Постанова № 16492418, 14.04.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" квітня 2011 р. м. КиївК-20475/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.

суддів: Бившевої Л.І., Ланченко Л.В., Маринчак Н.Є., Степашка О.І.

при секретарі Хомініч С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07.10.2008 у справі № 11/76-А Господарського суду м. Києва

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Чех»

до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господасрького суду м. Києва від 10.04.2007, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.10.2008, позов задоволено: визнані нечинними податкові повідомлення-рішення ДПІ у Подільському районі м. Києва від 26.09.2006 № 0000062360/0, від 20.10.2006 № 0000062360/1, від 07.12.2006 № 0000062360/2 та від 10.02.2007 № 0000062360/3 про визначення ТОВ «Чех»податкового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 173237,85 грн. (в тому числі 115491.90 грн. основний платіж та 57745,95 грн. штрафні (фінансові) санкції).

Висновок суду про наявність підстав для задоволення позову вмотивований посиланням на встановлений в судовому процесі факти придбання ТОВ «Чех»в липні грудні 2005 року у ТОВ «Богдан-К»товарів (послуг) загальною вартістю 809146,16 грн. (в тому числі ПДВ 134857,69 грн.), сплати позивачем постачальнику ПДВ в зазначеній сумі в ціні придбання товарів (послуг); підтвердження цієї суми ПДВ податковими накладними, виписаними ТОВ «Богдан-К»відповідно до вимог підпункту 7.2.1 пункту 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(Закон № 168/97-ВР).

В касаційній скарзі ДПІ у Подільському районі м. Києва просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити скаргу без задоволення, як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

В судовому процесі встановлено, що фактичною підставою для визначення ТОВ «Чех»податкових зобовязань згідно податкових повідомлень-рішень, з приводу правомірності яких виник спір, що є предметом розгляду в даній адміністративній справі, слугував висновок контролюючого органу, викладений в акті перевірки від 15.09.2006 № 78/23-608/33548462, про порушення товариством підпункту 7.4.5 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, внаслідок включення в податковому обліку з податку на додану вартість за липень грудень 2005 року до податкового кредиту податку в загальній сумі 115491,90 грн. за податковими накладними, виписаними ТОВ «Богдан-К», які не відповідають вимогам підпункту 7.2.4 пункту 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР та пункту 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 № 165.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивач придбав у ТОВ «Богдан-К»товари (поліграфічні матеріали) та послуги (поліграфічні, рекламні), сплатив постачальнику в ціні придбання ПДВ; отримав від постачальника, зареєстрованого платником ПДВ, податкові накладні, оформлені відповідно до вимог підпункту 7.2.1 пункту 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, а тому у контролюючого органу не було законних підстав для виключення ПДВ в сумі 115491,90 грн. із податкового кредиту і відповідно для донарахування податкових зобовязань в такій же сумі.

З цим висновком суду не можна погодитися, оскільки від не відповідає обставинам справи та правильному застосуванню підпунктів 7.2.3 пункту 7.2, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР.

Так, згідно з абзацом третім підпункту 7.2.3 пункту 7.2 цієї статті податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Такий статус податкової накладної однозначно поширює щодо неї вимоги, встановлені статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»стосовно первинних та облікових документів, зокрема про обовязкове зазначення посади особи, відповідальної за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Відсутність прямої вказівки в підпункті 7.2.1 пункту 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР щодо особи, відповідальної за здійснення господарської операції, як реквізиту податкової накладної зовсім не означає, що законодавець не надає таким відомостям значення обовязкових, які впливають на юридичне значення податкової накладної. Це випливає із самого визначення законодавцем податкової накладної як документу.

Відповідно до пункту 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість»наказом ДПА України від 30.05.1997 № 165 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 за № 233/2037), всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку продавця.

Вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 13.07.2006, копія якого залучена до справи, громадянка ОСОБА_2 засуджена за скоєння злочину, передбаченого частиною 2 ст. 27, частиною 1 ст. 205 Кримінального кодексу України (фіктивне підприємництво). Цим вироком встановлено, що ОСОБА_2, не маючи намірів здійснювати підприємницьку діяльність, за винагороду, отриману від не встановлених слідством осіб, зокрема зареєструвала ТОВ «Богдан-К», передала цим особам реєстраційні та установчі документи вказаного товариства для здійснення незаконної діяльності; будь-яких дій від імені товариства не здійснювала.

Згідно з частиною 4 ст. 72 КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обовязковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Встановлений вироком суду факт створення ТОВ «Богдан-К»з метою прикриття незаконної діяльності (фіктивне підприємництво) свідчить, що від імені цього товариства діяли особи, які не мали законних повноважень на його представництво, на вчинення від його імені юридично значимих дій, оскільки не були наділені такими повноваженнями засновником товариства. А відтак і податкові накладні, виписані від імені цього товариства такими особами, не мають значення звітного податкового документа та розрахункового документа, з яким підпункт 7.4.5 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР повязує право платника ПДВ на включення сум податку до податкового кредиту.

Відповідно до ст. 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до незаконного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 220, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва задовольнити, скасувати постанову Господарського суду м. Києва від 10.04.2007, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07.10.2008, в позові відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий підписЄ.А.Усенко

Судді підписЛ.І.Бившева

підписЛ.В.Ланченко

підписН.Є.Маринчак

підписО.І.Степашко