Рішення № 16494253, 21.06.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 307

РІШЕННЯ

Іменем України

21.06.2011Справа №5002-33/2208-2011 за позовом відкритого акціонерного товариства «Феодосійське автотранспортне підприємство № 14357» (вул. Володарського, 39-А, м. Феодосія, 98100)

до комунального підприємства «Феодосійське міжрайонне бюро реєстрації та технічної інвентаризації» (вул.Нахімова, 40, м.Феодосія, 98100)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, товариство з обмеженою відповідальністю «Саввас» (вул. Горького, 22, м. Феодосія, 98100)

про визнання права власності та спонукання зареєструвати право власності

Суддя Радвановська Ю.А.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1, представник, довіреність № 33, ВАТ «Феодосійське автотранспортне підприємство № 14357».

Від відповідача: ОСОБА_2, представник, довіреність від 06.01.2011 р. № 01-2/12, КП «Феодосійське міжрайонне бюро реєстрації та технічної інвентаризації».

Від третьої особи: не з'явився, ТОВ «Саввас».

Суть спору: відкрите акціонерне товариство «Феодосійське автотранспортне підприємство № 14357» звернулося до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до відповідача, комунального підприємства «Феодосійське міжрайонне бюро реєстрації та технічної інвентаризації», та просить суд визнати за позивачем право власності на комплекс автозаправної станції, який розташований за адресою: вул. Володарського, 39, м. Феодосія, та зобовязати відповідача провести державну реєстрацію цього комплексу.

Позовні вимоги вмотивовані розірванням договору купівлі-продажу, укладеного між позивачем та третьою особою у даній справі на підставі рішення господарського суду АР Крим від 08 лютого 2011 року, яким третю особу зобовязано повернути у власність позивача комплекс автозаправної станції. Третьою особою свої зобовязання виконані, комплекс нерухомості повернутий позивачу, проте відповідач відмовляє у державній реєстрації спірного обєкту за позивачем, посилаючись на законодавчу неврегульованість питання щодо внесення змін до реєстру прав власників на нерухоме майно, у зв'язку з розірванням судом договору купівлі-продажу.

Відповідач надав суду відзив на позов, в якому просить суд прийняти рішення на власний розсуд (а.с. 69).

Третя особа, надала суду пояснення, в яких позовні вимоги вважає обґрунтованими та просить їх задовольнити (а.с.70-71).

Згідно зі статтями 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні представникам сторін роз'яснені процесуальні права та обов'язки.

За клопотанням представників сторін, відповідно до статті 10 Конституції України, статті 12 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», пояснення та клопотання по справі надавалися ними російською мовою.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши представлені докази, суд

встановив:

16 квітня 2003 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Саввас» (покупець) та відкритим акціонерним товариством «Феодосійське автотранспортне підприємство № 14357» (продавець) укладений договір купівлі-продажу № 3 (а.с. 9-10).

Відповідно до пункту 1 договору продавець продав, а покупець придбав автозаправну станцію та склад, що знаходяться за адресою: м. Феодосія, вул. Володарського, 39-а. Автозаправна станція складається з пункту заправки літ «Е», загальною площею 17.5 кв.м., та пристрою літ «е», загальною площею 6.9 кв.м., складу, літ «У», загальною площею 230.6 кв.м. Зазначене майно належить продавцю на підставі свідоцтва про право власності, виданого Феодосійським виконавчим комітетом 10 травня 2002 року, зареєстрованого БТІ м. Феодосії 15 травня 2002 року.

Відповідно до пункту 4 договору право власності на майно переходить до покупця з моменту підписання акта приймання-передачі АЗС та складу обома сторонами, який є невідємною частиною цього договору. Вся технічна документація на АЗС та склад передається продавцем покупцю відповідно до акту приймання-передачі технічної документації.

16 квітня 2003 року сторонами підписані акти приймання-передачі майна та технічної документації (а.с. 11,12).

30 квітня 20003 року сторонами підписана додаткова угода до договору купівлі-продажу від 16 квітня 2003 року, відповідно до умов якої, пункт 1 договору доповнений наступним чином: «нежитлові будівлі, що відчужуються, літер «Е», «е», площею 24.4 кв.м., літер «У», площею 230.6 кв.м., частина підпірної стіни, довжиною 45.40 кв.м., частина огорожі, довжиною 255 м., що складає 7/100 часток комплексу нежитлових будівель» (а.с. 13).

16 травня 2003 року право власності товариства з обмеженою відповідальністю «Саввас» на вищезазначений комплекс АЗС, розташований по вул. Володарського, 39-а у м. Феодосії, зареєстроване Феодосійським міжміським бюро реєстрації та технічної інвентаризації, про що свідчить витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно (а.с. 14).

Рішенням господарського суду АР Крим від 08 лютого 2011 року у справі № 5002-1/46-2011 договір купівлі-продажу № 3 від 16 квітня 2003 року, укладений між відкритим акціонерним товариством «Феодосійське автотранспортне підприємство № 14357» та товариством з обмеженою відповідальністю «Саввас» - розірваний; товариство з обмеженою відповідальністю «Саввас» зобовязано повернути відкритому акціонерному товариству «Феодосійське автотранспортне підприємство № 14357» комплекс автозаправної станції, що складається з пункту заправки літ «Е», прибудови літ «е», складу літ «У», підпірної стіни № 3, забору № 6, розташованих по вул. Володарського, 39а у м. Феодосія (а.с. 28-29).

На виконання вищезазначеного рішення суду, 15 лютого 2011 року товариство з обмеженою відповідальністю «Саввас» передало, а відкрите акціонерне товариство «Феодосійське автотранспортне підприємство № 14357» прийняло комплекс АЗС, про що складений акт приймання-передачі (а.с. 47).

06 травня 2011 року позивач звернувся до комунального підприємства «Феодосійське міжрайонне бюро реєстрації та технічної інвентаризації» з заявою, відповідно до якій, у зв'язку з розірванням договору купівлі-продажу від 16 квітня 2033 року на підставі рішення господарського суду АР Крим віл 08 лютого 2011 року, просив оформити право власності на комплекс автозаправної станції, розташованої по вул. Володарського, 39 у м. Феодосії (а.с. 31).

Відповідач, комунальне підприємство «Феодосійське міжрайонне бюро реєстрації та технічної інвентаризації», надало позивачу відповідь, в якій повідомило, що підстав для внесення змін до реєстру прав власності на нерухоме майно у зв'язку з розірванням судом договору купівлі-продажу, ані Законом України «Про тимчасову реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ані Тимчасовим положенням про порядок державної реєстрації прав власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року № 7/5, не передбачено. Також, відповідач запропонував позивачу звернутися для врегулювання цього питання до суду з позовною заявою про визнання права власності, що відповідно до пункту 10 до додатку № 2 до Тимчасового положення буде правовстановлюючим документом, на підставі якого буде проводитися реєстрація права власності на ці обєкти нерухомості (а.с. 30).

Позивач вважає, що відмова комунального підприємства «Феодосійське міжрайонне бюро реєстрації та технічної інвентаризації» порушує право його власності на спірне нерухоме майно та позбавляє його, як власника, права володіти, користуватися, розпоряджатися своєю власністю, з зв'язку з чим звернувся до господарського суду АР Крим із даною позовною заявою.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Предметом даного позову є вимоги про визнання права власності на обєкт нерухомості.

Відповідно до статті 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Як було встановлено судом, позивач був власником спірного майна на підставі свідоцтва про право власності, виданого Феодосійським виконавчим комітетом 10 травня 2002 року, зареєстрованого БТІ м. Феодосії 15 травня 2002 року, інвентарна справа № 5719, що вбачається з пункту 1 договору купівлі-продажу АЗС та складу № 3 від 16 квітня 2003 року.

В подальшому, на підставі договору купівлі-продажу № 3 від 16 квітня 2003 року (а.с. 9-10), укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю «Саввас» (покупець) та відкритим акціонерним товариством «Феодосійське автотранспортне підприємство № 14357» (продавець) право власності на спірне майно перейшло від позивача до товариства з обмеженою відповідальністю «Саввас».

Однак, з огляду на розірвання вказаного договору купівлі-продажу рішенням господарського суду АР Крим від 08 лютого 2011 року, спірне майно за актом приймання-передачі було повернуте відкритому акціонерному товариству «Феодосійське автотранспортне підприємство № 14357».

При цьому, слід звернути увагу, що зазначені правовстановлюючі документи оскаржені не були, у встановленому законом порядку недійсними або незаконними не визнавалися.

Однак, незважаючи на те, що спірне майно повернуто його власнику, відповідач відмовляється від оформлення права власності на обєкти нерухомості за відкритим акціонерним товариством «Феодосійське автотранспортне підприємство № 14357», чим порушує право власності позивача.

Згідно зі статтею 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися, розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Аналогічні приписи містяться у частині 1 статті 321 Цивільного кодексу України, згідно з якими право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права.

За змістом частини 2 статті 321 Цивільного кодексу України особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до пункту 1.3. Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 07 лютого 2002 року № 7/5, державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно здійснюють підприємства бюро технічної інвентаризації у межах визначених адміністративно-територіальних одиниць.

Відповідно до пункту 18 Листа Вищого арбітражного суду України від 31 січня 2001 року № 01-8/98 «Про деякі приписи законодавства, яке регулює питання, пов'язані із здійсненням права власності та його захистом» відповідно до статті 1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» відповідна державна реєстрація - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.

Отже, названі у цьому Законі органи єдиної системи реєстрації відповідних прав можуть бути відповідачами за позовами про офіційне визнання права власності на об'єкт нерухомого майна, пред'явленими згідно зі статтею 392 Цивільного кодексу України.

Оскільки відповідно до пункту 5 розділу V «Прикінцеві положення» Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» до створення єдиної системи органів реєстрації прав, а також до формування Державного реєстру прав у складі державного земельного кадастру реєстрація об'єктів нерухомості проводиться комунальними підприємствами бюро технічної інвентаризації, останні можуть бути відповідачами у таких справах.

Крім того, відповідно до пунктів 1, 10 додатку 1 до пункту 2.1 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 07 лютого 2002 року № 7/5, до переліку правовстановлюючих документів, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об'єкти нерухомого майна входять, зокрема, договори, за якими відповідно до законодавства передбачається перехід права власності, зокрема купівлі-продажу, міни, дарування, довічного утримання, лізингу, предметом яких є нерухоме майно, про припинення права на аліменти для дитини у зв'язку з передачею права власності на нерухоме майно, договори про задоволення вимог іпотекодержателя, договори про виділ у натурі частки нерухомого майна, про поділ нерухомого майна, що є в спільній частковій чи спільній сумісній власності; рішення судів, третейських судів про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна, про встановлення факту права власності на об'єкти нерухомого майна, про передачу безхазяйного нерухомого майна до комунальної власності.

Відмовляючи у реєстрації права власності, відповідач фактично вказує на недоведеність наявності у позивача права власності на спірне майно, наявність якого була доведена позивачем у даній справі, у звязку з чим позовні вимоги при визнання права власності та спонукання до проведення його реєстрації підлягають задоволенню.

Більш того, третьою особою були надані пояснення, з яких вбачається, що вона не оспорює право власності позивача та вважає відкрите акціонерне товариство «Феодосійське автотранспортне підприємство № 14357» належним власником спірного майна.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі.

В судовому засіданні була оголошена вступна та резолютивна частини рішення. Повне рішення складено 23 червня 2011 року.

На підставі викладеного, керуючись статтями 82-84 Господарського процесуального Кодексу України, суд

вирішив:

1.Позов задовольнити в повному обсязі.

2.Визнати за відкритим акціонерним товариством «Феодосійське автотранспортне підприємство № 14357» (вул. Володарського, 39-А, м. Феодосія, ЄДРПОУ 03117553) право власності на комплекс автозаправної станції, який розташований за адресою: вул. Володарського, 39, м. Феодосія, який складається з пункту заправки літер «Е», пристрою літер «е», складу літер «У», підпірної стіни № 5, забору № 6.

3.Зобовязати комунальне підприємство «Феодосійське міжрайонне бюро реєстрації та технічної інвентаризації» (вул. Нахімова, 40, м. Феодосія, 98100) провести державну реєстрацію за відкритим акціонерним товариством «Феодосійське автотранспортне підприємство № 14357» (вул. Володарського, 39-А, м. Феодосія, ЄДРПОУ 03117553) на комплекс автозаправної станції, який розташований за адресою: вул. Володарського, 39, м. Феодосія, який складається з пункту заправки літер «Е», пристрою літер «е», складу літер «У», підпірної стіни № 5, забору № 6.

4.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримРадвановська Ю.А.