Ухвала суду № 16493210, 26.05.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" травня 2011 р. м. КиївК-4669/08

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І.головуючий, судді Маринчак Н.Є., Степашко О.І., Усенко Є.А., Шипуліна Т.М.,

при секретарі Сватко А.О.

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області (далі Кременчуцька ОДПІ)

на постанову господарського суду Полтавської області від 11.09.2007

та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2008

у справі № 3/156 (22-а-778/08)

за позовом відкритого акціонерного товариства «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат»(далі Товариство)

до Кременчуцької ОДПІ

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Судове засідання проведено за участю представників:

позивача Кузьменка С.В.,

відповідача Домбровського Я.В.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов подано про визнання недійсним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 16.07.2007 №0000582303/0/1532 в частині визначення позивачеві 854273грн. штрафу.

Постановою господарського суду Полтавської області від 11.09.2007 позов задоволено з тих мотивів, що:

податковим органом було пропущено строк застосування адміністративно-господарських санкцій за правопорушення, вчинені Товариством за період з 01.04.2006 по 04.07.2006;

Товариство за видом своєї діяльності (яка полягає у видобуванні залізної руди) не відноситься до підприємств сфери торгівлі, громадського харчування та послуг, що виключає можливість поширення дії приписів Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»на позивача;

реалізація неліквідних матеріальних цінностей підприємства не може кваліфікуватися як торговельна діяльність;

відпуск спірних товарів за готівкові кошти, які були оплачені у касі Товариства, здійснювався останнім зі складу підприємства, що з огляду на пункт 12 статті 9 вказаного Закону також звільняє позивача від обовязку застосовувати РРО.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2008 назване рішення місцевого суду було змінено шляхом виключення з його мотивувальної частини висновку про неможливість поширення вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»на операції Товариства з продажу матеріальних цінностей за готівкові кошти. В решті названу постанову місцевого суду зі спору залишено без змін з тих самих підстав.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України Кременчуцька ОДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові акти та прийняти нове рішення по суті спору, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та невідповідність висновків судів дійсним обставинам справи. Так, в обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що:

попередніми інстанціями було безпідставно застосовано до спірних правовідносин приписи статті 250 Господарського кодексу України, позаяк штраф, накладений на субєкта господарювання за порушення правил здійснення розрахункових операцій, не є адміністративно-господарською санкцією;

фактичне здійснення підприємством торгівлі товарами невласного виробництва за готівкові кошти вимагає від такого субєкта господарювання дотримуватись вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»та, відповідно, застосовувати РРО.

У запереченні на касаційну скаргу Товариство зазначає про правильність та обґрунтованість висновків попередніх інстанцій та просить залишити оскаржувані рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення присутніх у судовому засідання представників сторін, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Кременчуцької ОДПІ з урахуванням такого.

Судовими інстанціями у справі зясовано, що в ході проведення Кременчуцькою ОДПІ виїзної планової перевірки Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2006 по 31.03.2007, оформленої актом від 04.07.2007 № 390/23-120/00191282, було виявлено, зокрема, факт продажу позивачем товарів невласного виробництва (будматеріалів, механізмів, сантехніки, запчастин) без застосування РРО. Наведене стало підставою для визначення позивачеві 854273грн. штрафу згідно з оспорюваним рішенням.

Судами також встановлено, що згідно з довідкою Полтавського обласного управління статистики № 002/146 від 12.01.2005, яка визначає основні статутні види діяльності позивача, та Статутом Товариства, основним видом діяльності позивача є відкрите видобування залізної руди.

У статті 1 Гірничого закону України визначено поняття “гірниче підприємство” під яким розуміють цілісний технічно та організаційно відокремлений майновий комплекс засобів і ресурсів для видобутку корисних копалин, будівництва та експлуатації об'єктів із застосуванням гірничих технологій (шахти, рудники, копальні, кар'єри, розрізи, збагачувальні фабрики тощо).

Відповідно до статті 1 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” реєстратори розрахункових операцій застосовуються фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності або юридичними особами (їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами) (далі - суб'єкти підприємницької діяльності), які здійснюють операції з розрахунків в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також уповноваженими банками та суб'єктами підприємницької діяльності, які виконують операції купівлі-продажу іноземної валюти.

З урахуванням викладеного суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що на позивача не розповсюджуються приписи Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій”, оскільки його діяльність не повязана з торгівлею товарами, громадським харчуванням та наданням послуг.

В силу вимог пункту 12 статті 9 названого Закону реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються, якщо в місці отримання товарів (надання послуг) операції з розрахунків у готівковій формі не здійснюються (оптова торгівля тощо).

Як встановлено судами, позивач здійснював операції по відпуску товарно-матеріальних цінностей зі складів, які за змістом пункту 3 статті 3 Закону України “Про патентування деяких видів підприємницької діяльності” не є пунктами продажу товарів, оскільки у цих складах не здійснювалась торгівля за готівкові кошти, інші готівкові платіжні засоби та з використанням кредитних карток, а здійснювався лише відпуск товарно-матеріальних цінностей, списаних з балансу підприємства, який був раніше оплачений через касу підприємства з оформленням прибуткового касового ордера.

Правильною є і надана судами правова оцінка, відповідно до якої застосування штрафу за продаж спірних товарів, здійснений позивачем з 01.04.2006 по 04.07.2006, відбулося також і з порушенням строку, встановленого статтею 250 Господарського кодексу України.

Так, відповідно до статті 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до субєктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення субєкта господарювання та ліквідації його наслідків.

Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються статтею 239 цього Кодексу, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

З огляду на викладене, фінансові санкції у вигляді штрафів за порушення порядку здійснення розрахункових операцій є адміністративно-господарськими санкціями у розумінні статей 238, 239 Господарського кодексу України, а відтак повинні застосовуватися у межах строків, визначених статтею 250 цього Кодексу.

Статтею 250 Господарського кодексу України передбачено, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до субєкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим субєктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Отже, з урахуванням дати прийняття оспорюваного рішення, згідно з яким Товариству визначено штраф за порушення правил здійснення розрахункових операцій, а саме 16.07.2007, та моменту виявлення правопорушення (04.07.2007) суди дійшли вірного висновку про пропуск податковим органом зазначеного строку під час накладення штрафних санкцій за діяння, вчинені позивачем з 01.04.2006 по 04.07.2006.

За таких обставин суди цілком обґрунтовано задовольнили позов, а тому передбачених законом підстав для скасування оскаржуваної постанови та ухвали місцевого і апеляційного судів не вбачається.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області залишити без задоволення.

2. Постанову господарського суду Полтавської області від 11.09.2007 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2008 у справі № 3/156 (22-а-778/08) залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:Н.Є. Маринчак О.І. Степашко Є.А. Усенко Т.М. Шипуліна