Постанова № 16493189, 26.05.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" травня 2011 р. м. КиївК-21938/08

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І.головуючий, судді Маринчак Н.Є., Степашко О.І., Усенко Є.А., Шипуліна Т.М.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Мукачівської обєднаної державної податкової інспекції Закарпатської області (далі Мукачівська ОДПІ)

на постанову господарського суду Закарпатської області від 02.11.2007

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.10.2008

у справі № 14/201

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Техномарк»(далі Товариство)

до Мукачівської ОДПІ

про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду Закарпатської області від 02.11.2007, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.10.2008, позов задоволено частково; визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення від 31.01.2007 №0000212340/0/218/23-01/31587117/2138, від 15.05.2007 №0000212340/2/218/23-01/31587117/2138 та від 19.07.2007 №0000212340/3/218/23-01/31587117/2138 в частині визначення позивачеві податкового зобовязання з податку на прибуток у сумі 7897 грн. за основним платежем та 3948,50 грн. за штрафними санкціями; визнано першу податкову вимогу Мукачівської ОДПІ від 17.09.2007 №1/52 такою, що не породжує будь-яких правових наслідків, визнано недійсною другу податкову вимогу Мукачівської ОДПІ від 24.10.2007 № 2/624; в решті позову відмовлено.

У прийнятті вказаних судових актів попередні інстанції виходили з того, що відображення у податковому обліку Товариства суми отриманої та повернутої фінансової допомоги, а також виплаченої працівникам Товариства компенсації за придбані ними за власні кошти матеріальні цінності здійснено відповідно до вимог податкового законодавства. Крім того, за висновком судів, внаслідок подання цього позову податкові зобовязання за оспорюваними податковими повідомленнями-рішеннями не набули статусу узгоджених, що виключає правомірність надсилання позивачеві другої податкової вимоги.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України Мукачівська ОДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові акти та прийняти нове рішення по суті спору, посилаючись на невідповідність висновків судів нормам матеріального права та дійсним обставинам справи. В обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, зокрема, що:

у ІІІ кварталі 2006 року Товариством віднесено до валового доходу повторну фінансову допомогу в сумі 178430 грн., а до валових витрат (сформованих внаслідок повернення цієї допомоги) 193430 грн.;

позивачем було неправомірно включено до валових витрат підприємства вартість товарів, які було фактично отримано Товариством від його учасників як внесок до статутного фонду.

У запереченні на касаційну скаргу Товариство зазначає про правильність та обґрунтованість висновків попередніх інстанцій та просить залишити оскаржувані рішення без змін, а скаргу без задоволення.

З огляду на неприбуття у судове засідання представників сторін, яких було належним чином повідомлено про дату, час і місце судового засідання, справу розглянуто у письмовому провадженні відповідно до пункту 2 частини першої статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги Мукачівської ОДПІ з урахуванням такого.

Судовими інстанціями у справі зясовано, що:

- Мукачівською ОДПІ було проведено виїзну планову перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2004 по 30.09.2006, результати якої відображено в акті від 29.01.2007 №88/23-01/31587117;

- на підставі цього акта Мукачівською ОДПІ було прийнято податкове повідомлення-рішення від 31.01.2007 №0000212340/0/218/23-01/31587117/2138, згідно з яким позивачеві визначено податкове зобовязання з податку на прибуток у сумі 16404 грн. (у тому числі 10936 грн. за основним платежем та 5468 грн. за штрафними санкціями);

- за наслідками оскарження Товариством цього рішення в адміністративному порядку контролюючим органом було винесено податкове повідомлення-рішення від 15.05.2007 №0000212340/2/218/23-01/31587117/2138, за яким сума донарахованого позивачеві податкового зобовязання з податку на прибуток становить 16372,50 грн. (у тому числі 10915 грн. за основним платежем та 5457,50грн. за штрафними санкціями);

- причиною прийняття вказаних актів індивідуальної дії слугував висновок контролюючого органу, зокрема, про:

порушення позивачем вимог пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»у ІІІ кварталі 2006 року внаслідок включення до валових витрат підприємства 193430грн. як поворотної фінансової допомоги, повернутої у звітному періоді, тоді як до валового доходу за цей самий період було включено отриману фінансову допомогу лише в розмірі 178430грн.;

незаконне віднесення до валових витрат Товариства вартості товарно-матеріальних цінностей та послуг на суму 16588 грн., які були придбані працівниками позивача за власні кошти, оприбутковані Товариством у травні 2005 року та у цьому ж самому періоді передані позивачеві як внесок до статутного фонду Товариства.

Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо правильності формування позивачем валових витрат у перевірений період.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

В силу вимог підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Оскільки, як встановлено судами, позивачем було компенсовано своїм працівникам кошти, витрачені ними для придбання товарів (послуг), то віднесення до валових витрат Товариства суми цих коштів у період оприбуткування товарів (послуг) та виплати вказаної компенсації є цілком правомірним.

Посилання Мукачівської ОДПІ на те, що зазначені кошти були передані до статутного фонду Товариства, обґрунтовано не були взяті до уваги попередніми судовими інстанціями, позаяк внесення прямої інвестиції в обмін на корпоративні права підприємства є окремою операцією, яка в даному разі не впливає на порядок формування валових витрат за наслідками здійснення операцій з придбання платником товарів, послуг.

З урахуванням досліджених судами фактичних даних зі спору обґрунтованою є і надана судами правова оцінка відносно правильності відображення у податковому обліку Товариства сум поворотної фінансової допомоги.

Так, за змістом підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 названого Закону валовий доход включає суми поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, що залишається неповерненою на кінець такого звітного періоду від осіб, що не є платниками цього податку (у тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із законодавством мають пільги з цього податку, включаючи право застосовувати ставку податку нижчу, ніж установлена пунктом 7.2 статті 7 або статтею 10 цього Закону. У разі коли у майбутніх податкових періодах платник податку повертає таку поворотну фінансову допомогу (її частину) особі, яка її надала, такий платник податку збільшує суму валових витрат на суму такої поворотної фінансової допомоги (її частини) за наслідками податкового періоду, в якому відбулося таке повернення. При цьому валові доходи такого платника податку не збільшуються на суму умовно нарахованих процентів, а податкові зобов'язання особи, що надала поворотну фінансову допомогу, не змінюються як при її видачі, так і при її зворотному отриманні. Як виняток з правила, визначеного цим абзацом, операції з отримання (надання) фінансової допомоги між платником податку та його філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, розташованими на території України, не призводять до зміни їх валових витрат або валових доходів.

Як зясовано судами, сума фінансової допомоги, повернута позивачем у ІІІ кварталі 2006 року та віднесена ним до складу валових витрат, включала суми, отримані як у звітному періоді, так і у попередніх періодах, про що свідчать наявні у справі первинні документи. Наведене спростовує висновок податкового органу про завищення Товариством валових витрат на 15000 грн. за рахунок зайво включеної до їх складу поворотної фінансової допомоги.

Водночас не можна погодитися з висновками судів стосовно недійсності оспорюваних податкових вимог.

Так, згідно з підпунктом 5.2.4 пункту 5.2 статті 5 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” процедура адміністративного оскарження закінчується, зокрема, днем отримання платником податків рішення контролюючого органу, що не підлягає подальшому адміністративному оскарженню.

Наслідком несплати платником узгодженої суми податкового зобовязання протягом десяти календарних днів, наступних за днем такого узгодження, є виникнення податкового боргу.

Десятиденний строк сплати узгодженого податкового зобовязання переривається у разі звернення платника податків до суду із позовом про визнання недійсним рішення контролюючого органу згідно з підпунктом 5.4.2 пункту 5.2 статті 5 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”. При цьому податкове зобовязання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті.

Однак у разі несвоєчасного звернення платником податку до суду (поза межами строку сплати узгодженого в апеляційному порядку податкового зобовязання, але в межах строків давності, як це передбачено підпунктом 5.2.5 пункту 5.2 статті 5 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”) несплачене податкове зобовязання, процедура апеляційного оскарження якого була завершеною, перетворюється на податковий борг платника податків у силу прямого припису пункту 5.4.1 пункту 5.4 статті 5 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Таким чином, оскільки оскарження платником податків до суду суми податкового зобовязання, узгодженого в апеляційному порядку, поза межами строку сплати такого податкового зобовязання не надає відповідному податковому зобовязанню статусу неузгодженого, то в даному разі, враховуючи дату отримання позивачем рішення Державної податкової адміністрації України від 13.07.2007 №6774/6/23-0115 про результати розгляду повторної скарги (а саме - 18.07.2007) та дату подання цього позову (26.09.2007), на момент надсилання позивачеві першої та другої податкових вимог оспорювані податкові зобовязання вже трансформувалися у податковий борг Товариства, що обумовлює законність цих податкових вимог.

З урахуванням викладеного, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне частково скасувати ухвалені у справі рішення, відмовивши у задоволенні позову у відповідній частині.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Мукачівської обєднаної державної податкової інспекції Закарпатської області задовольнити частково.

2. Постанову господарського суду Закарпатської області від 02.11.2007 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.10.2008 у справі №14/201 скасувати в частині задоволення позовних вимог про визнання першої податкової вимоги від 17.09.2007 № 1/52 такою, що не породжує правових наслідків, та другої податкової вимоги від 24.10.2007 №2/624 недійсною.

У цій частині позову відмовити.

3. В решті постанову господарського суду Закарпатської області від 02.11.2007 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.10.2008 у справі №14/201 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її постановлення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:Н.Є. Маринчак О.І. Степашко Є.А. Усенко Т.М. Шипуліна