Ухвала суду № 16493185, 26.05.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" травня 2011 р. м. КиївК-21617/08

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І.головуючий, судді Маринчак Н.Є., Степашко О.І., Усенко Є.А., Шипуліна Т.М.,

при секретарі Сватко А.О.

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Донецьку (далі СДПІ)

на постанову господарського суду Донецької області від 28.07.2008

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 21.10.2008

у справі № 7/163а (22-а-10719/08)

за позовом закритого акціонерного товариства «Візаві» (далі Товариство)

до СДПІ

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.

Судове засідання проведено за участю представників:

позивача Бойчук А.В.,

відповідача Руденко Є.О.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов подано про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 21.06.2006 №0000710823/0/16957/7/15 та від 21.06.2006 №0000700823/0/16956/7/15-16-23/5.

Постановою господарського суду Донецької області від 28.07.2008, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 21.10.2008, позов задоволено. У прийнятті вказаних судових актів попередні судові інстанції виходили з того, що предметом спірних господарських операцій з поставки товару виступав вторинний продукт доменного виробництва (феромарганець фракції 0-10 мм), який обєктивно утворюється під час переробки феромарганцю, що, в свою чергу, свідчить про нульову собівартість цього продукту та про неправомірність висновків податкового органу відносно недотримання позивачем вимог статті 9 Закону України «Про державний бюджет України на 2005 рік». До того ж, за висновком судів, СДПІ було порушено законодавчо встановлений порядок визначення прибутку позивача під час визначення обєкта оподаткування податком на прибуток за перевірений період.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України СДПІ просить скасувати ухвалені у справі рішення та відмовити в задоволенні позову, посилаючись на невідповідність висновків судів нормам матеріального права та дійсним обставинам справи. Так, в обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, зокрема, що реалізацію феромарганцю було здійснено позивачем за ціною нижчою, ніж фактичні витрати на його виготовлення, у звязку з чим Товариством було занижено базу оподаткування ПДВ. Крім того, за посиланням скаржника, зазначені операції не можуть бути віднесені до господарської діяльності з огляду на правову сутність останньої.

У запереченнях на касаційну скаргу Товариство зазначає про правильність та обґрунтованість висновків попередніх інстанцій та просить залишити оскаржувані рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги СДПІ з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи зясовано, фактичною підставою для визначення позивачеві податкового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 103066,50 грн. (у тому числі 68711 грн. за основним платежем та 34355,50 грн. за штрафними санкціями) та податкового зобовязання з податку на прибуток в сумі 903170 грн. (у тому числі 602704грн. за основним платежем та 300466грн. за штрафними санкціями) слугував висновок податкового органу, викладений в акті перевірки від 08.06.2006 №12-15-16-23/5-24068600, про реалізацію Товариством за період з жовтня 2004 року по січень 2005 року товару (феромарганцю) за ціною нижчою, ніж собівартість цієї продукції. При цьому під час донарахування Товариству податкових зобовязань з податку на прибуток валовий доход (обєкт оподаткування) було збільшено на недоотриману позивачем суму доходу внаслідок застосування заниженої ціни.

Судами також було встановлено, що згідно з висновком судово-економічної експертизи у справі від 19.03.2008 №178/24, фактично предметом спірних операцій виступав феромарганець фракції 0-10 мм, який є вторинним продуктом переробки (дроблення) феромарганцю та не відповідає державним стандартам у звязку з низькими технологічними характеристиками, а тому собівартість такого феромарганцю дорівнює нулю, позаяк витрати на його виробництво враховуються у складі витрат на виготовлення товарного феромарганцю. При цьому вартість названого продукту переробки обліковується на балансі тільки по кількості (у натуральній вазі) без визначення вартості.

Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо правильності визначення позивачем бази оподаткування ПДВ та податку на прибуток за наслідками здійснення спірних операцій з поставки феромарганцю.

За змістом статті 9 Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік»база оподаткування податком на додану вартість операцій з поставки товарів (робіт, послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними або регульованими цінами (тарифами), але не нижче ніж фактичні витрати на їх виготовлення (придбання), з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включається до ціни товарів (робіт, послуг) згідно із законами України з питань оподаткування. До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (робіт, послуг), а також суми відсотків, що сплачуються (нараховуються) ним за договорами товарного кредиту (товарної позики, розстрочки).

В даному разі, як установлено судами та підтверджується наявними у справі доказами, фактичні витрати Товариства на виготовлення феромарганцю фракції 0-10 мм дорівнюють нулю, позаяк вказана продукція є, по суті, відходом технологічного процесу переробки феромарганцю товарного.

А тому з огляду на право субєкта господарювання на вільне визначення ціни, як це передбачено статтею 190 Господарського кодексу України, продаж вказаного вторинного продукту за ціною, яка складає 60-70 % ціни реалізації феромарганцю товарного, не може розглядатися як продаж за заниженою ціною або як операція, що здійснена без наявності розумних економічних або інших причин (ділової мети).

З тих самих підстав правильною є і надана судами правова оцінка обставин справи про відсутність порушень з боку Товариства під час визначення обєкта оподаткування податком на прибуток за результатами здійснення спірних операцій.

До того ж, відповідно до пункту 3.1 статті 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на:

суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону;

суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Пунктом 4.1 статті 4 названого Закону валовий доход визначений як загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами. Валовий доход включає, зокрема, загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг).

Аналіз статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»дає підстави для висновку про те, що валовий дохід включає доходи, фактично одержані платником (а не які могли би бути ним отримані за певних умов), у звязку з чим включення СДПІ до валового доходу позивача суми недоотриманого ним доходу не відповідає вимогам чинного законодавства.

З урахуванням викладеного передбачені законом підстави для скасування правильних та вмотивованих рішень попередніх інстанцій відсутні.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Донецьку залишити без задоволення.

2. Постанову господарського суду Донецької області від 28.07.2008 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 21.10.2008 у справі № 7/163а (22-а-10719/08) залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:Н.Є. Маринчак О.І. Степашко Є.А. Усенко Т.М. Шипуліна