Ухвала суду № 16491557, 26.04.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" квітня 2011 р. м. КиївК-37024/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідачаФедорова М.О.

суддів:Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

Островича С.Е.

Шипуліної Т.М.

секретар судового засіданняРустамян Е.А.

за участю представників згідно журналу судового засіданні від 26.04.2011 (в матеріалах справи)

розглянувши касаційну скаргу Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 07.04.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.10.2010

у справі№ 2а-378/10/1670

за позовомПублічного акціонерного товариства „Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія „Укртатнафта”

доКременчуцької обєднаної державної податкової інспекції

у Полтавській області

за участю Прокуратури Полтавської області

проскасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство „Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія „Укртатнафта” звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області про скасування податкового повідомлення рішення.

Справа неодноразова розглядалась судами всіх рівнів.

В ході розгляду справи позивачем уточнено позовні вимоги, просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області № 0002502301/2/2428 від 12.10.2006 в частині визначення Публічному акціонерному товариству „Укртатнафта” податкових зобовязань з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 56901495 грн., в тому числі, основний платіж 32690684 грн. та штрафна (фінансова) санкція 24210811 грн. Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 07.04.2010 позовні вимоги задоволено частково, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції в Полтавській області № 0002502301/2/2428 від 12.10.2006 в частині визначення Закритому акціонерному товариству транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія „Укртатнафта” податкових зобовязань з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 56868495 грн., в тому числі, основний платіж 32690684 грн. та штрафна (фінансова) санкція 24177811 грн., в іншій частині задоволення позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.10.2010 постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 07.04.2010 залишено без змін.

Не погоджуючись з зазначеним рішеннями суду першої та апеляційної інстанції Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою в який просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 07.04.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.10.2010, прийняти нове рішення яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанції при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, відповідачем проведено планову виїзну комплексну документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства Відкритим акціонерним товариством транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія „Укртатнафта” за період з 01.10.2004 по 30.12.2005 та складено акт № 147/23-120/00152307 від 25.04.2006.

За результатами перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення - рішення № 0001112301/0/1236 від 12.05.2006, яким позивачу було визначено суму податкового зобовязання по податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 57131339 грн., в тому числі за основним платежем 32814366 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 24316973 грн.

Позивачем у адміністративному порядку було оскаржене вище зазначене податкове повідомлення - рішення до Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції в Полтавській області, яке за результатами розгляду залишене без змін.

Кременчуцькою обєднаною державною податковою інспекцією в Полтавській області винесено нове податкове повідомлення-рішення № 0002502301/2/2428 від 12.10.2006, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання по податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 57124498 грн., в тому числі за основним платежем 32814366 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 24310132 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем: пп. 5.2.1 п.5.2, пп. 5.6.1, п.5.6, пп. 5.7.1, п.5.7 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” №283/97 від 22.05.1997 із змінами та доповненнями - стосовно віднесення в І кварталі 2005 року до складу валових витрат фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, пп. 5.4.1 п.5.4 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” №283/97 від 22.05.1997 - стосовно віднесення до складу валових витрат за IV квартал 2004 року та 2005 рік витрат, пов'язаних із забезпеченням працівників молоком; пп. 5.2.1 п.5.2, пп. 5.4.8 п. 5.4 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” №283/97 від 22.05.1997 із змінами та доповненнями - стосовно віднесення до складу валових витрат за IV квартал 2004 року вартості чартерних авіарейсів, замовлених для перевезення членів Спостережної Ради та Ревізійної комісії для участі в засіданні Спостережної Ради АТ „Укртатнафта”; пп. 1.20.1 п. 1.20 ст. 1, пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4, пп. 7.4.1, пп. 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” №283/97 від 22.05.1997 із змінами та доповненнями стосовно заниження валового доходу від реалізації нафтопродуктів та надання послуг з переробки нафтової сировини за цінами, нижче за звичайні, а також завищення валових витрат у звязку з придбанням товарів по цінах, вищих за звичайні, пп. 5.2.1 п.5.2, пп. 5.4.8 п. 5.4 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” №283/97 від 22.05.1997 із змінами та доповненнями - стосовно застосування штрафної (фінансової) санкції у звязку з поданням уточнюючих розрахунків податкових зобовязань під час проведення перевірки. Суд касаційної інстанції погоджується з позицією судів попередніх інстанцій щодо правомірності віднесення позивачем до складу валових витрат у І кварталі 2005 року понесені витрати з відшкодування Пенсійному фонду України пільгових пенсій. Позивач є платником збору на обовязкове державне пенсійне забезпечення відповідно до п. 1 ст. 1 Закону України „Про збір на обовязкове державне пенсійне страхування” від 26.06.1997 року № 400/97-ВР. Згідно з абзацом четвертим п. 1 ст. 2 Закону „Про збір на обовязкове державне пенсійне страхування” для платників збору обєктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до п. “б”, п. “з” ст. 13 Закону № 1788-ХІІ до досягнення працівниками пенсійного віку. Відповідачем не наведено аргументів, які б спростовували висновки судів попередніх інстанцій.

Згідно з абзацом четвертим п. 1 ст. 2 цього Закону для платників збору обєктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів ”б” - ”з” ст. 13 Закону України року „Про пенсійне забезпечення” N 1788-XII від 05.11.1991, а тому віднесення таких сум до складу валових витрат не суперечить положенням ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” N 334/94-ВР.

Суд касаційної інстанції погоджується з позицією судів попередніх інстанцій щодо правомірності віднесення позивачем до складу валових витрат за ІV квартал 2004 року вартості організованих чартерних авіарейсів.

Відповідно до п. 5.1. ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” необхідною умовою для віднесення будь-яких витрат платника податку, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), є придбання таких товарів (робіт, послуг) для подальшого використання у власній господарській діяльності

Між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю „Авіакомпанія”Челендж АЕРО” укладено договір № 6-2 (960/10/1100) від 22.05.2003.

Чартерні рейси виконувались згідно із заявками позивача за маршрутом Казань-Бориспіль-Казань: № 461-04 від 16.12.2004 на суму 123815, 25 грн., № 460-04 від 14.12.2004 на суму 282504, 60 грн.

Надання послуг авіаційного перевезення членів Спостережної Ради та Ревізійної комісії АТ „Укртатнафта”, підтверджується актами виконаних робіт від 17.12.2004 на суму 282504, 60 грн. та 20.12.2004 на суму 123815, 25 грн.

Поіменний склад членів авіарейсу підтверджується листом від 14.12.2004 року, що містить інформацію про рейс, який виконувався із 15.12.2004 по 16.12.2004.

Проведення засідання наглядової ради позивача та участь членів Спостережної Ради та Ревізійної комісії АТ „Укртатнафта”, підтверджується протоколом № 7/Н/2004 від 16.12.2004 (м. Київ), порядок денний якого передбачає вирішення питань, повязаних з господарською діяльністю підприємства.

Отже, ці витрати є валовими витратами у розумінні п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” і правомірність їх формування правильно оцінена судами попередніх інстанцій.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої та апеляційної інстанції стосовно помилковості доводів податкового органу про відсутність підстав для віднесення до складу валових витрат вартості організованих чартерних авіарейсів у розмірі 405400 грн.

Суд касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої та апеляційної інстанції про недоведеність податковим органом завищення та заниження позивачем рівня звичайних цін за низкою господарських операцій.

Відповідно до п. 1.20.1 п. 1.20 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Пункт 1.20.8 вказаного Закону обовязок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладає на податковий орган у порядку, встановленому законом.

Порядок визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) регламентований п.1.20.2 Закону України, в межах якого податковий орган зобовязаний діяти при визначенні рівня звичайних цін.

Цією нормою Закону передбачено, що для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші обєктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, повязані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Невідповідність рівню звичайних цін відповідачем зроблено на підставі співставлення контрактів, укладених позивачем з Компанією „Ukrtatoil LTD” (Сполучене Королівство) контракти № 1754/14/2120 від 16.08.2005, доповнення до угоди № 1, № 2, № 3, № 4, № 1909/14/2120 від 28.09.2005, доповнення до угоди № 1, № 2, № 3; № 2143/14/2120 від 01.11.2005, доповнення до угоди № 1, № 2, № 3, № 4; № 2308/14/2120 від 01.12.2005, доповнення до угоди № 1, № 2 та Товариства з обмеженою відповідальністю „Новойл” угода № 1387/1/2120 від 08.07.2005, № 1631/1/2120 від 29.07.2005, № 1696/1/2120 від 04.08.2005, № 1755/1/2120 від 17.08.2005.

Використання при визначенні рівня звичайних цін за операцією з реалізації позивачем нафтопродуктів ТОВ “Новойл” договорів з реалізації нафтопродуктів для іншого покупця.

За таких обставин, не може вважатися доведеним податковим органом той факт, що ціна реалізованих позивачем нафтопродуктів та наданих послуг з переробки давальницької сировини є нижчою за звичайні ціни.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що аналізом балансу переробки давальницької сировини, передбачені даними контрактами кількість найменувань виготовлених нафтопродуктів з давальницької сировини підприємства ТОВ „Новойл” (м. Київ) більше у середньому у два рази, ніж кількість найменувань, виготовлених нафтопродуктів з давальницької нафти Компанії „Ukrtatoil LTD” (Сполучене Королівство).

Також, різняться і планові калькуляції витрат на переробку однієї тонни нафти резидентом та нерезидентом, відповідно до яких різниця у цінах виникла через те, що при переробці нафти для ТОВ „Новойл” використовувалися такі допоміжні речовини як МБТЄ та метанол, які відсутні в калькуляції для Компанії „Ukrtatoil LTD” (Сполучене Королівство).

У договорах з надання послуг по переробці нафти Компанії „ІЛаїаіоіі ЬТБ" (Сполучене Королівство) та ТОВ „Новойл” вартість виконаних послуг відрізняється через різні схеми переробки нафти та баланс виходу готової продукції.

У договорах та додаткових угодах до них вихід готової продукції не ідентичний, умови переробки різні які обєктивно впливають на договірну ціну переробки сировини.

Відповідачем не було враховано умов поставки нафтопродуктів вказаним контрагентам, особливою відмінністю між цими договорами поставки і обставиною, яка пояснює різницю в ціні на нафтопродукти, є різний базис поставки товару.

При визначенні звичайної ціни відповідачем не був проведений повний аналіз цін на продукти переробки нафти, не були використані статистичні дані внутрішнього ринку, не були дотримані вимоги щодо пояснення звичайної ціни та не була досліджена маркетингова політика по продажу даного виду продукції.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 07.04.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.10.2010 у справі № 2а-378/10/1670 слід залишити без задоволення, а судове рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 07.04.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.10.2010 у справі № 2а-378/10/1670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але можу бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

ГоловуючийМ.О. Федоров

СуддіГ.К. Голубєва

О.В. Карась

С.Е. Острович

Т.М. Шипуліна