у сумі 32639,03 грн., пеню у розмірі 5634,85 грн. та штраф у розмірі 16449,41 грн..

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з умов п. 5.5 договору, сторони дійшли згоди щодо зміни розміру процентної ставки, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, і встановили її в розмірі 40% річних від несплаченої загальної вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути сплачений покупцем, та 96% від несплаченої ціни товару до дня повної оплати з дати закінчення 90 календарних днів.

Дослідивши вказаний пункт договору, апеляційний господарський суд дійшов висновку про недійсність п. 5.5 договору та необхідність застосування п. 1 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, яким встановлено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю чи у певній частині повязаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 603 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Вищевикладене свідчить, що вказаним пунктом договору закріплено зміну розміру процентної ставки, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, і встановлено розмір процентної ставки - 40% річних від несплаченої загальної вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути сплачений покупцем, та 96% від несплаченої ціни товару до дня повної оплати з дати закінчення 90 календарних днів.

Вказане положення договору суперечить приписам чинного законодавства, в тому числі ст. 627 Цивільного кодексу України, яка передбачає що умови договору повинні відповідати вимогам розумності і справедливості.

Згідно з приписами ст. 207 Господарського кодексу України недійсною може бути визнано нікчемну умову господарського зобовязання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобовязання порушує права та законні інтереси іншої сторони або третіх осіб, нікчемними визнаються, зокрема, такі умови типових договорів і договорів приєднання, що: виключають або обмежують відповідальність виробника продукції, виконавця робіт (послуг) або взагалі не покладають на зобовязану сторону певних обовязків; допускають односторонню відмову від зобовязання з боку виконавця або односторонню зміну виконавцем його умов; вимагають від одержувача товару (послуги) сплати непропорційно великого розміру санкцій у разі відмови його від договору і не встановлюють аналогічної санкції для виконавця.

Ці умови є нікчемними для типових договорів і договорів приєднання, проте можуть застосовуватися й до інших господарських договорів. Указаний перелік нікчемних умов також не є вичерпним, зважаючи на наявність можливості визнання нікчемними умов договору з загальних підстав порушення прав і законних інтересів іншої сторони або третіх осіб.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою для визнання правочину недійсним є недодержання стороною (сторонами) в момент вчинення правочину вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Стаття 203 Цивільного кодексу України регламентує вимоги, додержання яких є необхідними для чинності правочину, вказані вище частини цієї статті встановлюють, що: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (ч.1); особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч.2); волевиявлення учасників правочину має бути вільним і відповідати їх внутрішній волі (ч.3); правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч.5); правочин, що вчиняється батьками, не може суперечити інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей (ч.6).

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що п. 5.5 договору дійсно суперечить приписам чинного законодавства, принципам розумності і справедливості та порушують права відповідача, а відтак вказаний пункт слід визнати недійсним.

Оскільки позивач у позовній заяві просить стягнути з відповідача відсотки річних на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, апеляційний господарський суд вважає за необхідне застосувати до відповідача відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобовязання саме у розмірі 3% річних, як то встановлено вимогами чинного законодавства, та стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 902,76 грн. (1) за період з 16.08.2010р. по 01.10.2010р. (сума боргу 54831,38 грн.) 47 днів прострочення 228,43 грн.; 2) за період з 02.10.2010р. по 18.10.2010р. (сума боргу 109662,76 грн.) 17 днів прострочення 153,23 грн.; 3) за період з 19.10.2010р. по 26.10.2010р. (сума боргу 89662,76 грн.) 8 днів прострочення 58,96 грн.; 4) за період з 27.10.2010р. по 15.12.2010р. (сума боргу 49662,76 грн.) 50 днів прострочення 204,09 грн.; 5) за період з 16.12.2010р. по 17.12.2010р. (сума боргу 44662,76 грн.) 2 дня прострочення 7,34 грн.; 6) за період з 18.12.2010р. по 15.03.2011р. (сума боргу 34662,76 грн.) 86 днів прострочення 250,71 грн.).

ТОВ «Хімагромаркетинг»у позовній заяві також просило стягнути з відповідача втрати від інфляції у розмірі 6359,03 грн..

Дослідивши наданий ТОВ «Хімагромаркетинг»до позовної заяви розрахунок втрат від інфляції, апеляційний господарський суд дійшов висновку про його невідповідність вимогам чинного законодавства, договору та обставинам справи, оскільки позивачем не враховано строків оплати поставленого товару, які встановлені у п. 2.1 договору та п. 3 додаткового договору до договору, якими передбачено розстрочення оплати вартості товару: перший період не пізніше 15.08.2010р., а другий період не пізніше 01.10.2010р., натомість нарахування інфляційних втрат позивачем розпочато з 15.08.2010р. на суму 109662,76 грн., в той час, як до 15.08.2010р. відповідач повинен був сплатити лише 54831,38 грн..

Таким чином, апеляційним господарським судом здійснено власний розрахунок втрат від інфляції, розмір втрат від інфляції за яким становить 4041,77 грн..

Крім того, ТОВ «Хімагромаркетинг»також просило господарський суд стягнути з СВК «Кубей»5634,85 грн. пені та 16449,41 грн. штрафу.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Згідно з ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Частина 6 ст. 231 Господарського кодексу України визначає, що штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Пунктами 5.2, 5.3 договору сторони встановили, що покупець відповідає за несвоєчасну оплату товару (порушення п. 2 договору0 й сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день простроченого платежу, при цьому сторони дійшли згоди, щодо зміни тривалості позовної давності про стягнення неустойки (штрафу, пені), передбаченої п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України, і встановили, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, встановлених розділом 5 цього договору, припиняється через три роки від дня, коли це зобовязання повинно було бути виконане.

Відповідно до п. 5.4 договору, у випадку прострочення виконання зобовязань, передбачених розділом 5 договору, більше ніж на 30 днів, винна сторона додатково сплачує іншій стороні за даним договором штраф у розмірі 15% від ціни договору.

Дослідивши наданий ТОВ «Хімагромаркетинг»до позовної заяви розрахунок пені, апеляційний господарський суд також дійшов висновку про його невідповідність вимогам чинного законодавства, договору та обставинам справи, оскільки позивачем не враховано строків оплати поставленого товару, які встановлені у п. 2.1 договору та п. 3 додаткового договору до договору, якими передбачено розстрочення оплати вартості товару: перший період не пізніше 15.08.2010р., а другий період не пізніше 01.10.2010р., натомість нарахування інфляційних втрат позивачем розпочато з 15.08.2010р. на суму 109662,76 грн., в той час, як до 15.08.2010р. відповідач повинен був сплатити лише 54831,38 грн., а позивачем нараховано пеню за період з 16.08.2010р. по 01.10.2010р. на суму заборгованості у розмірі 109662,76 грн..

До того ж, як вбачається з рішення господарського суду першої інстанції, судом застосовано до позовних вимог про стягнення пені та штрафу п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, за яким господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобовязання.

Апеляційний господарський суд вважає правомірним застосування господарським судом першої інстанції п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, оскільки сума нарахованих штрафних санкцій неспіврозмірна сумі основного боргу, до того ж відповідачем під час розгляду справи сплачено борг у повному обсязі, що свідчить про винятковість обставин, які є підставою для зменшення розміру штрафних санкцій.

За таких обставин, апеляційний господарський суд вважає вірним висновок господарського суду першої інстанції про часткове задоволення вказаних позовних вимог та про стягнення з відповідача пені у розмірі 1000 грн. та штрафу у розмірі 1000 грн..

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що рішення господарського суду Одеської області від 11.05.2011р. слід змінити, а апеляційну скаргу ТОВ «Хімагромаркетинг»- залишити без задоволення.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 83, 99, 101 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд,

П о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ТОВ «Хімагромаркетинг»залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Одеської області від 11.05.2011р. по справі №14/17-1074-2011 змінити, виклавши п. 2 резолютивної частини рішення в наступній редакції:

«Стягнути з Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Кубей»(68720, Одеська область, Болградський район, с. Червоноарміське, вул. Радянської армії, 18, код ЄДРПОУ 03768960, МФО 328384, р/р №26000003424001 АКБ «Імексбанк», м. Болград») на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімагромаркетинг»(02160, м. Київ, пр. Воззєднання, 15, р/р №26001393 в СФ Банк «ПУМБ»у м. Севастополі, МФО №308092, ЄДРПОУ 30262667) 4041 (чотири тисячі сорок одна) грн. 77 коп. втрати від інфляції, 902 (девятсот дві) грн. 76 коп. відсотки річних, 1000 (одна тисяча) грн. пені, 1000 (одна тисяча) грн. штрафу, 606 (шістсот шість) грн. 35 коп. витрати по сплаті державного мита, 149 (сто сорок девять) грн. 46 коп. витрати на ІТЗ судового процесу.»

Доповнити резолютивну частину рішення господарського суду Одеської області від 11.05.2011р. наступним пунктом:

«Визнати недійсним пункт 5.5. договору поставки № АП-19-0277 від 01.07.2010р., укладеного між ТОВ «Хімагромаркетинг»та СВК «Кубей»».

В іншій частині рішення господарського суду залишити без змін.

Зобовязати господарський суд Одеської області видати наказ із зазначенням відповідних реквізитів сторін.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови підписаний 24.06.2011р..

Головуючий суддя Савицький Я.Ф.

Суддя Величко Т.А.

Суддя Лавренюк О.Т.