Постанова № 16492417, 14.04.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" квітня 2011 р. м. КиївК-12089/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.

суддів: Бившевої Л.І., Ланченко Л.В., Маринчак Н.Є., Степашка О.І.

при секретарі Хомініч С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.02.2009 та постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.10.2008

у справі № 2а-6714/08 Харківського окружного адміністративного суду

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Блауграна»

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова

про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 17.10.2008, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.02.2009, позов задоволений: скасовані, як протиправні, податкові повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м. Харкова від 26.06.2008 № 0001482302/0 в частині визначення ТОВ «Блауграна»податкового зобовязання з податку на прибуток у сумі 1298332,00 грн. (в тому числі 724077,00 грн. основний платіж і 574255,00 грн. штрафні (фінансові) санкції) та № 0001492302/0 в частині визначення цьому товариству податкового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 868895,00 грн. (в тому числі 579263,00 грн. основний платіж і 289632,00 грн. штрафні (фінансові) санкції).

Висновок суду про наявність підстав для задоволення позову вмотивований посиланням на встановлені в судовому процесі факти придбання ТОВ «Блауграна»у ТОВ «Фірма «Титан ХХІ», ТОВ «Моділ»та ТОВ «Гроно»послуг транспортного експедитування загальною вартістю 3475568,00 грн. (в тому числі ПДВ 579263,00 грн.) та використання результатів цих послуг у власній господарській діяльності; на пункт 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(закон № 283/97) та підпункти 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (Закон № 168/97-ВР).

В касаційній скарзі ДПІ у Київському районі м. Харкова просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити скаргу без задоволення, як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

В судовому процесі встановлено, що фактичною підставою для визначення ТОВ «Блауграна»податкових зобовязань згідно податкових повідомлень-рішень від 26.06.2008 № 0001482302/0 та № 0001492302/0 в сумах 1298332,00 грн. та 868895,00 грн. відповідно слугував висновок контролюючого органу, викладений в акті перевірки від 19.06.2008 № 3463/235/33481843, про порушення товариством пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 11.2.3 пункту 11.2 ст. 11 Закону № 283/97, підпунктів 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, внаслідок віднесення в податковому обліку з податку на прибуток за 2007 рік (півріччя, 9 місяців, 2007 рік) витрат в загальній сумі 2896307,00 грн. на придбання послуг транспортного експедитування у ТОВ «Фірма «Титан ХХІ», ТОВ «Моділ»та ТОВ «Гроно»та в податковому обліку з податку на додану вартість за травень грудень 2007 року до податкового кредиту податку в загальній сумі 579263,00 грн., сплаченого постачальникам у звязку з придбанням цих послуг. В обґрунтування такого висновку ДПІ послалась на не відповідність витрат на придбання зазначених послуг цілям господарювання, визначеним нормою пункту 1.32 ст. 1 Закону № 283/97 як умова зменшення суми оприбуткованого прибутку на суму витрат виробництва і обігу (валових витрат) та суми податкових зобовязань з ПДВ на суму податкового кредиту.

Суд встановив, що за договором від 24.11.2006 позивач придбав у Державного підприємства Кременчуцького карєроуправління «Кварц»(продавець) щебінь та відсів гранітний на загальну суму 5205000,00 грн. Пунктом 3.5 договору встановлено, що продавець здійснює поставку продукції в момент передачі продукції транспортній організації, яка здійснює перевезення продукції на станцію Кременчук. Датою відвантаження вважається дата, зазначена на супровідних залізничних документах станції Кременчук.

На виконання умов договору ДП Кременчуцьке карєроуправління «Кварц»на підставі заявок позивача на відвантаження продукції замовляло вагони, заповнювало квитанції про приймання вантажу, залізничні накладні, передавало вантаж підприємству залізниці для перевезення отримувачу, сплачувало вартість перевезення (залізничний тариф). Ці обставини встановлені в судовому процесі на підставі досліджених доказів, зокрема пояснень позивача та його представника.

Поряд з цими відносинами у позивача існували господарські відносини з ТОВ «Моділ», ТОВ «Фірма «Титан ХХІ»та ТОВ «Гроно», з якими позивач 01.08.2006, 01.07.2007 та 01.10.2007 відповідно уклав договори транспортного експедитування. Згідно умов цих договорів експедитори зобовязувалися розробити оптимальний маршрут транспортування вантажу; оформити залізничну накладну; забезпечити відповідність завантаження вантажу вимогам галузевих нормативно-правових актів; виконати комплекс інформаційних послуг (розшук та встановлення місцезнаходження вантажу), слідкування за переміщенням вантажу від станції відправлення до станції призначення).

На виконання господарських зобовязань за цими договорами сторони підписали акти виконаних, постачальники видали позивачу податкові накладні на загальну суму наданих послуг 3475568,00 грн. (в тому числі ПДВ 579263,00 грн.), яку позивач їм сплатив.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив факту господарських зобовязань з надання послуг транспортного екпедитування, реальних витрат позивача на придбання цих послуг та використання ним результатів цих послуг в господарській діяльності.

З таким висновком, однак, не можна погодитися. Встановлене законодавцем правило, що податкова звітність ґрунтується на даних податкового обліку (частина друга ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»), однак, не означає, співпадання правил щодо ведення податкового і бухгалтерського обліків. Дозволяючи платнику податку зменшувати оподатковуваний прибуток на суму валових витрат, законодавець робить наголос на тому, що такими витратами є витрати, що здійснюються як компенсація вартості товарів (робіт, послуг). Які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності (пункт 5.1 ст. 5 Закону № 283/97-ВР). Для цілей податкового обліку господарська діяльність пунктом 1.32 ст. 1 цього Закону визначена як будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

За змістом правового регулювання законодавець дозволяє включати до валових витрат і тим самим зменшувати обєкт оподаткування, а відтак і податкові зобовязання, будь-які витрати виробництва і обігу, які повязані з власною господарською діяльністю платника податку, тобто виправдані цілями господарської діяльності отримання доходу.

З використанням товарів (послуг) в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності платника податку підпункт 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР повязує право платника податку на включення до податкового кредиту сум ПДВ, сплачених (нарахованих) у звязку з придбанням товарів (послуг).

Матеріали справи не містять доказів того, що господарські відносини між позивачем і постачальниками послуг транспортного експедитування позитивно вплинули на умови чи економічні результати його діяльності, в тому числі на ціну продажу позивачем щебеню іншим покупцям. В свою чергу вартість цих послуг складає 66,77 % вартості придбаного щебеню (відсіву гранітного). Як свідчать наявні у справі письмові пояснення позивача на запитання контролюючого органу, позивач не навів конкретних даних щодо змісту зазначених послуг, обмежившись загальним посиланням на зміст договорів з ТОВ «Моділ», ТОВ «Фірма «Титан ХХІ»та ТОВ «Гроно», водночас підтвердивши, що відповідність навантаження щебеню, документальне супроводження вантажу здійснювало Кременчуцьке карєроуправління «Кварц»(а.с.242, т.1).

Згідно з частиною першою ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Оскільки висновок судів попередніх інстанцій про правомірність віднесення позивачем до валових витрат вартості послуг транспортного експедитування та до податкового кредиту сум ПДВ, сплачених у звязку з придбанням цих послуг зроблений без врахування необхідності доведення в судовому процесі економічної доцільності витрат позивача на ці послуги, яка полягає в спрямованості на отримання доходу, такий висновок не відповідає встановленим у справі обставинам та правильному застосуванню пункту 5.1. підпункту 5.2.1 ст. 5 Закону № 283/97-ВР та підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР.

Відповідно до ст. 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до незаконного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 220, 223, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова задовольнити.

Скасувати ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.02.2009, постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.10.2008.

В позові відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий підписЄ.А.Усенко

Судді підписЛ.І.Бившева

підписЛ.В.Ланченко

підписН.Є.Маринчак

підписО.І.Степашко