Рішення № 16494243, 23.06.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 317

РІШЕННЯ

Іменем України

23.06.2011

Справа №5002-28/1931-2011

За позовом – Комунального підприємства «Ремонтно-експлуатаційне підприємство житлового фонду Бахчисарайської міської ради» (98400, м. Бахчисарай, вул. Кримська, 14).

До відповідача – Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія «УкрІнвестСтрой» (98400, м. Бахчисарай, вул. Фрунзе, 36/1, кв. 3).

Про стягнення 3 906,00 грн.

Суддя С.О. Лукачов

представники:

Від позивача – не з’явився, повідомлений належним чином.

Від відповідача – не з’явився, повідомлений належним чином.

Суть спору: Комунальне підприємство «Ремонтно-експлуатаційне підприємство житлового фонду Бахчисарайської міської ради» звернулось до господарського суду АР Крим з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія «УкрІнвестСтрой» про стягнення зайве сплаченої суми за договором в розмірі 3 906,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що, на думку позивача, відповідач порушив умови договору № 1-07/09 від 12.02.2009р., оскільки перевіркою, проведеною Контрольно-ревізійним відділом у Бахчисарайському районі підприємства позивача, виявлено безпідставне надання відповідачем до сплати позивачу актів виконаних робіт за збільшеними розцінками, що призвело до матеріальних витрат. Таким чином, сума витрат у розмірі 3906,00 грн. віднесена на дебіторську заборгованість в бухгалтерському обліку позивача.

23 травня 2011р. представник позивача надав письмові пояснення, в яких зазначено, що заявлена позивачем сума є саме матеріальною шкодою (збитками).

Відповідач надав відзив на позовну заяву, відповідно до якого заперечує проти задоволення вимог позивача, мотивуючи тим, що виконання робіт за договором № 1-07/09 від 12.02.2009р. здійснено повністю по узгодженим сторонами за цим договором розцінкам, до того ж акт КРУ, на який посилається позивач, є обов’язковим для виконання посадовими особами саме позивача, а не відповідача. Відповідач зазначає, що оскільки роботи за договором виконані та їх вартість сплачена, підстав для стягнення заявленої позивачем суми, яка у свою чергу була перерахована відповідачу за виконані ним роботи, не має.

21 червня 2011р. від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв’язку з неможливістю забезпечити явку представника.

Суд не знайшов підстав для задоволення вказаного клопотання відповідача, з огляду на відсутність належних доказів, які підтверджують неможливість використання відповідачем прав передбачених ст. 28 ГПК України, в частині забезпечення участі своїх представників у справі, кількість яких цією нормою не обмежена.

Представники позивача та відповідача у судове засідання не з’явилися, про дату та час розгляду справи були повідомлені належним чином.

У справі оголошувалась перерва, розгляд справи відкладався відповідно до ст. 77 ГПК України.

Після вияснення всіх обставин справи та перевірення доказів, суд видалявся для прийняття рішення по справі до нарадчої кімнати.

Розглянувши матеріали справи, суд –

ВСТАНОВИВ:

12 лютого 2009 року між Комунальним підприємством «Ремонтно-експлуатаційне підприємство житлового фонду Бахчисарайської міської ради» та Товариством з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія «УкрІнвестСтрой» укладено договір № 1-07/09 (а. с. 26-27).

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до п. 1.1 договору, за завданням замовника (позивача) підрядник (відповідач) зобов’язується на свій ризик виконати та здати йому, у встановлений договором строк, завершені роботи по ремонту житлового фонду міста Бахчисарай, а замовник зобов’язується надати підряднику обсяг робіт, прийняти від підрядника роботи та сплатити за них.

Ціна договору визначається у кошторисній документації (кошторис), яка є невід’ємною частиною договору (п. 2.1 договору).

Розділом 4 договору визначені приймання-передача завершених робот та порядок проведення розрахунку, а саме: передача завершених робот підрядником та прийняття їх замовником оформлюється актом (п. 4.1); приймання-передача завершених робіт проводиться в порядку, встановленим діючим законодавством та договором (п. 4.2); у випадку виявлення в процесі приймання-передачі завершених робот недоліків, допущених по провині підрядника, він в обумовлені строки зобов’язаний їх усунути (п. 4.3); підписання акту приймання-передачі є підставою для проведення повних розрахунків між сторонами (п. 4.4); оплата виконаних робіт здійснюється замовником у безготівковій формі на банківський рахунок підрядника (п. 4.5); розрахунок за виконані роботи проводиться без передплати, на підставі наданих рахунків підрядника (п. 4.6); у випадку невідповідності робіт, пред’явлених до сплати, встановленим нормам, або невірного застосування діючих норм, розцінок на матеріали та інших помилок, що вплинуло на ціну виконаних робіт, замовник має право за участю підрядника підкоректувати суму, яка підлягає сплаті (п. 4.7).

ТОВ Будівельна компанія «УкрІнвестСтрой» виконало визначені договором № 1-07/09 роботи у належному обсягу та якості.

Згідно до пункту 4 статті 882 Цивільного кодексу України, передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актом, підписаним обома сторонами.

23.02.2009р. та 11.05.2009р. представником позивача прийнято роботи за договором, про що свідчать акти приймання виконаних підрядних робіт за лютий та травень 2009 року (а. с. 67-68, 77-78 відповідно), які підписані та скріплені відповідними печатками сторін.

Також, сторонами підписані та скріплені печатками відповідні довідки про вартість виконаних підрядних робіт (а. с.66, 76 ).

Як свідчать матеріали справи, Контрольно-ревізійним відділом у Бахчисарайському районі проведено перевірку КП «Ремонтно-експлуатаційне підприємство житлового фонду Бахчисарайської міської ради», за результатами якої встановлено, що в порушення п. 3.3.10.1 ДБН Д.1.1-1-2000 «Правила визначення вартості будівництва», затверджених наказом Держбуду України від 27.08.2000р. № 174 (зі змінами та доповненнями) за лютий, квітень-травень 2009 року ТОВ Будівельна компанія «УкрІнвестСтрой» за завищеними розцінками необґрунтовано пред’явлено до оплати КП РЕП ЖФ Бахчисарайської міської ради акти виконаних робіт ф.КБ-2в що призвело до проведення незаконних видатків коштів останнього у сумі 3906,00 грн. (а. с. 58-60).

Висновки перевірки КРВ у Бахчисарайському районі і стали підставою для звернення позивача із даним позовом.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню у зв’язку з наступним.

Відповідно до ч. 1 ст. 179 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Виходячи з положень ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Пунктом 2.1. договору визначено, що ціна договору визначається у кошторисній документації (кошторис), яка є невід’ємною частиною договору.

Судом встановлено, що між сторонами підписано акти приймання-передачі виконаних робіт, в яких зазначено як найменування робіт так і їх вартість. Сторонами не заперечується, що вартість виконаних робіт, яка була узгоджена сторонами, сплачена позивачем.

Таким чином, суд дійшов висновку, що між сторонами зобов’язання за договором № 1-07/09 від 12.02.2009р. щодо надання послуг по ремонту житлового фонду міста Бахчисарай та оплати цих послуг, виконані належним чином.

Суд не приймає посилання позивача на встановлені перевіркою Контрольно-ревізійного відділу у Бахчисарайському районі факти, у зв’язку з наступним.

Відповідно до вступної частини ДБН Д.1.1-1-2000 «Правила визначення вартості будівництва», затверджених наказом Держбуду України від 27.08.2000р. № 174, по об’єктам, будівництво яких здійснюється за рахунок інших (не бюджетних) джерел фінансування, дані норми носять рекомендованих характер, та їх застосування обумовлюється контрактом. Однак, договором № 1-07/09 від 12.02.2009р. застосування зазначених норм не передбачено, а вартість таких робіт та послуг визначена сторонами у погодженої ними кошторисної документації та підтверджена підписаними актами приймання виконаних робіт та сплаченими рахунками.

Крім того, висновки Контрольно-ревізійного відділу в Бахчисарайському районі зроблені при проведенні перевірки, на яку вказує позивач у позовній заяві, а в силу статей 10, 15 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу України» є обов’язковими лише для осіб, що ревізуються, а не в якому разі для суду, а відтак висновки та факти встановлені у відповідному акті контрольно-ревізійного органу мають досліджуватись судом порівняно із іншими доказами наданими до матеріалів справи.

Враховуючи, що в матеріалах справи відсутні докази неналежного виконання відповідачем своїх зобов’язань за договором № 1-07/09 від 12.02.2009р., суд відхиляє доводи позивача про встановлення Контрольно-ревізійним відділом в Бахчисарайському районі факту невиконання відповідачем цих зобов’язань.

Відносно доводів позивача, що заявлена до стягнення сума є збитками, суд має зазначити наступне.

У розумінні статей 224, 225 Господарського кодексу України, збитками є витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управлена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

З правового аналізу наведених норм вбачається, що загальними підставами для стягнення збитків з особи, яка їх заподіяла, є: настання збитків; неправомірна поведінка особи, що заподіяла збитки; безпосередній причинний зв'язок між протиправною поведінкою і настанням збитків; вина.

Позивачем не доведено як самого факту неправомірної поведінки відповідача, так і його вини, адже вартість виконаних робіт, сплачена позивачем, погоджена сторонами у кошторисній документації та довідках вартості виконаних робіт, які у свою чергу були виконані відповідачем, що не заперечується самим позивачем.

Таким чином підстав для стягнення заявленої суми а ні в якості збитків, а ні в якості зайве сплачених коштів, не має.

Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона має довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень способом, який встановлений законом для доведення такого роду фактів.

Юридична зацікавленість позивача у вирішенні спору судом, покладає на нього обов’язок довести, що цивільні права та інтереси позивача порушені, не визнаються чи оспорюються відповідачем.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість вимог КП «Ремонтно-експлуатаційне підприємство житлового фонду Бахчисарайської міської ради» щодо стягнення з відповідача суми у розмірі 3906,00 грн., у зв’язку з чим позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до підпунктів а, б пункту 2 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» (з урахуванням внесених змін) при зверненні до господарського суду із позовними заявами ставки державного мита складають: за позовом немайнового характеру – 85 грн., за позовом майнового характеру - 1% ціни позову, але не менш 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

При зверненні до суду, позивач сплатив державне мито лише в сумі 85,00 грн., в той час, як повинен був сплатити 102,00 грн. за позовну вимогу майнового характеру про стягнення суми в розмірі 3906,00 грн., у зв’язку з чим ухвалою від 12.05.2011р. суд зобов’язував останнього надати суду належні докази сплати державного мита у встановленому порядку та розмірі, проти вимоги суду виконані не були, внаслідок чого з позивача підлягає стягненню 17,00 грн. державного мита.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову - відмовити.

2. Стягнути з Комунального підприємства «Ремонтно-експлуатаційне підприємство житлового фонду Бахчисарайської міської ради» (98400, м. Бахчисарай, вул. Кримська, 14, код ЄДРПО України 34416859) в дохід державного бюджету України (р/р 31115095700002, банк одержувача ГУ Державного казначейства України в АРК, м. Сімферополь, МФО 824026, одержувач: Держбюджет м. Сімферополь, код платежу 22090200, код ЄДРПО України 34740405) державне мито в сумі 17,00 грн.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Лукачов С.О.