Ухвала суду № 16491591, 07.04.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"07" квітня 2011 р. м. КиївК-37009/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.

суддів: Костенка М.І., Маринчак Н.Є., Нечитайла О.М., Рибченка А.О.

при секретарі Патюк А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Головного управління Державного казначейства України в Одеській області, Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси та заступника прокурора Одеської області на ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.08.2009 та постанову Одеського окружного адміністративного суду від 08.07.2009

у справі № 2-а-6438/09/1570 Одеського окружного адміністративного суду

за позовом Приватного підприємства (ПП) “САН-ПРАЙД”

до 1. Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси

2. Головного управління Державного казначейства (ГУДК) України в Одеській

3. Державного казначейства України

за участю прокурора Одеської області

про скасування податкових повідомлень-рішень та про зобовязання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 08.07.2009 позов задоволений частково: визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення ДПІ у Малинівському районі м. Одеси від 19.06.2008 № 0000252350/0, від 23.07.2008 № 0000272350/0, від 10.10.2008 № 0000612350/0, від 29.10.2008 № 0000702350/0, від 29.10.2008 № 0000692350/0, від 23.04.2009 № 0000272350/0, від 23.04.2009 № 0000262350/0; зобовязано ДПІ у Малиновському районі м. Одеси протягом пяти робочих днів надати ГУДК України в Одеській області висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню згідно податкових декларацій з податку на додану вартість, поданих ПП «Сан-Прайд»; стягнуто з Державного бюджету України через ГУДК України в Одеській області на користь ПП «Сан-Прайд»бюджетну заборгованість з податку на додану вартість в сумі 14443200,00 грн.; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.08.2009 змінено постанову суду першої інстанції, виключено з резолютивної частини третій абзац про зобовязання ДПІ у Малиновському районі м. Одеси протягом пяти робочих днів надати ГУДК України в Одеській області висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню згідно податкових декларацій з податку на додану вартість, поданих ПП «Сан-Прайд», провадження в цій частині позовних вимог закрито на підставі пункту 1 частини 1 ст. 157 КАС України. В іншій частині постанова Одеського окружного адміністративного суду від 08.07.2009 залишена без змін.

Висновок судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для задоволення позову вмотивований посиланням на встановлений в судовому процесі факт придбання позивачем у жовтні-грудні 2007 року, січні-травні 2008 року шкіряної сировини ( шкур великої рогатої худоби, напівфабрикату «wet-white»та «wet-blue»), сплати постачальнику сировини приватному підприємству «Діскус»податку на додану вартість в ціні придбання товару в сумах, заявлених до відшкодування за листопад, грудень 2007 року, березень, квітень, травень 2008 року.

В касаційних скаргах ГУДК України в Одеській області, ДПІ у Малиновському районі м. Одеси, заступник прокурора Одеської області просять скасувати ухвалені у справі судові рішення, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами першої й апеляційної інстанцій пункту 1.8 ст. 1, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.7.2 пункту 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 № 168/97-ВР (далі Закон № 168/97-ВР), ст. 159 КАС України.

Заперечуючи проти касаційних скарг, ПП «Сан-Прайд»просить залишити скарги без задоволення, вважаючи їх безпідставними.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційні скарги підлягає задоволенню.

В судовому процесі встановлено, що ДПІ у Малиновському районі м. Одеси проведені перевірки ПП «Сан-Прайд»з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника за податковими деклараціями за листопад, грудень 2007 року, березень, квітень, травень 2008 року, за результатами яких були складені акти від 19.06.2008 № 68/23-210/33388192, № 79/23-210/33388192, від 31.05.2008 № 61/23-210/3338819, від 10.10.2008 № 145/23-210/33388192 відповідно.

На підставі вказаних актів перевірок прийняті податкові повідомлення-рішення від 19.06.2008 № 0000252350/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за листопад 2007 року на 6424000,00 грн.; від 23.07.2008 № 0000272350/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за грудень 2007 року на 3745600,00 грн.; від 10.10.2008 № 0000612350/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за березень, квітень, травень 2008 року на 2779250,00 грн., 1110000,00 грн. та 292000,00 грн. відповідно; від 29.10.2008 № 0000702350/0 про визначення ПП «Сан-Прайд»податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 1575192,00 грн. (в тому числі 1050128,00 грн. основний платіж та 525064,00 грн. штрафні (фінансові) санкції) та № 0000692350/0 про визначення ПП «Сан-Прайд»податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 919446,00 грн. (в тому числі 612964,00 грн. основний платіж та 306482,00 грн. штрафні (фінансові) санкції); від 23.04.2009 № 0000272350/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на 92350,00 грн. та № 0000262350/0 про визначення ПП «Сан-Прайд»податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 734026,00 грн. (в тому числі 489351,00 грн. - основний платіж та 244675,00 грн. штрафні (фінансові) санкції).

Фактичною підставою для зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість слугував висновок контролюючого органу про порушення позивачем пункту 1.8 ст. 1, підпункту 7.4.1 пункту 7.4, підпункту 7.7.2 пункту 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР внаслідок завищення задекларованих за листопад, грудень 2007 року, березень, квітень, травень 2008 року, сум бюджетного відшкодування з посиланням на не підтвердження факту поставки товару ( шкіряної сировини ) в ланцюгу поставок, кінцевий покупцем в якому є позивач.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив того, що податковий кредит сформовано на підставі належним чином оформлених податкових накладних, а факт придбання товару підтверджується документами первинного обліку, а саме: товарними накладними, платіжними дорученнями на сплату в безготівковому порядку вартості товару, вантажними митними деклараціями на експорт позивачем шкіряної сировини за межі митної території України.

Відмовляючи в частині позовних вимог, суд першої інстанції всупереч пункту 4 частини ст. 163 КАС України не вказав, яких позовних вимог це стосується. Натомість порівняння позовних вимог позивача, викладених у заяві про уточнення позовних вимог від 20.05.2009, та резолютивної частини постанови від 08.07.2009 свідчить про задоволення цих вимог в повному обсязі (т.3, а.с. 1,2).

З висновком судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для задоволення позову, однак, не можна погодитися в повній мірі, оскільки він зроблений без дотримання вимог норм процесуального права, якими встановлені правила щодо предмету доказування в судовому процесі, оцінки доказів, законності та обґрунтованості судового рішення.

Відповідно до пункту 1.8 ст. 1, підпункту 7.7.2 пункту 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР вимога щодо фактичної сплати податку на додану вартість як юридичного факту, що породжує право платника податку на відшкодування за рахунок бюджетних коштів надмірно сплаченого податку, стосується платника податку покупця, за рахунок якого сплачується податок в ціні придбання товарів ( послуг ) при розрахунках з продавцем. З огляду на це суди дійшли правильного висновку, що право позивача на бюджетне відшкодування не залежить від виконання податкового обовязку постачальниками товару (шкіряної сировини).

Разом з тим, наявність в ланцюгу поставок господарюючих субєктів з ознаками фіктивності вимагало від суду вжиття всіх передбачених процесуальним законом засобів для забезпечення встановлення дійсних обставин справи щодо поставки товарів, у звязку з придбанням яких позивач сформував податковий кредит та задекларував суму податку до відшкодування за рахунок бюджетних коштів.

Заперечуючи проти позову, ДПІ посилалась на не підтвердження факту поставки шкіряної сировини, оскільки поставка має характер багатоланцюгової, учасники якої є посередниками. При цьому ПП «Діскус»(безпосередній постачальник позивача), ПП «Сканді-Південь»знаходяться за однією адресою, орендують одні й ті ж складські приміщення; ПП «Кожемяки» не має власних виробничих потужностей чи складських приміщень; ТОВ «Монтажспецбудснаб»ухвалою Господарського суду Одеської області від 13.11.2007 визнане банкрутом; ПП «Укршкірпереробка»відсутнє за місцем державної реєстрації, згідно даних форми 1 ДФ за 4-й квартал 2008 року підприємством відкрито картку на одного працівника, податкові зобовязання підприємства з ПДВ за листопад 2007 року склали 73,00 грн., а за грудень 2007 року 80,00 грн.; ПП «Рубікон К»має ознаки фіктивного підприємництва; ПП «Велес Трейд»також відсутнє за місцем державної реєстрації, протягом 2007 року подавало податкову звітність з нульовими показниками, проти директора підприємства ОСОБА_2 порушена кримінальна справа № 053200800074 за ознаками злочину передбаченого частиною 3 ст. 212 КК України. За результатами проведених перевірок підтверджено поставку напівфабрикату «wet-white»та «wet-blue»виробником ТОВ «Українська шкіряна компанія»на 938906,44 грн., в тому числі ПДВ 156484,41 грн. На всіх ланцюгах поставки податковому органу не надані документи (товарно-транспортні накладні та подорожні листи), які б підтверджували перевезення товару; учасники поставки впродовж 2007-2008 років або не сплачували податок до Державного бюджету взагалі, або сплачували в незначних сумах.

Відповідно до пункту 1.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Абзацами 1, 3 підпункту 7.7.1 пункту 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 цієї статті Закону № 168/97-ВР (в редакції яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За змістом наведених норм придбання товару з метою використання в господарській діяльності платника податку є обовязковою передумовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту.

Згідно з абзацом 2 пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704), господарські операції це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобовязань і фінансових результатів.

Згідно з частинами 4 та 5 статті 11 КАС України, в яких розкривається зміст такого принципу адміністративного судочинства, як офіційне зясування всіх обставин у справі, суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для зясування всіх обставин справи, у тому числі щодо виявлення та витребовування доказів з власної ініціативи.

Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Всупереч цим нормам суди першої та апеляційної інстанції не перевірили належним чином доводи ДПІ про відсутність факту поставки товару, що слід було зробити з врахуванням таких обєктивних даних підтверджених матеріалами, що є у справі, як поставка товару до позивача по багаторівневому ланцюгу через посередників, відсутність останніх за їх юридичними адресами, їх ухилення від сплати податків і подання податкової звітності; знаходження за однією адресою складських приміщень позивача і його постачальників; відлаженість схеми реалізації шкіряної сировини через посередників за межі митної території України із зазначенням у вантажних митних деклараціях однієї і тієї ж вартості товару; неспроможність позивача назвати конкретне джерело походження товару.

Відповідно до частини 1 ст. 138 КАС України обставини щодо здійснення господарських операцій з придбання товару, на які платник податку посилається як на підставу виникнення у нього права бюджетне відшкодування сплаченого податку на додану вартість, входять до предмету доведення у судовому процесі.

Наведені обставини судами попередніх інстанцій були залишені без уваги та зясування, тоді як вони мають саме пряме відношення до предмету доказування по справі.

Викладені порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права призвели до передчасного висновку суду про наявність у позивача права не бюджетне відшкодування, унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи та відповідно до частини другої ст. 227 КАС України є підставою для скасування ухвалених у справі судових рішень і направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене в цій ухвалі, виконати вимоги процесуальних норм, зокрема частин четвертої та пятої ст.11 КАС України щодо офіційного зясування всіх обставин у справі, ст. 86 цього Кодексу щодо оцінки доказів та в залежності від встановленого і у відповідності з нормами матеріального права вирішити спір.

Керуючись ст.ст. 220, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Касаційні скарги Головного управління Державного казначейства України в Одеській області, Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси та заступника прокурора Одеської області задовольнити, скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 08.07.2009, ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.08.2009, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, оскарженню не підлягає.

Головуючий підписЄ.А.Усенко

Судді підписМ.І.Костенко

підписН.Є.Маринчак

підписО.М.Нечитайло

підписА.О.Рибченко