Рішення № 16494275, 21.06.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 121

РІШЕННЯ

Іменем України

21.06.2011

Справа №5002-23/1750-2011

За позовом Закритого акціонерного товариства «ЦАНТ» (юрид. адреса: вул. Д. Коротченка, буд. 14, м. Суми, 40035; пошт. адреса: вул. Санаторна, буд. 1, а/с № 3, м. Суми, 40018)

До відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Титан України» (Північна Промзона ДАК «Титан», м. Армянськ, АР Крим, 96012)

про стягнення 139428,37 грн.

Суддя Доброрез І.О.

П Р Е Д С Т А В Н И К И :

Від позивача – не з’явився.

Від відповідача – не з’явився.

Суть спору: Закрите акціонерне товариство «ЦАНТ» звернулося до господарського суду АР Крим з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Титан України» заборгованості у розмірі 139428,37 грн., у тому числі: 114834,36 грн. – сума основного боргу, 17721,02 грн. – сума пені, 3427,96 грн. – сума інфляційних втрат, 3445,03 грн. – сума 3% річних. Крім того, позивач просить покласти на відповідача понесені ним судові витрати: 1394,28 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням ТОВ «Титан України» взятих на себе зобов’язань за договором № 17-07/Ам субпідряду на виконання окремих видів та комплексів робіт, а саме: розробка, поставка обладнання, монтаж та налагоджування АСУТП «Ільменит СКА і ЖС», укладеного 03.03.2008 р. між позивачем і відповідачем. Вказане невиконання зобов’язань виражається у несплаті ТОВ «Титан України» підрядних робіт, виконаних ЗАТ «ЦАНТ», що підтверджується актом № 1 від 20.12.2008 р. передання-прийняття науково-технічної продукції, підписаного сторонами. У зв’язку з чим, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення вказаної заборгованості, разом з тим, просить стягнути ще суму пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Позивач явку свого представника в судове засідання не забезпечив, про час та місце слухання справи проінформований належним чином – рекомендованою кореспонденцією.

Представник відповідача у судові засідання 19.05.2011р., 07.06.2011р. та 21.06.2011р. не з’явився, відзив на позовну заяву не надав, про час та місце слухання справи був проінформований належним чином – рекомендованою кореспонденцією.

Тим самим судом згідно статті 4-3 Господарського процесуального кодексу України було надано можливість відповідачу захищати свої інтереси, але відповідач своїми правами не скористався.

Відповідно до абз. 3,4,6 п. 3.6 Роз’яснення Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України» №02-5/289 від 18.09.1997р. особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез’явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. У разі нез’явлення відповідача за викликом господарського суду, суд має право відкласти розгляд справи (стаття 77 ГПК), вжити заходів, передбачених пунктом 5 статті 83 ГПК або статтею 90 ГПК, чи прийняти рішення за відсутності цього представника.

Суд вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, суд

Встановив :

03.03.2008 року між ЗАТ "ЦАНТ" (Субпідрядник) та ТОВ "Титан України" (Підрядник) було укладено Договір № 17-07/ Ам субпідряду на виконання окремих видів та комплексів робіт, згідно п.1.1 якого Субпідрядник приймає на себе виконання робіт, які надаються Генпідрядником, зобов’язується виконати ці роботи своїми силами та засобами, та здати у встановлені строки, а Генпідрядник зобов’язується прийняти та оплатити виконані роботи у строки та у порядку, передбаченому цим договором.

14.05.2008р. до Договору були укладені додатки: Додаток № 1 "Протокол узгодження домовленої ціни", Додаток № 2 "Календарний план робот" та Додаткова угода № 2, якими передбачено розмір ціни на створення науково-технічної продукції, розроблено обсяги та строки виконання основних етапів робіт (розробка, поставка обладнання, монтаж та налагоджування АСУТП "Ільменит СКА і ЖС" Замовнику - ЗАТ "Кримський Титан").

Згідно пунктів 2.4,4.1,10.8 Договору всі додатки до нього є невід'ємними частинами Договору.

Відповідно до умов п.3.1 Договору оплата робот здійснюється відповідачем після 28 числа наступного за підзвітним місяцем на протязі 10-ти календарних днів.

Позивач свої зобов'язання виконав належним чином та у встановлений строк, виконавши нижчевикладені роботи:

- обстеження виробництва і розробка основних технічних рішень;

- розробка технічного проекту.

Ціна виконаних робіт по Додатковій угоді № 2 від 14.05.2008р. склала 8,2% від загальної суми Договору, що відповідає 114834,36 грн.

Факт виконання вищевказаних робіт по Договору підтверджується актом № 1 від 20.12.2008р. передання-прийняття науково-технічної продукції по Додатковій угоді № 2 до Договору на суму 114834,36 грн., який підписано сторонами та їх підписи завірені мокрими гербовими печатками, що також підтвердило досягнення між сторонами згоди про повне виконання зобов'язань в частині виконаних робот.

Однак відповідач не оплачує виконані роботи, тоді як відповідно до умов договору він повинен здійснити оплату до 08.02.2009р.

Суд вважає, що позовні вимоги частково обґрунтовані та підлягають частковому задоволенню на підставі наступного.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання —відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Статтею 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу (ст. 837 Цивільного кодексу України).

Проте, у порушення умов договору відповідач розрахунок за виконані роботи не здійснив, у зв’язку з чим за ним утворилась заборгованість у сумі 114834,36грн., яка підлягає стягненню з відповідача.

Відповідно до ст. 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання), у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України визначає: неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Угода по забезпеченню виконання зобов'язання здійснюється у письмовій формі (ст.547 ЦК України).

Згідно умов п.6.1 договору відповідач в разі затримки оплати позивачу по актам виконаних робіт сплачує останньому пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми сплачених робіт за кожен день прострочення оплати.

Позивач просить стягнути з відповідача 17721,02грн. пені за період з 08.02.2009р. по 07.02.2010р.

Однак, згідно ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано, тобто нарахування пені повинно бути закінчено 08.08.2009р.

Пеня підлягає нарахуванню із розрахунку: за період з 08.02.2009р. по 14.06.2009р. 114834,36 : 100% х (12 х 2 : 365) х 127 = 9589,46грн.

За період з 15.06.2009р. по 08.08.2009р. - 114834,36 : 100% х (11 х 2 : 365) х 55 = 3806,84грн.

Таким чином, з відповідача підлягає стягненню 13396,30грн. пені, у частині стягнення 4324,72 грн. пені суд у позові відмовляє.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок 3% річних у сумі 3445,03грн. та інфляційних втрат у сумі 3427,96 грн. є обґрунтованим та вказані суми також підлягають стягненню з відповідача.

Розглянувши вимогу позивача про забезпечення позову, суд відмовляє у її задоволенні з наступних підстав:

Статтею 66 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Статтею 67 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що заходами до забезпечення позову є, зокрема, накладання арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; заборона відповідачеві вчиняти певні дії; заборона іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.

Отже, заходи до забезпечення позову вживаються судом з метою запобігання можливим порушенням майнових інтересів позивача.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Причому оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Згідно з Інформаційним листом Вищого господарського суду України №01-8/2776 від 12.12.2006 р. «Про деякі питання практики забезпечення позову» у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого:

розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

наявності зв’язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

запобігання порушенню у зв’язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Згідно зі статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством для доведення такого роду фактів. Позивачем не надано відповідних доказів, які дозволяють суду зробити висновок про наявність підстав, що унеможливлюють виконання рішення, крім того суд не вбачає розумності, обґрунтованості вимог заявника та керується положенням про забезпечення збалансованості інтересів сторін. Так, позивач не надав доказів, що могли б ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду та не обґрунтував свою вимогу відповідними документами.

Державне мито та витрати на інформаційно–технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам відповідно до ст.49 ГПК України.

З огляду на викладене та керуючись ст. ст. 49, 75, 82, 84, 85 господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Титан України» (Північна Промзона ДАК «Титан», м. Армянськ, АР Крим, 96012; р/р 260010591402 в філії «Кримська дирекція «АКБ «Клирінговий дім», м.Армянськ, МФО 384920, код ЄДРПОУ 32611323) на користь Закритого акціонерного товариства «ЦАНТ» (юрид. адреса: вул. Д. Коротченка, буд. 14, м. Суми, 40035; пошт. адреса: вул. Санаторна, буд. 1, а/с № 3, м. Суми, 40018; р/р 26002750917303 в Харківській обласній філії АКБ «Укрсоцбанк», МФО 351016, код ЄДРПОУ 13998939) 114834,36грн. основного боргу, 13396,30 грн. пені, 3427,96 грн. інфляційних втрат, 3445,03грн. 3% річних, 1351,03грн. державного мита та 228,68грн. витрат на інформаційно–технічне забезпечення судового процесу.

3. В частині стягнення 4324,72 грн. пені у позові відмовити.

4. В клопотанні про забезпечення позову відмовити.

5. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Доброрез І.О.