Рішення № 16494332, 16.06.2011, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

від "16" червня 2011 р. справа № 18/5007/44/11 Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Соловей Л.А.,

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: ОСОБА_1 фізична -особа підприємець;

розглянув справу за позовом Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Колядинець" (с.Колядинець Л-Долинський район Сумська область)

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (м.Житомир)

про стягнення 18000,00 грн.,

Позивачем пред'явлено позов про стягнення з відповідача 18000,00грн. заборгованості, з яких: 15870,00грн. основного боргу, який виник внаслідок попередньої оплати за недопоставлений товар, та 2130,00грн. затрати на судові засідання, а саме, як зазначає позивач у позовній заяві: оплата авто, командировочна заробітна плата та штрафні санкції згідно закону. В позовній заяві позивач альтернативно просить стягнути з відповідача або зобов'язати останнього допоставити норію в зборі на суму 15870,00грн. Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що сума боргу виникла у зв'язку із недопоставкою відповідачем товару, який був оплачений позивачем у повному обсязі згідно виставленого рахунку.

Представник позивача в судове засідання не з'явився. На адресу господарського суду від позивача надійшли письмові пояснення, в яких позивач просить здійснювати розгляд справи без участі повноважного представника. Позивач не надав суду правового обґрунтування вимоги про стягнення з відповідача 2130,00грн. (з посиланням на конкретні норми закону, якими передбачено стягнення затрат на судові засідання, таких як оплата авто, командировочна заробітна плата та штрафні санкції згідно закону).

Відповідач письмового відзиву на позовну заяву не надав, в судовому засіданні проти позову заперечив та повідомив, що позивачем дійсно було проведено попередню оплату на суму 41550,00грн., згідно накладної від 06.09.2010р. СВК "Колядинець" поставлено товару на загальну суму 28500,00грн. Разом з тим, залишок передоплати у розмірі 13050,00грн. перераховано позивачу згідно платіжних доручень №1 від 09.11.2010р., на суму 2000,00грн., №1 від 30.05.2011р. на суму 2000,00грн., №10 від 10.06.2011р., №11 від 14.06.2011р. на суму 7050,00грн.

Відповідно до ст.75 ГПК України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі усної домовленості щодо поставки товару згідно рахунку-замовлення №234 від 25.08.2010р. (а.с.6) СВК "Колядинець" (позивач) здійснило ФОП ОСОБА_1 (відповідач) попередню оплату за товар на загальну суму 41550,00грн.

Факт здійснення попередньої оплати підтверджується платіжним дорученням №523 від 26.08.2010р. (а.с.7), з якого вбачається, що позивач перерахував відповідачу 41550,00грн. , зазначивши в графі "призначення платежу" "за запасні частини згідно рахунку №234 від 25.08.2010р.

Відповідач в свою чергу свої зобов'язання по поставці товару виконав не в повному обсязі, поставивши позивачу через службу доставки "Міст Експрес" запасні частин згідно накладної №400 від 06.09.2010р. на загальну суму 28500,00грн. (а.с.40). Факт поставки не заперечується позивачем, що вбачається із позовної заяви.

Оскільки відповідач частково виконав свої зобов'язання по поставці товару, за останнім утворилась заборгованість за недопоставлену норію згідно рахунку, як зазначає позивач у позовній заяві, у розмірі 15870,00грн.

У звязку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо поставки решти товару, позивач направив ФОП ОСОБА_1 претензії від 28.09.2010р. та від 15.02.2011р. (а.с.8-9), які відповідач залишив без відповіді та задоволення, чим спонукав позивача звернутись з позовом до суду.

Дослідивши в сукупності всі обставини та матеріали справи, господарський суд приходить до висновку про часткове задоволення позову з огляду на наступне.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

У відповідності до ч.1 ст.175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч.1 ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Абз.1 ч.1 ст.207 ЦК України передбачено: правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Беручи до уваги, що відповідач виставив СВК "Колядинець" для оплати рахунок від 25.08.2010р., а останній, в свою чергу, оплатив його, що підтверджується платіжним дорученням і не заперечується представником відповідача у засіданні суду, суд дійшов висновку, що між позивачем та відповідачем правочин вчинено у письмовій формі.

На підставі вчиненого правочину між позивачем та відповідачем виникли правовідносини, які за своєю правовою природою є відносинами з поставки товару.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст.712 ЦК України).

Статтею 663 ЦК України встановлено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Слід зазначити, що сторони не передбачили строки поставки товару.

Згідно статті 670 ЦК України якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, а б о вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Приписами ч.2 ст.693 ЦК України передбачено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Позивач просить у позовній заяві повернути суму оплаченого але недопоставленого товару на суму 15870грн..

Судом встановлено, що відповідач через службу доставки "Міст Експрес" здійснив поставку запасних частин згідно накладної №400 від 06.09.2010р. на загальну суму 28500,00грн. (а.с.40). З накладної вбачається, що замість загрузочної норії з коробами вартістю 15870грн. (поставка якої передбачалась рахунком-замовленням (а.с.6), відповідач поставив позивачу електродвигун вартістю 2820,00грн.

Позивач не відмовився від прийняття товару, який не був передбачений рахунком-замовленням, а саме електродвигуна вартістю 2820,00грн., не повернув його відповідачу.

Таким чином, попередньо оплачено товар на загальну суму 41550,00грн., фактично поставлено товар на суму 28500,00грн.

Отже, відповідачем недопоставлено товару на суму 13050,00грн. (41550,00грн. - 28500,00грн).

Проте позивач у позовній заяві вказує, що вартість недопоставленого товару складає 15870,00грн. (а.с.2). Однак, з врахуванням викладених обставин, сума 2820,00грн. (15870,00грн. - 13050,00грн.) заявлена безпідставно та не підлягає задоволенню.

Наданими відповідачем доказами підтверджується, що 09.11.2010р. (тобто до подачі позову до суду) ФОП ОСОБА_1 згідно платіжного доручення №1 (а.с.42) здійснив часткове повернення коштів на суму 2000,00грн., в призначенні платежу вказавши "повернення згідно рахунку №234 від 25.08.2010р.", однак дана оплата не була врахована позивачем у позовній заяві, таким чином суд відмовляє в позові в частині стягнення 4820,00грн. (2820,00грн. + 2000,00грн.).

Отже, станом на день пред'явлення позову заборгованість відповідача перед позивачем складала 11050,00грн. (13050,00грн. - 2000,00грн.).

Під час розгляду справи в суді відповідач сплатив позивачу суму основного боргу у розмірі 11050,00грн., що підтверджується платіжними дорученнями №1 від 30.05.2011р. на суму 2000,00грн., №10 від 10.06.2011р. на суму 2000,00грн. та №11 від 14.06.2011р. на суму 7050,00грн., зазначивши в призначенні платежу "повернення згідно рахунку №234 від 25.08.2010р." (а.с.43-45), тому провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 11050,00грн. необхідно припинити за відсутністю предмету спору відповідно до ч.1 п.1-1 ст.80 ГПК України.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 2130,00грн. затрат на судові засідання (плата авто, командировочна заробітна плата та штрафні санкції згідно закону).

Приписами ст.44 ГПК України передбачено склад судових витрат, які складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Вказаною нормою не передбачено відшкодування витрат, понесених на відрядження представників до суду, та витрат, понесених на поштову кореспонденцію, пов'язаних з розглядом справи.

Інфляційні у розмірі 1444,18грн. та 3% річних в сумі 357,08грн., які позивач просить стягнути з відповідача у письмових поясненнях на ухвалу (а.с.18) та відзиві на ухвалу (а.с.31) не приймаються судом до уваги, оскільки вказані суми не заявлені позивачем відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України, зокрема, ні у позовній заяві, ні у оформленій відповідно до ст.22 ГПК України заяві.

Крім того, інфляційні та річні не є тотожним поняттям штрафних санкцій, які позивач (без конкретизації природи вказаних сум та без надання відповідних розрахунків) при поданні позовної заяви просив стягнути з відповідача.

За таких обставин, господарський суд відмовляє в позові в частині стягнення 2130,00грн. затрат на судові засідання (плата авто, командировочна заробітна плата та штрафні санкції згідно закону).

Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи викладене, в частині стягнення основного боргу в сумі 11050,00грн. провадження у справі слід припинити за відсутністю предмету спору згідно п. 1-1 ст. 80 ГПК України.

В позові в частині стягнення 4820,00грн. основного боргу та 2130,00грн. затрат на судові засідання (плата авто, командировочна заробітна плата та штрафні санкції згідно закону) слід відмовити за необґрунтованістю.

Витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно розміру обґрунтовано заявлених позовних вимог, оскільки він спонукав позивача звернутись з позовом до суду.

Керуючись ст.ст.32, 33, 34, 43, 44, 49, 80, 8285 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Припинити провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 11050,00грн.

2. В позові відмовити в частині стягнення 4820,00грн. основного боргу та 2130,00грн. затрат на судові засідання (плата авто, командировочна заробітна плата та штрафні санкції згідно закону).

3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1)

на користь Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Колядинець" (42523, Сумська обл., с.Колядинець, код 31622896)

- 110,50грн. витрат по сплаті державного мита;

- 144,88грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання мотивованого рішення, оформленого відповідно до ст.84 ГПК України.

Суддя Соловей Л.А.

Повне рішення складено 21 червня 2011 року

Віддрукувати: 3 прим.

1 - в справу 2 - позивачу (рек. з повід.) 3- відповідачу