Рішення № 16494631, 14.06.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" червня 2011 р. Справа № 5023/2398/11

вх. № 2398/11

Суддя господарського суду Смірнова О.В.

при секретарі судовогозасідання Липко О.Ю.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 (дов. №38-1871 від 28.05.10 р.), ОСОБА_2, довіреність № 38-16н-1 від 18.05.10 р.;

відповідача - ОСОБА_3 (дов. №80-90/01-4337 від 31.12.10 р.), ОСОБА_4, довіреність № 80-90/01-1453 від 19.04.11 р;

розглянувши справу за позовом Комунального підприємства "Харківські теплові мережі", м. Харків

до Національного наукового центру "Харківський фізико-технічний інститут", м. Харків

про стягнення 172 998,47 гривень

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Комунальне підприємство Харківські теплові мережі", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з відповідача, Національного наукового центру "Харківський фізико-технічний інститут", 172 998,47 грн. заборгованості та судових витрат, обгрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач в порушення умов договору про спільне використання технологічних мереж основного споживача № 611440 від 01.08.08 р. неналежним чином виконав свої зобов"язання щодо оплати електричної енергії.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 08 квітня 2011 р. було прийнято вказану позовну заяву, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 20 квітня 2011 р.

18 квітня 2011 р. відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що посилання позивача на наявність у відповідача заборгованості у розмірі 172998,47 грн. не відповідає дійсності, оскільки відповідач неодноразово повідомляв позивача своїми листами, що у зв"язку із встановленням з 11.12.09 р. точки продажу електричної енергії на межі балансової належності його електроустановок, відповідач не має підстав для оплати на користь позивача послуг з транспортування електричної енергії і втрат в трансформаторах і мережах, а також пропонував привести існуючі договірні зобов"язання у відповідність. Відповідач зазначив, що з 11.12.10 р. позивач надав відповідачу тільки послуги з перетікання реактивної енергії, та крім того, зазначив, що за даними відповідача навпаки існує заборгованість позивача перед відповідачем у розмірі 42522,14 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 20 квітня 2011 р. було відкладено розгляд справи на 30 травня 2011 р.

27 травня 2011 р. позивач надав заперечення на відзив відповідача, в яких зазначив, що напротязі дії договору відповідач вів активне листування з приводу договірних відносив, проте жодного разу не звернувся до позивача з обгрунтованою пропозицією про внесення змін до договору та не звернувся до суду з позовною заявою про внесення змін до договору, одже договір діяв в тій редакції, яка була погоджена сторонами. Позивач зазначив також, що виконав свої зобов"язання у повному обсязі та надав послуги згідно предмету договору, закріпленого в п. 1.1 договору. Крім того, позивач зазначив, що посилання відповідача на заборгованість позивача перед ним за договором, що є предметом спору взагалі є недоречним, оскільки обов"язок оплати виконаних робіт за договором покладено на відповідача, а не на позивача.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 30 травня 2011 р. було відкладено розгляд справи на 14 червня 2011 р.

Представник позивача у судовому засіданні підтримував позовні вимоги та просив суд стягнути з відповідача 172998,47 грн. заборгованості та судові витрати.

Представник відповідача проти позову заперечував з мотивів, наведених у відзиві на позовну заяву.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши уповноважених представників сторін, судом встановлено наступне.

01 серпня 2008 р. між Комунальним підприємством Харківські теплові мережі" (позивач) та Національним науковим центром "Харківський фізико-технічний інститут" (відповідач) був укладений договір № 611440, у відповідності до умов якого позивач зобов"язався забезпечити передачу електрчиної енергії в межах величин, дозволених відповідачу до використання, а відповідач , в свою чергу, вчасно сплачувати за використання електричних мереж, в тому числі за послуги з компенсації перетікання реактивної електричної енергії. Пунтом 7.5 договору передбачений порядок розрахунків, який здійснюється відповідачем шляхом перерахунку коштів на розрахунковий рахунок позивача протягом 5-ти календарних днів з моменту одержання платіжного документу, який відповідач зобов"язаний отримати самостійно з 5 по 10 число місяця наступного за розрахунковим. Пунктом 7.8 договору передбачено, що розрахунковим періодом є календарний місяць. Пунктом 10.6 договору передбачений строк його дії, а саме договорі набирає чинності з 01.08.08 р. по 31.12.08 р. та вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення цього терміну не буде заявлено однією із сторін про відмову від цього договору або його перегляд.

Сторони до договору уклали додаткові угоди № 1 від 28.12.08 р. та № 2 від 01.05.10 р., відповідно до якої:"Договір вважається таким, що припинив свою дію з 01.05.2010 р.".

Позивач виконав свої зобов"язання належним чином та виконав роботи на загальну суму 230377,23 грн., що підтверджується актами виконані робіт від 28.02.10 р., від 31.03.10 р. та від 30.04.10 р., які підписані обома сторонами та скріплені печатками.

Відповідач, в свою чергу, розрахувався лише частково за виконані роботи, внаслідок чого у нього виникає заборгованість у розмірі 172998,47 грн., яка до цього часу не погашена.

Згідно із ст. 629 ЦК України, договір є обов"язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В силу вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Розглянувши заперечення відповідача з посиланням на те, що відповідач неодноразово повідомляв позивача своїми листами, що у зв"язку із встановленням з 11.12.09 р. точки продажу електричної енергії на межі балансової належності його електроустановок, відповідач не має підстав для оплати на користь позивача послуг з транспортування електричної енергії і втрат в трансформаторах і мережах, а також пропонував привести існуючі договірні зобов"язання у відповідність, а також те, що з 11.12.10 р. позивач надав відповідачу тільки послуги з перетікання реактивної енергії, та крім того, що за даними відповідача навпаки існує заборгованість позивача перед відповідачем у розмірі 42522,14 грн., суд вважає необгрунтованими та безпідставними.

Суд вважає за необхідне зазначити про те, що посилання відповідача на те, що він не має підстав для оплати послуг з транспортування електричної енергії і втрат в трансформаторах, і мережах, є таким, що не відповідає дійсності, оскільки зобов"язання по сплаті прямо закріплені в п. 1.1 договору № 611440 від 01.08.08 р. Крім того, напротязі дії договору відповідач вів активне листування з приводу договірних відносив, проте жодного разу не звернувся до позивача з обгрунтованою пропозицією про внесення змін до договору та не звернувся до суду з позовною заявою про внесення змін до договору, одже договір діяв в тій редакції, яка була погоджена сторонами. Також посилання відповідача на наявність заборгованості позивача перед ним за договором, що є предметом спору є безпідставним, оскільки обов"язок оплати виконаних робіт за договором покладено на відповідача, а не на позивача.

Враховуючи вказані обставини та враховуючи вимоги ст.526 Цивільного Кодексу України, а саме те, що зобов"язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача в частині стягнення коштів в сумі 172998,47 грн. правомірна та обгрунтована, така , що не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати у даній справі покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 526, ст. 629 ЦК України, ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, ст.ст.82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Національного наукового центру "Харківський фізико-технічний інститут", м. Харків (61108, м. Харків, вул. Академічна, 1, код ЄДРПОУ 23911595 р/р 35221012000108 в ГУДКУ у Харківській області, МФО 851011, ) на користь Комунального підприємства "Харківські теплові мережі", м. Харків (61037, м. Харків, вул. Доброхотова, 11, розрахунковий рахунок № 26009010013856 у АТ "Банк"Золоті Ворота", МФО 51931, код ОКПО 31557119) 172998,47 грн. заборгованості, 1729,98 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати відповідний наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Смірнова О.В.

Повний текст Рішення підписано 17 червня 2011 року.