Ухвала суду № 16493448, 19.05.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" травня 2011 р. м. КиївК-1273/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

ГоловуючогоСтепашка О.І.

СуддівКарася О.В.

Костенка М.І.

Маринчак Н.Є.

Усенко Є.А.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватного підприємства фірми «Промагроснаб»

на постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 20.12.2007

у справі № 442/12-06

за позовомПриватного підприємства фірми «Промагроснаб»

доБілоцерківської обєднаної державної податкової інспекції Київської області

провизнання нечинними податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство фірма «Промагроснаб» (далі по тексту позивач, ПП «Промагроснаб») звернулось до суду з позовом про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень Білоцерківської обєднаної державної податкової інспекції Київської області (далі по тексту відповідач, Білоцерківська ОДПІ Київської області) .

Постановою Господарського суду Київської області від 12.12.2006 позов задоволено; визнані нечинними спірні податкові повідомлення-рішення, з огляду на протиправність їх прийняття.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 20.12.2007 постанову суду першої інстанції скасовано, прийнято нову постанову, якою в задоволенні позову відмовлено повністю, з мотивів правомірності прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального права.

Представники сторін в судове засідання не зявились, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином.

В звязку з цим, касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами виїзної позапланової документальної перевірки ПП «Промагроснаб» з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість за період з 01.07.2005 по 30.08.2005, складено акт № 158/23-4/30118039 від 04.05.2006, в якому зафіксовані порушення п. 1.8 ст. 1 пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7, пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого підприємством завищено суму податкового кредиту за липень 2005 року в розмірі 313032 грн.; сума залишку відємного значення податку на додану вартість не підтверджена за результатами документальної перевірки до бюджетного відшкодування за серпень 2005 року в розмірі 173716 грн., безпідставно включено до складу податкового кредиту наступного податкового періоду та відповідно до складу бюджетного відшкодування за жовтень 2005 року.

На підставі результатів вказаної перевірки, 06.04.2006 податковою інспекцією прийняте податкове повідомлення-рішення № 10/0002392300/0 про завищення бюджетного відшкодування в сумі 313032 грн. і зобовязання сплатити суму податку на додану вартість у розмірі 173716 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 86858 грн.

В результаті адміністративного оскарження зазначене повідомлення-рішення залишене без змін та 26.06.2006 відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 18/0002392300/1.

На основі повторних звернень позивача зі скаргами на вказані податкові повідомлення-рішення, відповідачем проведено виїзну позапланову документальну перевірку з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на рахунок платника у банку ПП «Промагроснаб»за період з 01.07.2005 по 30.08.2005, за результатами якої складено акт № 276/23-4/30118039 від 23.08.2006, в якому зазначені порушення позивачем п. 1.8. ст. 1, пп. 7.4.1 п. 7.4 та пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до завищення суми податкового кредиту за липень 2005 в розмірі 313032 грн. та суми бюджетного відшкодування за серпень 2005 року 112390 грн. Сума залишку відємного значення податку на додану вартість не підтверджена за результатами документальної перевірки до бюджетного відшкодування за серпень 2005 року в розмірі 200642 грн., безпідставно включено до складу податкового кредиту наступного податкового періоду та відповідно до складу бюджетного відшкодування за жовтень 2005 року.

Перевіркою встановлено, що 10.12.2004 між ПП «Промагроснаб»(покупець) та ТОВ «Теххіммаш»(продавець) укладено договір № 10/12-2004, за умовами якого продавець постачає хімічну сировину, запасні частини, азбестотехнічні та гумотехнічні вироби, а покупець зобовязується прийняти товар та оплатити його на умовах договору в розмірі 5000000 грн. Основним постачальником позивача було ТОВ «Теххіммаш», а постачальниками останнього були ТОВ компанія «Астеллс-А», ТОВ «Універсал-Про ЛТД»та ТОВ «Оргеліт».

Рішенням ДПА в Київській області від 05.09.2006 № 10760/10/25-523/158.186 вищевказані податкові повідомлення-рішення залишені без змін та збільшене податкове зобовязання з податку на додану вартість на суму 13463 грн. штрафної (фінансової) санкції.

За результатами адміністративного оскарження, 07.09.2006 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

-№ 2479/0002392300/2 про зменшення бюджетного відшкодування та зобовязання сплатити 86858 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

-№ 2478/0000682330/0 про донарахування штрафних (фінансових) санкцій по податку на додану вартість в розмірі 13463 грн.

Приймаючи спірні податкові повідомлення-рішення, податковий орган виходив з того, що постачальники контрагента ПП «Промагроснаб»останню звітність подавали, відповідно, за травень, червень, липень 2005 року з нульовими показниками, що свідчить про не включення до складу податкового зобовязання з податку на додану вартість суми сплачені за проведеними операціями з ТОВ «Теххіммаш».

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що податковий кредит позивача, який відображений ним в звязку з придбанням товарів від ТОВ «Теххіммаш»в липні 2005 року, повністю підтверджений належним чином оформленими податковими накладними, які відповідають вимогам законодавства.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції мотивував своє рішення тим, що податкова накладна не є документом, який свідчить про факт сплати відповідної суми та не підтвердженням сплати постачальниками контрагента позивача сум податку на додану вартість за липень 2005 року.

Суд касаційної інстанції не може погодитись з таким висновком апеляційного господарського суду, враховуючи наступне.

Згідно п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»бюджетне відшкодування сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у звязку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1, абз. 1 пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 вказаного Закону (станом на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим законом; податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього закону, протягом такого звітного періоду у звязку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 цього Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобовязання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При відємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.7.2 п. 7.2 ст. 7 вказаного Закону якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1. цього пункту, має відємне значення, то: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого відємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); залишок відємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Необхідно відмітити, що пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»право платника податку на податковий кредит ставить в залежність від отримання податкової накладної, а не від проведення зустрічних перевірок контрагентів платника податку (позивача), встановлення факту формування та сплати ними податкових зобовязань за відповідними господарськими операціями.

Посилання відповідача на те, що суми сплаченого та зарахованого до Державного бюджету України податку на додану вартість в першу чергу використовуються для бюджетного відшкодування, а тому обовязковою підставою включення до складу податкового кредиту з податку на додану вартість є сплата таких сум до бюджету на підставі пп. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»є помилковими.

Таким чином, визначальним фактом права платника на бюджетне відшкодування податку на додану вартість в даному випадку є фактична оплата ним сум такого податку контрагентам у попередніх податкових періодах, яка позивачем здійснена, що підтверджується дослідженими судами доказами. При цьому будь-які порушення такими контрагентами вимог податкового законодавства стосовно податку на додану вартість не впливають на право платника податку покупця отримати бюджетне відшкодування за умови дотримання останнім цих вимог.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо скасування спірних повідомлень-рішень, в звязку з протиправністю їх прийняття, тому суд касаційної інстанції вважає постанову Господарського суду Київської області від 12.12.2006 прийняту відповідно до вимог чинного законодавства і скасовану Київським міжобласним апеляційним господарським судом помилково.

Крім того, слід звернути увагу, що вимога про визнання нечинним може стосуватись лише нормативно-правового акта. Щодо акта індивідуальної дії правильними вимогами мають бути: визнання його протиправним (недійсним, незаконним, неправомірним, скасування), які є одним і тим же способом захисту порушеного права згідно ст. ст. 105, 162 КАС України, сформульованим у різних словесних формах. Однак, неврахування цього судами не вплинуло на правильне вирішення в даній справі спору по суті.

Відповідно до ст. 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалене відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

За таких обставин, касаційна скарга Приватного підприємства фірми «Промагроснаб»підлягає задоволенню, постанова Львівського апеляційного господарського суду від 07.12.2006 підлягає скасуванню, а постанова Господарського суду Київської області від 12.12.2006 залишенню в силі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 222, 223, 226, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства фірми “Промагроснаб” задовольнити.

Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 20.12.2007 скасувати, а постанову Господарського суду Київської області від 12.12.2006 залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили через пять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)О.В. Карась (підпис)М.І. Костенко (підпис)Н.Є. Маринчак (підпис)Є.А. Усенко З оригіналом згідно Відповідальний секретарІ.Ю. Гончарук