Рішення № 16494356, 23.06.2011, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "23" червня 2011 р. Справа № 15/5007/61/11

Господарський суд Житомирської області у складі:

Судді Кравець С.Г.

при секретарі Пастощук О.А.

за участю представників сторін

від позивача: ОСОБА_1 - представника за довіреністю № 47 від 27.04.2011р.,

від відповідача: ОСОБА_2 представника за довіреністю від 28.12.2010р. (приймала участь в судовому засіданні 14.06.2011р.),

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгове обладнання" (м.Вишгород Київська область)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Маген-Україна" (м. Житомир)

про стягнення 38281,15 грн.

В порядку ст. 77 ГПК України, в судовому засіданні оголошувалась перерва з 14.06.2011р. до 23.06.2011р.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгове обладнання" звернулось до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Маген-Україна" про стягнення 38281,15грн., із яких 26774,44грн. основного боргу, 9344,28грн. інфляційних, 2162,43грн. 3% річних.

Представник позивача в судовому засіданні 14.06.2011р. позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні 14.06.2011р. факт наявності основного боргу в сумі 26774,44грн. визнав, подав письмове клопотання про відкладення розгляду справи для врегулювання спору мирним шляхом (а.с. 93).

В судовому засіданні 14.06.2010р. було оголошено перерву до 23.06.2011р. з метою надання сторонам можливості врегулювати спір мирним шляхом.

Після перерви, в судовому засіданні 23.06.2011р., представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, зокрема зазначив, що жодних дій з боку відповідача для погашення заборгованості не вчинялось. Представник позивача просив стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Маген-Україна" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгове обладнання" 38281,15грн., із яких 26774,44грн. основного боргу, 9344,28грн. інфляційних, 2162,43грн. 3% річних.

Представник відповідача в судове засідання 23.06.2011р. не з'явився. 22.06.2011р. до господарського суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Маген-Україна" ОСОБА_2 надійшло письмове клопотання, відповідно до якого, представник відповідача просить призначити розгляд справи на іншу дату, у зв'язку із зайнятістю в іншому судовому засіданні.

Розглядаючи клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи, господарський суд враховує наступне.

Ухвалами господарського суду Житомирської області від 12.05.2011р. та 31.05.2011р. було зобов'язано відповідача: надати письмовий відзив на позовну заяву; перевірити розрахунок позовних вимог, наявні заперечення обґрунтувати документально; надати докази проведення розрахунків по договору № 0208/34 від 22.02.2008р.

Відповідач вимоги ухвал господарського суду не виконав, свої заперечення проти позову письмово не виклав, в судове засідання 23.06.2011р. уповноваженого представника не направив.

Суд враховує, що у разі неможливості явки в судове засідання представника ОСОБА_2, відповідач не був позбавлений права направити в судове засідання іншого повноважного представника для представництва інтересів під час розгляду справи. Крім того, відповідач з метою реалізації свого права на захист мав право подати письмовий відзив на позовну заяву та відповідні докази в обґрунтування заперечень, за їх наявності.

В абз.4 п.п.3.6 п.3 розяснення президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997р. №02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" зазначено, що у випадку незявлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Приймаючи до уваги вищенаведене та той факт, що неявка представника відповідача не перешкоджає повному та всебічному розгляду справи, господарський суд відхиляє клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи.

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами, у відповідності до ст.75 ГПК України.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

22.02.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгове обладнання" (позивач/продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Маген - Україна" (відповідач/покупець) було укладено договір купівлі-продажу №0208/34.

У відповідності до ст.11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків сторін є укладення між ними договору.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом 1.1 договору сторони узгодили, що продавець зобов'язується передати товар у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар, яким є обладнання та супутня йому продукція (далі - товар або обладнання) в кількості, асортименті та за ціною відповідно до специфікації від 22.02.2008р. (далі - специфікація або додаток №1), яка є невід'ємною частиною цього договору.

Згідно із п. 1.2 договору, в рамках цього договору продавець зобов'язався здійснити монтажні роботи, які включають пусконалагодження обладнання та інструктаж персоналу покупця з роботи на обладнанні на об'єкті покупця, що знаходяться за адресою: м. Житомир, вул. Кібальчича, 9 (далі - роботи). Строк виконання робі 10 робочих днів з дати підписання сторонами акту про готовність об'єкта до установки та пуску обладнання.

Відповідно до п. 2.1 договору, ціна товару, що продається за цим договором, встановлюється в національній валюті України.

Пунктом 2.2 договору, сторони узгодили, що загальна вартість товару складається з ціни всіх одиниць товару, що продається за цим договором, та становить 307204,68грн., ПДВ 20% - 61440,94грн., разом з ПДВ - 368645,62грн.

Ціни на товар, що продається за цим договором, зазначені та узгоджені сторонами у специфікації. Вартість тари (упаковки), маркування товару, доставки, монтажних робіт, зроблених у відповідності з умовами даного договору, включається у ціну товару (п.2.3 договору).

Додатком №1 до договору купівлі-продажу товару №0208/34 від 22.02.2008р. є специфікація (а.с. 14, 15,). Додаток №2 до договору купівлі-продажу товару №0208/34 від 22.02.2008р. - технічні умови по підготовці приміщення до монтажу (пусконалагоджувальним роботам) торгового, холодильного, теплового та технологічного обладнання (а.с. 16).

Згідно з п. 3.1 договору №0208/34 від 22.04.2008р. оплата за товар здійснюється покупцем у наступному порядку:

3.1.1. Перший платіж - передплата в розмірі 50% від суми договору, зазначеної в п. 2.2, що складає 153602,34грн., ПДВ 20% - 30720,47грн., разом з ПДВ - 184322,81грн., повинна бути перерахована покупцем на поточний рахунок продавця, зазначений в розділі 11 "Місцезнаходження, реквізити та підписи сторін" цього договору, протягом 5 банківських днів з дати підписання цього договору.

3.1.2. Другий платіж - передплата в розмірі 40% від суми договору, зазначеної в п. 2.2, що складає 122881,87грн., ПДВ 20% - 24576,38грн., разом з ПДВ - 147458,25грн., повинна бути перерахована покупцем на поточний рахунок продавця, зазначений в розділі 11 "Місцезнаходження, реквізити та підписи сторін" цього договору, протягом 5 банківських днів з дня направлення продавцем письмового повідомлення покупцеві про надходження товару на склад продавця у м. Києві.

3.1.3. Третій платіж - остаточна оплата в розмірі 10% від суми договору, зазначеної в п. 2.2, що складає 30720,47грн., ПДВ 20% - 6144,09грн., разом з ПДВ - 36864,56грн., повинна бути перерахована покупцем на поточний рахунок продавця, зазначений в розділі 11 "Місцезнаходження, реквізити та підписи сторін" цього договору, протягом 5 банківських днів з дати підписання акта приймання - передачі виконаних робіт (далі - акт).

3.1.4. Якщо на дату оплати проведення другого платежу за цим договором, згідно п. 3.1.2, курс Євро, встановлений НБУ збільшиться більш ніж на один відсоток порівняно з курсом Євро, встановленим НБУ на дату договору (22.02.2008р.), сума договору, вказана в п. 2.2., підлягає перерахунку шляхом множення суми договору, встановленої в п. 2.2. договору, на коефіцієнт, який розраховується за формулою: коефіцієнт = курс Євро, встановлений НБУ на дату проведення другого платежу / курс Євро, встановлений НБУ на дату договору 22.02.2008р. (1 Євро = 7,4417грн.)

3.1.5. У разі застосування умов підпункту 3.1.4. даного договору, розмір другого платежу з ПДВ розраховується за формулою: другий платіж = 147458,25грн. + (сума договору, розрахована в порядку, передбаченому п.3.1.4 договору - 368645,62грн.).

3.1.6. Зміна ціни одиниць товару на суму договору на умовах п.3.1.4 відображається у видатковій накладній та не потребує оформлення додаткової угоди до договору, а також внесення відповідних змін до специфікації.

Частиною 2 ст. 632 ЦК України передбачено, що зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору №0208/34 від 22.02.2008р., відповідач 26.02.2008р. здійснив передплату за товар по договору в розмірі 184322,81грн., що підтверджується банківською випискою (а.с.17).

31.03.2008р. позивач здійснив часткову дострокову поставку товару на суму 161653,74грн., що підтверджується видатковою накладною № Т-0868 від 31.03.2008р. підписаною представниками обох сторін підписи яких скріплені печатками (а.с.19). Товар відповідачем було отримано через уповноваженого представника, що діяв на підставі довіреності серії ЯОЕ № 517241 від 26.03.2008р. (а.с.21).

В подальшому, 15.04.2008р. відповідач перерахував позивачу грошові кошти в сумі 239000,00грн., що підтверджується банківською випискою на цю дату (а.с.18). При цьому, як вбачається з банківської виписки зазначені кошти було перераховано по трьох договорах, зокрема, №0308/34 від 21.03.2008р., №0108/5 від 23.01.2008р. та 0208/34 від 22.02.2008р.

Як вбачається із змісту позовної заяви та не заперечувалось представником відповідача в судовому засіданні 14.06.2011р. (протокол судового засідання від 14.06.2011р.) із сплачених відповідачем 15.04.2011р. коштів в сумі 239000,00грн. на виконання договору купівлі-продажу від 0208/34 від 22.02.2008р. проведено оплату в сумі 185897,03грн. Решта суми сплачена по інших договорах.

В свою чергу, позивач на виконання умов договору №0208/34 передав відповідачу решту товару на загальну суму 222909,45грн., що підтверджується видатковими накладними № Т - 1079 від 16.04.2008р. на суму 189963,17грн. (а.с.22), № Т-1930 від 07.07.2008р. на суму 15674,90грн. (а.с.24) та № Т-2351 від 11.08.2008р. на суму 17271,38грн., які підписані представниками обох сторін та скріплені печатками підприємств. Відповідач товар прийняв на підставі довіреностей: серії ЯОЕ № 517249 від 15.04.2008р. (а.с.23), серія ЯОЕ № 517160 від 04.07.2008р. (а.с. 25) та серії ЯОЕ № 517172 від 11.08.2008р.(а.с. 27).

Крім того, у зв'язку зі збільшенням офіційного курсу НБУ EUR/UAN станом на дату проведення відповідачем другого платежу (15.04.2008р.) позивач надав відповідачу коригуючу накладну від 15.04.2008р. на суму 12431,09грн. до видаткової накладної № Т-0868 від 31.03.2008р. Дана коригуюча накладна підписана представниками обох сторін та скріплена печатками підприємств (а.с.20).

Матеріали справи також свідчать про те, що на виконання умов договору №0208/34 від 22.02.2008р., після підготовки відповідачем об'єкту до виконання монтажних робіт, позивачем було виконано весь обсяг монтажних та пусконалагоджувальних робіт обладнання, що підтверджується підписаними представниками сторін та скріпленими печатками підприємств актами приймання-здачі монтажних та пусконалагоджувальних робіт від 25.04.2008р. та від 13.08.2008р. (а.с. 28, 29).

Позивач у позовній заяві зазначив, що з 25.04.2008р. і по теперішній час претензій по якості та обсягу товару та робіт, кількості та асортименту товару від відповідача не надходило. Товар позивачеві не повертався.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Пункт 1 статті 530 ЦК України передбачає, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, судом встановлено, що відповідно до умов договору купівлі-продажу товару №0208/34 від 22.02.2008р. остаточний розрахунок відповідач мав здійснити до 20.08.2008р. (включно).

Проте, відповідач свої зобов'язання щодо проведення розрахунків за договором №0208/34 від 22.02.2008р. у повному обсязі та в обумовлений строк не виконав, внаслідок чого у ТОВ “Маген-Україна” перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 26774,44грн.

Факт наявності заборгованості у ТОВ "Меген-Україна" перед ТОВ "Торгове обладнання", у тому числі, за договором №0208/34 від 22.02.2008р. на суму 26774,44грн., також підтверджується підписаним представниками сторін та скріпленим печатками підприємств актом звірки (а.с. 30).

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до вимог ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Нормою ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

На час розгляду справи, відповідач не надав доказів погашення заборгованості перед позивачем на суму 26774,44грн.

Враховуючи наведене, господарський суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача основної заборгованості в розмірі 26774,44грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Крім стягнення суми основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача 2162,43грн. - 3% річних та 9344,28грн. інфляційних.

Розглядаючи питання про обґрунтованість нарахування позивачем 3% річних, господарський суд враховує таке.

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

У відповідності до ч.2 вказаної статті, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача, який наведено у позовній заяві (а.с. 6), позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 2162,43грн., зокрема нарахованих за період з 21.08.2008р. по 30.04.2011р. на суму заборгованості 26774,44грн.

Перевіривши наведений позивачем розрахунок 3% річних, господарський суд вважає його обґрунтованим, а позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 2162,43грн. - 3% річних такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог про стягнення 9344,28грн. інфляційних, які нараховано позивачем за період з вересня 2008 року по квітень 2011 року (включно) на суму заборгованості 26774,44грн., то господарський суд, перевіривши правомірність здійснених позивачем нарахувань інфляційних втрат дійшов висновку, що розмір інфляційних нарахувань внаслідок несвоєчасного виконання відповідачем грошових зобовязань становить 9816,20грн.

Отже, враховуючи те, що заявлена позивачем до стягнення сума інфляційних нарахувань, яка визначена у розмірі 9344,28грн., є меншою ніж обґрунтовано нарахована, суд вважає позовні вимоги щодо стягнення з відповідача інфляційних нарахувань в сумі 9344,28грн. правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач позовні вимоги не оспорив, доказів сплати заборгованості суду не надав.

Враховуючи вищевикладене, позов обґрунтований, підтверджений належними доказами, що містяться в матеріалах справи та підлягає задоволенню. З відповідача підлягає стягненню на користь позивача 26774,44грн. основної заборгованості, 2162,43грн. - 3% річних та 9344,28грн. інфляційних нарахувань.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у відповідності до вимог ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

На підставі ст.ст. 509, 525, 526, 625, 655 ЦК України, ч.1 ст.173, ч. 1 ст. 193 ГК України та керуючись ст.ст. 33, 49, 82 85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Маген - Україна" (10014, м. Житомир, вул. Перемоги, 10, ідентифікаційний код 32121919)

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгове обладнання" (07300, Київська область, м. Вишгород, вул. Комсомольська, 5, ідентифікаційний код 33191589)

- 26774,44грн. основної заборгованості,

- 2162,43грн. - 3% річних,

- 9344,28грн. інфляційних нарахувань,

- 382,81грн. витрат по сплаті державного мита,

- 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Кравець С.Г.

Повний текст рішення підписано: "25" червня 2011 року.

Віддрукувати:

1 - до справи,

2 - позивачу,

3 - відповідачу (рек. з пов.).