Рішення № 16494281, 14.06.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 101

РІШЕННЯ

Іменем України

14.06.2011Справа №5002-7/1395-2011

За позовом Фонду майна Автономної Республіки Крим (95015, м. Сімферополь, вул. Севастопольська, 17, ідентифікаційний код 00036860)

До відповідача: ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)

Про розірвання договору купівлі-продажу та повернення майна.

Суддя І. І. Дворний

представники:

Від позивача не зявився.

Від відповідача - ОСОБА_2, предст., дов. №152744 від 06.06.2011 р.

Сутьспору: Фонд майна Автономної Республіки Крим звернувся до господарського суду АР Крим з позовом до ОСОБА_1, в якому просить суд:

- розірвати укладений між сторонами 17.07.1998 р. договір №7179 купівлі-продажу обєкту незавершеного будівництва двоповерхового виробничо-складського корпусу СП «КриммедХирана», розташованого в м. Сімферополі по вул. Глинки, на земельній ділянці площею 0,44 га;

- зобовязати відповідача повернути за актом приймання-передачі обєкт незавершеного будівництва двоповерховий виробничо-складський корпус СП «КриммедХирана», розташований в м. Сімферополі по вул. Глинки, на земельній ділянці площею 0,44 га, Фонду майна АР Крим.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 17.07.1998 р. між Фондом майна АР Крим та ОСОБА_1 був укладений договір купівлі-продажу, умовами якого був передбачений обовязок відповідача завершити будівництво обєкта - двоповерхового виробничо-складського корпусу СП «КриммедХирана», розташованого в м. Сімферополі по вул. Глинки, на земельній ділянці площею 0,44 га, до 2004 року. Фонд майна АР Крим зазначає, що в подальшому строк завершення будівництва неодноразово продовжувався, зокрема, до 31.12.2010 р., однак навіть у цей строк відповідач свій обовязок не виконав, про що свідчить акт перевірки від 14.02.2011 р., у звязку з чим позивач просить розірвати зазначений договір через порушення відповідачем приватизаційних умов, а також зобовязати відповідача повернути обєкт Фонду майна АР Крим.

Відповідач проти позову заперечував з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву, про цьому посилаючись на відсутність вини в порушенні строку завершення будівництва. Так, ОСОБА_1 зазначає, що рішенням Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради №587 від 26.03.2004 р. був наданий дозвіл на розробку проекту реконструкції обєкта незавершеного будівництва та проекту землеустрою з відведення земельної ділянки строком на 1 рік, який в подальшому продовжений не був, не зважаючи на багаторазові звернення.

Позивач у судове засідання не зявився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був проінформований належним чином рекомендованою кореспонденцією.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобовязує сторін добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін це право, а не обовязок, справа може розглядатись без їх участі, якщо неявка цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, підстав для відкладення розгляду справи судом не вбачається.

Розгляд справи відкладався у порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

За клопотанням позивача ухвалою ГС АР Крим від 17.05.2011 р. строк розгляду справи був продовжений на пятнадцять днів в порядку статті 69 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника відповідача, суд

ВСТАНОВИВ :

17.07.1998 р. між Фондом майна АР Крим (продавець) та ОСОБА_1 (Покупець) був укладений договір купівлі-продажу обєкта незавершеного будівництва, пунктом 1.1 якого передбачено, що Продавець зобовязується передати у власність Покупцеві обєкт незавершеного будівництва двоповерховий виробничо-складський корпус СП «КриммедХирана», який знаходиться за адресою: Україна, Автономна Республіка Крим, вул. Глинки, на земельній ділянці площею 0,44 га. Покупець зобовязується прийняти обєкт незавершеного будівництва, сплатити за нього ціну відповідно до умов, що визначені в цьому договорі.

Зазначений в цьому договорі обєкт продано за 10000,00 грн. Податок на додану вартість 2000,00 грн. Підлягає до оплати 12000 грн. (п. 1.5 Договору).

Згідно з пунктом 3.2 Договору передача обєкта приватизації Продавцем і прийняття обєкта приватизації Покупцем посвідчується актом прийому-передачі, який підписується сторонами.

Відповідний акт був підписаний між сторонами 20.07.1998 р. (а. с. 9).

Згідно з пунктом 4 Указу Президента України «Про приватизацію об'єктів незавершеного будівництва» від 14.10.1993 р. №456/93, який був чинним на момент укладення між сторонами договору купівлі-продажу, обов'язковою умовою продажу об'єкта незавершеного будівництва, щодо якого органом приватизації було прийнято рішення про збереження його первісного призначення, є завершення будівництва відповідного об'єкта зі збереженням його первісного призначення. Аналогічні умови закріплені в статті 19 чинного Закону України «Про особливості приватизації об'єктів незавершеного будівництва».

Обовязки відповідача за вищевказаним договором були встановлені в пункті 5.6, яким передбачено, що Покупець зобовязаний завершити будівництво обєкту до 2004 року, з можливою зміною профілю.

Матеріали справи свідчать, що в подальшому строк завершення будівництва сторонами неодноразово продовжувався, зокрема, договором про внесення змін №2 від 12.11.2009 р. до 31.12.2010 р.

Відповідно до пункту 2.2.10 Порядку здійснення державними органами приватизації контролю за виконанням умов договорів купівлі-продажу об'єктів приватизації, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 19 серпня 1998 р. N 1649 (з наступними змінами та доповненнями) при перевірці виконання умов договору щодо добудови об'єкта незавершеного будівництва (та окремих його етапів, відображених у договорі) необхідно керуватися положеннями:

- Земельного кодексу України;

- Закону України "Про архітектурну діяльність";

- Закону України "Про планування і забудову територій";

- Закону України "Про місцеве самоврядування".

Слід використовувати документи, видані органом місцевого самоврядування чи відповідним органом виконавчої влади про:

- вибір місця розташування земельної ділянки (землевідведення) (ст. 151 Земельного кодексу України);

- погодження проекту відведення земельної ділянки (п. 6 ст. 123 Земельного кодексу України);

- надання земельної ділянки у користування (ст. 123 Земельного кодексу України);

- містобудівні умови і обмеження забудови земельних ділянок (пп. 9 п. "а" частини 1 ст. 31 ЗУ "Про місцеве самоврядування"; абзаци другий та четвертий ст. 24 ЗУ "Про планування і забудову територій");

- дозвіл на виконання підготовчих робіт (абзаци перший - десятий ст. 28 ЗУ "Про планування і забудову територій");

- розробку та погодження проектної документації на будівництво (проекту) (ЗУ "Про архітектурну діяльність");

- дозвіл на виконання будівельних робіт (абзаци перший - сімнадцятий ст. 29 ЗУ "Про планування і забудову територій");

- прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів у порядку, встановленому законодавством (пп. 1 п. "б" частини 1 ст. 31 ЗУ "Про місцеве самоврядування"; ст. 301 ЗУ "Про планування і забудову територій").

Згідно з пунктами 3.1, 3.2 вищевказаного Порядку результати перевірок оформлюються актами перевірок, форми яких затверджено наказом Фонду від 15.08.97 N 885 "Про затвердження типових актів перевірки виконання умов договорів купівлі-продажу" (зареєстрований у Міністерстві юстиції України 12.09.97 за N 394/2198), з урахуванням вимог інструктивного листа Фонду від 21.10.97 N 10-23-10008, та наказу Фонду від 09.08.2002 N 1432 "Про затвердження форм актів поточної та підсумкової перевірок виконання умов договорів купівлі-продажу об'єктів незавершеного будівництва" (зареєстрований у Міністерстві юстиції України 18.09.2002 за N 767/7055).

У разі неявки покупця для участі у перевірці, відмови його та/або представника підприємства від підписання акта перевірки, представник органу приватизації, що проводить перевірку, може здійснити оформлення акта перевірки за підписом (підписами) представників інших органів (за погодженням з ними): органу місцевого самоврядування, бюро технічної інвентаризації тощо. Можливим у такому випадку є також оформлення акта перевірки комісією, створеною органом приватизації.

Листом №03/101 від 21.01.2011 р. (а. с. 13) Фонд майна АР Крим повідомив ОСОБА_1 про необхідність проведення перевірки виконання умов договору купівлі-продажу від 17.07.1998 р. та зазначив про необхідність надання документів, що підтверджують завершення будівництва обєктів приватизації.

Відповідь на вказаний лист Фондом майна отримана не була.

14.02.2011 р. позивачем була проведена перевірка виконання умов договору купівлі-продажу, в ході якої було встановлено, що договірні обовязки відповідачем не виконані, будівництво обєкта не завершено.

Результати перевірки були оформлені відповідним актом від 14.02.2011 р., який був направлений ОСОБА_1 разом із супровідним листом №03/268 від 17.02.2011 р.

Відповідно до пункту 3.4 Порядку здійснення державними органами приватизації контролю за виконанням умов договорів купівлі-продажу об'єктів приватизації, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 19 серпня 1998 р. N 1649 (з наступними змінами та доповненнями) у разі незгоди покупця або підприємства з висновками, зробленими перевіряючим у результаті перевірки і відображеними в акті перевірки, їх оскарження здійснюється у Порядку оскарження результатів перевірки виконання умов договору купівлі-продажу об'єкта приватизації у державному органі приватизації, затверджений наказом Фонду від 07.04.2005 N 878, зареєстрованим у Міністерстві юстиції 26.04.2005 за N 436/10716.

Згідно з приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством для доведення фактів такого роду.

Однак, відповідач не надав суду доказів, що результати перевірки, зафіксовані Фондом майна АР Крим в акті від 14.02.2011 р., були оскаржені ним в порядку №878 шляхом подання відповідної заяви до органу приватизації, наслідком розгляду якої є рішення комісії, оформлене протоколом.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем умов договору купівлі-продажу від 17.07.1998 р. в частині завершення будівництва обєкта у встановлений строк.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобовязання внаслідок односторонньої відмови від зобовязання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Пунктом 4.1 Порядку N1649передбачено, що у разі виявлення в результаті перевірки факту порушення умови (умов) договору, органом приватизації застосовуються до покупця санкції, передбачені чинним законодавством та/або умовами договору.

У вищевказаній статті 19 Закону України «Про особливості приватизації об'єктів незавершеного будівництва» закріплено, що у разі невиконання умов, зазначених у цій статті, договір купівлі-продажу підлягає розірванню в установленому законодавством порядку. При цьому покупець, з яким розірвано договір купівлі-продажу, повертає об'єкт приватизації в державну власність за актом приймання-передачі, а також відшкодовує державі збитки, завдані невиконанням умов договору.

Частиною 5 статті 27 Закону України «Про приватизацію державного майна» закріплено, що на вимогу однієї із сторін договір купівлі-продажу може бути розірвано або визнано недійсним за рішенням суду в разі невиконання іншою стороною зобов'язань, передбачених договором купівлі-продажу, у визначені строки.

Згідно з пунктом 4.1 Порядку здійснення державними органами приватизації контролю за виконанням умов договорів купівлі-продажу об'єктів приватизації, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 19 серпня 1998 р. N 1649 (з наступними змінами та доповненнями) у разі, коли за результатами контролю за виконанням покупцем умов договору орган приватизації приймає рішення про необхідність розірвання договору і за відсутності при цьому пропозиції або згоди покупця на його розірвання орган приватизації порушує питання про розірвання договору та повернення об'єкта приватизації у державну власність у судовому порядку.

Суд погоджується з твердженнями відповідача про те, що розірвання договору купівлі-продажу обєкта приватизації є санкцією за договірне порушення, що передбачає необхідність наявності повного складу цивільного правопорушення, однак не може погодитися з посиланням ОСОБА_1 на відсутність його вини в порушенні строку завершення будівництва з наступних підстав.

У п. 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 01.07.98 р. у справі N 01/1501-97 (1-8/98) зазначено, що положення частини п'ятої статті 29 Закону України «Про приватизацію державного майна» регулює наслідки невиконання умов угоди купівлі-продажу. Як окрема юридична категорія угод вони мають назву «угоди приватизації» (стаття 27 Закону) і є особливими договорами купівлі-продажу державного майна, на які поширюються також відповідні норми цивільного законодавства про угоди, якщо інше не випливає із законодавства про приватизацію. Невиконання або часткове невиконання умов договору купівлі-продажу державного майна регулюється нормами зобов'язального права.

Виходячи з наведеного, суд зазначає, що спірний договір купівлі-продажу є особливим договором купівлі-продажу державного майна (угодою приватизації), невиконання або часткове невиконання умов якого регулюється нормами зобов'язального права, зокрема ЦК України.

Відповідач стверджує, що ним вжиті всі заходи для виконання зобовязань за спірним договором, однак порушення договірного обовязку по завершенню будівництва у встановлений строк відбулося через зволікання з боку Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради з наданням дозволу на реконструкцію обєкта незавершеного будівництва та дозволу на складання проекту землеустрою з відведення земельної ділянки.

Однак, суд вважає, що вказані обставини не звільняють відповідача від допущеного ним договірного порушення, оскільки відповідно до статті 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно з частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Частина 1 статті 614 Цивільного кодексу України закріплює, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (ч. 2 ст. 193 ГК України).

Отже, передумовою звільнення боржника від відповідальності за допущене ним договірне порушення (у даному випадку порушення строку завершення будівництва) є вжиття ним всіх залежних від нього заходів задля запобігання такому порушенню.

Проте, всупереч вимогам статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, відповідач не надав суду доказі вжиття ним таких заходів. Зокрема, в матеріалах справи відсутні докази оскарження ОСОБА_1 дій або бездіяльності Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради по ненаданню дозволу (продовження строку його дії тощо) на реконструкцію обєкта незавершеного будівництва та дозволу на складання проекту землеустрою з відведення земельної ділянки.

В будь-якому разі, суд звертає увагу на те, що викладені відповідачем обставини згідно з пунктом 3.1 Положення про внесення змін до договорів купівлі-продажу державного майна, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 29 жовтня 1998 р. N 2041 (з наступними змінами та доповненнями), є підставою для внесення змін до укладеного між сторонами договору купівлі-продажу в частині продовження терміну виконання договірного обовязку. Право на ініціювання внесення таких змін, згідно з пунктом 1.2 Положення, має будь-яка із сторін договору купівлі-продажу.

Однак, під час розгляду справи відповідач не надав суду доказів направлення Фонду майна АР Крим пропозицій щодо внесення змін до договору в частині продовження строку завершення будівництва, тобто вжиття ним всіх заходів задля запобігання допущенню порушення, у звязку з чим викладені відповідачем у відзиві на позов твердження суд вважає непереконливими.

Враховуючи те, що матеріалами справи підтверджується факт порушення відповідачем умов договору купівлі-продажу від 17.07.1998 р. в частині дотримання строку завершення будівництва придбаного обєкту, суд вважає, що вимоги Фонду майна АР Крим про розірвання спірного договору та повернення обєкта приватизації Фонду є обґрунтованими.

З урахуванням цього, позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача в доход Державного бюджету відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Розірвати укладений 17.07.1998 р. між Фондом майна Автономної Республіки Крим (95015, м. Сімферополь, вул. Севастопольська, 17, ідентифікаційний код 00036860) та ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) договір №7179 купівлі-продажу обєкту незавершеного будівництва двоповерхового виробничо-складського корпусу СП «КриммедХирана», розташованого в м. Сімферополі по вул. Глинки, на земельній ділянці площею 0,44 га.

3.Зобовязати ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) повернути за актом приймання-передачі обєкт незавершеного будівництва двоповерховий виробничо-складський корпус СП «КриммедХирана», розташований в м. Сімферополі по вул. Глинки, на земельній ділянці площею 0,44 га, Фонду майна Автономної Республіки Крим (95015, м. Сімферополь, вул. Севастопольська, 17, ідентифікаційний код 00036860).

4.Стягнути з ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) в доход державного бюджету України (код платежу 22090206, одержувач держбюджет м. Сімферополя, р/р 31115095700002 у банку одержувача Управління Держказначейства в АР Крим м. Сімферополь, МФО 824026, одержувач: Держбюджет м. Сімферополя, ЗКПО 34740405) державне мито в сумі 85,00 грн.

5.Стягнути з ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) в доход Державного бюджету України (р/р 31214264700002, код платежу 22050003, в банку одержувача: ГУ ДКУ в АРК, м. Сімферополь, МФО 824026, одержувач: Держбюджет м. Сімферополя, код ЄДРПОУ 34740405) 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

6.Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя господарського суду

Автономної Республіки Крим (підпис) І. І. Дворний

Рішення підписано 14.06.2010 р.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримДворний І.І.