Рішення № 16494632, 01.06.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" червня 2011 р. Справа № 5023/2611/11

вх. № 2611/11

Суддя господарського суду Смірнова О.В.

при секретарі судовогозасідання Липко О.Ю.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 (дов. від 06.05.11 р.);

відповідача- не з"явився;

розглянувши справу за позовом Публічного акціонерного товариства компанії "Райз", м. Київ

до Приватного підприємства "Торгова фірма "Агроеліта", м. Харків

про стягнення 729 054, 00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство компанії "Райз", м. Київ, звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Приватного підприємства "Торгова фірма "Агроеліта", м. Харків , 378002,18 грн. основного боргу, 29214,90 грн. пені, 321836,92 грн. боргу по дооцінці товару та судових витрат, мотивуючи свої позовні вимоги тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Далакс" неналежним чином виконав свої зобов"язання щодо повної та своєчасної оплати товару. Станом на 16 березня 2010 р. між ПАТ компанією "Райз", м. Київ, ПП "Торговою фірмою "Агроеліта", м. Харків, та ТОВ "Агрофірма "Далакс", був укладений договір поруки № 1, у відповідності до умов якого ПП "Торгова фірма "Агроеліта", м. Харків, поручається перед позивачем за виконання ТОВ "Агрофірма"Далакс" своїх зобов"язань за основним договором.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 13 квітня 2011 р. було прийнято вказану позовну заяву, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 16 травня 2011 р.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 16 травня 2011 р. було відкладено розгляд справи на 01 червня 2011 р.

Представник позивача у судовому засіданні підтримував позовні вимоги та просив суд стягнути з відповідача 378002,18 грн. основного боргу, 29214,90 грн. пені, 321836,92 грн. боргу по дооцінці товару та судові витрати.

Представник відповідача у призначене судове засідання не з"явився, документів, витребуваних ухвалою, суду не надав, причини неявки суду не повідомив.

Судом встановлено, що з адреси відповідача до господарського суду Харківської області повернулась ухвала про порушення провадження у справі від 13.04.11 р. з відміткою:"за закінченням строку зберігання".

Судом перевірено юридичну адресу відповідача, згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб- підприємців станом на року юридична адреса відповідача - саме на вказану адресу судом було направлено процесуальні документи відповідачеві.

Вищий господарський суд України у п. 4 Інформаційного листа від 02.06.2006р. № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" зазначив, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "в зв"язку з закінченням терміну зберігання", "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши уповноваженого представника позивача, судом встановлено наступне.

16 березня 2010 р. між ЗАТ компанією "Райз", м. Київ, (позивач) та ТОВ "Агрофірма"Далакс» був укладений договір поставки насіння с/г культур на умовах товарного кредиту № 8670004, у відповідності до умов якого позивач зобов»язався в терміни, визначені договором, передати продукцію виробничо- технічного призначення, а ТОВ "Агрофірма"Далакс», в свою чергу, прийняти товар і оплатити його вартість, сплативши за нього визначену договором грошову суму , а також сплатити відсотки за користування товарним кредитом в сумі, визначеній відповідно до умов договору. Пунктом 2.1 договору передбачено, що вартість товару в тому числі знижки до вартості товару) та відсотків за користування товарним кредитом(ціна договору) вказана в додатках до договору. Пунктом 5.1 договору передбачений строк його дії, а саме господарські зобов»язання сторін цього договору, які виникли на його основі, існують протягом одного року із дня підписання його тексту представниками сторін, крім зобов»язань покупця по оплаті вартості товару, процентів за користування товарним кредитом та відповідальності, які припиняються лише належним їх виконанням.

Також ЗАТ компанія "Райз", м. Київ, (позивач) та ТОВ "Агрофірма" Далакс» уклали додаток № ЗП-10014-00166 від 16.03.10 р. до договору, в якому визначили групу товару, його назву, ціну, кількість, загальну суму, курс гривні до долару США, суму в доларах США, знижку до вартості товару у розмірі 321836,92 грн. та графік оплати, яка здійснюється шляхом попередньої оплати у розмірі 162000,92 грн. до 18.03.10 р., та кредиту у розмірі 378002, 16 грн. до 30.10.10 р.

18.05.10 р. Закрите акціонерне товариство компанія «Райз» було перейменоване на Публічне акціонерне товариство «КОМПАНІЯ»Райз», що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію серії А01 № 215254.

На виконання умов вказаного договору позивачем був поставлений товар на загальну суму 5400003,10 грн., що підтверджується видатковими накладними № № ВН-10014-00201 від 08.04.10 р. та ВН-10014-00200 від 08.04.10 р., які підписані обома сторонами.

В графі «договір» вказаних накладних зазначений договір № 8670004 від 16.03.10 р., що свідчить про те, що поставки здійснювались саме на виконання цього договору.

З боку ТОВ "Агрофірма"Далакс» товар був отриманий уповноваженою особою на підставі довіреності № 1 від 29.03.10 р., яка видана на отримання цінностей від ЗАТ компанії "Райз", м. Київ.

Таким чином, ТОВ "Агрофірма" Далакс» товар отримав, проте розрахувався за нього лише частково на суму 162000,92 грн.

Пунктом 9.7.1 договору передбачено, що положення даного договору щодо надання знижки до вартості товару, передбачені п. 1.2 (визначені у відповідному додатку/додатках в колонці «Знижка до вартості ціни ТОВАРУ») та п. 2.1 договору, з моменту надання позивачем письмового розрахунку- повідомлення на дооцінку товару втрачають свою чинність та застосуванню не підлягають.

Як було вищезазначено, в додатку № ЗП-10014-00166 від 16.03.10 р. позивачем було встановлено знижку до вартості товару у розмірі 321836,92 грн.

Матеріали справи свідчать про те, що позивачем було направлено на адресу ТОВ "Агрофірми"Далакс» розрахунок- повідомлення на дооцінку товару від 17.12.10 р. на суму 321836,90 грн., що підтверджується поштовим повідомленням № 6325100002734.

Таким чином, відповідач отримав повідомлення, проте грошові кошти у розмірі 321836,90 грн. не перерахував.

16 березня 2010 р. між позивачем, ТОВ "Агрофірмою" Далакс» (боржник) та відповідачем був укладений договір поруки № 1, у відповідності до умов якого відповідач поручається перед позивачем за виконання боржником свого обов»язку, для чого зобов»язується відповідати за порушення боржником своїх зобов»язань перед кредитором, які існують за основним договором у повному обсязі таких зобов»язань.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до відповідача з вимогою про сплату 378002,18 грн. основного боргу та нарахованих відсотків та санкцій, що підтверджується поштовим чеком.

Проте відповідач на вимогу не відреагував та грошові кошти не перерахував.

Внаслідок неналежного виконання прийнятих на себе зобов"язань щодо повної та своєчасної оплати, у відповідача виникла заборгованість у сумі 378002,18 грн. (сума основного боргу), що і стало підставою для звернення до господарського суду з відповідним позовом.

Згідно із ст. 629 ЦК України, договір є обов"язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи вказані обставини та враховуючи вимоги ст.526 Цивільного Кодексу України, а саме те, що зобов"язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, хоча мав можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обгрунтування своєї позиції по справі, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача в частині стягнення коштів в сумі 378002,18 грн. правомірна та обгрунтована, така, що не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.

Позовна вимога про стягнення з відповідача 321836,92 грн. боргу по дооцінці товару підлягає задоволенню як правомірна та обгрунтована.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ст. 525 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст.ст.193,198 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов"язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов"язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань", пеня обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 3 статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 7.3 договору передбачено, що за несвоєчасне виконання грошових зобов»язань по оплаті у встановлені договором терміни вартості товару та/або відсотків, нарахованих за користування товарним кредитом, покупець сплачує пеню в розмірі 0,3 відсотка від суми боргу за кожен день прострочення, але не більш подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення.

Позовна вимога щодо стягнення з відповідача пені у сумі 29214,90 грн., яка нарахована позивачем за прострочення виконання грошового зобов"язання у відповідності до умов, передбачених вищевказаним договором, підлягає задоволенню частково у сумі 24559,78 грн. В решті позовної вимоги про стягнення 4655,12 грн. пені слід відмовити, як зайво нарахованої.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати у даній справі покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 526, ч.1 ст.530, 610, 611, ч. 2 ст. 625 , ст. 629 ЦК України, ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, ст.ст.82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства "Торгова фірма "Агроеліта", м. Харків(61174, м. Харків, пр. Перемоги, буд. 77, кв. 140, код ЄДРПОУ 34270137, п/р № 2600130134604 в АКБ «Золоті Ворота», м. Харків, МФО 351931) на користь Публічного акціонерного товариства компанії "Райз", м. Київ(03680, м. Київ, вул.Академіка Заболотного, б. 152, код ЄДРПОУ 13980201, п/р № 26008730016675 в ВАТ «Державний Експортно- Імпортний банк України» м. Києва, МФО 322313) 378002,18 грн. основного боргу, 24559,78 грн. пені, 321836,92 грн. боргу по дооцінці товару, 7243,98 грн. державного мита та 234,49 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В стягненні пені у сумі 4655,12 грн. відмовити.

Видати відповідний наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Смірнова О.В.

Повний текст Рішення підписано 03 червня 2011 року.