Постанова № 16494719, 21.06.2011, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" червня 2011 р.Справа № 5024/383/2011

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Савицького Я.Ф.

Суддів: Величко Т.А.

Лавренюк О.Т.

Склад колегії суддів Одеського апеляційного господарського суду змінено розпорядженням голови Одеського апеляційного господарського суду від 20.06.2011р. №378.

при секретарях судового засідання Мартинюк К.В.

за участю представників сторін в судовому засіданні від 02.06.2011р.:

від позивача за первісним позовом: ОСОБА_2, довіреність №2 від 03.01.2011р.;

від відповідача за первісним позовом: ОСОБА_3, довіреність №380 від 26.03.2011р.;

за участю представників сторін в судовому засіданні від 21.06.2011р.:

від позивача за первісним позовом: не зявилися;

від відповідача за первісним позовом: ОСОБА_3, довіреність №380 від 26.03.2011р.;

Розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Управління покрівельних робіт»

на рішення господарського суду Херсонської області

від 21 квітня 2011 року

по справі №5024/383/2011

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Управління покрівельних робіт»

до відповідача: Фізичної особи підприємця ОСОБА_4

про стягнення 7008 грн. 71 коп.

та за зустрічним позовом Фізичної особи підприємця ОСОБА_4

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Управління покрівельних робіт»

про стягнення 20480 грн. 46 коп.

Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.

Повна фіксація судового процесу здійснювалась згідно ст. 129 Конституції України та ст. 4-4 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні, яке відбулося 02.06.2011р., оголошено перерву до 21.06.2011р.

В судовому засіданні 21.06.2011р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В с т а н о в и в:

Рішенням господарського суду Херсонської області від 21.04.2011р. по справі №5024/383/2011 відмовлено у задоволенні позовної заяви ТОВ «Управління покрівельних робіт»до ФО-П ОСОБА_4 про стягнення 7008,71 грн., зустрічний позов ФО-П ОСОБА_4 до ТОВ «Управління покрівельних робіт»задоволено: стягнуто з ТОВ «Управління покрівельних робіт»на користь ФО-П ОСОБА_4 19518,96 грн. безпідставно отриманих коштів, 219,78 грн. 3% річних, 741,72 грн. інфляційних втрат, 204,80 грн. витрат по сплаті державного мита, 236 грн. витрат на ІТЗ судового процесу, видано ТОВ «Управління покрівельних робіт»довідку на повернення державного мита у розмірі 1843,66 грн., з посиланням на те, що позивач за первісним позовом, будучи орендарем за договором оренди № 254-25.065 від 29.04.2005р., укладеним з Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Херсонській області, 04.01.2007р. передав ФО-П ОСОБА_4 за договором суборенди вбудовані нежитлові приміщення, загальною площею 82,9 кв. м., які розташовані на першому поверсі пятиповерхової будівлі гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1, відповідно до п. 7.1. договору суборенди строк його дії встановлений до кінця строку дії договору оренди, укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Херсонській області та ТОВ «Управління покрівельних робіт», тобто до 01.02.2010р., відповідно до п. 9.2. договору оренди № 254-25-065 від 29.04.2005р. за несвоєчасне повернення орендованого майна орендар сплачує неустойку у розмірі подвійної орендної плати. Рішенням господарського суду Херсонської області по справі № 13/60-ПН-10 від 18.05.2010р., залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 19.10.2010р., зобовязано ТОВ «Управління покрівельних робіт»повернути РВ ФДМУ у Херсонській області орендоване майно за актом приймання-передачі. Рішенням господарського суду Херсонської області від 28.09.2010р. по справі № 4/135-ПН-10 ФО-П ОСОБА_4 зобовязано повернути ТОВ «Управління покрівельних робіт»вбудовані нежитлові приміщення, загальною площею 82,9 кв. м., які розташовані на першому поверсі пятиповерхової будівлі гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1. У звязку з фактичним користуванням сторонами відповідними частинами державного майна, строк оренди якого скінчився, здійснювалась сплата неустойки у розмірі подвійної орендної плати: позивачем за первісним позовом - на користь орендодавця (Регіонального відділення Фонду державного майна України по Херсонській області) на протязі з 01.02.2010р. до дня вирішення спору (майно державі за актом приймання-передачі не повернуто); відповідачем за первісним позовом - на користь позивача за первісним позовом (ТОВ «Управління покрівельних робіт») 19518,96 грн. на протязі з 01.02.2010р. по 12.11.2010р. (акт приймання-передачі складено 12.11.2010р.), здійснюючи зазначені платежі, сторони керувались положеннями ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України. Між тим, сторонами не враховано, що у звязку з припиненням договору оренди № 254-25.065 від 29.04.2005р. позивач за первісним позовом, відповідно до приписів ст. 761 Цивільного кодексу України, втратив права наймодавця за договором суборенди, а відповідно і право на отримання неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення з боку ФО-П ОСОБА_4, отже, перераховані ФО-П ОСОБА_4 на користь ТОВ «Управління покрівельних робіт»грошові кошти, у вигляді неустойки, в розмірі 19518,96 грн. на протязі з 01.02.2010р. по 12.11.2010р., отримані останнім безпідставно, що відповідно до вимог ст. 1212 Цивільного кодексу України є підставою для повернення вказаної грошової суми ФО-П ОСОБА_4. Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України та розрахунку позивача, розмір сум з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3 % річних становить відповідно 741,72 грн. та 219,78 грн.. Позивач у первісній позовній заяві вказував, що сума збитків завдана йому відповідачем за первісним позовом внаслідок невиконання останнім зобовязання щодо повернення частини нежилого приміщення за актом прийому-передачі після закінчення строку дії договору суборенди, а факт порушення зобовязання відповідачем за первісним позовом підтверджувався рішенням господарського суду Херсонської області від 28.09.2010р. по справі № 4/135-ПН-10, яким ФО-П ОСОБА_4 зобовязано повернути ТОВ «Управління покрівельних робіт»вбудовані нежитлові приміщення, загальною площею 82,9 кв. м., розташовані на першому поверсі пятиповерхової будівлі гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1, разом з тим, позивачем за первісним позовом не доведено прямого причинного звязку між порушенням зобовязання відповідачем за первісним позовом і завданими збитками з огляду на наступні обставини, зобовязання щодо повернення майна повязане зі складанням акту прийому-передачі, позивачем за первісним позовом не представлено суду, відповідно до приписів ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, доказів направлення (вручення) на адресу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Херсонській області відповідного акту прийому-передачі державного майна у звязку із закінченням строку дії договору оренди № 254-25.065 від 29.04.2005р., представник позивача за первісним позовом у судовому засіданні підтвердив, що орендовані позивачем за вказаним договором приміщення до цього часу не повернуті державі, не зважаючи на те, що відповідачем повернуто орендоване за договором суборенди приміщення 12.11.2010р., вказана обставина свідчить про наявність вини кредитора (позивача за первісним позовом), та відсутність вини ФО-П ОСОБА_4 у заподіянні матеріальних збитків, повязаних зі сплатою ТОВ «Управління покрівельних робіт»неустойки на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Херсонській області.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду першої інстанції, до Одеського апеляційного господарського суду звернулося ТОВ «Управління покрівельних робіт»з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Херсонської області від 21.04.2011р. по справі №5024/383/2011, прийняти нове рішення, яким задовольнити первісний позов, а у задоволенні зустрічного позову відмовити, мотивуючи це тим, що господарським судом не прийнято до уваги той факт, що у звязку з бездіяльністю відповідача за первісним позовом ТОВ «Управління покрівельних робіт»не мало можливості повернути орендоване майно Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Херсонській області, апелянт неодноразово направляв на адресу ФО-П ОСОБА_4 повідомлення про припинення договору суборенди та необхідність повернення майна, між тим суборендарем ігнорувалися звернення ТОВ «Управління покрівельних робіт». Вказана бездіяльність відповідача за первісним позовом завдала збитків ТОВ «Управління покрівельних робіт», оскільки останнє сплачувало орендодавцю подвійну орендну плату за орендоване майно. Пртиправна поведінка ФО-П ОСОБА_4 підтверджується рішенням господарського суду Херсонської області від 28.09.2010р. по справі №4/135-ПН-10, тільки 12.11.2010р. ФО-П ОСОБА_4 за актом приймання-передачі повернув майно. Таким чином, з 01.02.2010о. по 12.11.2010р. ФО-П ОСОБА_4 створював перешкоду та затягував час, не повертаючи обєкт суборенди, за що позивач за первісним позовом був змушений сплачувати подвійну орендну плату. Щодо задоволення господарським судом зустрічної позовної заяви, ТОВ «Управління покрівельних робіт»вказує на наступні порушення норм чинного законодавства, так господарським судом було невірно трактовано ст. 761 Цивільного кодексу України та залишено без належної уваги ст.ст. 774, 785 Цивільного кодексу України. До того ж господарським судом не прийнято до уваги той факт, що грошові кошти подвійна суборендна плата, які надходили від суборендаря, сплачувалися орендодавцеві Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Херсонській області. Таким чином, господарським судом першої інстанції невірно застосовано ст. 1212 Цивільного кодексу України.

20.06.2011р. до Одеського апеляційного господарського суду від ТОВ «Управління покрівельних робіт»надійшла телеграма, в якій позивач за первісним позовом просив відкласти розгляд справи, оскільки представник скаржника буде знаходитися в іншому судовому засіданні господарського суду Херсонської області.

Дослідивши заявлене клопотання ТОВ «Управління покрівельних робіт»про відкладення розгляду справи, апеляційний господарський суд дійшов висновку про його відхилення, оскільки ТОВ «Управління покрівельних робіт»не довело належними доказами, в розумінні ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України, неможливості прибуття представника товариства в судове засідання апеляційного господарського суду.

До того ж, відповідно до вимог ст. 28 Господарського процесуального кодексу України представниками юридичних осіб можуть бути особи, повноваження яких підтверджуються довіреність від імені юридичної особи.

Таким чином, ТОВ «Управління покрівельних робіт»не було позбавлено права направити в судове засідання для представлення своїх інтересів іншого представника.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд визнав за можливе розглянути апеляційну скаргу ТОВ «Управління покрівельних робіт»за відсутністю представника скаржника у судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги ТОВ «Управління покрівельних робіт», заслухавши представників сторін, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення з огляду на таке.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду встановила, що 29.04.2005р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Херсонській області (орендодавець) та ТОВ «Управління покрівельних робіт»(орендар) укладено договір оренди державного майна №254-25-065, відповідно до умов якого орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування державне майно вбудовані нежитлові приміщення, загальною площею 169,92 кв.м., що знаходяться на першому поверсі 5-ти поверхової будівлі гуртожитку, яка не увійшла до статутного фонду ВАТ ПБФ «Херсонбуд», але перебуває на його балансі та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Строк дії договору встановлено з 29.04.2005р. по 29.03.2006р..

29.04.2005р. сторонами за договором оренди державного майна №254-25-065 від 29.04.2005р. складено акт прийому-передачі державного майна, згідно з яким орендар прийняв у строкове платне користування державне майно вбудовані нежитлові приміщення, загальною площею 169,92 кв.м., що знаходяться на першому поверсі 5-ти поверхової будівлі гуртожитку, яка не увійшла до статутного фонду ВАТ ПБФ «Херсонбуд», але перебуває на його балансі та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1

01.03.2007р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Херсонській області (орендодавець) та ТОВ «Управління покрівельних робіт»(орендар) укладено додаткову угоду №3 до договору оренди державного майна №254-25-065 від 29.04.2005р., якою сторони за договором змінили п. 10.1 договору та виклали вказаний пункт у наступній редакції: «10.1 Строк дії договору визначити в 2 роки 11 місяців. Цей договір діє з 01.03.2007р. до 01.02.2010р..

04.01.2007р. між ТОВ «Управління покрівельних робіт»(суборендодавець) та ФО-П ОСОБА_4 (суборендар) укладено договір суборенди нежитлового приміщення від 04.01.2007р., відповідно до умов якого ТОВ «Управління покрівельних робіт»передало, а ФО-П ОСОБА_4 прийняв у тимчасове оплатне користування на умовах цього договору вбудовані нежитлові приміщення, загальною площею 82,9 кв.м., що знаходяться на першому поверсі пяти поверхової будівлі гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1.

Пунктом 7.1 договору суборенди встановлено, що договір вступає в дію з моменту підписання та діє до кінця строку дії договору між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Херсонській області та ТОВ «Управління покрівельних робіт».

Рішенням господарського суду Херсонської області по справі № 13\60-ПН-10 від 18.05.2010 р., залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 19.10.2010 р., зобовязано ТОВ «Управління покрівельних робіт»повернути Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Херсонській області орендоване майно за актом приймання-передачі.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 28.09.2010р. по справі №4/135-ПН-10 ФО-П ОСОБА_4 зобовязано повернути ТОВ «Управління покрівельних робіт»вбудовані нежитлові приміщення загальною площею 82,9 кв. м., які розташовані на першому поверсі пятиповерхової будівлі гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1.

12.11.2010р. ФО-П ОСОБА_4 повернув за актом приймання-передачі ТОВ «Управління покрівельних робіт»майно, отримане за договором суборенди.

Як свідчать матеріали справи, у звязку з фактичним користуванням сторонами відповідними частинами державного майна, строк оренди та суборенди якого скінчився, здійснювалась сплата неустойки у розмірі подвійної орендної плати: позивачем за первісним позовом - на користь орендодавця (Регіонального відділення Фонду державного майна України по Херсонській області) на протязі з 01.02.2010р. по день подачі позовної заяви (на день вирішення спору майно державі за актом приймання-передачі не повернуто); ФО-П ОСОБА_4 - на користь ТОВ «Управління покрівельних робіт»19518,96 грн. на протязі з 01.02.2010р. по 12.11.2010р. (акт приймання-передачі складено 12.11.2010р.).

10.03.2011р. до господарського суду Херсонської області від ТОВ «Управління покрівельних робіт»надійшла позовна заява до ФО-П ОСОБА_4 про відшкодування збитків, в якій позивач просив стягнути з відповідача збитки у сумі 7008,71 грн., у вигляді сплати неустойки - подвійної орендної плати з 01.02.2010р. по 12.11.2010р., яких позивач зазнав внаслідок бездіяльності відповідача щодо звільнення орендованого приміщення за договором б/н від 04.01.2007р. суборенди вбудованих нежитлових приміщень, загальною площею 82,9 кв. м., які розташовані на першому поверсі пятиповерхової будівлі гуртожитку за адресою: м. Херсон, вул. Миру. 33, строк дії якого закінчився 01.02.2010р.. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на положення ст. ст. 22, 26, 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», ст. 224 Господарського кодексу України, ст. ст. 611, 623, 774 Цивільного кодексу України.

Під час розгляду справи в господарському суді першої інстанції, ФО-П ОСОБА_4 подав до господарського суду Херсонської області зустрічну позовну заяву про стягнення 20480,46 грн., з яких основний борг - 19518,96 грн., суму інфляції - 741,72 грн. , 3% річних - 219,78 грн.. В обґрунтування зустрічних позовних вимог відповідач за первісним позовом посилався на положення ст. ст. 229, 291 Господарського кодексу України, ст. ст. 536, 625, 613, 614, 1212 Цивільного кодексу України, а також на те, що заявлена ним до стягнення сума сплачена позивачу за первісним позовом під час припинених відносин за договором суборенди від 04.01.2007 р. в період з 01.02.2010 р. по 12.11.2010р..

Дослідивши обставини справи, апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Як свідчать матеріали справи між сторонами було укладено договір суборенди нежитлового приміщення.

Статтею 288 Господарського кодексу України встановлено, що орендар має право передати окремі обєкти оренди в суборенду, якщо інше не передбачено законом або договором оренди.

За ст. 774 Цивільного кодексу України передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом, строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму, для договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

Статтею 283 Господарського кодексу України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ). Обєктом оренди можуть бути: державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські обєкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений обєкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить субєктам господарювання. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором, якщо строк найму не встановлений, договір найму вважається укладеним на невизначений строк.

Строк дії договору оренди державного майна встановлений сторонами в додатковій угоді № 3 від 01.03.2007р. до договору оренди - до 01.02.2010р., а строк дії договору суборенди до кінця строку дії договору оренди.

Між тим, ТОВ «Управління покрівельних робіт»орендоване майно Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Херсонській області не повернуло, у звязку з чим ФО-П ОСОБА_4 також не повернув майно, передане у суборенду.

З матеріалів справи вбачається, що у звязку з фактичним користуванням сторонами відповідними частинами державного майна, строк оренди якого скінчився, здійснювалась сплата неустойки у розмірі подвійної орендної плати: позивачем за первісним позовом - на користь орендодавця - Регіонального відділення Фонду державного майна України по Херсонській області на протязі з 01.02.2010р. до цього часу (на день вирішення спору майно державі за актом приймання-передачі не повернуто); відповідачем за первісним позовом - на користь позивача за первісним позовом - ТОВ «Управління покрівельних робіт»19518,96 грн. на протязі з 01.02.2010р. по 12.11.2010р. (акт приймання-передачі складено 12.11.2010р.).

Рішенням господарського суду Херсонської області по справі № 13\60-ПН-10 від 18.05.2010р., залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 19.10.2010р., зобовязано ТОВ «Управління покрівельних робіт»повернути Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Херсонській області орендоване майно за актом приймання-передачі.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 28.09.2010р. по справі № 4/135-ПН-10 ФОП ОСОБА_4 зобовязано повернути ТОВ «Управління покрівельних робіт»вбудовані нежитлові приміщення загальною площею 82,9 кв. м., які розташовані на першому поверсі пятиповерхової будівлі гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1.

12.11.2010р. ФО-П ОСОБА_4 повернув за актом приймання-передачі ТОВ «Управління покрівельних робіт»майно, отримане за договором суборенди.

Здійснюючи зазначені платежі, сторони керувались положеннями ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України, відповідно до якої, якщо наймач не виконує обовязку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Господарським судом першої інстанції правомірно зроблено висновок про те, що сторонами не враховано, що у звязку з припиненням договору оренди № 254-25.065 від 29.04.2005р. позивач за первісним позовом, відповідно до приписів ст. 761 Цивільного кодексу України, тратив права наймодавця за договором суборенди, а відповідно і право на отримання неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення з боку ФО-П ОСОБА_4, отже, перераховані ФО-П ОСОБА_4 на користь ТОВ «Управління покрівельних робіт»грошові кошти, у вигляді неустойки, в розмірі 19518,96 грн. на протязі з 01.02.2010р. по 12.11.2010р., отримані останнім безпідставно.

Згідно з вимогами ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави, зобовязана повернути потерпілому це майно, особа зобовязана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

З урахуванням положень абз. 1 частини 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, виникнення відповідного обовязку у отримувача майна залежить від моменту (настання події), отримання майна (у разі відсутності правової підстави) або від моменту коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до розрахунку ФО-П ОСОБА_4, розмір сум з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3 % річних становить відповідно 741,72 грн. та 219,78 грн.

Відповідно до положень ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За вказаних обставин, господарський суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог за зустрічним позовом ФО-П ОСОБА_4.

Щодо позовних вимог за первісним позовом ТОВ «Управління покрівельних робіт»слід зазначити наступне.

Як стверджує ТОВ «Управління покрівельних робіт»у первісній позовній заяві, сума збитків завдана йому ФО-П ОСОБА_4 внаслідок невиконання останнім зобовязання щодо повернення частини нежилого приміщення за актом прийому-передачі після закінчення строку дії договору суборенди.

Відповідно до ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються наступні господарські санкції: відшкодування збитків, штрафні санкції, оперативно господарські санкції (ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України).

Статтею 218 Господарського кодексу України передбачено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобовязання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, субєкт господарювання за порушення господарського зобовязання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобовязання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобовязань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобовязання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

За ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобовязання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки, розмір збитків, завданих порушенням зобовязання, доказується кредитором, збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобовязання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день предявлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом..

Згідно зі ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобовязання, або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки субєкту, права або законні інтереси якого порушено; під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобовязання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: 1) вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; 2) додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим субєктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобовязання другою стороною; 3)неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобовязання другою стороною; 4)матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Чинним законодавством передбачено, що для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: 1) факт порушення зобовязання (протиправна дія або бездіяльність); 2) наявність і розмір завданих збитків; 3) причинний звязок між порушенням зобовязання і збитками; 4) вина особи, яка порушила зобовязання.

Збитки мають реальний характер та у разі, якщо сторона, яка вважає, що її права були порушені та нею понесені збитків, повинна довести як розмір збитків так і факт їх понесення.

Таким чином, на кредитора покладений обовязок доведення факту невиконання або неналежного виконання зобовязання, прямого (безпосереднього) причинного звязку між порушенням зобовязання (тобто неправомірними діями або бездіяльністю особи, яка заподіяла шкоду) і самими завданими збитками та обґрунтування їх розміру.

Умовою відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобовязання, у тому числі у вигляді відшкодування збитків, є вина боржника. Таким чином, у разі заподіяння збитків боржник може бути звільненим від цієї відповідальності, якщо він доведе відсутність своєї вини у порушенні зобовязання. Кредитор не повинен доводити вину боржника у порушенні зобовязання. На нього покладений обовязок доведення факту невиконання або неналежного виконання зобовязання, прямого причинного звязку між порушенням зобовязання і завданими збитками та їх розмір. Застосування принципу вини як умови відповідальності за порушення зобовязання, повязане також з необхідністю зясування таких обставин, к вина кредитора або вина обох сторін.

На думку позивача за первісним позовом, факт порушення зобовязання відповідачем за первісним позовом підтверджується рішенням господарського суду Херсонської області від 28.09.2010р. по справі № 4/135-ПН-10, яким ФО-П ОСОБА_4 зобовязано повернути ТОВ «Управління покрівельних робіт»вбудовані нежитлові приміщення загальною площею 82,9 кв. м., розташовані на першому поверсі пятиповерхової будівлі гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1.

Разом з тим, господарським судом першої інстанції правомірно встановлено, що позивачем за первісним позовом не доведено прямого причинного звязку між порушенням зобовязання відповідачем за первісним позовом і завданими збитками з огляду на наступні обставини. Зобовязання щодо повернення майна повязане зі складанням акту прийому-передачі. Позивачем за первісним позовом не представлено суду, відповідно до приписів ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, доказів направлення (вручення) на адресу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Херсонській області відповідного акту прийому-передачі державного майна у звязку із закінченням строку дії договору оренди № 254-25.065 від 29.04.2005р..

Крім того, матеріали справи свідчать, що орендовані ТОВ «Управління покрівельних робіт»за вказаним договором приміщення до цього часу не повернуті державі, не зважаючи на те, що суборендарем повернуто орендоване за договором суборенди приміщення 12.11.2010р., що свідчить про наявність вини кредитора (позивача за первісним позовом), та відсутність вини ФО-П ОСОБА_4 у заподіянні матеріальних збитків, повязаних зі сплатою ТОВ «Управління покрівельних робіт»неустойки на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Херсонській області.

Вищенаведене свідчить про правомірність висновку господарського суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «Управління покрівельних робіт».

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що рішення господарського суду Херсонської області від 21.04.2011р. по справі 5024/383/2011 слід залишити без змін, оскільки воно відповідає вимогам чинного законодавства та обставинам справи, а апеляційну скаргу ТОВ «Управління покрівельних робіт»- без задоволення.

Керуючись ст. ст. 99, 101 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд,

П о с т а н о в и в :

Рішення господарського суду Херсонської області від 21.04.2011р. по справі №5024/383/2011 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови підписаний 24.06.2011р..

Головуючий суддя Савицький Я.Ф.

Суддя Величко Т.А.

Суддя Лавренюк О.Т.