Рішення № 16494312, 23.06.2011, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "23" червня 2011 р.Справа № 20/5007/51/11

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Гнисюка С.Д.

за участю представників сторін

від позивача ОСОБА_1 довіреність № 48 від 27.04.2011р.

від відповідача не з'явився

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгове обладнання" (м.Вишгород Київська область)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Маген-Україна" (м. Житомир)

про стягнення 15658,76 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгове обладнання" звернулося до господарського суду Житомирської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Маген - Україна" про стягнення 15658,76 грн. з яких: 10736,55грн. - основна заборгованість, 3961,79грн. - інфляційні нарахування, 960,42грн. - 3% річних.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 12.05.2011р. позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 20/5007/51/11.

Ухвалами господарського суду Житомирської області від 26.05.2011р. та від 14.06.2011р. розгляд справи відкладався на підставі ст. 77 ГПК України.

22.06.2011р. на адресу господарського суду Житомирської області через загальний відділ від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи з посиланням на зайнятість представника у розгляді іншої справи.

Відповідно до ст. 77 ГПК України суд відкладає розгляд справи але в межах строку вирішення спору, встановленого ст. 69 ГПК України, коли спір не може бути вирішено в даному засіданні, в тому числі і через неявку в засідання суду представників сторін.

Клопотання відповідача про відкладення розгляду справи задоволенню не підлягає, оскільки, суд не зобовязував явку в засідання суду конкретного представника відповідача, тому у разі зайнятості одного представника, відповідач не позбавлений права надіслати до суду іншого.

Представник позивача в судовому засіданні 23.06.2011р. позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав зазначених у позовній заяві.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилався на невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань передбачених договором купівлі-продажу №0108/5 від 23.01.2008р., в частині оплати за фактично отриманий товар.

Клопотання щодо продовження строку розгляду справи в більш тривалий термін ніж передбачено ч. 3 ст. 69 ГПК України суду не надав. Про відкладення розгляду справи заперечив.

Відповідач не скористався своїм правом надання письмового відзиву на позовну заяву та правом на участь в судовому засіданні: повноважного представника в судове засідання не направив, хоча про час та місце розгляду справи належним чином був повідомлений (підтвердженням чого є, зокрема, підпис його уповноваженого представника у розписці господарського суду Житомирської області про відкладення розгляду справи (а.с.109). Вимог ухвал господарського суду Житомирської області від 12.05.2011р., від 26.05.2011р. та від 14.06.2011р. не виконав.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950р., ратифікованої Україною 17.07.1997р., кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обовязків цивільного характеру.

Враховуючи викладене, господарський суд Житомирської області визнав за можливе розглянути справу за наявними в матеріалах справи документами у відповідності до ст.75 ГПК України.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, господарський суд Житомирської області, -

ВСТАНОВИВ:

23.01.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгове обладнання" (далі - позивач, продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Маген - Україна" (далі - відповідач, покупець) був укладений договір купівлі-продажу №0108/5 (далі - договір).

У відповідності до ст.11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків сторін є укладення між ними договору.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом 1.1 договору сторони узгодили, що продавець зобов'язується передати товар у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар, яким є обладнання та супутня йому продукція (далі - товар або обладнання) в кількості, асортименті та за ціною відповідно до специфікації від 23.01.2008р. (далі - специфікація або додаток №1), яка є невід'ємною частиною цього договору.

Згідно із п. 1.2 договору, в рамках цього договору продавец зобов'язався здійснити монтажні роботи, які включають пусконалагодження обладнання та інструктаж покупця на обладнанні на об'єкті покупця, що знаходяться за адресою: м. Житомир, вул. Кібальчича, 9 (далі - роботи). Строк виконання робі 10 робочих днів з дати підписання сторонами акту про готовність об'єкта до установки та пуску обладнання.

Відповідно до 2.1 договору, ціна товару, що продається за цим договором, встановлюється в національній валюті України.

Пунктом 2.2 договору, сторони узгодили, що загальна вартість товару складається з ціни всіх одиниць товару, що продається за цим договором, та становить 89481,23грн., ПДВ 20% - 17894,25грн., разом з ПДВ - 107365,48грн.

Ціни на товар, що продається за цим договором, зазначені та узгоджені сторонами у специфікації. Вартість тари (упаковки), маркування товару, доставки, монтажних робіт, зроблених у відповідності з умовами даного договору, включається у ціну товару (п.2.3 договору).

Згідно із підпунктом 3.1.1 п. 3.1 договору, перший платіж - передплата в розмірі 50% від суми договору, зазначеної в п. 2.2, що складає 44735,61грн., ПДВ 20% - 8947,13грн., разом з ПДВ - 53682,74грн., повинна бути перерахована покупцем на поточний рахунок продавця, зазначений в розділі 11 "Місцезнаходження, реквізити та підписи сторін" цього договору, протягом 5 банківських днів з дати підписання цього Договору.

Другий платіж - в розмірі 40% від суми договору, зазначеної в п. 2.2, що складає 35788,50грн., ПДВ 20% - 7157,70грн., разом з ПДВ - 42946,70грн., повинна бути перерахована покупцем на поточний рахунок продавця, зазначений в розділі 11 "Місцезнаходження, реквізити та підписи сторін" цього договору, протягом 5 банківських днів з дня направлення продавцем письмового повідомлення покупцеві про надходження товару на склад продавця у м. Києві (підпункт 3.1.2 п. 3.1 договору).

Третій платіж - в розмірі 10% від суми договору, зазначеної в п. 2.2, що складає 8947,12грн., ПДВ 20% - 1789,42грн., разом з ПДВ - 10736,54грн., повинна бути перерахована покупцем на поточний рахунок продавця, зазначений в розділі 11 "Місцезнаходження, реквізити та підписи сторін" цього договору, протягом 5 банківських днів з дати підписання акта приймання - передачі виконаних робіт (далі - акт) (підпункт 3.1.3 п. 3.1 договору).

В пункті 3.1.4 п.3.1 договору сторони передбачили, що якщо на дату оплати відповідачем другої передплати по договору (п. 3.1.2) курс Євро, встановлений НБУ збільшиться більш ніж на один відсоток порівняно з курсом Євро, встановленим НБУ на дату договору (23.01.2008р.), сума договору підлягає перерахунку шляхом множення суми договору, встановленої в п. 2.2. договору, на коефіцієнт, який розраховується за формулою: коефіцієнт = курс Євро, встановлений НБУ на дату проведення другого платежу / курс Євро, встановлений НБУ на дату договору 23.01.2008р. (1 Євро = 7,3211грн.)

У разі застосування умов підпункту 3.1.4 п.3.1 договору, розмір другого платежу розраховується за формулою: другий платіж = 42946,20грн. + (сума договору, розрахована в порядку, передбаченому п.3.1.4 договору - 107365,48грн.) (пункт 3.1.5 п. 3.1 договору).

Зміна ціни одиниці товару на суму договору на умовах п.3.1.4 відображається у видатковій накладній та не потребує оформлення додаткової угоди до договору, а також внесення відповідних змін до специфікації, (підпункт 3.1.6 п.3.1 договору).

Частиною 2 ст. 632 ЦК України передбачено, що зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору 25.01.2008р. відповідач здійснив першу передплату за товар по договору в розмірі 53682,74грн., що підтверджується банківською випискою на цю дату (а.с.13).

31.03.2008р. позивач здійснив часткову дострокову поставку товару на суму 53301,17грн., що підтверджується видатковою накладною № Т - 0866 від 31.03.2008р. підписаною представниками обох сторін підписи яких скріплені печатками (а.с.15) (оригінал накладної оглянуто в судовому засіданні та її копія міститься в матеріалах справи). Відповідач товар прийняв за довіреністю на отримання матеріальних цінностей серії ЯОЕ № 517241 від 26.03.2008р. (а.с.16) (оригінал довіреності оглянуто в судовому засіданні та її копія міститься в матеріалах справи).

Позивач зазначив , що 15.04.2008р. відповідач здійснив оплату в розмірі 53102,97грн., що підтверджується банківською випискою на цю дату (а.с.14).

Як свідчать матеріали справи, на виконання умов договору позивач передав відповідачу решту обсягу товару на загальну суму 59178,80грн. підтвердженням чого є видаткові накладні № Т - 1077 від 16.04.2008р. на суму 52772,05грн. (а.с.18) та № Т - 2350 від 11.08.2008р. на суму 6406,75грн. (а.с.58), які підписані представниками обох сторін та підписи яких скріплені печатками (оригінали оглянуто в судовому засіданні та їх копії міститься в матеріалах справи). Відповідач товар прийняв за довіреністю на отримання матеріальних цінностей серії ЯОЕ № 517249 від 15.04.2008р. (а.с.19) та серії ЯОЕ № 517172 від 11.08.2008р. (оригінали оглянуто в судовому засіданні та їх копії міститься в матеріалах справи).

Крім того, у зв'язку зі збільшенням офіційного курсу НБУ EUR/UAN станом на дату проведення відповідачем другого платежу (15.04.2008р.) позивач надав відповідачу коригуючу накладну від 15.04.2008р. на суму 5042,29грн. до видаткової накладної № Т - 0866 від 31.03.2008р. підписану представниками обох сторін підписи яких скріплені печатками (а.с.17) (оригінал оглянуто в судовому засіданні та її копія міститься в матеріалах справи).

25.04.2008р. на виконання договору, після підготовки відповідачем об'єкту до виконання монтажних робіт позивачем на об'єкті відповідача було виконано весь обсяг монтажних робіт обладнання, яке підлягає монтажу підтвердженням чого є акт приймання-передачі виконаних робіт підписаний представниками обох сторін та підписи яких скріплені печатками (а.с.22).

Позивач у позовній заяві зазначив, що з 25.04.2008р. по теперішній час претензій по якості та обсягу товару та робіт, кількості та асортименту товару від відповідача не надходило. Товар позивачеві не повертався.

Таким чином, судом встановлено, що відповідно умов договору остаточний розрахунок відповідач мав здійснити до 06.05.2008р. (включно).

Свої зобов'язання відповідач належним чином не виконав, в наслідок чого утворилась заборгованість в сумі 10736,55грн., доказів сплати заборгованості суду ані позивачем, ані відповідачем не надано.

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст.173 ГК України).

Відповідно до абзацу 1 ч.1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин, повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться.

З приписами абзацу 2 ч.1 ст.193 ГК України кореспондуються положення статті 526 ЦК України щодо належного виконання сторонами зобов'язання.

Окрім того, відповідно до ч.7 ст.193 ГК України та ч.1 ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, крім випадків, передбачених законом або договором.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Пункт 1 статті 530 ЦК України передбачає, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача на свою користь інфляційних нарахувань за період з 07.05.2008р. по 30.04.2011р. в сумі 3961,79грн., та 3% річних від простроченої суми за період з 07.05.2008р. по 30.04.2011р. в сумі 960,42грн.

Згідно ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок заявленої до стягнення суми 3% річних за вказаний позивачем період, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних в сумі 960,42грн. є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Разом з тим, здійснивши перерахунок заявленої до стягнення суми інфляційних нарахувань за вказаний позивачем період, суд дійшов висновку, що розмір інфляційних нарахувань внаслідок несвоєчасного виконання відповідачем грошових зобовязань становить 4155,04грн. Проте, заявлена позивачем до стягнення сума інфляційних нарахувань, яка визначена у розмірі 3961,79грн., менша ніж розмір суми розрахованої судом, у звязку з чим, суд вважає позовні вимоги щодо стягнення з відповідача інфляційних нарахувань в сумі 3961,79грн. правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідач позовні вимоги не оспорив, доказів погашення заборгованості суду не надав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що позов обґрунтований, підтверджений належними доказами, що містяться в матеріалах справи та підлягає задоволенню.

Судові витрати на підставі статей 44, 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд Житомирської області,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Маген - Україна" (10014, м. Житомир, вул. Перемоги, 10, ідентифікаційний код 32121919) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгове обладнання" (07300, Київська область, м. Вишгород, вул. Комсомольська, 5, ідентифікаційний код 33191589) 10736,55грн. (десять тисяч сімсот тридцять шість гривень 55 коп.) - основної заборгованості, 3961,79грн. (три тисячі дев'ятсот шістдесят одну гривню 79 коп.) - інфляційних нарахувань, 960,42грн. (дев'ятсот шістдесят гривень 42 коп.) - 3% річних, 156,59грн. (сто п'ятдесят шість гривень 59 коп.) - державного мита, 236,00грн. (двісті тридцять шість гривень 00коп.) - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським

СуддяГнисюк С.Д.

Віддрукувати: 3 прим.

1 - в справу

2 - позивачу

3 - відповідачу (рек. з пов.)