Рішення № 16494241, 14.06.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 101

РІШЕННЯ

Іменем України

14.06.2011Справа №5002-7/1609-2011 За позовом Публічного акціонерного товариства “Крименерго” (95034, м. Сімферополь, вул. Київська, 74/6, ідентифікаційний код 00131400)

До відповідача Спеціалізованого санаторію-профілакторію «Політ» (98032, м. Судак, смт. Новий Світ, вул. Льва Голіцини, 1, ідентифікаційний код 23192568)

Про стягнення 20689,25 грн.

Суддя Дворний І. І.

За участю представників:

Від позивача ОСОБА_1, предст., дов. №336-Д від 22.04.2011 р.

Від відповідача - не зявився.

Обставини справи: Відкрите акціонерне товариство “Крименерго” звернулося до Господарського суду АР Крим з позовом про стягнення з Спеціалізованого санаторію-профілакторію «Політ» 20689,25 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем неналежним чином виконують умови укладеного між сторонами договору про поставку електричної енергії №60 від 18.05.1998 р. в частині повного та своєчасного здійснення розрахунків, у звязку з чим заборгованість Спеціалізованого санаторію-профілакторію «Політ» перед Відкритим акціонерним товариством “Крименерго” за період з листопада 2010 року по лютий 2011 року за спожиту активну електроенергії становить 15726,08 грн., за реактивну 2818,42 грн. Крім того, за прострочення оплати вартості активної електроенергії позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 1088,06 грн., 3% річних в розмірі 210,60 грн. та 513,52 грн. інфляційних втрат; реактивної відповідно 199,91 грн. пені, 3% річних в сумі 38,69 грн. та 93,97 грн. інфляційних втрат.

В процесі розгляду справи позивач повідомив про зміну назви з Відкритого акціонерного товариства “Крименерго” на Публічне акціонерне товариство “Крименерго”, що було відображено в ухвалі ГС АР Крим від 12.05.2011 р.

Відповідач у судове засідання жодного разу не зявився, відзив на позов не надав, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце слухання справи був проінформований належним чином рекомендованою кореспонденцією.

Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи. При цьому суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами у порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ :

18.05.1998 р. ДАЕК «Крименерго», правонаступником якого є ПАТ «Крименерго» (Енергопостачальна організація»), та Спеціалізованим санаторієм-профілакторієм «Політ» (Абонент) був укладений договір про поставку електричної енергії №60, умовами якого був передбачений обовязок Енергопостачальної організації відпускати електричну енергію та обовязок Абонента оплачувати її вартість кожного місяця згідно дати, вказаної в рахунку на оплату.

Згідно з додатком 4.1 до Договору розрахунки за спожиту електроенергію здійснюються відповідно до п. 6.6 ПКЕЕ. Розрахункова дата встановлюється 06 числа кожного місяця, відповідно розрахунковим вважається період з 06 числа місяця до також числа наступного місяця.

Споживач до 01 числа, що передує розрахунковому періоду, здійснює платіж на наступний розрахунковий період в сумі вартості 100% заявленого (очікуваного) обсягу споживання електричної енергії. У випадку неповної передоплати за попередній розрахунковий період, різниця між сумою передоплати та вартістю фактично спожитої електроенергії повинна бути оплачена протягом 5 операційних днів з дня отримання рахунку. Якщо сума передоплати перевищує вартість фактично спожитої електроенергії, різниця зараховується в рахунок наступних платежів.

Відповідно до п. 6.11 Правил користування електричною енергією, затверджених Постановою НКРЕ №28 від 31.07.1996 р. (зі змінами та доповненнями) тривалість періоду для здійснення споживачем розрахунків зазначається у договорі та/або на платіжному повідомленні і має не перевищувати 5 операційних днів з дня отримання рахунка для споживачів, які оплачують електричну енергію самостійно, і 10 операційних днів з дня отримання рахунка для споживачів, які здійснюють розрахунки через структурний підрозділ, який розташований в іншому місті.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем належним чином виконувалися умови договору та поставлялася відповідачеві електрична енергія, однак вартість спожитої активної електричної енергії та плата за перетоки реактивної електроенергії відповідачем здійснювалася несвоєчасно та не в повному обсязі, у звязку з чим заборгованість Спеціалізованого санаторію-профілакторію «Політ» перед Відкритим акціонерним товариством “Крименерго” за період з листопада 2010 року по лютий 2011 року за спожиту активну електроенергії становить 15726,08 грн., за реактивну 2818,42 грн.

На оплату вказаних сум позивачем були виставлені рахунки №60 від 11.10.2010 р. (а. с. 14), несплата яких стала підставою для звернення до суду з позовом у цій справі.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобовязань міститься в ч. 1 ст.193 Господарського кодексу України, якою визначено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідач не представив суду доказів оплати заборгованості перед позивачем за спожиту активну електричну енергію за період з листопада 2010 року по лютий 2011 року в сумі 15726,08 грн. та за компенсацію перетоків реактивної електроенергії за цей самий період в сумі 2818,42 грн., у той час як відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством України для доведення такого роду фактів.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується факт порушення відповідачем умов укладеного між сторонами договору поставки електричної енергії №60 від 18.05.1998 р. в частині здійснення повних та своєчасних оплат, а тому вимоги ВАТ «Крименерго» про примусове стягнення вищевказаних сум підлягають задоволенню.

Частиною 1 статті 199 Господарського кодексу України передбачено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобовязання (основного зобовязання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобовязань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобовязання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобовязань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобовязувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

В пункті 3.2.1 Договору сторони передбачили, що при несвоєчасному внесенні платежів за кожен день прострочення абонент зобовязується оплачувати пеню в розмірі подвійної облікової ставки національного банку України.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені за прострочення оплати вартості спожитої активної електричної енергії в сумі 1088,06 грн. та з компенсації перетоків реактивної електроенергії в розмірі 199,91 грн., суд погоджується з його правомірністю та вважає, що стягненню з Спеціалізованого санаторію-профілакторію «Політ» на користь Публічного акціонерного товариства “Крименерго” підлягає пеня в загальному розмірі 1287,97 грн.

Крім того, позивачем також заявлені вимоги про стягнення з 3% річних в розмірі 210,60 грн. і 513,52 грн. інфляційних втрат за прострочення оплати вартості спожитої активної електроенергії та 3% річних в сумі 38,69 грн. і 93,97 грн. інфляційних втрат за прострочення компенсації перетоків реактивної електроенергії.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобовязання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобовязання та входять до складу грошового зобовязання.

Така позиція щодо правової природи інфляційних нарахувань на суму боргу та 3% річних викладена, зокрема, в постанові Верховного суду України від 15.11.2010 р. у справі №4/720.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, суд погоджується з його правомірністю, у звязку з чим позов в цій частині також є обґрунтованим.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу суд покладає на відповідача згідно з положеннями статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2. Стягнути зі Спеціалізованого санаторію-профілакторію «Політ» (98032, м. Судак, смт. Новий Світ, вул. Льва Голіцини, 1, ідентифікаційний код 23192568) на користь Публічного акціонерного товариства “Крименерго” (95034, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Київська, 74/6, ідентифікаційний код 00131400) заборгованість за активну електроенергію в сумі 15726,08 грн., заборгованість з реактивної електричної енергії в розмірі 2818,42 грн., пеню в сумі 1287,97 грн., 3% річних в розмірі 249,29 грн., 607,49 грн. інфляційних втрат, 206,89 державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримДворний І.І.