Постанова № 16492414, 07.04.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"07" квітня 2011 р. м. КиївК-21002/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.

суддів: Костенка М.І., Маринчак Н.Є., Нечитайла О.М., Рибченка А.О.

при секретарі Патюк А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Тростянецької обєднаної державної податкової інспекції у Вінницькій області на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07.10.2008 у справі № 14/350-06 Господарського суду Вінницької області

за позовом відкритого акціонерного товариства «Західенерго»

до Тростянецької обєднаної державної податкової інспекції у Вінницькій області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Вінницької області від 29.05.2007, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.10.2008, позов задоволено: скасоване, як протиправне, податкове повідомлення-рішення Тростянецької ОДПІ № 0000192301/3 від 22.12.2006 про визначення Ладижинській ТЕС ВАТ «Західенерго»податкового зобовязання за платежем зі збору за забруднення природного навколишнього середовища в сумі 2127084,69 грн., в тому числі 1612369,00 грн. основний платіж та 514715,69 грн. штрафні (фінансові) санкції, застосованих на підставі підпункту 17.1.3 пункту 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Судові рішення вмотивовані висновком суду про правомірне визначення Ладижанською ТЕС податкових зобовязань зі збору за забруднення природного навколишнього середовища за І-ІV квартали 2005 року та І квартал 2006 року, виходячи з обсягів забруднюючих речовин, що скидаються разом з теплообмінними водами до річки Південний Буг, зменшених на обсяг забруднюючих речовин, що містяться у воді цієї річки (фонових концентрацій), та застосовуючи коефіцієнт 1 при розрахунку суми збору за розміщення золошлакових відходів у спеціально спорудженому для таких цілей обєкті золошлаковідвалі.

В касаційній скарзі Тростянецька ОДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та направити справу на новий розгляд, посилаючись на порушення судами першої й апеляційної інстанцій підпункту 4.4.1 пункту 4.4 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.03.1999 № 303 (далі за текстом Порядок).

Представник відповідача підтримав касаційну скаргу та просив скасувати ухвалені у справі судові рішення і постановити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити скаргу без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

В судовому процесі встановлено, що фактичною підставою для визначення Ладижанській ТЕС ВАТ «Західенерго»податкових зобовязань згідно податкового повідомлення-рішення, з приводу правомірності якого виник спір, що є предметом судового вирішення у даній справі, слугував висновок контролюючого органу, викладений в акті перевірки від 14.07.2006 № 75/23-05470928, про порушення підприємством пункту 4 Порядку, пункту 6.3 Інструкції про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища, затвердженої наказом Мінекобезпеки України та ДПА України від 19.07.1999 № 162/379 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 0.08.1999 за № 544/3837), внаслідок того, що суми податкових зобовязань були розраховані підприємством з обсягів забруднюючих речовин, які скидаються з теплообмінними водами до річки Південний Буг, зменшених на обсяг забруднюючих речовин, які містяться у річковій воді, попередньо забраної для забезпечення технологічного процесу виробництва теплової енергії, що призвело до заниження податкових зобовязань за І-ІV квартали 2005 року, І квартал 2006 року на загальну суму 428563,88 грн. Крім того, підприємство при визначені сум податкових зобовязань зі збору за розміщення золошлакових відходів застосовувало коефіцієнт 1, замість коефіцієнта 3, так як золошлаковідвал, на якому зберігалися відходи, не забезпечує виключення забруднення атмосферного повітря та водних обєктів. Внаслідок цього податкові зобовязання, самостійно визначені підприємством в розрахунках збору за забруднення навколишнього природного середовища за І ІV квартали 2005 року, І квартал 2006 року, занижені на загальну суму 1183805,12 грн.

Згідно з пунктом 1 Порядку, затвердженого відповідно до статті 44 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»та чинного до 1 січня 2011 року, ним визначалися єдині на території України правила щодо встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища, а також його стягнення.

Пунктом 4 цього Порядку встановлено, що суми збору, який справляється за викиди стаціонарними джерелами забруднення, скиди і розміщення відходів, обчислюються платниками самостійно на підставі затверджених лімітів (щодо скидів і розміщення відходів) виходячи з фактичних обсягів викидів, скидів і розміщення відходів, нормативів збору та визначених за місцем знаходження цих джерел коригуючих коефіцієнтів, наведених відповідно в таблицях додатків 1 і 2.

Так, відповідно до таблиці 2.5 додатку 2 коефіцієнт диференціюється в залежності від характеру місця розміщення відходів та становить «1»для спеціально створених місць складування (полігони), що забезпечують захист атмосферного повітря та водних обєктів від забруднення, і «3»для звалищ, які не забезпечують повного виключення забруднення атмосферного повітря або водних обєктів.

Пунктом 6.11 Інструкції щодо заповнення форми 2-ТП (водгосп), затвердженої наказом Держкомстату України від 30.09.1997 № 230, якщо забір води і скидання забруднюючих речовин із зворотними водами здійснюється в один і той же водний обєкт, то кількість забруднюючих речовин визначається без врахування фонових концентрацій, тобто віднімається кількість цих речовин у воді, яка забрана із водного обєкта. Якщо забір води здійснюється з одного водного обєкта, а скидання в інший водний обєкт, то фонові показники не знімаються. Таке ж розяснення міститься і в листі Міністерства охорони навколишнього природного середовища від 13.10.2006 № 8853/21-10.

З огляду на відсутність нормативно-правового визначення обсягу скидів суди попередніх інстанцій, керуючись підпунктом 4.4.1 пункту 4.4 ст. 4 Закону № 2181-ІІІ, обґрунтовано вирішили спір щодо правомірності донарахування податкових зобовязань у сумі 428563,88 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 167080,02 грн. (77005,47 грн. (50% від загальної суми донарахованих податкових зобовязань за І-ІІІ квартали 2005 року)+30871,12 грн. (40% від 77177,81 грн. (суми донарахованих податкових зобовязань за ІV квартал 2005 року))+59203,43 грн. (30% від 197344,76 грн. (суми донарахованих податкових зобовязань за І квартал 2006 року)) на користь платника збору.

Судові рішення в цій частині відповідають фактичним обставинам справи та правильному застосуванню норм матеріального права.

Що ж стосується висновку суду про наявність підстав для задоволення позову про скасування податкового повідомлення-рішення в частині донарахування збору за розміщення відходів в сумі 1183805,12 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій, то з таким висновком не можна погодитися.

Так, визнаючи неправомірним донарахування податкових зобовязань в зазначеній сумі, суди попередніх інстанцій виходили з того, що підприємство розміщує золошлаковідходи в спеціально створеному місці складування відходів на золошлаковідвалі, який є спеціально облаштованою для таких цілей гідротехнічною спорудою, зведеною відповідно до БпіН, на використання якої підприємству був наданий дозвіл спеціально уповноваженого органу на видалення відходів (паспорт місця видалення відходів). Ці обставини дійсно мали місце та не заперечуються відповідачем. Разом з тим, донараховуючи податкові зобовязання, контролюючий орган керувався пунктом 4 Порядку та таблицею 2.5 додатку 2 до Порядку, правомірно застосувавши коефіцієнт «3», виходячи з того, що золошлаковідвал за своїм технічним станом не забезпечує повного виключення забруднення атмосферного повітря або водних обєктів. Цей довід контролюючого органу підтверджується актом перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства на Ладижинській ТЕС ВАТ «Західенерго»від 19.04.2006 № 1/38, складеного заступником Головного державного інспектора та державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища Вінницької області, копія якого залучена до справи. Згідно цього акту облік викидів в атмосферне повітря від золовідвалу підприємством не ведеться, дозвіл на викиди від цього джерела відсутній, що є порушенням статей 10 і 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря». Золовідвал не забезпечує повного виключення забруднення атмосферного повітря та водних обєктів. Проведені Тульчинською районною санітарно-епідеміологічною станцією впродовж, зокрема 2005 року заміри засвідчили значні обсяги викидів золи та перевищення гранично-допустимих концентрацій на межі зони санітарної охорони та у населених пунктах, поблизу яких він розташований ( 0,3 км від села Василівка, 0,7 км від села Заозерне, 0,9 км від села Білоусівка та 2,4 км від села Гути). Так, згідно із заміром, проведеним 02.04.2004, концентрація пилу біля золовідвалу становила 197 мг/м3, в 300 м 33 мг/м3, в 500 м 12,5 мг/м3, а згідно із заміром, проведеним 14.12.2005, в 100 м від золовідвалу - 29 мг/м3, в 500 м 7 мг/м3 при гранично-допустимій концентрації 0,5 мг/м3 (а.с. 89,93,94).

Основоположним у правовому регулюванні визначення податкових зобовязань зі збору за розміщення відходів є не просто зберігання відходів у спеціально створеному місці складування (полігоні), а забезпечення внаслідок використання такого місця складування повного виключення забруднення атмосферного повітря або водних обєктів. При цьому під спеціально створеним місцем складування презумується якраз таке місце, яке виключає забруднення навколишнього природного середовища. Оскільки наявними у справі доказами спростовується факт відповідності золошлаковідвалу, що використовується Ладижанською ТЕС для зберігання відходів, такому критерію, у суду не було законних підстав для скасування податкового повідомлення-рішення № 0000192301/3 від 22.12.2006 в частині визначення податкового зобовязання в сумі 1183805,12 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 347635,67 грн. (514715,69 грн. - 167080,02 грн.).

У звязку з викладеним ухвалені у справі судові рішення підлягають зміні, а позов частковому задоволенню з наведений вище підстав.

Керуючись ст.ст. 220, 226, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Тростянецької обєднаної державної податкової інспекції у Вінницькій області задовольнити частково, змінити ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07.10.2008, постанову Господарського суду Вінницької області від 29.05.2007, позов задовольнити частково, скасувати податкове повідомлення-рішення від 22.12.2006 № 0000192301/3 на суму 595645,90 грн. (в т.ч. 428563,88 грн. основний платіж та 167080,02 грн. штрафні (фінансові) санкції).

В іншій частині в позові відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий підписЄ.А.Усенко

Судді підписМ.І.Костенко

підписН.Є.Маринчак

підписО.М.Нечитайло

підписА.О.Рибченко