Рішення № 16494338, 16.06.2011, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "16" червня 2011 р.Справа № 8/5007/41/11

Господарський суд Житомирської області у складі:

Головуючого судді

судді Давидюка В.К.

судді

за участю представників сторін

від позивача ОСОБА_1 - дов. від 08.04.11р.

від відповідача не з'явився

Розглянув справу за позовом Приватного підприємства "Хімінвест" (м. Київ)

до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Старосолотвинська птахофабрика" (с. Ст. Солотвин Бердичівського району)

про стягнення 302 528, 78 грн.

Позивач звернувся до господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з відповідача на свою користь 302528,78 грн. заборгованості за поставлений товар згідно договору поставки №23/04-1 від 23.04.10р., з яких 237364,80 грн. - сума основного боргу, 1683,07 грн. - пеня, 6513,36 грн. - 3% річних, 21362,83 грн. - інфляційні та 35604,72 грн. - штраф.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, зазначених в позовній заяві. Зазначив, що поставка товару по накладній №РН-000191 від 08.07.10р. відбувалась не на виконання договору поставки від 23.04.10р. Просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача в засідання суду не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений вчасно і належним чином, про що свідчить підпис уповноваженої особи відповідача на повідомленні про вручення поштового відправлення.

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами у відповідності до ст. 75 ГПК України.

Суд дослідив в судовому засіданні документи, а саме: договір поставки №23/04-1 від 23.04.10р., додаток до договору, видаткові накладні, податкові накладні, рахунок-фактуру, довіреності, акт звірки взаємних розрахунків, свідоцтва про державну реєстрацію, статут, довідку про включення до ЄДРПОУ та інші.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

23.04.10р. між сторонами був укладений договір на постачання засобів захисту рослин №24/04-1 від 13.04.10р. (а.с.11), відповідно до умов якого позивач (продавець) згідно замовлення відповідача (покупця), продає останньому засоби захисту рослин, зазначені в додатку №1 до даного договору (п.1.1 договору).

Згідно з п. 2.1 договору, асортимент, загальна кількість та ціна товару визначається в додатку №1, який є невід'ємною частиною договору.

Товар поставляється покупцю окремими партіями, згідно строку, вказаному в додатку №1. Перша партія поставляється після передоплати за товар в об'ємі, визначеному в додатку №1 (п. 2.2 договору).

Відповідно до п.3.1 даного договору, покупець зобов'язаний провести повні розрахунки, шляхом перерахування грошових коштів безпосередньо на розрахунковий рахунок продавця до 23.05.10р., або векселем, авальованим банком, у ті ж самі строки.

На виконання умов даного договору, позивач поставив відповідачеві передбачений додатком №1 (а.с.12) товар на суму 168676,80 грн., що підтверджується видатковою накладною №РН-0000033 від 23.04.10р. (а.с.14) та довіреністю ЯПО №602382 від 19.04.10р. (а.с.18).

Проте, відповідач свої зобов'язання щодо своєчасної оплати товару не виконав, внаслідок чого станом на день звернення з позовом до суду та на день розгляду справи в суді за відповідачем рахується заборгованість перед позивачем в сумі 168676,80 грн.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 ЦК України).

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст.173 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст. 712 ЦК України).

Згідно з вимогами ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення 168676,80 грн. основного боргу обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь нараховані по зазначеній вище накладній №РН-0000033 від 23.04.10р. 4934,16 грн. 3% річних, 15180,91 грн. інфляційних, 1274,83 грн. пені та 25301,52 грн. штрафу.

Відповідно до п.5.2 договору, в разі несвоєчасних розрахунків покупець сплачує продавцю пеню в розмірі 5% подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки оплати, яка нараховується на суму боргу.

Пунктом 5.3 договору передбачено, що у випадку недотримання термінів та порядку розрахунків, передбачених п.п. 3.1, 3.2, 3.3 даного договору, покупець сплачує продавцеві крім пені, штраф у розмірі 15% від суми основного боргу.

Згідно зі ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч.2 ст. 549 ЦК України).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунки вказаних зобов'язань, суд вважає, що по накладній №РН-0000033 від 23.04.10р. 3% річних, інфляційні, пеня та штраф нараховані правильно та відповідно до вимог чинного законодавства і підлягають задоволенню.

Позивач в позовній заяві також просив суд стягнути з відповідача борг по видатковій накладній №РН-000191 від 08.07.10р. в сумі 68688,00 грн., а також нараховані на зазначену суму боргу 1579,20 грн. 3% річних, 408,24 грн. пені, 10303,20 грн. штрафу та 6181,92 грн. інфляційних.

Разом з тим, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову в цій частині, оскільки строк оплати вказаної суми боргу ще не настав.

Як передбачено п. 2.1 договору, асортимент, загальна кількість та ціна товару визначається в додатку №1, який є невід'ємною частиною договору.

Однак, поставлений по видатковій накладній №РН-000191 від 08.07.10р. товар на загальну суму 68688,00 грн., а саме "раундап" в додатку №1 до договору не значиться.

Таким чином, суд вважає, що поставка товару по зазначеній вище накладній відбувалась не на виконання умов договору поставки від 23.04.10р., про що не заперечував представник позивача в засіданні суду.

Крім того, згідно п. 2.4 договору, за взаємною згодою сторін може бути проведена заміна одного препарату на інший, аналогічний за дією, про що складається окремий додаток, який є невід'ємною частиною договору.

Разом з тим, сторони не складали передбачений п.2.4 окремий додаток до договору і докази укладення такого додатку в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Вимогу про сплату боргу по зазначеній вище накладній в сумі 68688,00 грн. позивач відповідачеві не надсилав, про що не заперечував представник позивача в судовому засіданні.

Тому, оскільки строк сплати відповідачем боргу в сумі 68688,00 грн. не настав, то суд вважає позовні вимоги в цій частині необгрунтованими.

А так як суд відмовляє в задоволенні позову в частині стягнення 68688,00 грн. заборгованості, то і відсутні правові підстави для нарахування на зазначену суму боргу по накладній №РН-000191 від 08.07.10р. 3% річних в сумі 1579,20 грн., пені в розмірі 408,24 грн., штрафу в розмірі 10303,20 грн. та інфляційних в сумі 6181,92 грн.

Таким чином суд відмовляє в задоволенні позову і в цій частині.

Відповідно до вимог ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач позов щодо підстав та предмету не оспорив, доказів сплати відповідачеві боргу в сумі 168676,80 грн. суду не надав, в акті звірки взаємних розрахунків суму боргу визнав.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Це положення кореспондується зі ст.193 Господарського кодексу України, згідно якої суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 168676,80 грн. основного боргу, 4934,16 грн. 3% річних, 15180,91 грн. інфляційних, 1274,83 грн. пені та 25301,52 грн. штрафу обгрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи та підлягають задоволенню. А в частині стягнення 68688,00 грн. основного боргу, 1579,20 грн. 3% річних, 408,24 грн. пені, 10303,20 грн. штрафу та 6181,92 грн. інфляційних суд відмовляє в задоволенні позову.

Витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно до обгрунтовано заявлених позовних вимог, оскільки він спонукав позивача звернутись з позовом до суду.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Старосолотвинська птахофабрика", 13320, Житомирська область, Бердичівський район, с. Ст. Солотвин, пров. Лісний, 7, код ЄДРПОУ 30825186

на користь Приватного підприємства "Хімінвест", 01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 26, код ЄДРПОУ 32424590

- 168676,80 грн. - основного боргу;

- 1274,83 грн. - пені;

- 4934,16 грн. - 3% річних;

- 15180,91 грн. - інфляційних;

- 25301,52 грн. штрафу;

- 2153,68 грн. - витрат, пов'язаних зі сплатою державного мита;

- 168,01 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Відмовити в задоволенні позову в частині стягнення 68688,00 грн. основного боргу, 1579,20 грн. 3% річних, 408,24 грн. пені, 10303,20 грн. штрафу та 6181,92 грн. інфляційних

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяДавидюк В.К.

Дата підписання:22/06/11

Віддрукувати:

1 - в справу

2 - позивачу

3 - відповідачу (рек. з пов. про вручення)