Ухвала суду № 16491005, 07.04.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"07" квітня 2011 р. м. КиївК-2504/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Є.А.Усенко

суддів: Костенка М.І., Маринчак Н.Є., Нечитайла О.М., Рибченка А.О.

при секретарі Патюк А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги відкритого акціонерного товариства “Христинівський молокозавод”, Державної податкової інспекції у Христинівському районі Черкаської області на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27.10.2008 у справі № 07/1711а Господарського суду Черкаської області

за позовом відкритого акціонерного товариства “Христинівський молокозавод”

до Державної податкової інспекції у Христинівському районі Черкаської області

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Черкаської області від 12.07.2007, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27.10.2008, позов задоволений частково: визнані нечинними податкові повідомлення-рішення ДПІ у Христинівському районі Черкаської області від 20.11.2006 № 00000492301/0 про зменшення в картці особового рахунку ВАТ «Христинівський молокозавод»суми бюджетного відшкодування за серпень 2006 року на 76700,00 грн.; від 21.02.2007 № 0000082301/0 та № 0000092301/0 про зменшення в картці особового рахунку підприємства сум бюджетного відшкодування за квітень та травень 2006 року на 68003,00 грн. та 68939,00 грн. відповідно; від 21.02.2007 № 0000102301/0 про визначення підприємству податкових зобовязань з податку на додану вартість у сумі 69028,00 грн. (основний платіж). В позові про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 24.01.2007 № 0000022301/1 про визначення податкового зобовязання з податку на прибуток в сумі 20040,00 грн., в тому числі 16700,00 грн. основний платіж та 3340,00 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Судові рішення в частині задоволення позову вмотивовані висновком судів першої та апеляційної інстанції про недоведеність в судовому процесі факту використання підприємством обєкту основних засобів (пастеризатора) та пусконалагоджувальних робіт, що збільшують його балансову вартість, для переробки молока, придбаного у сільськогосподарських підприємств, для операцій з продажу якого пунктом 11.21 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість»(Закон № 168/97-ВР) встановлений спеціальний режим оподаткування.

Що ж до підстав відмови в позові, то суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що позивач в супереч вимогам підпункту 5.2.10 пункту 5.2 ст. 5, підпункту 8.7.1 пункту 8.7 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(Закон № 334/97-ВР) відніс в податковому обліку за 9 місяців (3-й квартал) 2006 року до валових витрат витрати на придбання у ТОВ «Брілліон»пусконалагоджувальних робіт технологічного обладнання в розмірі 2083333,00 грн., що перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості усіх груп основних фондів на 01.07.2006.

В касаційній скарзі ВАТ «Христинівський молокозавод»просить змінити ухвалені у справі судові рішення та постановити нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі, вважаючи, що суди попередніх інстанцій порушили підпункт 5.4.5 пункту 5.4 ст. 5 Закону № 334/97-ВР.

В свою чергу в касаційній скарзі ДПІ у Христинівському районі Черкаської області, посилаючись на не відповідність ухвалених у справі судових рішень підпункту 7.7.2 пункту 7.7 ст. 7, пункту 11.21 ст. 11 Закону № 168/97-ВР, просить скасувати ці рішення в частині задоволених позовних вимог та постановити нове рішення про відмову в позові.

Сторони заперечують проти касаційних скарг іншої сторони та просять залишити їх без задоволення.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга ВАТ «Христинівський молокозавод»не підлягає задоволенню, а касаційна скарга ДПІ у Христинівському районі Черкаської області підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що фактичною підставою для зменшення позивачу в податковому обліку за квітень, травень, серпень 2006 року бюджетного відшкодування на 68003,00 грн.. 68939,00 грн. та 76700,00 грн. відповідно; донарахування податкових зобовязань з ПДВ за березень, квітень 2006 року в загальній сумі 69028,00 грн.( в тому числі за березень 49404,00 грн. та за квітень 19624,00 грн.) та визначення податкових зобовязань з податку на прибуток за 9 місяців 2006 року в сумі 20040,00 грн.(в тому числі 16700,00 грн. основний платіж та 3340,00 грн. штрафні (фінансові) санкції) слугував висновок контролюючого органу, викладений в актах перевірок від 13.11.2006 № 23/23-01/00451725, від 19.01.2007 № 00001/2301/451725, про порушення ВАТ «Христинівський молокозавод»підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7, пункту 11.21 ст. 11 Закону № 168/97-ВР внаслідок включення до податкового кредиту сум податку, сплачених при придбанні обєкту основних фондів (пастеризатора) та пусконалагоджувальних робіт технологічного обладнання, що збільшують його балансову вартість, і, як результат, декларування сум податку до бюджетного відшкодування. Крім того, за висновком контролюючого органу позивач в порушення підпункту 5.2.10 пункту 5.2 ст. 5, підпункту 8.7.1 пункту 8.7 ст. 8 Закону № 334/97-ВР в податковому обліку за 9 місяців 2006 року відніс до валових витрат вартість пусконалагоджувальних робіт технологічного обладнання в розмірі 2083333,00 грн., що перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості усіх груп основних фондів станом на 01.07.2006 (початок цього податкового звітного періоду), та занизив валові витрати на 2016533,00 грн., що в кінцевому результаті призвело до заниження оподатковуваного прибутку на 66800,00 грн. та заниження податкових зобовязань за цей податковий звітний період на 16700,00 грн.

Відповідно до абзаців першого третього підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР зі змінами, внесеними Законом України від 25.03.2005 № 2505-ІV, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 11.21 ст. 11 цього Закону встановлено, що до 1 січня 2004 року сума податку на додану вартість, що повинна сплачуватися до бюджету переробними підприємствами усіх форм власності за реалізовані ними молоко та молочну продукцію, м'ясо та м'ясопродукти, у повному обсязі спрямовується виключно для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними переробним підприємствам молоко і м'ясо в живій вазі.

Сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету сільськогосподарськими підприємствами усіх форм власності за реалізовані ними молоко, худобу, птицю, вовну, а також за молочну продукцію та м'ясопродукти, вироблені у власних переробних цехах, повністю залишається у розпорядженні цих сільськогосподарських підприємств і спрямовується на підтримку власного виробництва тваринницької продукції та продукції птахівництва.

Законом України від 18.10.2005 р. N 2987-IУ дію цього пункту продовжено до 1 січня 2007 року.

Відповідно до абзацу 4 пункту 1.2 розділу 1 "Загальні положення" Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 166, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 9 липня 1997 року за № 250/2054 (у редакції, чинній на час виникнення спору), платники податку, в яких згідно із чинним законодавством (пункти 11.21, 11.29 Закону № 168/97-ВР) суми ПДВ повністю залишаються в розпорядженні для цільового використання, подають податкову декларацію з ПДВ (скорочену). До такої податкової декларації включаються лише ті операції, що стосуються спеціальних режимів, установлених зазначеними пунктами.

В судовому процесі встановлено, що позивач впродовж періоду, за який здійснені перевірки ( з 01.07.2005 по 30.09.2006 ) вів окремий податковий облік операцій з придбання молока у сільськогосподарських товаровиробників та операцій з поставки молочної продукції, виготовленої з такого молока, подаючи до податкової інспекції дві податкові декларації з податку на додану вартість: загальну і спеціальну (для переробного підприємства).

Суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що суми ПДВ, сплачені переробним підприємством у звязку з придбанням товарів (послуг), придбанням (спорудженням) основних фондів, підлягають включенню до податкового кредиту в спеціальній декларації в разі призначення цих товарів (послуг), основних фондів для використання або фактичного використання в переробці молока та мяса в живій вазі, придбаних у сільськогосподарських товаровиробників. Такий висновок відповідає суті спеціального режиму оподаткування, встановленому пунктом 11.21 ст. 11 Закону № 168/97-ВР.

Разом з тим, обставини, які підлягали юридичній оцінці відповідно до положень цього пункту, судами попередніх інстанцій встановлені неповно. Так, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з недоведеності в судовому процесі факту використання підприємством пастеризатора та результатів пусконалагоджувальних робіт технологічного обладнання, вартість яких збільшує балансову вартість останніх, у виробничому процесі з переробки молока, придбаного у сільськогосподарських товаровиробників. При цьому суд зробив висновок, що довід контролюючого органу щодо такого використання підприємством пастеризатора та результатів зазначених робіт ґрунтується виключно на припущеннях. Однак, як свідчить акт перевірки від 19.01.2007, в період часу, за який здійснена перевірка, постачальниками молока на підприємство були сільськогосподарські товаровиробники (вартість поставленого молока разом з ПДВ 3580,8 тис. грн.), населення ( вартість поставленого молока 3539,9 тис. грн.), не виробники сільськогосподарської продукції (вартість поставленого молока 1453,7 тис. грн.) (а.с.48). Частка молока, закупленого не у сільськогосподарських товаровиробників, складає: 0,5342 у березні 2006 року, 0,2915 у квітні 2006 року (а.с.57, 58). Доводячи правомірність зменшення сум бюджетного відшкодування та донарахування сум податкових зобовязань з ПДВ, податкова інспекція в судовому процесі посилалась на те, що таке зменшення і донарахування було здійснено з врахуванням частки молока, придбаного підприємством у несільськогосподарських товаровиробників.

Ці доводи ДПІ взяті до уваги та перевірені судом не були, не що не відповідає вимогам ст. 69 КАС України, згідно з якою Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Не звернув увагу суд і на зазначені дані, що містяться в акті перевірки, та не зясував, чи відповідають ці дані фактичним обставинам справи. В той же час ці обставини відповідно до частини 1 ст. 138 КАС України входять до предмету доказування в судовому процесі при вирішенні спору, який виник між сторонами у цій адміністративній справі. Не дотримання судом вимог частин 4 та 5 ст. 11 щодо офіційного зясування обставин справи, ст. 69 та частини 5 ст. 71 КАС України виключає правильність оцінки зібраних у справі доказів та обґрунтованість висновку суду про недоведеність відповідачем факту використання підприємством пастеризатора і результатів пусконалагоджувальних робіт у виробничому процесі з переробки молока, придбаного у сільськогосподарських товаровиробників.

Оскільки ці обставини, від яких залежить правильне вирішення спору, не були встановлені в судовому процесі судами першої та апеляційної інстанцій, а межі касаційного перегляду, встановлені статтею 220 КАС України, виключають можливість встановлення цих обставин судом касаційної інстанції, відповідно до частин 2 та 4 ст. 227 цього Кодексу ухвалені у справі судові рішення в частині визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 20.11.2006 № 00000492301/0; від 21.02.2007 № 0000082301/0, № 0000092301/0 та № 0000102301/0 підлягають скасуванню з направленням справи в частині цих вимог на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи в цій частині суду слід взяти до уваги викладене, перевірити наявність обставин, які слугували підставою для зменшення в податковому обліку позивача сум бюджетного відшкодування та для донарахування податкового зобовязання з ПДВ згідно із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, запропонувавши сторонам, в разі необхідності, надати додаткові докази для підтвердження своїх доводів чи заперечень з приводу цих обставин, та вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права.

Що ж стосується висновку суду про правомірність податкового повідомлення-рішення від 24.01.2007 № 0000022301/1 про визначення податкового зобовязання з податку на прибуток в сумі 20040,00 грн. (в тому числі 16700,00 грн. основний платіж та 3340,00 грн. штрафні (фінансові) санкції), то цей висновок відповідає встановленим обставинам справи щодо перевищення вартості пусконалагоджувальних робіт 10 відсотків сукупної балансової вартості усіх груп основних фондів станом на 01.07.2006 та правильному застосуванню підпункту 5.2.10 пункту 5.2 ст. 5, підпункту 8.7.1 пункту 8.7 ст. 8 Закону № 334/97-ВР. Доводи позивача про порушення судами першої та апеляційної інстанцій підпункту 5.4.5 пункту 5.4 ст. 5 цього Закону не є обґрунтованими з огляду на відмінність відносин, що регулюються нормою цього підпункту (відносини щодо податкового обліку витрат на утримання та експлуатацію обєктів природоохоронного призначення), та відносин щодо податкового обліку вартості пусконалагоджувальних робіт технологічного обладнання, що збільшують балансову вартість останнього. Як свідчать наявні у справі договір від 06.02.2006 між ВАТ «Христинівський молокозавод»та ТОВ «Брілліон», локальний кошторис № 2-1-1 (форма № 10), ці роботи складаються з електромонтажних робіт, сантехнічних робіт по введенню в експлуатацію технологічного обладнання (а.с. 80-81, 84-87).

Керуючись ст.ст. 220, 224, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства “Христинівський молокозавод” залишити без задоволення.

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Христинівському районі Черкаської області задовольнити частково, скасувати ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27.10.2008 та постанову Господарського суду Черкаської області від 12.07.2007 в частині визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 21.02.2007 № 0000082301/0; № 0000092301/0, № 00000102301/0; від 20.11.2006 № 0000492301/0; справу в цій частині направити на новий розгляд.

В іншій частині ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27.10.2008 та постанову Господарського суду Черкаської області від 12.07.2007 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий підписЄ.А.Усенко

Судді підписМ.І.Костенко

підписН.Є.Маринчак

підписО.М.Нечитайло

підписА.О.Рибченко