Рішення № 16494240, 21.06.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 207

РІШЕННЯ

Іменем України

21.06.2011

Справа №5002-2/1205-2011

За первісним позовом Публічного акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Титан» (96012, АР Крим, м. Армянськ, вул. Сімферопольська, 8)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сиваш-Енерго» (96012, м. Армянськ, промзона, буд.7)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Кримська хімічна компанія» (адреса: 95050, м. Сімферополь, вул. Молодих Підпільників, 7)

про спонукання до виконання певних дій

За зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сиваш-Енерго» (96012, м.Армянськ, промзона, буд.7)

до Публічного акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Титан» (96012, м. Армянськ, вул. Сімферопольська, 8)

про визнання недійсним рішення загальних зборів

Суддя Толпиго В.І.

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

Від позивача за первісним позовом, відповідача за зустрічним позовом: Гербутов О.М. – в.о. голови правління, наказ №106-Д від 21 серпня 2010 року у справі.

Від відповідача за первісним позовом, позивача за зустрічним позовом: не з’явився.

Від третьої особи: не з’явились

Суть спору:

Публічне акціонерне товариство «Державна акціонерна компанія «Титан» звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сиваш-Енерго» з проханням зобов’язати ТОВ «Сиваш-Енерго» передати по акту прийому-передачі новообраному директору ТОВ «Сиваш-Енерго»: майно, майнові і немайнові права та обов’язки ТОВ «Сиваш-Енерго» вартість яких відображається в самостійному балансі ТОВ «Сиваш-Енерго», за даними бухгалтерського обліку станом на 01.02.2011 року, в т.ч. основні засоби, нематеріальні активи, незавершене будівництво; усю документацію ТОВ «Сиваш-Енерго» (оригінали діючого Статуту, реєстраційних документів, первинних бухгалтерських документів, фінансової та податкової звітності, архівних документів, організаційно-розпорядчих документів, протоколів загальних зборів учасників, актів ревізій та інших документів), що зберігались у ТОВ «Сиваш-Енерго» станом на 01.02.2011 року; усі печатки та штампи ТОВ «Сиваш-Енерго».

Позовні вимоги мотивовані тим, що ВАТ «Державна акціонерна компанія «Титан» та ЗАТ «Кримська хімічна компанія» є учасниками ТОВ «Сиваш-Енерго». 01.02.2011 року на підставі повідомлення ТОВ «Сиваш-Енерго» від 27.12.2010 року № 102 було проведено загальні збори учасників ТОВ «Сиваш-Енерго». За результатами зборів учасників ТОВ «Сиваш-Енерго» було ухвалено рішення від 01.02.2011 року, яке було направлено листом № 01-04/84 від 03.02.2011 року ПАТ «ДАК «Титан» на адресу ТОВ «Сиваш-Енерго» з вимогою у строк до 10.02.2011 року передати по акту прийому-передачі новообраному директору Товариства майно, зазначене у цьому рішенні. ТОВ «Сиваш-Енерго» виконати ці вимоги відмовилось, мотивуючи тим, що загальні збори учасників ТОВ «Сиваш-Енерго», призначені на 01.02.2011 року не відбулись, в наслідок відсутності достатньої кількості учасників товариства, які у сукупності володіють не менш 60% голосів, а відтак наданий протокол вважає фальсифікованим. Вищенаведена відмова ТОВ «Сиваш-Енерго» виконати вимоги викладені у рішенні стала підставою для звернення до суду з позивною вимогою.

22.04.2011 року до суду надійшла зустрічна позовна заява, якою просять суд прийняти зустрічну позовну заяву до спільного розгляду із первісним позовом та визнати недійсним рішення загальних зборів ТОВ «Сиваш-Енерго» оформлене протоколом від 01.02.2011 року.

Вимоги зустрічної позовної заяви мотивовані тим, що при проведені загальних зборів 01.02.2011 року не було кворуму в 60% голосів відповідно до статутних документів, необхідного для визнання рішення загальних зборів легітимним та те, що зазначення в протоколі загальних зборів частки «ДАК «Титан» в розмірі 99,17% є незаконним. Вищенаведене і стало підставою для звернення ТОВ «Сиваш-Енерго» із зустрічною позовною заявою до суду.

26.04.2011 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву ПАТ «Державна акціонерна компанія «Титан», у якому зазначено, що позивач вказує на те, що зазначений в протоколі загальних зборів розмір його голосів в 99,17% є дійсним, оскільки другим учасником ТОВ «Сиваш-Енерго» не внесено додаткового внеску до статутного капіталу, але позивач нічим не підтверджує своє ствердження. На підставі вищевказаного відповідач вважає позовні вимоги незаконними та необґрунтованими, та просить відмовити ПАТ «ДАК «Титан» в повному обсязі.

26.04.2011 року від представника позивача надійшов лист з доданими копіями документів для залучення до матеріалів справи.

19 травня 2011 року від ПАТ «Державна акціонерна компанія «Титан» надійшов відзив на зустрічну позовну заяву, в якому зазначено, що розмір часток учасників товариства у його статутному капіталі, який передбачено у п. 5.2. статуту ТОВ «Сиваш-Енерго» не відповідає фактичним внескам учасників, що забезпечені майновими активами. На підставі викладеного у відзиві позивач за первісним позовом просить у задоволенні зустрічного позову відмовити.

02.6.2011 року від ТОВ «Сиваш-Енерго» надійшли додаткові пояснення, в якому зазначено, що оскільки рішення загальних зборів від 01.2.2011 року, яке фактично прийнято ПАТ «Державна акціонерна компанія «Титан», є незаконними за прямою вказівкою у законі, то таке рішення загальних зборів необхідно визнати недійсним.

Представники відповідача за первісним позовом, позивача за зустрічним та третьої особи у судове засідання не з’явилися, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином – рекомендованою кореспонденцією.

Відповідно до абз.3,4,6 п. 3.6 Роз’яснення Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України” №02-5/289 від 18.09.1997р. особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез’явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Спір розглядається за наявними у справі матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача за первісним позовом, відповідача за зустрічним, суд встановив:

Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми конституції України є нормами прямої дії.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів розповсюджується на всі правовідносини, що виникають в державі. Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Суд вважає необхідним дотримуватися принципів судочинства, що встановлені ст. 129 Конституції України, нормами якої вказано, що основними засідками судочинства є зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Тобто суд вважає потрібним застосувати принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів.

Відповідно до ст.1 Господарського процесуального кодексу України до господарського суду звертаються особи за захистом своїх порушених чи оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, що кореспондується із положеннями статті 21 ГПК України, де до позивачів віднесено осіб, які пред’явили позов або в інтересах яких пред’явлено позов саме про захист порушеного права чи охоронюваного законом інтересу.

Згідно статті 20 Господарського кодексу України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів.

Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються, зокрема, шляхом установлення, зміни і припинення господарських правовідносин, іншими способами, передбаченими законом.

Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 цього Кодексу закріплено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, згідно з яким кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 20 Господарського кодексу України (далі ГК України), якою визначено способи захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів, які здійснюються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом (ч.2). Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами (ч.3).

Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені також у статті 16 частині 2 Цивільного кодексу України, а саме такими способами можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Ця норма також визначає, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Позивач за первісним позовом ПАТ «Державна акціонерна компанія «Титан» звернулось до господарського суду АРК із позовною заявою до ТОВ «Сиваш-Енерго» з проханням зобов’язати ТОВ «Сиваш-Енерго» передати по акту прийому-передачі новообраному директору ТОВ «Сиваш-Енерго»: майно, майнові і немайнові права та обов’язки ТОВ «Сиваш-Енерго» вартість яких відображається в самостійному балансі ТОВ «Сиваш-Енерго», за даними бухгалтерського обліку станом на 01.02.2011 року, в т.ч. основні засоби, нематеріальні активи, незавершене будівництво; усю документацію ТОВ «Сиваш-Енерго» (оригінали діючого Статуту, реєстраційних документів, первинних бухгалтерських документів, фінансової та податкової звітності, архівних документів, організаційно-розпорядчих документів, протоколів загальних зборів учасників, актів ревізій та інших документів), що зберігались у ТОВ «Сиваш-Енерго» станом на 01.02.2011 року; усі печатки та штампи ТОВ «Сиваш-Енерго», мотивуючи тим, що ВАТ «Державна акціонерна компанія «Титан» та ЗАТ «Кримська хімічна компанія» є учасниками ТОВ «Сиваш-Енерго». 01.02.2011 року на підставі повідомлення ТОВ «Сиваш-Енерго» від 27.12.2010 року № 102 було проведено загальні збори учасників ТОВ «Сиваш-Енерго». За результатами зборів учасників ТОВ «Сиваш-Енерго» було ухвалено рішення від 01.02.2011 року, яке було направлено листом № 01-04/84 від 03.02.2011 року ПАТ «ДАК «Титан» на адресу ТОВ «Сиваш-Енерго» з вимогою у строк до 10.02.2011 року передати по акту прийому-передачі новообраному директору Товариства майно, зазначене у цьому рішенні. ТОВ «Сиваш-Енерго» виконати ці вимоги відмовилось, мотивуючи тим, що загальні збори учасників ТОВ «Сиваш-Енерго», призначені на 01.02.2011 року не відбулись, в наслідок відсутності достатньої кількості учасників товариства, які у сукупності володіють не менш 60% голосів, а відтак наданий протокол вважає фальсифікованим. Вищенаведена відмова ТОВ «Сиваш-Енерго» виконати вимоги викладені у рішенні стала підставою для звернення до суду з позивною вимогою.

Відповідно до ст.. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно до ст.. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тоді як відповідачі не довели належне виконання умов договору.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ч.1 ст.42 ГПК України).

Юридична зацікавленість позивача у вирішенні спору судом, покладає на нього обов’язок довести, що цивільні права та інтереси позивача порушені, не визнаються чи оспорюються відповідачем.

Тоді як позивач не представив суду належних та допустимих доказів правомірності своїх вимог з підстав викладених у позові до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сиваш-Енерго» про зобов’язання ТОВ «Сиваш-Енерго» передати по акту прийому-передачі новообраному директору ТОВ «Сиваш-Енерго»: майно, майнові і немайнові права та обов’язки ТОВ «Сиваш-Енерго» вартість яких відображається в самостійному балансі ТОВ «Сиваш-Енерго», за даними бухгалтерського обліку станом на 01.02.2011 року, в т.ч. основні засоби, нематеріальні активи, незавершене будівництво; усю документацію ТОВ «Сиваш-Енерго» (оригінали діючого Статуту, реєстраційних документів, первинних бухгалтерських документів, фінансової та податкової звітності, архівних документів, організаційно-розпорядчих документів, протоколів загальних зборів учасників, актів ревізій та інших документів), що зберігались у ТОВ «Сиваш-Енерго» станом на 01.02.2011 року; усі печатки та штампи ТОВ «Сиваш-Енерго», на підставі наступного:

Пунктом 4 ч.1 ст.12 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарським судам підвідомчі справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.

Буквальне тлумачення п.4 ч.1 ст.12 ГПК дає підстави для висновку, що до підвідомчості господарського суду віднесено відповідно до цієї норми дві категорії корпоративних спорів з таким складом сторін: а) будь-які справи, пов'язані з реалізацією та захистом корпоративних прав або інтересів, що виникають з корпоративних відносин у спорах між учасником (засновником, акціонером) господарського товариства, у тому числі учасником, який вибув та самим господарським товариством; б) справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, проте лише ті, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства.

Відповідно до статті 1 ГПК підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Виходячи з цього, господарським судам у вирішенні спорів, що виникають з корпоративних відносин, слід встановлювати наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов, а також з'ясувати наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорювання, тобто слід з'ясовувати чи були порушені корпоративні права позивача внаслідок недотримання товариством норм законодавства або вимог установчих документів (даної позиції дотримується Верховний суд України у листі від 01.8.2007р «Практика розгляду судами корпоративних спорів», а також у постанові Пленуму Верховного суду України №13 від 24.10.2008р «Про практику розгляду судами корпоративних спорів»).

Відповідно до Рекомендацій Вищого господарського суду від 28.12.2007 №04-5/14 «Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин», господарським судам необхідно враховувати, що стаття 82 ГК України, статті 143, 151, 154 ЦК України, а також статті 4 Закону України "Про господарські товариства" визначають установчим документом акціонерних товариств, товариств з обмеженою та з додатковою відповідальністю виключно статут товариства.

Відповідно до р.6.2, 6.4 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Сиваш-Енерго» (у редакції, затвердженої рішенням загальних зборів учасників ТОВ «Сиваш-Енерго» протокол №2009-01 від 06.03.09) власником майна, переданого засновниками у власність у виді внесків у статутний капітал; продукції, виготовленої товариством у результаті господарської діяльності; усіх видів отриманих доходів; іншого майна, набутого на підставах, не заборонених чинним законодавством являється Товариство, також ризик випадкової загибелі або ушкодження майна, що є власністю Товариства або переданого йому у користування несе Товариство.

Управління всім майном Товариства, включаючи фінансові засоби, відповідно до діючого законодавства й обмеженнями, встановленими статутом, здійснює директор товариства відповідно до п.7.4.3 статуту.

А ні нормами діючого законодавства, а ні статутом Товариства не передбачено право Публічного акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Титан», як засновника та учасника Товариства, на володіння, користування та розпорядження усім майном Товариства, більш того, не передбачено право витребування цього майна у Товариства, а отже позивач за первісним позовом не довів суду порушення з боку відповідача його корпоративних прав та інтересів, а також не довів суду недотримання Товариством норм законодавства або вимог установчих документів при наданні відмови позивачу (листом №21 від 21.02.2011р) у передачі спірного майна та документів.

Більш того, відповідно до постанови Пленуму Верховного суду України №13 від 24.10.2008р «Про практику розгляду судами корпоративних спорів», господарським судам слід враховувати, що акціонери (учасники) господарського товариства не вправі також звертатися до суду за захистом прав та інтересів інших акціонерів (учасників) господарського товариства та самого товариства, а також обґрунтовувати свої вимоги порушенням прав інших акціонерів (учасників) товариства.

У пункті 51 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 N 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" роз'яснено, що законом не передбачено право акціонера (учасника) господарського товариства звертатися до суду за захистом прав чи охоронюваних законом інтересів господарського товариства поза відносинами представництва.

Отже, суди у вирішенні спорів за позовами акціонерів (учасника) господарського товариства про захист прав господарського товариства, в тому числі про визнання недійсними угод, укладених товариством, повинні досліджувати, чи уповноважений акціонер (учасник) господарського товариства на представництво інтересів господарського товариства. Відсутність такого уповноваження може бути підставою для відмови у задоволенні позову (рекомендації від 28.12.2007р. №04-5/14 «Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин»).

Аналогічна позиція викладена у інформаційному листі Вищого господарського суду України від 27.11.2009 р. N 01-08/631 «Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права (за матеріалами справ, розглянутих Верховним Судом України)».

Тоді як позивач за первісним позовом фактично звернувся у господарський суд АРК з позовом в інтересах новообраного директора товариства та просить суд зобов’язати ТОВ «Сиваш-Енерго» передати по акту прийому-передачі новообраному директору ТОВ «Сиваш-Енерго»: майно, майнові і немайнові права та обов’язки ТОВ «Сиваш-Енерго» вартість яких відображається в самостійному балансі ТОВ «Сиваш-Енерго», за даними бухгалтерського обліку станом на 01.02.2011 року, в т.ч. основні засоби, нематеріальні активи, незавершене будівництво; усю документацію ТОВ «Сиваш-Енерго» (оригінали діючого Статуту, реєстраційних документів, первинних бухгалтерських документів, фінансової та податкової звітності, архівних документів, організаційно-розпорядчих документів, протоколів загальних зборів учасників, актів ревізій та інших документів), що зберігались у ТОВ «Сиваш-Енерго» станом на 01.02.2011 року; усі печатки та штампи ТОВ «Сиваш-Енерго», проте документів на представництво інтересів самого новообраного директора до суду не представив.

Таким чином, вимога позивача про зобов’язання ТОВ «Сиваш-Енерго» передати по акту прийому-передачі новообраному директору ТОВ «Сиваш-Енерго»: майно, майнові і немайнові права та обов’язки ТОВ «Сиваш-Енерго» вартість яких відображається в самостійному балансі ТОВ «Сиваш-Енерго», за даними бухгалтерського обліку станом на 01.02.2011 року, в т.ч. основні засоби, нематеріальні активи, незавершене будівництво; усю документацію ТОВ «Сиваш-Енерго» (оригінали діючого Статуту, реєстраційних документів, первинних бухгалтерських документів, фінансової та податкової звітності, архівних документів, організаційно-розпорядчих документів, протоколів загальних зборів учасників, актів ревізій та інших документів), що зберігались у ТОВ «Сиваш-Енерго» станом на 01.02.2011 року; усі печатки та штампи ТОВ «Сиваш-Енерго», з підстав викладених у позові, необґрунтована і не підлягає задоволенню.

Що ж стосується зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Сиваш-Енерго» про визнання недійсним рішення загальних зборів ТОВ «Сиваш-Енерго» оформленого протоколом від 01.02.2011 року, який мотивовано тим, що при проведені загальних зборів 01.02.2011 року не було кворуму в 60% голосів відповідно до статутних документів, необхідного для визнання рішення загальних зборів ТОВ «Сиваш-Енерго» легітимним, то суд вважає за доцільне припинити провадження по справі по п.1 ч.1 ст.80 ГПК України у зв'язку із тим, що спор не підлягає розгляду в господарських судах України на підставі наступного:

Відповідно до ст..1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності (наприклад: фізична особа – учасник господарського товариства).

Сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу. Позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є підприємства та організації, яким пред'явлено позовну вимогу (ст..21 ГПК України).

Позивачем є особа, яка має право вимоги (кредитор), а відповідачем - особа, яка повинна виконати зобов'язання (боржник).

Підвідомчість спорів господарському суду визначена у ст. 12 ГПК України.

Господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: а) участь у спорі суб'єкта господарювання; б) наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; в) відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Як вже зазначалося, п.4 ч.1 ст.12 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарським судам підвідомчі справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.

Зміст корпоративних прав та корпоративних відносин визначається у ст. 167 ГК України. Корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

На підставі змісту ч. 3 ст. 167 ГК, яка визначає поняття "корпоративні відносини", обов'язковим учасником корпоративного спору повинен бути суб'єкт корпоративних прав, тобто акціонер або учасник господарського товариства.

Отже, не всі спори, пов'язані з визнанням недійсними рішень загальних зборів товариства, можуть бути віднесені до спорів, передбачених п. 4 ч. 1 ст. 12 ГПК. Критеріями є, по-перше, склад учасників спору, по-друге, підстава, якою обґрунтовується вимога про визнання рішення загальних зборів недійсними.

Буквальне тлумачення п. 4 ч. 1 ст. 12 ГПК дає підстави для висновку, що до підвідомчості господарського суду віднесено відповідно до цієї норми дві категорії корпоративних спорів з таким складом сторін: а) будь-які справи, пов'язані з реалізацією та захистом корпоративних прав або інтересів, що виникають з корпоративних відносин у спорах між учасником (засновником, акціонером) господарського товариства, у тому числі учасником, який вибув, та самим господарським товариством; б) справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, проте лише ті, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства.

Так учасниками судового процесу у спорах про визнання недійсними рішень загальних зборів господарських товариств з підстав недотримання вимог закону та/або установчих документів під час їх скликання та проведення є учасник (учасники) або акціонер (акціонери), права яких на участь у загальних зборах було порушено (у якості позивачів), та господарське товариство (як відповідач).

Спори за позовами осіб, що не є учасниками (акціонерами) господарського товариства, до господарського товариства за своїм суб'єктним складом не належать до корпоративних.

Недотримання вимог законодавства та установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів господарського товариства є порушенням прав учасників (акціонерів) на управління товариством, а отже з позовом про визнання недійсними рішень загальних зборів з цих підстав вправі звертатися учасники (акціонери) господарського товариства (дана позиція викладена у рекомендаціях від 28.12.2007 р. №04-5/14 «Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин»).

Пленум Верховного суду України у постанові №13 від 24.10.2008р «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» також надав наступі роз’яснення:

Не підлягає розширеному тлумаченню пункт 4 частини першої статті 12 ГПК також щодо справ, пов'язаних зі створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності господарського товариства, якщо однією зі сторін у справі не є учасник (засновник, акціонер) господарського товариства, у тому числі такий, що вибув.

Вирішуючи питання про те, чи є корпоративним спір, пов'язаний із визнанням недійсними рішень загальних зборів товариства, судам необхідно враховувати суб'єктний склад учасників спору та підстави, якими обґрунтовується відповідна вимога. Справи у спорах про визнання недійсними рішень органів управління господарського товариства за позовом особи, яка не є акціонером або учасником товариства, у тому числі таким, що вибув, не належить до спорів, що виникають з корпоративних відносин.

Відповідачем у справах про визнання недійсним рішення загальних зборів може виступати лише господарське товариство, а не його учасники (акціонери).

Вказана позиція викладена також і у листі Верховного суду України від 01.8.2007р «Практика розгляду судами корпоративних спорів».

Позивачем за зустрічним позовом при зверненні з позовом до суду відповідачем зазначено Публічного акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Титан», проте, дослідивши матеріали зустрічної позовної заяви, заслухавши пояснення сторін, судом було встановлено, що позивачем за зустрічним позовом було штучно створено суб’єктний склад осіб, які беруть участь у справі (позивач та відповідач), тоді як відповідачем за позовом про визнання недійсним рішення загальних зборів ТОВ «Сиваш-Енерго» оформленого протоколом від 01.02.2011 року може бути лише Товариство з обмеженою відповідальністю «Сиваш-Енерго», оскільки, як зазначено у листі Верховного суду України від 01.8.2007р «Практика розгляду судами корпоративних спорів» загальні збори є органом товариства і їх рішення мають розцінюватися як рішення самого товариства, а не окремих учасників (акціонерів) товариства, а тому відповідачем у спорах про визнання недійсним рішення загальних зборів є товариство, проте діючим процесуальним законодавством не передбачено розгляд спорів за позовом господарського товариства до самого себе.

Отже, у господарського суду відсутні підстави для розгляду такого спору у межах підвідомчості, встановленої статтею 12 Господарського процесуального кодексу України, оскільки за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сиваш-Енерго» про визнання недійсним рішення своїх же загальних зборів, оформленого протоколом від 01.02.2011 року, – не є корпоративним у розумінні ст..12 Господарського процесуального кодексу України, та більш того, розгляд такого спору взагалі не передбачений нормами діючого Господарського процесуального кодексу України.

За таких обставин, спори такої категорії не підлягають вирішенню у господарському суді.

З огляду на вищенаведене, суд вважає за необхідне провадження у справі припинити відповідно до п.1 ст. 80 ГПК України у зв'язку з тим, що спор не підлягає розгляду в господарських судах України.

Відповідно до п.3 ст.8 Декрету Кабінету Міністрів «Про держмито», у випадку коли справа не підлягає розгляду в господарському суді, держмито підлягає поверненню, у зв'язку із чим, суд вважає за необхідне видати наказ про повернення держмита Товариству з обмеженою відповідальністю «Сиваш-Енерго».

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по оплаті держмита, витрати по інформаційно-технічному забезпеченню з первісного позову відносяться на позивача за первісним позовом.

В засіданні суду оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Рішення оформлене та підписане 23.6.2011р.

Керуючись ст. ст. 49,75,п.1 ч.1 ст.80, ст.ст.82,84,85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні первісного позову відмовити.

2. За зустрічним позовом припинити провадження по справі.

3. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Сиваш-Енерго» (96012, м.Армянськ, промзона, буд.7) із держбюджету України (р/р 31115095700002 МФО 824026 ОКПО 34740405 код платежу 22090200 банку одержувача: ГУ ГКУ в АРК м. Сімферополь одержувача: Держбюджет, м.Сімферополь) держмито в сумі 85,00грн., яке сплачене квитанцією №099613932 від 22.4.2011р.

4. Видати наказ.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Толпиго В.І.