Рішення № 16494473, 02.06.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"02" червня 2011 р. Справа № 25/020-11

Господарський суд Київської області у складі судді Саванчук С.О., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Енерголізинг», м. Київ

до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Земля Бориспільщини», Київська область, м. Бориспіль

про стягнення 89 632,42 грн.

за участю представників:

позивача ОСОБА_1 (довіреність від 24.01.2011 № б/н);

Веретенін Є.О. (директор, протокол від 01.11.2007 № 39)

відповідача не зявився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Енерголізинг» (далі Позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Земля Бориспільщини» (далі Відповідач) про стягнення 89632,42 грн., з яких: 59610,40 грн. основного боргу, 4997,98 грн. 3 % річних, 5399,23 грн. пені, 19624,81 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням Відповідачем зобовязань зі сплати лізингових платежів за Договором фінансового лізингу від 16.08.2005 № 12/1.

Ухвалою господарського суду Київської області від 15.04.2011 порушено провадження у справі № 25/020-11 та призначено її до розгляду на 05.05.2011.

Ухвалою господарського суду Київської області від 05.05.2011 розгляд справи відкладено на 19.05.2011.

10.05.2011 через канцелярію господарського суду Київської області надійшло клопотання Позивача про приєднання документів до матеріалів справи. Документи долучені до матеріалів справи.

18.05.2011 через канцелярію господарського суду Київської області надійшло клопотання Позивача про приєднання документів до матеріалів справи. Документи долучені до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду Київської області від 19.05.2011 розгляд справи відкладено на 02.06.2011.

У судові засідання представники Позивача зявилися, позовні вимоги підтримали, надали пояснення щодо них та витребувані судом документи.

У судові засідання 05.05.2011, 19.05.2011, 02.06.2011 представник Відповідача не зявився, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позовну заяву не надіслав, вимоги ухвал суду від 15.04.2011, 05.05.2011, 19.05.2011 не виконав.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами, у відповідності до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представників Позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Енерголізинг» (за договором Лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Земля Бориспільщини»(за договором Лізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу від 16.08.2005 № 12/1 (далі Договір).

Відповідно до пунктів 1.1., 1.2. Договору Лізингодавець зобовязується придбати у Товариства з обмеженою відповідальністю «Тридента Агро»(Постачальника) сільськогосподарське обладнання (за Договором Майно) та передати Лізингоодержувачу у платне користування на умовах фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 1.3. Договору вартість майна, що передається в фінансовий лізинг складає 360000,00 грн., крім того ПДВ 72000,00 грн., а разом 432000,00 грн.

Пунктами 2.1., 2.2. Договору встановлено, що строк лізингу складає 36 місяців з моменту передачі Майна в лізинг згідно розділу 4 Договору. Протягом строку дії Договору Майно є власністю Лізингодавця.

Відповідно до пунктів 3.1., 3.2., 3.3. Договору плата за користування обєктом лізингу вноситься Лізингоодержувачем у вигляді лізингових платежів. Лізингові платежі це сума визначена в теперішній вартості серії майбутніх лізингових платежів, яка включає: суму, яка відшкодовує при кожному платежі частину вартості обєкту лізингу, що визначена пунктом 1.3. Договору; суму відсотків винагороди Лізингодавцю за отримане в лізинг Майно; інші витрати, повязані з придбанням та експлуатацією Майна, придбаного Лізингодавцем для передачі Лізингоодержувачу. Розрахунок лізингових платежів приводиться в «Графіку лізингових платежів», який підписано сторонами одночасно з Договором і є Додатком № 2 до Договору.

Згідно з пунктом 3.4. Договору перерахування лізингових платежів проводиться Лізингоодержувачем на розрахунковий рахунок Лізингодавця, вказаний в рахунку-фактурі згідно Графіку лізингових платежів не пізніше 25 робочого дня місяця, вказаного в графіку.

Частиною 1 статті 179 Господарського кодексу України встановлено, що майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до частини 2 статті 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Дослідивши Договір (оригінал оглянуто судом у судовому засіданні, копія наявна в матеріалах справи), суд дійшов висновку про те, що Договір є укладеним, так як сторони дійшли згоди з усіх істотних умов Договору, що засвідчено підписами повноважних представників сторін та скріплено їх печатками.

На виконання умов Договору Позивачем передано Майно у платне користування Відповідачу, про що свідчить Акт прийому-передачі від 23.08.2005 № б/н, який підписаний повноважними представниками сторін та скріплений їх печатками (оригінал оглянуто судом у судовому засіданні, копія наявна в матеріалах справи), за яким передано бурякозбиральний пристрій МРЛ 6/45 у кількості 2 (дві) штуки на загальну суму 432000,00 грн. з ПДВ.

Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору на підставі доказів у справі. Зокрема, відповідно до частини 2 статті 32 Господарського процесуального кодексу України на підставі письмових доказів та пояснень представників сторін.

З урахуванням статті 32 Господарського процесуального кодексу суд бере до уваги пояснення представників Позивача та вищенаведений Акт прийому-передачі, наявний у матеріалах справи, у якості доказів належного виконання Позивачем зобовязання за Договором.

Відповідно до частини 1 статті 292 Господарського кодексу України лізинг це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно приписів частини 1 статті 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 11 Закону України “Про фінансовий лізинг” та пункту 5.3.1. Договору Лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

В порушення умов Договору та вищезазначених норм закону Відповідач свої зобовязання не виконав, а саме: не сплачує лізингові платежі, строк яких настав, починаючи з квітня 2008 року. У результаті чого, у Відповідача, на момент подачі позовної заяви, утворилась заборгованість по сплаті лізингових платежів в сумі 59610,40 грн., що підтверджується розрахунком Позивача, засвідченим повноважним представником та скріпленим його печаткою, Довідкою від 17.05.2011 № 666 Подільського відділення № 5393 в м. Києві Відкритого акціонерного товариства «ДЕРЖАВНИЙ ОЩАДНИЙ БАНК УКРАЇНИ»засвідченою підписами повноважних представників банківської установи та відбитком її печатки, Довідкою від 18.05.2011 № 96 про суму заборгованості засвідченою підписами повноважних представників Позивача та відбитком її печатки. Оскільки вказані документи підписані повноважними особами та скріплені печатками, суд приймає їх у якості письмових доказів невиконання Відповідачем своїх зобовязань зі сплати лізингових платежів на підставі статей 32, 36 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з вимогами статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з пунктом 3.3. Договору розрахунок лізингових платежів приводиться відповідно до «Графіку лізингових платежів», який підписано сторонами одночасно з Договором і є Додатком № 2 до Договору. Згідно вказаного розрахунку, судом встановлено, що Відповідач повинен сплачувати платежі з серпня 2005 року по липень 2008 року. Позивачем заявлено вимогу про стягнення заборгованості зі сплати лізингових платежів з квітня 2008 року по липень 2008 року, проте, ним включено до суми заборгованості і вартість викупу у сумі 3000,00 грн., що передбачена окремим пунктом в Додатку № 2 до Договору.

З зазначеним суд погодитися не може, в звязку із необґрунтованим стягненням суми викупу у розмірі 3000,00 грн. з огляду на наступне.

Згідно з частиною 1 статті 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу предмет лізингу передається у користування, право власності на нього належить лізингодавцю.

Відповідно до частини 2 статті 8 Закону України “Про фінансовий лізинг” право власності на предмет лізингу переходить до лізингоодержувача після укладання сторонами договору лізингу договору купівлі-продажу на предмет лізингу та з моменту сплати лізингоодержувачем визначеної договором ціни, якщо договором не передбачене інше.

Враховуючи вищевикладене, перехід права власності предмета лізингу можливий після укладення договору купівлі-продажу. Умов про перехід права власності в Договорі не передбачено, договору купівлі-продажу предмету лізингу сторонами не надано, а тому, у Позивача немає достатніх правових підстав для стягнення суми викупу у розмірі 3000,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, пояснення представників Позивача та докази, досліджені судом (наявні в матеріалах справи), суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з Відповідача 59610,40 грн. основної заборгованості підлягає частковому задоволенню у сумі 56610,40 грн. лізингових платежів.

Оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення Відповідачем грошового зобовязання, то на підставі статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У розрахунку, наданого Позивачем, 3 % річних нараховані в розмірі 4997,98 грн.

З метою всебічного, повного і обєктивного розгляду обставин справи, суд здійснив власний розрахунок 3 % річних, з урахуванням строку визначеного законодавством і періоду, який вказує Позивач, а саме:

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів

14152.6026.04.2008 - 05.04.201110753 %1250.47

14152.6026.05.2008 - 05.04.201110453 %1215.57

14152.6026.06.2008 - 05.04.201110143 %1179.51

14152.6026.07.2008 - 05.04.20119843 %1144.62

Оскільки вірний розрахунок 3 % річних становить 4790,17 грн., то вимога Позивача про стягнення 3 % річних у сумі 4997,98 грн. підлягає частковому задоволенню.

Статтею 625 Цивільного кодексу України також передбачено стягнення інфляційних втрат від простроченої суми.

Відповідно до розрахунку, долученому до матеріалів справи, інфляційні втрати, нараховані Позивачем у сумі 19624,81 грн.

З метою всебічного, повного і обєктивного розгляду обставин справи, судом перевірено правильність здійсненого Позивачем нарахування інфляційних втрат, у звязку з чим встановлено, що їх обчислення відбувалося за неправильною методикою, оскільки індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Державним комітетом статистики України і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочення платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державним комітетом статистики України, за період прострочення (наказ Державного комітету статистики України від 27.07.2007 № 265 "Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін").

Судом здійснено власний розрахунок із застосуванням вищевикладеної методики:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Середній індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргуСума боргу з врахуванням індексу інфляції

01.05.2008 - 31.03.201114152.601.3695222.3119374.91

01.06.2008 - 31.03.201114152.601.3524981.7219134.32

01.07.2008 - 31.03.201114152.601.3414826.0418978.64

01.08.2008 - 31.03.201114152.601.3484925.1019077.70

Оскільки вірний розрахунок інфляційних втрат становить 19955,17 грн., а суд, приймаючи рішення, не має достатніх підстав для виходу за межі позовних вимог, у відповідності до пункту 2 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, то вимога Позивача про стягнення інфляційних втрат у сумі 19624,81 грн. підлягає задоволенню.

Відповідно до пункту 3.5. Договору Лізингоодержувач, у випадку затримки лізингових платежів, сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від простроченої суми за кожен день прострочення.

Згідно із частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Згідно частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до розрахунку, долученому до матеріалів справи, Позивачем нарахована пеня у сумі 5399,23 грн.

З метою всебічного, повного і обєктивного розгляду обставин справи, суд здійснив власний розрахунок пені, з урахуванням строку визначеного пунктом 3.4. Договору і законодавством, а саме:

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення

14152.6026.04.2008 - 29.04.2008410.0000 %0.055 %30.93

30.04.2008 - 26.10.200818012.0000 %0.066 %1670.47

14152.6026.05.2008 - 26.11.200818512.0000 %0.066 %1716.87

14152.6026.06.2008 - 26.12.200818412.0000 %0.066 %1707.59

14152.6026.07.2008 - 26.01.200918512.0000 %0.066 %1716.87

Оскільки вірний розрахунок пені становить 6842,73 грн., а суд, приймаючи рішення, не має достатніх підстав для виходу за межі позовних вимог, у відповідності до пункту 2 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, то вимога Позивача про стягнення пені у сумі 5399,23 грн. підлягає задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, пояснення представників Позивача та докази досліджені судом, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з Відповідача 19624,81 грн. інфляційних втрат, 5399,23 грн. пені є доведеними, обґрунтованими, Відповідачем не спростованими, а відтак, підлягають задоволенню. Позовні вимоги про стягнення з Відповідача 59610,40 грн. заборгованості зі сплати лізингових платежів, 4997,98 грн. 3 % річних підлягають частковому задоволенню у сумі 56610,40 грн. основної заборгованості та 4790,17 грн. 3 % річних.

Відшкодування витрат по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу згідно з статтею 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на Позивача та Відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 4, 33, 43, 49, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Земля Бориспільщини»(08300, Київська область, м. Бориспіль, вул. Радгоспна, буд. 1, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 31885230) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Енерголізинг»(04053, м. Київ, вул. Кудрявський узвіз, буд. 5-Б, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 24595280) 56610 (пятдесят шість тисяч шістсот десять) грн. 40 коп. основної заборгованості зі сплати лізингових платежів, 5399 (пять тисяч триста девяносто девять) грн. 23 коп. пені, 4790 (чотири тисячі сімсот девяносто) грн. 17 коп. 3 % річних, 19624 (девятнадцять тисяч шістсот двадцять чотири) грн. 81 коп. інфляційних втрат, 864 (вісімсот шістдесят чотири) грн. 24 коп. державного мита, 227 (двісті двадцять сім) грн. 55 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя С.О. Саванчук

Повне рішення складено 07.06.2011.