Ухвала суду № 16493504, 19.05.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 травня 2011 року м. КиївК-9902/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

ГоловуючогоСтепашка О.І.

СуддівКарася О.В.

Костенка М.І.

Маринчак Н.Є.

Усенко Є.А.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14.12.2007

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 23.05.2008

у справі №2-а-3558/07

за позовомДочірнього підприємства «Техноскрап»Товариства з обмеженою відповідальністю «Скрап»

доДержавної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька

провизнання недійсним податкового повідомлення рішення та зобовязання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство «Техноскрап»Товариства з обмеженою відповідальністю «Скрап» (далі по тексту позивач, ДП «Техноскрап») звернулось до суду, з урахування уточнень позовних вимог, з позовом про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька (далі по тексту відповідач, ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька) від 16.05.2007 № 0000502340/2 та зобовязання ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька направити на адресу ДП «Техноскрап»повідомлення про відкликання вказаного податкового повідомлення-рішення та поновити в картці особового рахунку підприємства суму бюджетного відшкодування по податку на додану вартість в розмірі 81018 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 14.12.2007, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 23.05.2008, позов задоволено частково; визнано недісним спірне податкове повідомлення-рішення; в решті позовних вимог відмовлено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами виїзної позапланової перевірки ДП «Техноскрап», складено акт № 177/23-6/20364201 від 02.02.2007, в якому було зафіксовано порушення пп. 7.2.1 п. 7.2, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого підприємством завищено суму бюджетного відшкодування за серпень, вересень 2006 року на суму 81018 грн.

На підставі результатів вказаної перевірки та результатів адміністративного оскарження, 16.05.2007 відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000502340/2 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за серпень 2006 року в розмірі 62137 грн., за вересень 2006 року в розмірі 18881 грн., яке є предметом розгляду даної справи.

Судами також встановлено, що за даними податкових декларацій за липень та серпень 2006 року, відповідно сума податкового кредиту згідно рядка 17 декларації складає 225078 грн. та 397877 грн., а сума відємного значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту складає 158278 грн. та 336741 грн.

Факт придбання товарів підтверджений податковими накладними.

З урахуванням того, що відповідач оскаржує рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволення позовних вимог, слід зазначити наступне.

Суди попередніх інстанцій, скасовуючи спірне податкове повідомлення-рішення виходили з того, що недоліки в заповненні податкових накладних не свідчать про те, що такі накладні є недійсними.

Відповідно до п. 1.7. ст. 1, абз. 1 пп. 7.4.1. п. 7.4., абз. 3 пп. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 вказаного Закону України «Про податок на додану вартість»(станом на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом; податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації; датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно пп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 вказаного Закону не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг); у разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

При цьому необхідно зазначити, що єдиним випадком неможливості такого включення є відсутність податкової накладної чи митної декларації взагалі.

Відповідно до п. 1.8. ст. 1, пп. 7.7.1., абз. 1, 2 пп. 7.7.3. п. 7.7. ст. 7 зазначеного Закону бюджетне відшкодування сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у звязку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим законом; суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобовязань, що виникли у звязку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду; у разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з підпунктом 7.7.1 цієї статті, має відємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації; підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період.

На підставі даних положень з посиланням на відповідні матеріали справи суди попередніх інстанцій правомірно зазначили про правильне віднесення позивачем до складу податкового кредиту суми ПДВ в розмірі 62137 грн. за серпень 2006 року та 18881 грн. - за вересень 2006 року, оскільки судами встановлена та не заперечується відповідачем фактична оплата контрагенту вказаних сум податку на додану вартість в ціні придбаного товару.

Враховуючи викладене та межі перегляду, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином зясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до зміни чи скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2201, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька відхилити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14.12.2007 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 23.05.2008 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Суддя О.І. Степашко