Ухвала суду № 16493155, 26.05.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" травня 2011 р. м. КиївК/9991/14520/11

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І.головуючий, судді Маринчак Н.Є., Степашко О.І., Усенко Є.А., Шипуліна Т.М.,

при секретарі Сватко А.О.

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва (далі ДПІ)

на постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 13.12.2010

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.02.2011

у справі № 2а-15649/10/2670

за позовом підприємства з 100% інвестиціями «Монблан»(далі Підприємство)

до ДПІ

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Судове засідання проведено за участю представників:

позивача Рицького С.В.,

відповідача Тюшкевич С.І.,

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Постановою окружного адміністративного суду міста Києва від 13.12.2010, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.02.2011, позов задоволено; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 01.10.2010 №0007392309/0. У прийнятті вказаних судових актів попередні інстанції виходили з того, що право позивача на формування податкового кредиту за наслідками придбання товарів у товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Дари Узбекистану»(далі ТОВ «Торговий дім «Дари Узбекистану») підтверджується належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарських операцій. До того ж, за висновком судів, згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців наявність дефектів у правовому статусі названого постачальника на момент виконання спірних операцій з поставки не підтверджується.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України ДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові акти та прийняти нове рішення по суті спору. В обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що незаконність включення позивачем до податкового кредиту оспорюваної суми ПДВ обумовлюється:

фактом невідображення постачальником позивача відповідних сум ПДВ у складі податкових зобовязань;

відсутністю ТОВ «Торговий дім «Дари Узбекистану»за місцезнаходженням;

відсутністю у ТОВ «Торговий дім «Дари Узбекистану»необхідних умов для здійснення господарської та економічної діяльності (як-от технічного персоналу, основних фондів, складських приміщень), що свідчить про відсутність реального характеру спірних операцій та про нікчемність договору, за яким здійснювалася поставка товарів позивачеві.

У запереченні на касаційну скаргу Підприємство зазначає про правильність та обґрунтованість висновків попередніх інстанцій та просить залишити оскаржувані рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників учасників провадження, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги ДПІ з урахуванням такого.

Судовими інстанціями у справі зясовано, що фактичною підставою для донарахування позивачеві податкового зобовязання з ПДВ у сумі 15196178грн. (у тому числі 10854413 грн. за основним платежем та 4341765грн. за штрафними санкціями) згідно з оспорюваним податковим повідомленням-рішенням слугував висновок ДПІ, викладений в акті перевірки від 06.09.2010 № 2368/23-09/32671445, про завищення позивачем у червні 2010 року податкового кредиту з ПДВ на 10854412,54грн. за наслідками здійснення операцій з придбання товарно-матеріальний цінностей у ТОВ«Торговий дім «Дари Узбекистану». При цьому відповідач виходив із того, що: названий постачальник позивача не відобразив у податковому обліку за відповідний період кореспондуючу суму податкових зобовязань з ПДВ; зустрічну перевірку ТОВ «Торговий дім «Дари Узбекистану»провести неможливо у звязку з його відсутністю за місцезнаходженням; у названого постачальника відсутні матеріально-технічні та трудові ресурси для здійснення господарської діяльності; Підприємство та вказаний постачальник працюють в одному сегменті ринку з налагодженими стабільними звязками його учасників, а тому позивач повинен був бути обізнаний щодо фіктивного характеру діяльності зазначеного контрагента; відсутність реального характеру спірних операцій свідчить про нікчемність договору купівлі-продажу товарів від 02.06.2010 №1-2/06 (укладеного позивачем та ТОВ «Торговий дім «Дари Узбекистану») як такого, що порушує публічний порядок.

Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо правомірності формування позивачем податкового кредиту у червні 2010 року.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї ж статті Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Таким чином, необхідною умовою для віднесення сплачених (нарахованих) у ціні товарів сум ПДВ до податкового кредиту є факт придбання товарів з метою їх використання в господарській діяльності. Отже, для цілей визначення обєкта оподаткування ПДВ витрати платника щодо сплати (нарахування) відповідної суми податку у складі ціни товару мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції та є підставою для формування податкового обліку платника податків.

В основу рішення про задоволення цього позову судами покладено висновок про те, що товарність операцій з поставки позивачеві товару (оргтехніки) підтверджується належним чином оформленими первинними документами, як от податковими та видатковими накладними, довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей, поясненнями керівника ТОВ «Торговий дім «Дари Узбекистану»(викладеними у заяві, яку було завірено нотаріально), поясненнями керівника складу приймання товару Підприємства, а також доказами подальшого продажу позивачем придбаного товару.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та бухгалтерську звітність в Україні»первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, то відповідні документа не можуть вважатися первинними для цілей податкового обліку навіть за наявності усіх формальних реквізитів, що передбачені для певного виду документа чинним законодавством.

А відтак попередні судові інстанції з урахуванням доводів ДПІ повинні були більш ретельно дослідити факт виконання операцій з придбання позивачем товарно-матеріальний цінностей у ТОВ«Торговий дім «Дари Узбекистану»та перевірити усе коло обставин, необхідних для зясування цього факту.

Так, згідно з частинами четвертою та пятою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, в яких розкривається зміст такого принципу адміністративного судочинства, як офіційне зясування всіх обставин у справі, суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для зясування всіх обставин справи, у тому числі щодо виявлення та витребовування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Отже, в даному разі суду слід було, зокрема, витребувати від сторін та дослідити докази виконання операцій, якими опосередковувався рух товару від продавця (ТОВ«Торговий дім «Дари Узбекистану») до покупця (Підприємства), а саме - транспортування товару, його прийняття за кількістю та якістю, виконання вантажно-розвантажувальних робіт, зберігання спірного товару тощо, а також фактичні дані щодо порядку проведення розрахунків за придбаний товар. Наведені обставини також дозволять підтвердити або спростувати посилання ДПІ (яким попередніми судовими інстанціями взагалі не було надано будь-якої правової оцінки) на відсутність у ТОВ «Торговий дім «Дари Узбекистану»фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення вказаних поставок. Так, наприклад, встановивши, зокрема, яким чином здійснювалося транспортування зазначеного товару (власними засобами покупця чи продавця, або третьою особою перевізником на підставі укладеного з покупцем або продавцем договору тощо) можна перевірити фактичне виконання поставки товарно-матеріальних цінностей за умови відсутності у продавця зареєстрованих транспортних засобів тощо.

Лише за наслідками зясування вказаних фактичних даних можливо було б зробити вмотивований висновок про те, чи відбувся дійсний рух активів платника, зміни у його майновому стані як обовязкова ознака господарської операції.

Наведена неповнота встановлення обставин зі спору призвела до прийняття попередніми судовими інстанціями рішень, які не відповідають вимогам статті 159 названого Кодексу щодо законності та обґрунтованості судового рішення, тоді як передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають Вищому адміністративному суду України права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням останньої на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відтак відповідно до статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України рішення місцевого та апеляційного судів зі справи підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду суду слід врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, витребувати та об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, встановити дійсні права і обов'язки сторін, і в залежності від встановленого правильно застосувати норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та прийняти законне і обґрунтоване рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва задовольнити частково.

2. Постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 13.12.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.02.2011 у справі № 2а-15649/10/2670 скасувати.

3. Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:Н.Є. Маринчак О.І. Степашко Є.А. Усенко Т.М. Шипуліна